Групова справа "Чим пахне хліб?"

Групова справа учнів 3 класу Тема: «Чим пахне хліб»

Мета: Формувати ціннісне ставлення особистості до праці, людей, професії яких пов'язані з хлібом; ознайомлювати учнів із минулим свого народу, звичаями нашого краю; збагатити знання дітей про історію виникнення хліба, про вирощування та використання хліба, про довгий шлях хліба з поля до столу, про народні звичаї, що пов'язані з ним; виховувати повагу до хліборобів, прищеплювати дбайливе ставлення до хліба; виховувати бажання постійно розширювати свій обсяг знань; збагачувати активний словник дітей.

Форма проведення: групова справа.

Попередня робота: збір загадок, прислів'їв, пісень, віршів, оповідань, в яких висвітлюється тема хліба.

Обладнання: стіннівки «Колосок», «Хлібина», «Зернятко», творчі роботи учнів «Як хліб на стіл прийшов?», «Історія виникнення хліба»; власні вірші дітей про хліб, колоски жита, пшениці, ячменю; коровай, пиріжки, бублики. Демонстрація роботи старовинної печі у шкільному музеї «Світлиця».

План виконання проекту. Обговорення в класі ідеї проекту.

Склад учасників проекту (учні, вчитель, батьки, організатор музею «Світлиця»).

Обміркування шляхів розв'язання проблеми: пошук та ознайомлення з матеріалами про історію виникнення хліба, про вирощування та використання хліба, про довгий шлях хліба з поля до столу, про народні звичаї пов'язані з ним; малювання ілюстрацій, складання віршів, підбір прислів'їв.

Презентація проекту«Чим пахне хліб »

Учитель. Сьогодні у нас незвичайний день. У цей чарівний ранок до нас завітали гості. Я бачу, у вас чудовий настрій. Посміхніться нашим гостям, щоб і у них був також гарний настрій.

Я посміхаюся сонечку:

Здрастуй, золоте!

Я посміхаюсь квіточці, -

Хай вона цвіте.

Я посміхаюсь дощику:

Лийся, мов з відра.

Я друзям посміхаюся,

Зичу їм добра!

Учениця (взявши до рук коровай на рушнику). Сьогодні ми величатимемо хліб. У нього вкладена праця людська, її й мудрість і сила.

Учитель. Хліб — усьому голова. Мабуть, ці слова ви вже чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитися по-буденному. Це святиня людська, і скільки не минає років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди. У чому ж ця сила і велич хліба?

Учениця

Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

Любов'ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхалося весною,

І щастям наших неповторних, діб —

Духмяно пахне хліб!

Учитель.Теплий хліб, виплеканий теплими руками, приховує у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

1-й учень

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли весною кілька діб

Гуркоче трактор за рікою?

Хліб пахне працею людською.

Чи знаєш ти, чим пахне хліб,

Коли жнивують у степах

Твої батьки в гарячу пору?

Він пахне щастям хлібозбору.

2-й учень

Чим пахне хліб, чи знаєш ти,

Як поведуть твої брати

Зерном наповнені машини?

 Хліб пахне соками земними.

Чи знаєш ти, чим хліб земний

Пахтить на вашому столі

Весною, влітку і зимою?

Хліб пахне радістю людською.

Сторінка І. Звідки ж бере початок хліб?

Учитель.

         Звідки ж бере початок хліб? (Учні розповідають, як вирощують хліб.)

         Далекий-далекий  час.   В  печері  біля  вогню   сидить   старійшина  племені.   Чоловіки повернулися з полювання ні   з чим. А запаси вичерпані.     Що буде з плем'ям? На світанку старійшина вирядився шукати їжу. Довелось іти далеко, бо поблизу стоянки всі їстівні корені вже зібрали. Сонце піднімалося все вище. Старійшина продовжував шукати. І раптом на протилежному схилі побачив він незнайомі рослини. На їхніх стеблах погойдувались колоски. Напевно так багато тисяч років тому людина відкрила хлібні рослини. Борошнисті зерна давали відчуття ситості, допомагали пережити тяжку зимову пору, коли так бракувало харчів. По хлібне зерно вирушали всім племенем, щоб зібрати його багато. Згодом люди навчилися вирощувати пшеницю. Відтоді життя їхнє стало іншим. Хлібне зернятко прив'язало людей до землі. Вони вже не блукали лісами і луками у пошуках їжі, а поселялися біля хлібного поля.

       Так і повелося. Навесні люди сіють хліб. Щедро оспівана ця праця людська. Зерно для людини і досі залишається земним дивом.

        Україна – держава з давньою і багатою культурою хліборобства. Зерно тут почали вирощувати ще з часів неоліту – VI-IV тисячоліття до н. е. У 1848 році, перебуваючи в Україні, французький письменник Оноре де Бальзак у листі до пані Ширковичевої писав: «…як ви приїдете на Україну, в цей рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготовлення хліба» Українське селянство вміло і ростити хліб і випікати смачні паляниці, мало для цього і родючі землі. За даними Бойка О. Д., в Україні забезпеченість ріллею у розрахунку на одного жителя становить 0,75 га, тоді як у Великобританії – 0,12 га, у Німеччині – 0,20 га, у середньому в Європі – 0,26 га, у світі – 0,29 га

Урожай

Я — Урожай добірний,

 Багатий, щедрий, вірний.

Хто глядів мене ціле літо —

Зимуватиме смачно і сито. (Кланяється.)

Щастя, радості цій господі!

Кажуть, виріс я на городі,

І у полі, на ниві, в саду,

А господаря не знайду.

 А скажіть мені, хто доглядав,

А скажіть мені, хто мене викохав?

 Хто у спеку збирав,

 У коморки засипав?

Учні. Хлібороб.

Учень

Він землю молоду, красиву

Тримає на своїх плечах.

У нього руки мозолясті,

 У нього серце, як вогонь,

І сходить день у щасті

З його натруджених долонь.

Учениця

Чи є більше щастя на землі,

Як сіяти хліб, виплескувать достаток?

У хлібі тім життя бере початок,

В нім — сила нездоланних трударів.

Учень

Нехай же з року в рік,

Із роду в рід

Не буде хліборобам переводу.

Хай слава їхня вічно не заходить,

 Аж поки сонце ллє на землю світ!

Учитель.

        Важка праця хлібороба. Це і недоспані ночі, напружені дні, висушене сонцем обличчя імокра від поту сорочка. Яке свято ми святкуватимемо у неділю? (День працівника сільського господарства)

       Це свято виникло тому, що люди шанують працю хлібороба. І сьогодні ми запросили в гості хлібороба, просту людину з добрими і золотими руками.

(Виступ хлібороба Старікова Олексія Дмитровича.) 

 (Пісня «Ой, на горі та й женці жнуть»)

Сторінка П. Подорож зернинки

(Діти виходять на сцену і розповідають про подорож зернинки із поля до столу)

1. Зернятко починає колос, безмежний хлібний лан, тож приготуйтеся, дітки, слухати казочку про подорож зернинки. Вирушимо разом із нею у довгий і важкий шлях.

2. Ішла зернина довго, стомилася і вирішила відпочити. Вона лягла в теплу, пухку земельку.

3. Лежить зернинка, відпочиває. Тепло їй. Затишно. І ось з'явився дощик зі своїми срібними відерцями, та й полив земельку.

4. Напилася зернинка водички і почала проростати маленьким росточком. Ось уже він з'явився маленьким, зеленим гострячком.

5. Тепле сонечко, жирна земелька, рясний дощик допомогли набратися сили росточку, а щоб сильнішим він ріс, до нього приходив добрий Чарівник, який удобрював земельку, на якій він ріс.

6. Ріс росточок, набирався сил, і ось одного разу сталося диво. Він став чудовим колосом, на якому було багато зернинок.

7. Колосок ставав щодня все красивішим, сильнішим, мудрішим. Наливався соками землі. І коли зернятка достигли, стали золотими, то дуже захвилювалося: що ж з нами буде?

8. Даремно зернятка хвилювалися. Уранці поле прокинулося від гуркоту. Це були комбайни, трактори, машини. І потекли зернятка золотим дощем у кузов машини.

9. І повезли машини зернятка до млина. А там на них чекав добрий, старий мельник, який перетворив золоті зернятка на біле - біле борошно.

10. Інші машини повезли борошно до хлібопекарні. І тут чудові майстри - пекарі з борошна спекли запашний, духмяний хліб.

11.    І ось він хлібчик духовитий

        З хрустом кірочки смачним,

        Ось він- є!

        Теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожен дім

Завітав, з'явився він.

Учитель.

Діти, під час екскурсії до музею "Світлиця", що знаходиться у нашій школі, ми познайомилися із експонатами пов'язанами з випічкою хліба. Це і знаряддя праці, і предмети обіхідку, і побачили старовинну піч. Сьогодні ми запросили до нас на свято господарку музею і надаємо їй слово.

Господарка музею.

«Тихо, діти, хліб у печі!» - не можна ні хвилини галасувати, а особливо не подобаються хлібові лайливі та погані слова. Коли виймає господиня з печі золоті паляниці, завжди

говорить: «Тепер наша хата хлібом багата. Дай, Боже, і на той рік діждати».

(Господарка із печі дістає хліб)

Відео 1

Сторінка Ш. Народні повір'я і традиції «Хліб - наш насущний»

• Все у нас від нього, від хліба. Наше життя нерозривно пов'язане із хлібом.
• З часом виникло багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, порушувати які було своєрідним гріхом. Які повір'я про хліб ви знаєте?
• Хліб раніше старалися не купувати, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Тому що на хлібі та сонці тримається людське життя.
• Випікали хліб у суботу. І дивилися, якщо хліб гарно вдається. То буде удача цілий тиждень, глевкий - на сльози, підгорілий - чекай новин.
• Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, дідусева, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи декілька хлібин на позику, бо позичати чиюсь наіменовану хлібину не можна - відведеш щастя від хати.
• По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї, тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так само пізнавали долю народженої дитини по хрестинному калачу.
• Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям -злидні тебе їстимуть. Якщо хліб підгорить, отже завелась нечиста сила у домі. Треба святити хату й хліб.
• Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушникові, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.
• Наше життя нерозривно пов'язане з хлібом. Він з нами в повсякденному житті, в горі і в радості.
• Коли народжується дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску хлібину – на  здоров'я і достаток.
• Зустрічають молодих хлібом – сіллю.
• На весіллі молодих зустрічали зустрічали хлібом – сіллю і молоде подружжя схиляло голову перед хлібом, цілувало його, приймаючи благословення.
• В нову хату входили тільки з паляницею.
• Виряджаючи сина в далеку дорогу, мати давала йому хліб.
• В останню дорогу виряджають людей теж з хлібом.
• Людей, які прийшли з доброю місією і чистим серцем, завжди зустрічали з хлібиною на вишитому рушнику.
• Якщо ненавмисно окраєць впаде додолу, то його потрібно підняти і цілувати.
• Якщо їси хліб, не можна лишати недоїдки, бо в них — вся сила. Хліб не можна давати через поріг, бо сам збіднієш.
• «Гріхом вважалося сказати “поріж хліб”, хліб не різали, а краяли і казати потрібно “покрай”»
• Не можна виходити з хати, коли хліб садять у піч, не буде врожаю на хліб.

Сторінка IV. Фольклорна

Учитель. А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті! Які прислів'я ви пам'ятаєте?

(Діти називають прислів 'я)

• Риба —вода, ягода—трава, а хліб — усьому голова.
• Паляниця — хлібові сестриця.
• Довелося будувати, на хліб сіль заробляти.
• Калинова гілка — хлібова тітка.
• Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.
• Земля — матінка, а хліб — батечко.
• Без солі і хліба немає обіду.
• Коли хліб на возі, немає голоду в дорозі.
• У травні дощ надворі, восени хліб в коморі.
• Без солі не смачно, без хліба не ситно.

Урожай. А я пропоную вам розгадати загадки.

• Хвалить його кожен, любить його кожен,

І дня ми прожити без нього не можем. (Хліб)

• Зимою біле, весною чорне, літом зелене, весною стрижене.(Поле)
• Гострозубий крокодил по всім полям ходив,

Де були його сліди - зеленіють там ряди. (Сівалка)

• Хто це поле оре, сіє, та й хліб збирає? (Хлібороб)
• Одне кинув - цілу жменю взяв (Зерно)
• У полі дядько русий зустрівся якось нам,

Стирчать угору вуса, ще довші ніж він сам. (Ячмінь)

• Треба сила тут річна, щоб текла ріка мучна. (Млин)
• Виріс в полі дім, є зернятка в нім, стіни позолочені, вітерець колише дім на стовпчику золотім. (Колос)
• Б'ють мене ціпами, ріжуть мене ножами,
• За те мене отак гублять, бо всі мене дуже люблять. (Хліб)
• Є рослина в нас така, що від неї кінь скака. (Овес)
• Він і чорний, він і білий, і завжди він загорілий, як до столу ми йдемо, то без нього не їмо. (Хліб)
• Ноги на полі, середина на дворі, голова на столі.(Пшениця)

Сторінка V. Дитяча поезія

Вчитель. Кожен з вас разом зі своїми батьками, готуючись до свята, складали вірші про хліб, підготували фотографії на дану тему. Тож давайте їх послухаємо. (Виходять учні і зачитують свої вірші та демонструють фотографії)

Сторінка VI. Хліб – святиня народу

Учитель.

      Є таке страшне слово — голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки  довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття! У роки Другої Світової війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Ви, мабуть, чули про блокаду Ленінграда.  Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів, а самого хліба у ньому була 10 частина.  Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але як тільки далі відходив фронт, ураз люди бралися за вирощування хліба. Він був із домішками трав, картопляних лушпайок, але все одне — хліб, і хліб для живих.

Учень

Солдатський хліб — черствий сухар

І в казанку незмішана каша.

Ми винесли страшний тягар —

Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий боєм цеї роти,

Ми проміняти не змогли б

На всі житейськії щедроти.

Учитель.

      А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, «село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Від голоду помирали і дорослі, і малі, як ви, діти, промовляючи своє останнє слово у житті — «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте — це неправда. Є гіркий хліб, є солодкий зароблений, є позичений чорний, є білий дарований, є солоний горьований. А легкого хліба немає.

 Учениця.

Ми кажем : хліб. У слові цім — усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його — сила,

Ми кажем : хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

Ми кажем: хліб. Та важко він росте.

На нього спеки, буря, град і злива.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

Та хліборобське серце — не із тих,

Які здаються у полон розлуки.

Співають славу людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки!

 Учитель.

       Хліб — частина історії та її майбутнє. Він — дивний початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб, як про живу істоту: «хліб-годувальник», «хліб – батечко». То чи ж заслуговує він такої величі?

 (Учні відповідають.)

 Учитель. Так, ви цілком праві? І ось перед вами лежать пам'ятки про хліб. Давайте їх почитаємо, і я впевнена, що ці слова залишаться не тільки у вашій пам'яті, а й у серці, у вашому ставленні до хліба назавжди. (Учні читають.)

 Пам'ятка

• Друже! Може, ти поет, а, може, збираєшся ним стати. Може, ти станеш трактористом, чи шахтарем, але ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.
• Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і внуків він завжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських.
• Запам 'ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця
• Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не геньбуй ним. Пам'ятай: за хліб платять життям. А шматок хліба, переломлений навпіл, робить людей друзями.
• Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен.
• Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом удячний за хліб! Будьмо ж удячними, друже!

 Учень

В народі ж хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника. і дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках,

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком...

Учитель.

Хліб -усьому голова

Пам'ятайте ці слова завжди. Шануйте працю хлібороба! Шануйте хліб! Його величність — годувувальник хліб! (Лунаєукраїнська народна пісня «Зеленеє жито, зелене»)

Використана література

М. Ворожейкіна. Харків «Видавнича група “Основа”» 2010 О. «Народні звичаї та обряди»

М. О. Новожилова,Л. М. Яськова«Настільна книга молодого вчителя початкової школи»

 Бойко О.Д. Історія України. /О.Д. Бойко. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999.
Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. /О.Воропай. – К.: Оберіг, 1991
Килимник С.І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. /С.І. Килиммник. – К. Обереги, 1994.

Відео :https://www.youtube.com «Чим пахне хліб» Насніков Рост

Додаток 1

Дитячі вірші про хліб

Старіков Олексій  3 клас

За мною - достигає поле,

З землі вирощує життя.

Ніколи, чуєте, ніколи

Не кину хліба до сміття.

Я бачив - сіяли зернятка,

Вони зростали крізь пітьму,

Тож знайте, хлопчики й дівчатка:

Хліб є життя, хвала йому!

Старіков Артем 7 клас

На мить вдихну - так пахне щемно.

На мить прислухаюсь - шумить.

Ще мить - і золотаве зерно

Вже стане хлібом! Тільки мить...

Є хліб звичайний, буденний, звичний.

Хліб на щодень, до борщику й котлет.

А є святковий, що зоветься тортом.

Свічки на ньому й кремовий букет.

Є «Дарницький», є «Київський», «Вірменський»

Завжди смачний: хоч свіжий, хоч сухар.

Та найсмачніший – ви ви мені повірте –

Той хліб, який зростив ти сам.

Лозова Лілія 7 клас

Із пишним короваєм веселі українці

І молодят стрічають, на розум наставляють,

Й шанованих вгощають, події відзначають.

Гриценко Дмитро 3 клас

В мене є рецепт секретний,

 щоби хлібчик випікався:

як з душею тісто місиш,

то до нього посміхайся!

Старіков Артем 7 клас

Робота хлібороба - море поту,

Утома від зорі і до зорі.

Та без цієї «чорної» роботи

Не буде хліба зранку на столі.

Не буде макарон, не буде піци,

Не буде круасанів до чайку.

Я впевнений: ми ростемо із пшениці!

Хай буде море хліба на току!

І ми з роси й води, із хліба з салом

Багаті й щедрі будем, як зерно.

 І якщо раптом хліба десь не стане,

Ми свій окрайчик просто віддамо.

Старіков Олексій 3 клас

Я буду трактористом, комбайнером,

 Як тато мій, як рідний мій дідусь.

Хоч непогано бути і шофером,

Вантаж возити... Подивіться .вчусь!

Шумить колосся - віддає пшеничку,

Комбайн збере й насипле кілька тонн.

Моя ж робота - відвезти до пічки,

Спечуться там і бублик і батон.