​Хліб - усьому голова ( позакласний захід)

 

Хліб - усьому голова

Мета: систематизувати і закріпити знання дітей про вирощування і використання хліба, розширити словник дітей прислів”ями, приказками, прикметами. Формувати конкретні знання про появу хліба на столі, про народні звичаї пов”язані з ним.

Виховувати патріотичні почуття до рідної землі, своєї родини, бережне ставлення до хліба.

Хід свята

Ведуч.

Хлібом- сіллю та щедрим серцем

Гостя ми завжди стрічаєм

Круглим житнім короваєм

Шанобливо хліб підносим

Ведуч.

І, вклонившись, щиро просим

Любий гостю наш, приймай

Символ дружби – коровай!

Щодня до нас приходить гість –

Румяний, теплий, свіжий

І називається він хліб

Він наша перша їжа.

 

Звичайно, перша, головна,

Як сонце і повітря

Хлібина ніжна і смачна,

Пшенична або житня.

-------------------------------------

Імен багато має хліб

Є гарні і незвичні –

 

Рогалик, торт, батон, пиріг

І паска й паляниця

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

 

І завиванець, і погач,

Галушка, коржик, пляцок.

І колобок, і легуміна,

І мандрик і пампушка,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрустик.

 

За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом

І перший древній хлібодар

Ним снідав і обідав.

 

З тих незапам”ятних часів

Хліб на столі - це свято

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

 

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий,

На всіх шляхах, дорогах

 

Лежить буває під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

 

Чому ж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

Адесь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

-----------------------------------------------------

 

А десь в молитві день і ніч

9Про хліб нужденні мріють

І рукі вмілих трударів

Зерно у землю сіють.

 

Зростає колос золотий

Налитий сонцем й небом.

Щоб ми вклонилися йому

І багатіли хлібом

 

І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насущний

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

 

Молись до хліба, не кидай

Хай хліб спасенням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

-------------------------------------------------------------------

Ведуча.

Хліб на столі - велика радість людям.

Свіжий духмяний він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки - землі, всю наснагу і невтомність людської праці.

Хліб! Яке тепле і щире почуття поваги виклакає це слово у серці кожної людини. З давніх-давен ведеться на Україні, що хліб у хаті - то багатство, сіль - то гостинність і щирість.

Ведуча.

Нашу вітчизну з давніх - давен називають хлібним краєм, бо люди, що жили тут, – українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою - це була основа його життя і найдорожча святиня.

 

За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати хліб і сіль на столі.

 

Зайдеш - і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданного, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хліб на столі – Бог у домі».

 

В усі часи хліб берегли. Був він з людиною від народження до глибокої старості. Дуже пильнували, щоб хліб не падав додолу.

А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з”їсти.

 

Коли  хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видному місці - птахам.

За гріх вважалося надкусити і недоїсти шматок. Крити зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали.

 

Народжується дитина - йдуть у гості з хлібом.

Виряджали сина у далеку дорогу – і мати замотувала у рушник окраєць житнього хліба.

 

Відзначали весілля з хлібом- сіллю та весільним короваєм.

 

Будувати хату - неодмінно приходили з хлібом.

Гостей зустрічали з хлібом-сіллю. Проводжали в останній путь - з хлібом.

 

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий.

Вібрав і пісню й працю в себе

Цей хліб румяний на столі

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Ведуча.

А початок хліба - маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя, джерельце життя у згорточку.

 

(пісня  

Жито - жито! Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих

До буханки хліба золотого

До окрайчика в руках твоїх

Ведуча.

Запитання до учнів:

Що треба зробити, щоб із зернини отримати хліб?

Збирати хліб доводиться у липні-серпні, коли сонце стоїть високо над землею, але свою працю хлібороби цінили високо і свято вражаю святкували весело.

Життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від урожаю. Щедрилася нива – в родині була злагода і дзвеніла пісня, а випадав голодний рік - сім”ю обсідали злидні і хвороби. Через те говорять: як вродиться жито – то будемо жити.

(пісня «Урожайна»  

Ведуча.

Вінцем хліборобських трудів були жнива.

Женчики всю пшеницю, жито пожали

Снопи пов”язали,

Наставили кіпок,

Як на небі зірок.

Кінець жнив віншував обжинковий вінок. Його плили із зібраних на стерні колосків або з останнього обжинку. Кожна господиня намагалася зробити його розцяцькованим і пишним.

Кінець нивоньці, кінець.

Будем плести вінець

Ой, прочини, нам господарю, ворота

Несе тобі вінчик із золота

Ой, прочини, нам господарю віконце

Несе тобі вінчика , як сонце

 

( Українська народна пісня “Ой снопе, снопе”)

 

Ведуча.

Народні прекмети допомагали передбачити яким буде урожай.

Осінь дощова – на врожай.

Зима з снігом – літо з хлібом.

Зима без снігу – не бути хлібу.

Як у травні дощ надворі, то восени хліба повні комори.

Грім гримить – хліб добре родить.

Отже, хліб - це мірило життя. У прислів”ях та приказках до хліба звертаються, як до живої істоти.

Хліб – всьому голова.

Без хліба – суха бесіда.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Без солі, без хліба немає обіду.

Без солі несмачно, без хліба неситно.

Де хліб і вода, там немає голоду.

 

Ведуча. Відгадайте загадки про хліб.

По полю ходить,

Зерно молотить

Жне, косить.

Хліба не просить

(Комбайн)

 

Маю жовтий вусок,

Запашний колосок,

Буде з мене мука

Й паляниця м”яка

(Пшениця)

 

В кожнім колосі зерно

Світить янтарне,

Бо трудились на землі

Люди всі ударно.

Наче сонце на столі,

Свіжа паляниця…

То на славу уродила золота …(Пшениця

 

Хоч не солодкий та дуже смачний,

Хоч і дешевий, проте дорогий

Сядем обідати – він на столі,

Люблять його і дорослі, й малі

(Хліб)

Господарка завжди одягала святкове вбрання, чисту хустину, збираючись пекти хліб. У хаті завжди свято, як є хлібина на столі.

 

Тільки но з печі, скоринка в золі.-

Свіжа хлібина лежить на столі

День починається з цеї хлібини…

В ній наш достаток, могутність країни…

 

Наших морів нестривожена синь…

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

Хліб - годувальник! Всьому голова!

 

(Пісня “Паляниця” сл. В.Дерія, муз. В.Присухіної)

 

Ведуча.

Але чи завжди було хліба вдосталь на столі?

Є таке страшне слово голод. Людина, що пережила його з жахом чує це слово! А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття!

На Україні був страшенний голодомор 1933 року. Від голоду помирали дорослі і малі, промовляючи своє останнє в житті слово: “хліб”.

Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки, як саме життя.

І зараз, кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті страшні часи. І коли вам скажуть , що є легкий хліб, то непревда.

Є гіркий, прошений, є солодкий, зароблений, є позичений, чорний, є білий, дарований, є солоний, горьований, а легкого хліба – немає!

 

Ми кажем хліб! У слові цім - усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно

 

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його - сила

Ми кажем –хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила

 

Ми кажем - хліб та важко він росте.

На нього спеки, буря, град і зливи.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

 

Та хліборобське серце не із тих,

Які здаються у полон розпуки

Співаю славу людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки!

 

. Хліб частина історії і її майбутнє. Він дивний початок і окреме щастя життя.

Послухайте і запам”ятайте ці слова:

1. Друже, ким ти не станеш в житті, ніколи не зможеш обійтись без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди чистий, справедливий, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і для твоїх внуків, він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських.

2. Запам”ятай і скажи всім: у хліба душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.

3. Не топчи хліба, не кидай недоїдений, не гордуй ним. Пам”ятай за хліб платять життям. А шматок хліба, поділений на впіл, робить людей друзями.

4. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на який тільке здатний

5. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб. Тільки сильний духом вдячний за хліб. Будь те ж вдячними, друзі!

6. Віддаймо шану трударям, що виростили, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум”яні, схожі на сонце паляниці.

7. Хліб - совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитим рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, що невдало випечуть його.

8. Тож вклонімся всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі кажуть: “Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми!”

Ось він. хлібчик духовитий

З хрустом кірочки смачним

Ось він - теплий, мов налитий,

Щедрим сонцем золотим

 

 

Клянусь тебе любити ніжно, щиро

Клянусь, повіки шануват

Хліб в народі шанували, ледачих висміювали, а самі боялися такими стати. 
- Чому ти плачеш? 
- Та мало не вмерла. 
 

 

- Голова болить? 
- Ні. 
- Чи серце коле? 
- Ні . 
- Може, ноги крутить, чи руки від роботи болять? 
- Ні. 
- Зовсім не від того. 
- А од чого ж? 
- З голоду. 
- Хіба хліба не було? 
- Та був, так ножа не було відрізати. 

Інсценізація казки

«Круть і Верть»

 

Діючі персонажі:

Круть - дуже активне, рухоме мишеня
Верть - сором'язливе, нерішуче мишеня, копіююче свого брата
Півник - особа, старша за віком від мишенят
Автор - людина за кадром

Автор
Жили в одній оселі у долині чистій
Два брата мишеняти й Півник голосистий
Він кожного ранку їх співом будив
І, день у день, мишеням говорив:

Півник
Милі мої мишенята,
Любі ви мої малята!
Ранок на вулиці - треба вставати!
Хто буде зі мною у дворі` працювати?.
Сьогодні вранці (пауза), через поле я ішов
І ось, цей стиглий колосок, я там знайшов.
Тепер, що з ним роби`ти? - підкажіть,
Щоб смачних пиріжків нам підсмажи`ть!

Мишеня Круть
Колосок спочатку треба, ретельно весь обмолотити,

Мишеня Верть
А з зе`рна, на млині, пухкого борошна зробити

Півник
Хто з вас це зробить, мої мишенята?
Поки для пічки дрова буду я руба`ти.

Мишеня Круть
Ім'я мені - Круть
Не можу я на місті буть.
Втомився з ранку я чекати,
Коли ж таки я буду грати!

Мишеня Верть
А, я…?! , а, я ?! - однаковий із братом!
З ним поруч бути - справжнє свято
На нього хочу бути схожим.
Тобі, мабуть, ми потім допомо`жем?!

Півник
Хай буде так, -

Автор
їм Півник відповів.
Взяв ціп і сам, той колосок обмолотив
Та склавши всі зерня`тка у мішок
Пішов він до млина - до лісу, за горбо`к.

Півник
Сюди Круть, сюди Верть! Я борошно приніс!
Хто буде з вас роби`ти, для пиріжків замі`с?

Автор
Круть відповів:

Мишеня Круть
Я ще у схованки не догуляв

Автор
Не забарився й Верть:

Мишеня Верть
А, я - я буду там, де брат сказав

Півник
Гаразд, тоді я буду тісто сам міси`ти.
Сам буду піч топи`ть і пиріжки ліпи`ти.

Автор
У Півня працьовитого, все смачно так виходить
Які рум'яні пиріжки! - хоч вперше їх в житті він ро`бить.
Не встиг він з їжею, ще відійти від пе`чі,
Як Круть і Верть вже за столо`м, поки`давши на вулиці всі речі.
Здивований Півник, аж тут їх питає:

Півник
Чи це мені здає`ться? Чи за столом я Крутя з Вертєм маю?
Скажіть мені, будь ласка, хто в полі колосок знайшов?
Хто зе`рняток намолотив і до млина пішов?

Мишеня Круть (із сумом)
Це, ти Півнику

Мишеня Верть (із сумом)
Це, справді так

Півник
А хто дро`ва колов? Хто тісто заміси`в?
Хто піч топи`в та пиріжки туди сади`в?

Мишеня Круть (із сумом)
Це, ти Півнику

Мишеня Верть (із сумом)
Це, справді так

Півник
Тож, добре поміркуйте, милі мишенята,
Як ваш сьогодні день пройшов, мої любі` малята!?
Потрібно не ба`йдики, з ранку до вечора, би`ти.
А треба, ще й вдома щось корисне роби`ти!