Виховний захід "Свято прощання з букварем"

Підготувала: вчитель початкових класів Серпневого НВК Тарасова Л.В.

Стіни залу прикрашено дитячими малюнками: Бук­вар, школа; біля стіни на сцені квіти, вазони, вгорі — гірлянди з повітряних кульок.

На сцені півколом слова: «Прощавай, Букварику!».

Ведуча 1

У нашій школі

Дуже гучне свято.

І прийшло до нас у гості

Друзів так багато.

Ведуча 2. 

Любі гості, мами й тата,

В нас Букварикове свято!

Добре, що прийшли до нас

 У перший клас.

Ведуча 1. 

Раді ми усім вам дуже,

Веселіться з нами, друзі,

Дідусі й бабусі,

Наші тата й мами.

Ведуча 2. 

Є червоних днів багато

На листках календаря,

А між ними — й наше свято —

Вшанування Букваря!

Ведуча1

День вітання і прощання,

Свято наших Букварів.

Перша сходинка зростання

Для найменших школярів.

Ведуча 2

І дзвінок веселий кличе

Першокласників на свято:

— Не запізнюйтесь! Пошвидше!

Час з Буквариком прощатись!

Учениця 1 кл.

7. Буквар взяли ми перший раз,

Як прийшли у перший клас.

І як нам радісно сказати:

Усі (разом). Тепер вже вміємо читати.

Учень 1 кл.

8. Літера перша і перше слово,

З книгою перша серйозна розмова.

Перша сторінка і друга сторінка,

Перша тривога і перша оцінка.

Навчився читати наш дружний клас,

Усіх привітати ви можете нас.

9. Є книг багато — радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна — усім книжкам начальник,

 І звуть її по-простому —

Усі (разом). Буквар.

Вчитель. За морями, за горами,

Кажуть, є така земля

 Із усякими дивами.

І це — Царство Букваря.

А живуть там різні букви:

І великі, і малі,

І друковані, і писані —

Місце всім є в букварі.

А довкола нього — слуги,

Бережуть його заслуги.

Знак Питання всіх питає,

Крапка всім відповідає,

Знак Окличний — окликає,

Кожен їх — у царстві знає.

Пісня «Здраствуй школа» 

Посередині сцени на кріслі лежить Буквар.

Плаче: «А-а-а-а-а-а!»

Вбігає буква А.

Буква А. Господарю мій, що з тобою?

Буквар. О-о-о-о-о-о!

Вбігає буква О.

Буква О. Що? Що трапи­лось?

Буквар. У-у-у-у!

Не можу!

Вбігає буква У.

Буква У. Вже іду-у!

Узвару батечку нашому несу-у!

Буквар. Е-е-е-е!

Не хочеться вже!

Буква У. Буква Е, іди сюди,

«Й» з собою приведи.

І скажіть сестричці «І»,

Щоб привела лікаря!

Заходять букви і  Айболить всі разом метушаться коло Букварика.

Букви. Що ж робить?

Наш Букварик захворів!

Буквар підводить голову.

Буквар. Не хвилюйтесь, милі діти,

Трішки я нездужаю,

А чому, не знаю й сам,

Але дуже радий вам.

Ви ж зі мною цілий рік

Перші завжди були.

 

 

Айболить. Бігли ми степами,

Йшли дрімучими лісами.

Що трапилося, Букварику?

Дай-но я тебе огляну!

Оглядає, міряє температуру.

Нічого не розумію. Температура нормальна, ангіни нема. Але все ж таки тут щось не так! (Продовжує огля­дати.) Все зрозуміло. Наш Букварик перевтомився. Адже протягом навчального року він навчав малень­ких діток за новою програмою. Час прийшов йому відпочивати, щоб з нового навчального року других діточок навчати.

А сьогодні для нього ліки одні —

Побачити букви свої.

Буква А. Я найперша в алфавіті

Весела, гарна і дзвінка,

Тому із радістю скажу вам,

Що букви всі уже готові

Сьогодні свято відзначати,

Букварика нашого прославляти!

Буквар усміхається, зручніше сідає.

Айболить. Але ж букви всі від А до Я

На сторінках букваря!

А сьогодні, бачу я,

Що усіх вас тут нема!

Буква А. Не хвилюйтесь, лікарю наш,

І ти, Букварику, не хвилюйся!

Букви вийшли прогулятись

Але швидко повернуться

І розкажуть нам усім

Де ж вони були.

Буква Е. — Е-е-е! — гукнула буква Е.

— Не забудьте і мене

Едельвейсом привітати

Або з Е слова назвати.

Буква О. Оленя одне блукало,

Оленя когось шукало

Оля Олю запитала:

— От кого воно шукало?

Оля Олі каже прямо:

— Оленя шукало маму!(Пісня про маму)

Заходить Буква М — дівчинка-першокласниця. На голові у неї святкова корона. Буква М. Я ходила до малят,

Хотіла їх на свято взяти,

Та Маринка з Михайликом захворіли,

Бо багато меду з’їли!

Тож пішла я до маленького Миколи,

А він перший раз

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книжку, ручку, зошит, гумку,

М’яч, перо, граблі, подушку,

На обід м’яку пампушку,

Два ведмедики, лопату,

Білочку руду, хвостату.

Лук і стріли, і рушницю.

Ще й пухкеньку паляницю.

Ще стільця, стола і парту

Ще й географічну карту,

Трактора, машинку й мило

Вже й на дворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

Чи усе поклав у сумку?

Ось такий у мене мій малий Микола!

Буква С. А я була у лісі

І слухала потішки:

Сонце сіло на сосну,

Сонце мовило: «Засну».

Сосни сонечко гойдали,

Сосни сонечко благали:

Сонце, сонечко, не треба,

Стане темно нам без тебе!

Буква Л. А у лісі Лисичка весела ходила

 І усім казала:

«Ось і я потрібна стала.

Буква Л з мого ім’я —

Це чудово знаю я!»

Буква В. Васю Півник розбудив.

Ва-ва-ва, в Васі книжка нова,

В Васі світла голова,

Вася вчить нові слова.

Ви йому не заважайте,

Ви без нього погуляйте,

Він, як буде вільний час,

Вийде гратися до вас.

А тим часом Вовк Ведмедя розбудив:

•       Вже весна, гуляти йди!

Виліз велетень з барлогу —

Вовк втікає в ліс від нього!

Буква Д. Дівчинка я — українка,

І зовуть мене Діанка.

А дідусь мій — козак,

В нього вуса — ось так!

Про здоров’я наше дбає,

Гартуватись закликає.

Буква И. И літера стоїть, страждає

На «и» ніяких слів немає.

Але без «и», мої малята,

Ми слів не зможем прочитати.

И великої немає,

И слова не починає.

Виплив кит на середину

Хвилям кит підставив спину.

Буква Й. Я — не хто, а Буква Й!

Поправляє беретик і продовжує.

Щоб мене не сплутать з И,

Я купив берет новий!

Не великий, не малий,

Подивіться, он який!

Підходить до Букварика.

Йод в аптеці я купив,

Його пляшечку відкрив.

Йод кусається, щипає,

Але хворим помагає!

Буква Б. Букву Б («бе») у слові мають.

А тому її вітають —

Балерина із балету,

Близнюки несуть букети,

Білочка свого горішка,

Ну, а бджілка — меду трішки.

Букви Г, Ґ.  Ґава й гуска коло хати

Почали пісень співати.

Каркали та ґелґотали,

Доки голос не зірвали.

Гуска грає на гітарі,

Ґелґотить гусак ґаґарі,

Горобець гука грака,

Ґава гатить гопака

Буква Ц. А я спізнилась трішки,

Бо у цирк ходила!

В цирку всі дивуються люди:

Цап-циркач — це просто чудо!

Він же — цар балансування!

Що то значить — тренування!

Айболить. Ви пройшли доріг багато

І тепер усі ви разом.

Але стійте, зачекайте,

Буквар. А скажіть мені хутенько:

Чи ви знаєте Шевченка?

Хто то, діти, був Тарас —

Знає це ваш перший клас?

Діти. Це поет народних мас,

Це співець і наш Кобзар,

В серці мав любов і жар.

Буквар. Що такого він зробив?

Діти. Україну полюбив!

І за це пішов в кайдани,

Щоб терпіти муки й рани.

Всі його ми батьком звемо.

Так від роду і до роду,

Кожний вірш свій і поему

 Він присвячував народу.

 

Буквар. Ось тепер здоровий я!

Ось тепер щасливий я,

Коли поруч вся сім’я!

Учень. Спасибі, що прийшли до нас

На свято в перший клас.

Ми всіх гостей вітаємо

І дуже вам радіємо,

Бо ми всі букви знаємо,

Бо ми читати вміємо!

Коли умієш сам читать —

Не треба мамі докучать,

До бабці теж не треба йти:

Ну почитай, мовляв, хоч ти!

Сестру вмовляти теж не треба,

Щоб почитала щось для тебе.

Ані благати, ні чекать,

А просто взять і почитать!

Мій друже Букварику,

Перша книго моя!

Від малку тобою

Звик дорожити я!

У тобі все — склади й слова,

Вірші, малюнки, казки.

Для нас, маленьких,

Хто хотів багато знати

І книг багато прочитати,

Ти був нам перший помічник.

Ми навчилися читати,

Ми навчилися писати.

Ми зустріли у школі

Навчання зорю!

І сьогодні всі разом,

Від щирого серця

Ми приносим подяку

Свою Букварю! (Пісня про Букварика)

Ведуча: Ви вже вивчили весь алфавіт, вмієте читати. А чи знаєте ви, де таке місце в нашій школі, в якому живуть книги?

Воно зовсім, зовсім поруч —

Другий поверх і ліворуч,

Ця оселя недалеко,

Звуть її ... (бібліотека)!

Ведуча. Правильно, це, звичайно, бібліотека. Та сама, чита­чами якої ви віднині стаєте. А хто є читачем бібліотеки, той має повне право ... На що? (Брати в ній цікаві книги, читати їх.) Так! Але в читача є і обов’язки — дотримуватися правил користування бібліотекою. Сьогодні вас із ними познайомить наша наступна каз­кова гостя — Мудра Сова — персонаж із книги «Вінні-Пух та всі- всі-всі». Вона сама дуже любить читати й скористалася нагодою по­говорити про це з нашими першокласниками.

Під мелодію з мультфільму про Вінні-Пуха на сцену виходить Сова. На ній — чотирикутний капелюшок із китичкою. Сова три­має велику книгу.

Сова

Добридень всім! Увага, перший клас!

Я з правилами познайомлю вас,

Всіх повідомити я маю постаратись,

Бібліотекою як слід користуватись.

Правило перше:

В бібліотеці книгу вибирай,

Бери додому й залюбки читай,

Та так, щоб книгу повернуть зумів

Ти не пізніше, ніж за 30 днів.

Ведуча. Зрозуміли, діти? Сова хотіла сказати, що бібліотечні книги ви берете додому не назавжди. Після читання їх обов’язково треба повертати. Скільки часу найбільше можна тримати вдома біб­ліотечну книгу? (Відповіді першокласників.)

Сова

Правило друге:

Бібліотекаря повідомити треба,

Якщо адреса змінилася в тебе.

А доведеться цю школу лишати —

Книжки, що брав, усі треба здати!

Ведуча. Сова мала на увазі, що якщо ви з якоїсь причини вибуваєте зі школи (наприклад, ваша родина переїздить жити до іншого міста чи селища, і ви будете навчатися в іншій школі), то перш ніж ви це зробите, необхідно повернути всі бібліотечні кни­ги, щоб не лишатися боржником шкільної бібліотеки.

Сова

Правило третє:

Якщо книгу загубив, часу не гай —

До бібліотеки одразу поспішай.

Бібліотекар тобі неодмінно

Дозволить принести цій книзі заміну.

Ведуча. Звісно, треба стежити, щоб такого не траплялося. Але якщо випадково загубиться бібліотечна книга, треба сповісти­ти про це бібліотекаря. А бібліотекар вам допоможе — підкаже, яку книгу можна принести замість загубленої.

Сова

Правила ці пам’ятайте!

Отже, школярі, бувайте!

Мудра Сова залишає сцену. Під музику на сцену виходить Бібліотекар.

Бібліотекар :

Вітаю від душі я першачків,

Моїх нових, найменших читачів!

І дуже хочу я до всього класу

 З питаннями звернутися одразу:

Чи клас ваш вже дізнатися устиг

Про те, як треба ставитись до книг? (Так.)

Ну, добре. Якщо так, тоді, малята,

Я маю у вас дещо розпитати,

А ви уважно слухайте й мені

Відповідайте зразу «так» чи «ні».

Бібліотекар  проводить з учнями першого класу гру «Так чи ні?»

Бібліотекар

Під час читання можна їсти? (Ні.)

Книгу брати слід, як руки чисті? (Так.)

Як перегинатимеш книги,

Чи псуватимуться їхні сторінки? (Так.)

Якщо у книгу покладеш ти олівець,

Зіпсуєш ти книжковий корінець? (Так.)

Щоб книги вам довго слугували,

Варто, щоб ви їх пообгортали? (Так.)

Можна в книзі щось писати, діти? (Ні.)

Треба книгу берегти й любити? (Так.)

Бібліотекар:

 Молодці! Я бачу, час настав

Вас приймати до читацьких лав.

В королівстві у моїм книжковім

Знайдете ви друзів пречудових!

Ведуча. Наше свято проходить цікаво й змістовно — з усміш­ками та іграми, із казковими та чарівними гостями. А щоб це свя­то справило на вас, діти, ще краще враження, на згадку про нього ви отримаєте подарунки.

Бібліотекар:

Зачекайте, будь ласка! Нехай спершу наші першокласники відгадають загадку про те, що це будуть за подарунки.

Вони склеєні та зшиті,

Без дверей, але закриті.

Хто їх відкриває —

Розуму набирає. Що це? (Книги.)

Першокласники підводяться і шикуються в центрі сцени. Ді­тям вручаються подарункові книги.

 

 

При підготовці використовувала інтернет ресурси