І буде жити Україна...

Тема: І буде жити Україна!

Мета:

1.Ознайомити дітей з історією України, боротьбою українського народу за волю і незалежність;

2.Виховувати в дітях інтерес до історичних подій у своєму краї;

3.Привити учням любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу;

4.Виховувати почуття національної гідності та гордості за свою Батьківщину та  народ.

Очікувані результати: сформованість більш високого рівня громадянського самовизначення й відповідальності; розвиток почуття гордості за приналежність до української нації.

Завдання: сформувати знання про історію та культурні цінності України, стимулювати прагнення до глибшого вивчення унікальності нашої держави, мотивувати розширення кругозору, самостійно знаходити необхідну інформацію.

Обладнання: державний прапор України, зображення малого герба України, презентація, рушники, кетяги калини, проектор

І. Організаційний момент

            Вже  проминуло  літо  променисте,
            І дзвоник  знов  до  школи  кличе  нас…                                                  

            Тож щиро вітаю всіх присутніх із Днем знань – святом Першого дзвоника! Сьогодні, як і кожного року, наша школа гостинно відчиняє свої двері перед нашою шкільною родиною. Незважаючи на надскладні виклики часу: війну, біль, страждання –  перший дзвоник  лунає  в  усіх  куточках України.  Шановні учні, я дуже рада вітати вас у нашому світлому затишному класі, який наповнений вашими посмішками, він став ще привітнішим!

Сьогодні ми, як ніколи раніше, цінуємо такі моменти: тишу та спокій, можливість жити на рідній землі та зібратись разом.

- І ми розпочинаємо наш шлях до нових знань, перемог та досягнень!

 Новий 2024 – 2025 н. р. розпочинається  в  умовах  війни, у  часи, коли  Україна протистоїть  одній  із  найпотужніших  армій  світу, тому  далеко  не  всі  учні  мають  можливість переступити  поріг  своєї  рідної  школи. Та навіть у  цих умовах  учителі онлайн продовжать навчати  вічним  і  незаперечним  людським  цінностям онлайн.

Тема першого уроку « І буде жити Україна!»

ІІ. Опрацювання  матеріалу  уроку

  Слово вчителя: 

        Стільки світанків і заходів сонця зустрічала наша чудова, щедра, невимовної краси земля!

           Здавалося б, ми, народ, що споконвіків проживає на цій родючій землі серед золотих розливів пшеничних ланів, повинні бути щасливими й заможними, тим більше, що  відзначаємося працьовитістю й лагідною вдачею.

Наша  країна повинна була стати раєм на Землі! А вона протягом століть чорніла від горя, злиднів і нескінченних воєн. Річки були кривавими, землі – випалені і витоптані ногами жорстоких загарбників. А в небо здіймався стогін поневоленого і замученого народу.

           Це сталося тому, що багатьом щасливе життя нашої землі не давало спокою, а заздрість засліплювала очі на страждання інших, штовхала на жахливі злочини.

Природа була нашій Батьківщині доброю матінкою, а історія – лютою мачухою.

         Ми пережили багатьох загарбників, які приходили і йшли. Переживемо й  сьогоднішнє  зло. Український  народ  витривалий, ми вперті, ми як ніколи єдині, адже наша мета – захистити свою країну.

           Наш народ – нащадки тих, хто оселився на цій землі, щоб жити й любити, і за тисячоліття ця земля стала частиною нашого серця й душі, тому ми не можемо її віддати ніколи й нікому.

 Проблемне запитання:  Чому український народ є незламним? На це запитання дамо відповідь в кінці уроку.

     Як той казковий птах Фенікс завжди відроджувався дух непокори нашого народу, лунав його громозвукий  голос, бо «хіба умерти можна…, в гарячій захлинутись крові, коли на справедливий бій зовуть  дерева у діброві.., коли у гуслях – дух Боянів?» (М.Т.Рильський «Слово про рідну матір»)

Справжніх  синів  і  дочок  нашої  землі  не   міг  зламати  ніхто, бо  вони  твердо  вірили  в  те,  що

…є  на  світі  Україна,

        Не  грудка, а  земля   з  народом  є!

Вони   мужньо  боролися,  бо  кожен  день  нової  доби  був  сповнений  боротьби  за  волю, незалежність.

          Сьогодні  наша  Вітчизна  у  смертельній  небезпеці, тому  кожному  із  нас необхідно плекати  в  собі  патріотичні  почуття, гартувати  волю  і  силу, вірити  у світлу  долю  рідної  України, шукати  для  наслідування  приклади  героїзму  і патріотизму  в  історичному  минулому  та  літературних  творах, що  несуть  у  собі поклик  палкого, поневоленого,  але  нескореного  серця  і  бунтівної  душі, що  навіть  у найтяжчий  час  не  втратила  прагнення  до  найціннішого – волі  та  щастя.

           Останні  два з половиною  років  стали  найтяжчим випробуванням  за  роки  незалежності  України. У  боротьбі  за  краще  європейське  майбутнє  наш  народ  зіткнувся  з  агресією  російської  федерації.

       Наші  воїни  мужньо  захищають неподільну,  соборну  Україну, тому   моральний обов’язок кожного громадянина зробити все можливе для Перемоги над агресором.

        Російсько-українська війна точиться вже довше ніж Друга світова. Ми втратили більше 8 тисяч українських військових і цивільних, 1,5  мільйона українців вимушено залишили домівки на окупованій території.

Читець:

Так сталося… Покликала дорога,
Бо рятувати змушені життя…
Гнітить мовчання, сповнене тривоги,
Часу нема зібратись до пуття. 

Усе, що встигли, вмістимо в наплічник,
Усе, що любим — в душах і серцях.
Ми повернемось через біль і відчай
У рідний дім, що виживе в боях…

                                                         Тетяна Строкач

     У нас є лише один вихід – захищати свою державу та її незалежність. Бо якщо пробачимо росії захоплення однієї частини України – вона точно захопить і решту країни.

  Війна  завершиться  лише  тоді,  коли  ворог  поверне  нам  усі  захоплені  землі  та  звільнить  з  окупації  всіх наших  громадян.  Згода  на  менше  означає  програш. А  він  принесе  нашому  народу  лише  більші  страждання.

  Навіть  зараз,  після   2,5 років  війни, зухвалого  повномасштабного  вторгнення російських  військ  в  Україну,  певна  частина  українців, здебільшого  старшого покоління, не  може  зрозуміти: чому  так  звані «братерські  вузи»  раптом  порвалися?

       Чому росія прагне захопити Україну?( міркування учнів )

    На превеликий жаль, не просто з книжок, а на  конкретних фактах ми переконуємося, що війна –– жорстока, нещадна, кривава, яка точиться прямо на наших очах, зі зруйнованими житловими будинками; мільйонами біженців, які тікають з країни майже з нічим, і не знають, що на них там очікує; кількатисячними втратами людських  життів, багато з яких – діти, що загинули від поранень чи зневоднення; з прицільними артилерій-ськими обстрілами пологових будинків, де перебувають майбутні матері, яким от-от народжувати.                                                                                                                                                   

  Читець:

                    ДИТЯ ВІЙНИ…

Моя дитино, крихітко маленька,
Ти народилась, люба, для життя!
Сміятися і гратися гарненько,
А не боятись цих сирен виття…
Не рятуватись знову у підвалах
І не лякатись звуків голосних.

Як же для щастя нам потрібно мало —
Щоб гуркіт вибухів нарешті вже затих,
Щоб мир і спокій, спів дзвінкий пташиний,
Щоб знов сміялось дзвінко так дитя.
І об’єдналась дружна вся родина
В батьківській хаті, з світлим майбуттям…

                                                            Тетяна Строкач

        Російські виродки знищують наш генофонд – українські діти представляють для них найбільшу небезпеку. Бо інакше цього не можна пояснити.

Міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук зазначила, що наразі ідентифіковано щонайменше 20 тисяч дітей, депортованих росією, понад 4,5 тис. з яких мають статус сироти або позбавлені батьківського піклування. На сьогодні вдалося повернути понад 750 дітей (станом на початок серпня  2024 р.).

                   Ми ніколи братами не станемо!

                    Ніколи не пробачимо!

         Україна перемагає завдяки героїзму.

Це героїзм Збройних сил України, Національної гвардії, прикордонників,  формувань територіальної оборони, добровольчих формувань, які з перших хвилин ціною власних життів стримували натиск ворога.

 ( Робота в групах: учням роздаються картинки емблем, вони повинні відгадати, якому роду військ вони належать)

Читець:

Ми пишемо історію свою,

Ми кров’ю її пишемо, панове!

У кожному запеклому бою

Її герої пишуть знову й знову.

Написано багато сторінок…

На жаль, слова забагрились в червоне.

А скільки стало вдовами жінок…

Про теє лише Господу відомо…

Куди не глянь – жахи і біль війни…

Нелегко Перемога нам дається.

Найкращі до небес пішли сини!..

Їх дух у кожнім з нас сьогодні б’ється!

Історія залишиться в віках,

Її змінити вже ніхто не зможе.

Вам не відмити кров, що на руках!

Спитай за це їх, справедливий Боже.

                     Кравченко Віолета

      Які вони, сучасні герої?

Це звичайно наші мужні, хоробрі, добрі, сповнені патріотизму та любові до Батьківщини воїни. Вони кожного дня ризикують своїм життям та здоров’ям, живуть у важких польових умовах, вдень і вночі захищають наше мирне життя. Саме вони  – Герої нашого часу!!! Вони пишуть сучасну історію України. І саме вони, звичайні хлопці, воїни Збройних сил України, впишуть в головну сторінку сучасної історії День Перемоги! ( фото односельчан, які загинули на війні)

…Із фото очі, сповнені любові,

І лагідна усмішка на вустах…

… У час, коли  в обличчя смерть дивилась

І шкірилась мерзенно у кущах,

Козацький дух і воля не зломились!

Й зневага затремтіла  у очах…

Так гордо, так відважно і орлино

Стояв ти перед шайкою катів!

Безсмертний поклик «Слава Україні!»

Із вуст твоїх окрилено злетів…

…Десь сунула ворожа зла лавина,

І бліднув вечір в полум’ї заграв.

Кричало небо: Слава Україні!

Герою слава! Вітер заспівав…                  

                                   А. Перехрест

     Війна завжди несе за собою незліченні втрати. Наша громада втратила  вже трьох своїх синів. Вони віддали своє життя за наше з вами світле  майбутнє.

Слава Героям! ( На слайді портрети тих односельчан, що загинули на війні)

Читець:

Герої! Всі вони Герої!

Вони взяли у руки зброю,

Щоб захищати свою землю.

Боротись з клятою ордою!

Я їм вклоняюсь всім доземно

За те, що жертвують собою.

Усім Героям поіменно

За те, що кинулись до бою.

За мужність, за відвагу, волю.

За те, що десь там не сховались.

За  Україну всі стіною!

Ні, не злякались! Не злякались!

                                              Віра Мосійчук

Вшануймо хвилиною мовчання усіх Героїв, які  загинули

внаслідок збройної агресії російської федерації.( хвилина мовчання).

  Під час ворожої агресії український народ продемонстрував усьому світові нечуваний патріотизм, відданість Батьківщині.

     Що для Вас означає бути патріотом своєї країни?

( міркування учнів)

       Ми в міру своїх сил намагаємося допомогти воїнам через волонтерів, які, не жаліючи себе, роблять все для того, щоб бодай хоч чимось зарадити нашим воїнам на передовій. Волонтери – це люди, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ. Вони роблять надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, із ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирають гроші на ліки, надають притулок тим, хто залишив рідні домівки, годують, напувають, зігрівають… Це мирні воїни світла.

 Вертаємось до проблемного запитання:  Чому український народ є незламним?

Духовний Щит Українства

Українці незламні, тому що…

• дуже люблять волю. Ми –  особливі і тому не зупинимося ні перед ким. Жити у незалежній країні – наша найзаповітніша мрія, до якої ми йдемо, не дивлячись на всі перешкоди; 
• найбільша країна світу з такою чисельною армією нас досі не здолала і не здолає, бо ми любимо свою країну та свободу так, як не любить ніхто інший;
• захищають свою землю;
• це мужні та витривалі воїни, швидко вчаться військовому мистецтву – володіти новітньою зброєю;
• вміють швидко об’єднуватися перед загрозою та небезпекою, спільно захищаються;
• швидко організовують волонтерський рух;
• об’єднали навколо себе увесь світ і отримують допомогу;
• не втрачають почуття гумору в найскрутніші дні.

Читець:

…Нас палили, нищили, вбивали

Варвари, пройдисвіти, кати…

У сирих підвалах ґвалтували,

Щоб  із карти світу нас змести!

Руки нам ламали, розпинали!

Як худобу, гнали у ярмо…

І за димом молодість пускали,

І на вірі ставили клеймо…

Нас пекельним атомом лякали

Варвари новітньої доби…

І за димом хліб святий пускали,

А серця німіли від журби…

Голодом і холодом морили

І знущались тяжко як могли!

Заривали нас живцем в могили…

Не змогли нас знищить! Не змогли!

Читець:

А тепер надумали втопити?!!

Хвилями накрить тяжкий свій гріх?

Брешете, іуди, не зломити!

Не відправить на той світ усіх!

Бо Дніпро – Славута  не посміє

Нашу долю десь на дні сховать!

Рідне сонце  душі обігріє,

А хмаринки будуть сповивать…

Вітерець гіркі осушить сльози,

А веселка прокладе мости…

Мій народе! Витерпи! Ти зможеш!

Знов гінким корінням прорости! А. Перехрест

      Нехай Бог захищає нашу рідну Україну та всіх її героїв і дає кожному незламність, невичерпну силу та мудрість.

 Вправа «Ромашка бажань».

( Вчитель роздає  заготовки паперової ромашки,  діти пишуть побажання на пелюсточках і склеюють ромашку, зачитують. 

Загадаю бажання, найдорожче у світі!

                      Щоб настав мир в країні і не гинули діти,

Щоб під небом блакитним колосилися ниви,

                Щоб всміхалися люди й жили дружно, щасливо.

Щоб не плакали мами у журбі над синами,

Щоб Перемога настала в боротьбі з ворогами.

Щоб старенькі в достатку всі свій вік доживали,

Щоб і пісня, і слово українські звучали.

Щоб країна розквітла, незалежна і вільна.

                      Щоб життя було привітним, без ракет і без смертей.

Щоб міцнішала держава і багатшала земля.

                     Матір сліз не проливала, проклинаючи життя.

                Хай знають усі в світі,

                      Що ми є Народ, що піднявсь із колін!

Хай перемога скоро нам засвітить,

                      Вже скоро заспіває гордо переможний дзвін!

        Робота з віршем.

- Багато митців, художників, поетів прославляли у своїх творах нашу Україну. У ваших конвертах вірш Тетяни Строкач. Але рядки розсипались і я пропоную вам їх скласти. ( робота в групах)

Моя найкраща в світі сторона,
Одна-єдина рідна наша мати!
Яка ж ти неповторна, осяйна.

У мирі тут ми хочемо зростати!
Квітучий краю, чарівна краса
Річок, лугів, лісів, полів безкрайніх.
А ці бездонні сині небеса!
Їх неосяжність просто незвичайна!
Надія, віра в серці не згаса,
А ще любов безмежна, життєдайна.

- Молодці, ви все склали правильно!

- А що незвичайного ви помітили у цьому вірші?

- Подивіться на початок кожного рядка. Що ви бачите?

      У цьому вірші зашифрована його назва. Автор вірша показав у ньому свою любов до нашої Батьківщини.

     Наш урок добігає кінця. Усі ми хочемо, що рідна Україна була вільною, незалежною, мирною, багатою, щасливою. А що ви, учні, можете робити для цього, поки навчаєтесь у школі?

(Учні висловлюють свої думки.)

      Зараз ваше найперше завдання – навчатись, отримувати нові знання, щоб у майбутньому опанувати обрану професію і стати майстром свої справи, який якнайкраще допоможе побудувати Україну такою, якою ми хочемо її бачити!

     Бажаю всім віри і впевненості у завтрашньому дні, міцного здоров’я, успіхів і злагоди у новому 2024/2025 навчальному році!

      Нехай цей день не буде причиною печалі, а запам’ятається довгоочікуваними веселими зустрічами, пробудженням спраги до знань.

Щоб сил і терпіння вистачило на весь прийдешній рік! Високих оцінок, легких контрольних, цікавих уроків і вірних друзів, з якими все легко здійсниться!