Ідея Єдності людини з природою, яка дає їй сили і яка оточує людину. Фольклорні образно-символічні засоби вираження єдності людини, її пам'яті «прозорий січень небо розтворив»

Ід. ЕЯ Єдності людини з природою, яка дає їй сили і яка оточує людину. Фольклорні образно-символічні засоби вираження єдності людини, її пам'яті «прозорий січень небо розтворив»

Важливу роль у творчості В. Свідзинського відіграє мотив пам'яті, що зазвичай поєднується з гострим емоційним переживанням непоправної втрати. Багатьом людям властиво бачити минуле в узагальненому образі «щасливих днів» (на противагу безрадісному теперішньому й невизначеному майбутньому). Вірш «Прозорий місяць небо розтворив...» саме такий: картина зимової природи навіює ліричному героєві світлі спогади про колишнє — безнадійно втрачене. У спогадах ліричного героя виокремлюється мотив кохання — його «первісна затаєна любов». А «мляве серце» і «плач» загострюють загальне драматичне переживання змарнованих можливостей. Поезія набуває філософічності завдяки залученню фольклорного образу «Дунай-ріки». Це поетичний символ, який у народній творчості може позначати умовний кордон: межу між батьківщиною і чужиною, світом живих і померлих тощо. А в поета образ Дунаю символізує межу між теперішнім і минулим — тими недосяжними «щасливими днями», до яких у спогадах лине душа ліричного героя. У цій поезії втілено важливі риси творчості В. Свідзинського, а саме властиві їй художній міфологізм і фольклоризм. Митець не просто залучав до своїх текстів міфологічні й фольклорні образи, а й переосмислював їх відповідно до власних творчих задумів.

Художньо-ідейний аналіз поезіїВид: медитативна лірика. Віршований розмір: ямб. Жанр: вірш. Тема: зображення картини зимової природи навіює ліричному героєві світлі спогади про колишнє – безнадійно втрачене.Ідея: відкриття мотиву кохання – його «первісна затаєна любов».

Заповнити таблицю{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва засобу художньої виразностіІлюстрація з тексту. Персоніфікація Метафора. Епітет. Порівняння

Теорія літератури: Фольклоризм (від англ. folk-lore – народна мудрість, народне знання) – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів. Виділяють такі основні етапи освоєння літературою фольклору: стилізацію, психологічну інтерпретацію фольклорних мотивів, переосмислення народної міфології. Міфологізм – спосіб поетичної реалізації міфу у творах оригінальної літератури. Значення міфу в літературному творі не тотожне його семантиці у першозразку й залежить від культури епохи, задуму письменника, жанру твору. Перехід міфічного образу в поетичний пов’язаний з усвідомленням відмінності між суб’єктивністю процесу пізнання та об’єктивністю дійсності. Один і той же міфологічний мотив, опрацьований протягом багатьох віків, набуває у кожній епосі нових значень, служить способом втілення нової проблематики й може з часом повністю втратити архаїчний елемент або ж здобути його нове, символічне вираження.