Ігор Білозір: недоспівана пісня

ІГОР БІЛОЗІР:недоспівана пісня

Із дитинства з музикою. Найбільш визначальними в нашому житті є дитячі роки. І щаслива та людина, якій вдається поєднати справу свого дорослого, зрілого життя з наївними мріями дитинства, що часто вказують вірний напрямок. Талановиті й цілеспрямовані особистості не шукають причин і мотивації щось робити, бо звикли творити ще з юних років. Не стала винятком історія Ігоря Білозіра. Народився Ігор Білозір 24 березня 1955 року в містечку Радехів, що на Львівщині. Був четвертою дитиною в сім’ї. У старших класах вже намагався писати музику, мав шкільний ансамбль, грав на весіллях. Був сумлінним та слухняним хлопцем, але епізод, який у подальшому визначив його музичну долю, відбувся саме тоді, коли майбутній композитор вперше "прогуляв"! Весною 1969-го всіх семикласників на весняних канікулах відправили в цирк. Не пішов лише Ігор — замість цього його занесло на обласне радіо до Марти Кінсевич.

​У той час вона була чи не найпопулярнішою дикторкою на радіо і вела авторську програму про естрадну музику "Мандрівний меридіан", яка не мала аналогів в Україні. Досвідченість та інтуїція Марти Львівни допомогли їй швидко зрозуміти, що до неї в гості забіг не просто фанатичний хлопчик, який "мріє про радіо" або хоче бути диктором. Вона побачила в ньому майбутню велику зірку — і повірила нікому не відомому хлопцеві, зробивши йому перший професійний запис пісень. Семикласник Ігор ще не знав нотної грамоти. А з того, що записав тоді на радіо, залишилася пісня "Любить — не любить" і деякі шматки, які він пізніше використав у "Пшеничному перевеслі" ВІА "Ватри". На жаль, у фонотеці львівського радіо не вберегли записів того недільного дня.

Перший шкільний ВІА Ігоря Білозіра, 1969 рік

За покликом серця. Саме тоді хлопець твердо вирішив пов’язати майбутнє з музикою. Він вступив на хормейстерське відділення Львівського музпедучилища, згодом закінчив ще й диригентське Львівської консерваторії, а ось композиторське не вдалося. Для отримання диплома лишалося тільки захиститися. Але була проблема: творчість поета Богдана Стельмаха, на чиї слова Ігор написав дипломну роботу — рок-оперу "Стіна", — була заборонена. Захист диплома декілька років переносили та пропонували варіанти: переписати твір чи взяти іншого автора. Так Білозір вперше зіткнувся з компромісами, але у творчості не був готовий на них піти — проявив міцність характеру. Власне, він так і не отримав диплома про вищу композиторську освіту, хоч консерваторія і знаходилась у двох хвилинах ходьби від його помешкання.

Цікавий факт щодо хитросплетіння різних доль: Білозір навчався в того ж викладача, що і Володимир Івасюк — Лєшека Мазепи. Хоч Ігор не дружив із Володимиром, але часто згадував, як вони сиділи на лекціях поруч.4 червня 1977 року Ігор Білозір одружився з Оксаною Розумкевич та очолив ансамбль "Ритми Карпат" Львівського автобусного заводу — свій перший колектив.«Український мелос жив у ньому і виходив десь зсередини. Завжди чемний у спілкуванні, а на репетиціях — вимогливий до деспотизму. У житті лірик, любитель казок і природи. У творчості — часто спонтанний. Вразлива, тонка, чуттєва натура. Мав дуже багато друзів. Був глибоко духовною, набожною людиною. Часто дивився на світ очима дитини. Малим хлопцем гордився з того, що його покійні нині батьки називалися Йосиф і Марія — "як у Ісуса".» (зі спогадів друзів)

ВІА «Ритми Карпат» Ігоря Білозіра, 1977 рік

25 червня 1979 року, вже через місяць після похорону Володимира Івасюка, у Львівській обласній філармонії утворюється новий вокально-інструментальний ансамбль під орудою Ігоря Білозіра — "Ватра". Учасники ансамблю мріяли про гарні сценічні костюми, світло, мікрофони. Самі майстрували звукові колонки. Перші виїзди в далекі та близькі райони й села — на поганенькому автобусі, який не раз витягали зі снігових заметів чи болота. Репертуар містив народні пісні, а також те, що писав Ігор Білозір — саме тоді він вперше проявив себе як професійний самостійний композитор.

ВІА «Ватра»Ігоря Білозіра, 1987 рік

Приємні подарунки зробив Білозіру актор Юрко Брилинський. По-перше, він подарував композитору для нової і просторої квартири свій історичний рояль, який ніяк не вміщався в кімнаті театрального гуртожитку. По-друге, Юрко у 1980 році звів Ігоря з Богданом Стельмахом, його улюбленим поетом, через якого Білозір не отримав композиторський диплом. Так до композитора волею долі потрапили тексти, які призначалися для трагічно загиблого Володимира Івасюка.

Стельмах та Білозір порозумілись одразу. Обоє полюбляли засиджуватись до ранку і творити. Так народились їхні перші спільні композиції, якими Білозір пізніше прославить "Ватру". Перше визнання до колективу прийшло в Тернополі. У квітні 1981 року "Ватра" стала не лише лауреатом ІV республіканського конкурсу комсомольської пісні "Молоді голоси", а і його найяскравішим відкриттям. Свої перші вдалі пісні, створені разом із Стельмахом, Ігор запропонував Софії Ротару, але вона їх не взяла. Нічого жіночого, окрім підспівок, на початку історії гурту "Ватри" не було. Бек-вокалістками були Оксана Білозір, Марта Лозинська, Світлана Соляник, співали тільки хлопці. Згодом більше десяти років Ігор писав пісні переважно для Оксани, яка стала лідер-солісткою "Ватри".

"Ватра" стала популярною не лише в колишньому Радянському Союзі, а й у Канаді, США, Німеччині, Угорщині, Польщі. Композитор залишив у спадок понад сто різножанрових пісень, що увійшли до репертуару ансамблю, солістами якого були Оксана Білозір, Мар’ян Шуневич, співали також Ігор Богдан, Віктор Морозов. Близько 5 тисяч концертів. Разом із популярністю учасники гурту отримали не лише народне визнання та любов, але й постійну ідеологічну варту. Вони систематично піддавалися цькуванню, коли відмовлялися виконувати пісні про радянського політичного діяча Володимира Леніна та комунізм, про світле "совєцьке" майбутнє.

Зі спогадів…Спогадами діляться екс-музиканти "Ватри" Юрій Кедринський (ударні інструменти) та Андрій Береза (гітара).«Ігор був ідеальним композитором для Стельмаха, а Богдан — ідеальним поетом для Білозора. Разом написали 25 популярних пісень. Співпраця обірвалася у червні 1984-го. На пушкінському вечорі у Львові Богдан Стельмах прочитав свій вірш "Дуель" про те, хто для сучасної української літератури є … Дантесом. "Зверху" надійшла вказівка: жодної пісні на вірші Стельмаха. Три роки поспіль ні твори поета не звучали в ефірі, ні вистави не йшли в театрах. Пісні Стельмаха ми співали, але озвучували як народні. "Ватра" навіть хотіла виїхати зі Львова. Біля нас постійно чатувала ідеологічна варта. Вловлювали кожне слово, судили, карали за націоналізм.»

«За 21 рік існування "Ватра" пережила дев’ять доган і кілька звільнень з роботи, насамперед Ігоря Білозора. В наказі зазначалося: за політичну диверсію. В чому нас тільки не звинувачували: у націоналізмі, релігійності, консерватизмі… Сміливі сучасні ритми оцінювали не за мистецькими, а за політичними критеріями. За часів Союзу всі сфери чітко контро­лювалися комуністичною партією. Нам часто забороняли виконувати наші пісні, змушували вчити комуняцькі (про Леніна, партію). Ми їх вчили, але виконували лише перед комісією, яка затверджувала репертуар. На концертах співали те, що люди любили. Недаремно Білозора називають совістю у мистецтві. Якби у вишиванках заспівали бодай одну пісню про Леніна, перестали б себе поважати.»

«Пісні Білозіра співала відома співачка українського походження Квітка Цісик. Білозір годинами слухав її спів. Особливо подобалося, як Квітка виконує його пісню "Коханий" на слова Запотічного. "Яка виразна мелодія, як природно ллється голос… Жодного електроінструмента, форсажу, децибел, що отруюють, убивають задушевність мелодії, спотворюють красу, нищать неповторність", — казав Білозір про творчість співачки. Життя Квітки, до речі, передчасно обірвалося за рік до загибелі Ігоря Білозора. Був випадок. Під час гастролей у Канаді в 1989-му продюсер сказав Білозору: "Ігоре, наші наприкінці концерту співатимуть гімн "Ще не вмерла України…". Що будете робити? "Будемо співати разом з вами", — відповів Білозір. Після національного гімну "Ватра" ще й заспівала пісню Білозіра "Многая літа!". Українці діаспори плакали.»

«Це сталося в 1991-му — у перший рік Незалежності України. Білозір і Запотічний написали за ніч свою знакову пісню "Встань з колін, народе мій". Петро згадував, як Ігор награвав акорди. Раптом каже: "Чуєш, Петре, Україна прокидається. Треба її швидше будити зі сну. Не боїшся? Ти, Петре, не маєш права боятися. Переклад твого імені знаєш який: твердий, як скала". Через тиждень Білозір заспівав цю пісню на Співочому полі в Тернополі. А через два дні Запотічного побили в центрі Львова серед білого дня. Коли крикнули: "Встань з колін!", поет зрозумів, за що його б’ють. Як побачив Ігор потім синці на його обличчі, зблід. "Не соромся, Петре, цих синців і шрамів, — мовив. — Це найбільший гонорар за нашу працю. За українську пісню — б’ють, за неї ж — убивають…"На превеликий жаль, ці слова стали пророчими…»

Приспів пісніВстань з колін, народе мій, гордість маєш ти. На колінах не прийдеш до свої мети. Годі спати, час вставати — сонце вже зійшло,Сонним, брате, не здолати тяжкеє ярмо. Просить, кличе і зове вся моя земля,Україна рідная, матінка твоя.

У 1990 році Білозір прийняв запрошення на стажування у США та Канаду. Там він мав на меті освоїти професійний музичний бізнес, вивчитись працювати з новітнім обладнанням, але зрозумів, що далеко від Батьківщини так довго не протримається. Повернувся додому, продовжував писати пісні та інструментальну музику, але народна слава та визнання тимчасово його полишили. Лише в 1997 році Білозіру було присвоєно звання Народного артиста України. У ніч з 8 на 9 травня 2000-го Ігор Білозір був жорстоко побитий за спів українських пісень у кав’ярні "Цісарська кава". Легенду української естради Ігоря Білозора жорстоко побили тільки за те, що своїми піснями заважав слухати російський шансон компанії молодиків. Це відбувалося на очах у десятків людей у центрі Львова, за п’ятсот кроків до рідної домівки. Винуватцями нападу визнали Дмитра Воронова, сина першого заступника начальника Львівського МВС, та підприємця Юрія Калініна. Перший отримав 15 років як убивця, другий — 12, як співучасник. Згодом вироки скоротили до 10 та 8 років. Три тижні в реанімації композитор боровся за життя. 28 травня у лікарні назавжди зупинилося серце Ігоря Білозіра. Йому було 45 років.30 травня — більше ніж 100 тисяч людей проводжали в останню путь великого композитора.

Під крилом ангела. Отож слова композитора, що «за українську пісню — б’ють, за неї ж — убивають» — справді, на превеликий жаль, стали пророчими. Поховали Ігоря Білозіра на львівському Личаківському цвинтарі (поле № 2). У 2013 році на його могилі з’явилася скульптура з італійського мармуру, що символізує пісню, вічність, чистоту, скорботно тримаючи лист. Дух Ігоря Білозора постав у постаті білосніжного ангела, створеного братами Сухорськими та Костянтином Малярчуком.

Ігор Білозір, повернувшись із-за кордону, готувався до масштабного звітного концерту "Ватри" на стадіоні "Україна", який мав відбутися восени 2000 року. Але доля хотіла, щоби того ж літа друзі зібралися у цьому місці на концерт-реквієм у 40-й день по смерті композитора. Майже з року в рік традиційно в березні (місяць народження композитора) у Львові проводять концерт світлої пам’яті легенди української естради.Ігор Білозір, пройшовши свою жертовну, страдницьку, коротку життєву дорогу залишив свою душу в піснях, які будуть передаватися наступним поколінням.

Вшанування пам’яті Ігоря Білозіра2015 рік на Львівщині було проголошено роком композитора (до 60-ліття від дня народження). ТРК "Львів" створила документальний фільм про його життя "Під крилом ангела". Стрічка створена групою львівських митців під керівництвом головного режисера Львівського телебачення Мирослава Мединського у співавторстві з режисером Лесею Рибінською. У фільмі показано шлях до слави, життя і драму композитора, співака, народного артиста України Ігоря Білозіра. У процесі підготовки фільму використано архівні фотографії, спогади друзів Ігоря, поетів, колег. Крім того, зображено життя митця в час тоталітарного режиму, його громадянську позицію, вірність ідеалам свободи творчості, своєму українському народові, завдяки чому деякі пісні Ігоря Білозіра ще й досі вважають народними.

У місті Лева Ігор Білозір мешкав за адресою: вулиця Фредра, 4. Нині на цьому будинку висить пам’ятна табличка, а в квартирі створено музей композитора.18 серпня 2022 року Львівська міська рада перейменувала вулицю Герцена в Галицькому районі на вулицю Ігоря Білозіра.

Вулиця Ігоря Білозіра

Пам’ятний знак на місці смерті Ігоря Білозіра