Ігор Калинець. Поезії

Збірка поезій “ Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки” (1991)Ігор Калинець

Митці – це особливі люди: вони творять художні образи, передають найтонші відчуття, здатні проникнути до найпотаємніших куточків нашої душі. Цікаво, що лише одним мистецтвом вони не обмежуються. Токар, кочегар, бібліотекар, архіваріус, редактор журналу – ким тільки не працював талановитий український письменник Ігор Калинець народився 1939 року на Львівщині. Він написав багато віршів про явища природи, про все чудове, що навколо нас, й об’єднав Їх у цикл «Дивосвіт».

І. Калинець у своїх віршах оживлює образи стежечки, блискавки, веселки, диму, якими пробуджує в читачів любов до природи. Усі художні образи незвичайні, як і манера письма: у поезіях немає розділових знаків і поділу тексту на окремі речення; рядки не римуються, хоча внутрішній ритм у них відчувається. У такий спосіб автор дає читацькій аудиторії великий простір для фантазії.

Теорія літератури. Верлібр - вільний вірш – вірш, який немає віршового розміру та рими. Цей жанр з’явився у світовій поезії у ХІХ столітті.

  Стежечка​Ходім зі мною, стежечко. Обережно,не зачепися за камінець,переступи соломкуі під спориш не ховайся,—все одно бачу. А там,за городомого як ти виросла!Сама біжиш,через струмок перескакуєш,батіжком по пилюці цвьохаєшза суницею збочуєш,топчеш горох при дорозі. Коли б глянути, стежко,он з тої гори на всенький світ!Тільки не поспішай:така верчена ти,як дзига. Але ж світ красний —голова крутиться...

Аналіз вірша «Стежечка»Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе. Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту. Художні засоби метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвюхає, збочує,топче»; «голова крутиться»; епітет: «світ красний», «стежечка верчена»; порівняння: «…як дзига»;риторичні оклики: «…ого, як ти виросла!», «на всенький світ!».

Блискавка. Живе собі королева —королева темряви. Кортить їй зазирнутиу дзеркало —а темно. Зблиснена мить світлом —зазирне:— Хто на світі найгарніший?— Ви, Ваша темність,—відкаже дзеркалопохапцем. Заспокоїться королевана часину. Сказано,писана красуня.

Аналіз вірша «Блискавка» Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні. Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна. Художні засоби метафора: «королева зблисне світлом», «відкаже дзеркало»; епітет: «писана красуня», «найгарніший»; риторичні запитання: «Хто на світі найгарніший?». повтори: «королева», «зазирнути/зазирне»;протиставлення образів світла й темряви.

Веселка. Надягла веселкастрічок-стрічок,як у свято. Взяла коромислоі пішла до річки. Дорогою перестрів їїкнязенко Соняшникіз золотим черевичком. У руці. Поміряла веселка —якраз на ніжку!От вони й побралися.  

Аналіз вірша «Веселка»Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання. Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат. Художні засоби  персоніфікація: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»; порівняння: «як у свято»; епітет: «золотий черевичок»; риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!»У вірші автор використав два образи: Веселка – молода дівчина, яка заквітчана різнокольоровими стрічками. Це підкреслює, що веселка – дівчина-українка. Веселка показала не лише гарною, але й роботящою – свою долю вона зустрічає, коли йде з коромислом по воду. Князенко соняшник – образ парубка. Слід звернути увагу на статус – не принц, не царевич, не королевич, а саме князенко. Це підкреслює, що й соняшник належить до української землі.

Криничка. Сплю глибоко-глибоко. А ще глибше —мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю,а вона —про коріння дуба. Я їй про хмаринку,а вона студеним молокоммене поїть. Я їй про метелика, а воназ водяного царстварусалку приводить. А оце весняна калинане хоче забратиз мене свою подобу. Тільки сонцеп'є та п'єкалинову водучерез золоті соломинки.

Аналіз вірша «Криничка»Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля.Ідея: уславлення кринички як життєдайного цілющого джерела. Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина. Художні засоби повторення: «глибоко-глибоко»; епітети: «підземна мати», «студене молоко», «водяне царство», «весняна калина», «калинова вода», «золоті соломинки»; персоніфікація: «криничка спить, … розповідає», «калина не хоче забрати…», «сонце п’є»

Дим. Втік дим від вогнища,просто у синіх джинсах,розпатланий,та й подався у мандри. Тільки спечену картоплинуприхопив. По дорозі місто. Сів у трамвай —принюхується. Зітхнула кондуктор:— Осінь мені запахла. Залоскотало водієві в носіповернув трамвайі гайнув у гай.«Я не в той трамвай сів»,-подумав димі через вікновистрибнув.

Аналіз вірша «Дим»Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства). Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може. Художні засоби:епітети: спечену картоплину;синіх джинсах, алегорія – дим перетворився на юнака;персоніфікація– «втік дим від вогнища», «у вікно вистрибнув»;каламбур – «гайнув у гай». Твір насичений символами: Дим – ностальгія, втрати, спогади;Осінь – поважний вік;Трамвай – звичний накатаний шлях, з якого зазвичай люди не звертають.

Домашнє завдання1. Опрацювати матеріал підручника с. 60-62.2. Підібрати 2-3 загадки про явища природи.3. Намалювати ілюстрацію до вірша, який найбільше запам’ятався.