Ігри у літньому таборі
Про матеріал
Добірка ігор для табору — підійдуть для різного віку й настрою
Ігри
«По-новому»
Для цієї гри всі учасники сідають в коло. Ведучий бере в руки перший ліпший предмет, це може бути: хустинка, олівець, краватка, ґудзик, зошит та передає його першому учаснику й просить того розповісти, як можна по-новому використати цей предмет. Далі учасник передає цей предмет гравцю праворуч, той в свою чергу повинен представити свою версію нового застосування даного предмета й передає його наступному гравцю. Той хто завагався відповісти, вибиває з гри. Коли залишається тільки двоє гравців, переможцем вважається той, хто запропонує більше версій нового застосування предмета. В ході гри дотримуються наступного правила: версії не повинні повторюватися.
«Білки, жолуді, горіхи»
Учасники поділяються на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на майданчику. Кожний гравець в колі має назву - «білка», «жолудь», «горіх». Одну дитину вибирають ведучим. По команді «білки!», «жолуді! », або «горіхи!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий прагне зайняти місце в одній з трійок. Дитина, що залишилася без місця стає ведучим.
«Прапорець»
Для цієї гри треба мати два прапори, або можна їх замінити двома кольоровими клаптиками. Обирають ведучого та поділяють всіх учасників на дві команди. Кожна команда повинна обрати капітана. Далі обидві команди шинкуються в два ряди одна проти одної на відстані 10м. Руки гравців сховані за спиною. Капітани команд обходять свої шеренги та непомітно для оточуючих вкладають прапорці одному з представників своєї команди. Ведучий, який стоїть з краю, між шеренгами, вимовляє: «Дай прапорець»! Гравці – власники прапорців – повинні швидко зірватися з місця й принести їх ведучому. Той учасник, який впорався із завданням, заробляє для своєї команди очко. Переможцями стають учасники, які отримали їх найбільше.
«Хмари і хмаринки»
Вибирається ведучий – «хмаринка». Решта дітей вільно переміщуються по майданчику – це «хмари». Задача «хмаринки» - зловити «хмару». Після того, як «хмара» спіймана, вона стає «хмаринкою», «хмаринки» беруться за руки і намагаються зловити наступну «хмару» і т.д.
«Механізм»
Дії в цій грі повинні нагадувати роботу налагодженого механізму. Спочатку учасники поділяються на дві команди. Далі їм даються різноманітні завдання. Спочатку пропонують дітям шикуватися за зростом. Ті учасники, які швидше це зроблять отримують призове очко. Наступні завдання можуть бути такими: шикуватися за довжиною волосся, за довжиною ніг, кольором очей, за місяцями народження.
«Вище землі»
Вибирається ведучий. Решта учасників вільно переміщуються по майданчику. По сигналу, ведучий прагне наздогнати кого-небудь з гравців і засалити його. Засалений стає ведучим. Для того, щоб стати недосяжним для ведучого, необхідно стати «вище землі» - стати на лавку, камінь і т.п. Стояти можна не більше 5 - 10 секунд, після чого необхідно знову бігти.
«Вовк і заєць»
Гравці стоять парами. Двоє ведучих, один – «вовк», інший – «заєць». По команді «вовк» починає наздоганяти «зайця». Для того, щоб сховатися від «вовка», «зайцю» необхідно стати в середину пари. Гравець, спиною до якого став «заєць», приймає цю роль на себе.
«Бій півнів»
Загін ділиться на дві команди. Для відмінності на шию гравцям однієї команди можна пов'язати шматки матерії. Креслиться коло діаметром 3 метри, команди стають один проти одного по зовнішньому діаметру кола. Капітани посилають гравців поодинці в коло. В колі суперники стоять на одній нозі, іншу підтягують і утримують ззаду руками. По команді гравці намагаються виштовхнути один одного плечем з кола. Перемагає команда, в якій залишиться більше не витиснених гравців.
«Вибивний»
Вибирається два ведучих «за колом». Решта учасників гри – в колі. Ведучі стоять один проти одного на відстані 5 - 7 метрів. У одного в руках м'яч. По команді ведучі по черзі кидають м'яч, прагнучи потрапити в тих, що знаходяться в колі. Гравець, в якого потрапив м'яч, вибуває з гри.
«Влучи в ціль»
Місце гри обмежується середньою і двома зовнішніми лініями. На середній лінії виставляється 5 червоних і 5 синіх кегель по черзі. Гравцям дається м'яч. По команді гравці прагнуть збити кеглі свого кольору, прагнучи не збити кеглі супротивника.
«Розірви ланцюг»
Загін ділиться на дві команди. Гравці беруть один одного за руки, руки витягнуті. Ланцюги стоять на відстані 5 - 10 метрів. Викликаючи по черзі гравців іншої команди, гравці прагнуть не дати супротивнику розірвати ланцюг. Мета викликаного гравця – з розгону розірвати руки супротивників в будь-якому місці ланцюга.
«Гривні»
Дві команди стають один проти одного на відстані 10 - 15 метрів. Гравець біжить до гравця команди, щоб «купити товар». Ударивши три рази по долоні гравця іншої команди (заплативши три гривні), він біжить назад в свій будинок. Ударяти по долоні можна з різними інтервалами. Якщо гравець тікає – він забирає «в гаманець» (в свою команду, якщо його наздогнали – переходить в іншу команду).
«10 паличок»
На камінь або горбик кладуть дошку, на якій лежать 10 паличок завдовжки 15-20 см. По команді один з гравців ударяє ногою по дошці так, щоб палички розлетілися. Поки ведучий збирає їх, гравці на одній нозі прагнуть відскакати від ведучого. Коли він зібрав всі палички, подає команду «10 паличок!». По команді гравці зупиняються. Ведучий з місця м'ячем прагне вибити одного з них. Вибитий гравець стає ведучим.
Гра – забава «Бариня»
Обирають ведучого та поділяють всіх учасників на три великі групи. Бажано, щоб представники однієї групи сиділи ближче один до одного. Далі ведучий дає кожній групі свої слова:
1 група – «в ступі яблука толочені!»
2 група – « метли, віникі верчені!»
3 група – « веретена не кручені!»
Завдання команд – уважно слідкувати за рукою ведучого. Як тільки він покаже на одну з груп або назве ії, остання повинна заспівати свою фразу. Якщо учасники завагаються, то отримують штрафне очко. Показавши декілька раз на групи, ведучий завершує перший раунд гри приспівом, який співають хором всі групи: «Бариня, бариня, бариня-судариня» - два рази.
Далі ведучий знов показує на будь-яку групу, й гра продовжується. По закінченню підраховують штрафні очки. Програвші, тобто ті, у кого найбільше штрафних очків, готують концертний номер.
«Хто найбільш зіркий»
На відстані, на якій ще можна розрізняти прості рухи, один із гравців через довільні проміжки часу швидко виконує різні рухи: піднімає руки, чистить зуби і т.і. Решта гравців повинні записати кожен його рух. Виграє той, чиї записи найточніші.
«Сліпий сторож»
На пеньок кладемо декілька невеликих предметів. Одному із гравців – «сторожу» - зав’язуємо очі і ставимо його на відстані двох кроків від пенька. Решта гравців повинні непомітно взяти будь-який предмет з пенька. Того, хто при цьому видасть себе шумом, «сторож» виводить з гри.
«Хто швидше»
Вожатий загону за допомогою свистка називає через певні короткі інтервали п’ять букв. Завдання гравців – вгадати букви і протягом хвилини назвати п’ять міст, назви яких починаються з цих букв. За хвилину по команді всі перестають писати.
Командні ігри
«Стій!»
Гравці, крім того, хто водить, утворюють коло та розраховуються за порядком номерів. Той, хто водить, стає в центрі кола, у нього маленький м'яч. З дозволу вчителя почати гру, той, хто водить, ударяє м'ячем об підлогу і називає номер. Всі гравці розбігаються, а гравець під названим номером починає водити та біжить до м'яча, намагаючись його скоріше взяти. Після чого гукає: «Стій!». Всі гравці зупиняються, а той, хто водить, намагається потрапити в кого-небудь м'ячем. Гравці ухиляються, не сходячи з місця. У кого попали м'ячем, той починає водити, і гра починається знову. Якщо той, хто водить, кинув у кого-небудь м'ячем і не попав, то він знову біжить за м'ячем, і гравці знову розбігаються.
Ноги від землі
Всі гравці вільно бігають по майданчику (залу), а той, хто водить, доганяє. Рятуючись від переслідування, гравці повинні зайняти таке положення, щоб ступні ніг ні до чого не торкалися: повиснути на чому-небудь, сісти на ослін, на мат, на підлогу, на вікно і підняти ноги, встати на коліна тощо. Гравців, у котрих «ноги від землі», торкатися не можна. Той, кого все ж наздогнали, буде водити, він піднімає руку вгору та говорить: «Я ловлю», і гра продовжується.
Зі стрічками
Всі гравці, крім того, хто водить, вільно розташовуються на майданчику (в залі), у них за поясом позаду кольорова стрічка (із паперу або з тканини), один кінець якої, завдовжки 20—ЗО см, вільно звисає. За сигналом учителя той, хто водить, починає доганяти гравців, намагаючись дістати стрічку. Якщо це йому вдається, то він закріплює стрічку в себе за поясом і починає тікати. Гравець, який залишився без стрічки, починає водити.
Хто далі кине?
Всі гравці діляться на 3—4 групи. Кожна група — шеренга. Шеренги стоять одна за одною. У кожного гравця першої шеренги є малий м'ячик (або мішечок із піском).
Від лінії метання, позначеної за два метри від першої шеренги, на відстані 10 м позначена перша, на відстані 12м друга і т. д. лінії кидків, паралельні до лінії метання.
Виділяються двоє суддів-лічильників, які знаходяться осторонь від лінії кидків.
За сигналом учителя гравці першої шеренги по черзі кидають м'ячі. Судді-лічильники визначають дальність кожного падіння м'яча в окулярах: м'яч, кинутий за першу лінію, дає команді одне очко, за другу лінію — два очка і т. д. Виграє команда, що набрала більше очок.
М'ячі (або інші предмети), кинуті гравцями першої шеренги, збираються гравцями цієї ж шеренги та передаються гравцям наступної шеренги.
Варіанти:
1) ліній кидків проводиться усього три: 15—20—25 м і за кидки дається від одного до трьох очок;
2) кидки повинні виконуватися визначеним способом;
3) кидки робляться через мотузку, натягнуту на певній висоті (2—3 м);
4) кожний кидає по два м'ячі, один правою, інший лівою рукою.
М'яч середньому
Всі гравці утворюють коло. Коло ділиться на два півкола — дві команди. З кожної команди виділяється середній, який стає в середині кола, лицем до своєї команди. Кожний середній стоїть у позначеному колі (діаметром 1—1,5 м) або в квадраті. У кожного середнього по м'ячеві (волейбольний, футбольний). За сигналом учителя середні кидають м'ячі гравцям своєї команди, тим, які стоять першими у півколі (справа або зліва). Гравці, отримавши м'яч, перекидають його назад тому, хто водить, а той другому гравцеві й так доти, поки середній отримає м'яч від останнього гравця своєї команди. Отримавши м'яч від останнього гравця, середній піднімає м'яч вгору. Виграє команда, що закінчила перекидання першою.
Варіанти:
1) перекидання м'ячів продовжується два-три рази підряд;
2) гравці, крім того, хто водить, сидять півколом;
3) команди шикуються колами, кіл може бути 2—3—4;
4) після перекидання м'яча всіма гравцями один раз відбувається швидка зміна середніх, перший стає середнім, а середній стає на місце першого. Гра продовжується доти, поки всі гравці не побувають у ролі середніх.
Білі ведмеді
На майданчику (в залі) позначається «крижина». На «крижині» два «ведмеді». Інші гравці — «ведмежата». За сигналом учителя «ведмеді», тримаючись за руки, починають ловити «ведмежат», «ведмежата» тікають. Упіймане «ведмежа» відводять на «крижину». Коли на «крижині» буде два «ведмежати», вони також беруться за руки та починають ловити і т. д. Гра продовжується доти, поки будуть переловлені усі «ведмежата». При повторенні гри водитиме той, кого довше усіх не могли впіймати, він же вибирає собі другого «ведмедя».
Зайці в городі
На майданчику позначаються два концентричні кола, одне велике — 8—12 м у діаметрі, інше мале — 2—4 м. Мале коло — «будиночок сторожа», у ньому «сторож» — той, хто водить. Велике коло — «город». Всі гравці — «зайці» — знаходяться за великим колом. За сигналом учителя «зайці» стрибають у коло, по колу, вистрибують із нього. «Сторож» бігає по «городі», намагається впіймати «зайців», а упійманих відводить у свій «будиночок». Коли буде зловлено 3—4 «зайці», вибирається новий «сторож».
Виклик номерів
Всі гравці діляться на дві однакові команди та стають у шеренги лицем один до одного, на відстані 6—10 м. Кожна шеренга (одна справа, інша зліва) розраховується за номерами. Осторонь від шеренг, на відстані 8—10 м, лежать м'ячі. Вчитель називає будь-який номер, наприклад, «вісім». Восьмі номери обох команд біжать до м'ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Той гравець, який прибіг швидше, приносить своїй команді очко. Вчитель викликає якийсь інший номер, біжать інші номери, й так само один із них приносить своїй команді очко. Так продовжується доти, поки всі гравці не будуть викликані. Виграє команда, що набрала більше очок.
Варіанти:
1) команди стоять не в шеренгах, а в колонах;
2) команд не дві, а три-чотири;
3) оббігається не тільки м'яч, а й уся шеренга або колона;
4) змінюється спосіб пересування: стрибками на двох ногах, на одній нозі, навприсядки тощо;
5) у пункті повороту пролізти через обруч, перекласти м'яч із одного кола в інше, переставити булаву тощо;
6) шеренги (колони) не стоять, а сидять;
7) замість м'ячів можна встановити кілочки, прапорці, булави.
Порожнє місце
Всі гравці, крім того, хто водить, утворюють коло. Той, хто водить, йде за колом і доторкається до одного з гравців, після чого біжить у будь-яку сторону кола. Гравець, до якого доторкнулися, біжить у протилежну сторону. Кожний із них намагається швидше прибігти до утвореного порожнього місця. Хто прибіжить раніше, той стає в коло, а хто спізнився, починає водити.
Варіанти:
1) не бігти за колом, а стрибати на одній чи на двох ногах;
2) граючі стоять по двоє, тримаючись за руки, тих, які водять, теж двоє й вони тримаються за руки.
Відгадай, хто?
Гравці розташовуються півколом. Перед півколом, спиною до гравців, стоїть той, хто водить, очі в нього закриті. За вказівкою вчителя, у повній тиші до нього тихо підходить один із гравців і доторкається до нього, після чого швидко, але тихо повертається на своє місце. Тільки-но гравець доторкнувся до того, хто водить, учитель починає рахувати: «Раз, два, три!» Після слова «три» три, хто водить, відкриває очі, повертається і намагається впізнати, хто до нього підходив. Якщо впізнає — стає в півколо, а той, хто підходив, починає водити. Варіант: усі гравці сидять.
Що змінилося?
Гравці, крім того, хто водить, сидять на лавах. За 5—6 метрів, спиною до гравців, стоїть той, хто водить, очі в нього закриті. Він повільно рахує до п'яти (можна до 8—10). У цей час гравці щось змінюють: пересідають, міняються місцями, беруть руки назад, нахиляють голову, згинають одну ногу тощо). Той, хто водить, закінчивши рахувати, повертається до гравців і знову рахує до п'яти (до 8—10), а в цей час намагається запам'ятати розташування гравців. Порахувавши, повертається спиною до гравців і знову рахує до п'яти (до 8—10). За цей час гравці ще щось змінюють, той, хто водить, повертається і, рахуючи до п'яти, намагається визначити зміни. Якщо він все правильно визначає, то сідає на лаву, а на його місце стає новий гравець. Варіанти:
1) водити починає той, хто, змінивши позу, був розгаданий;
2) змінювати можна не пози учасників, а розташування предметів, що лежать на підлозі (скакалки, булави, прапорці, кубики, м'ячі), і їхню кількість;
3) гравці можуть стояти.
Естафета з перенесенням предметів
Дві команди стоять на довгих сторонах майданчика, шеренгами, лицем один до одного. Між ними ігровий майданчик. В одного з кінців кожної шеренги — команди — позначені кола (квадрати), у яких лежать м'ячі. На відстані 10—15 м по прямій позначені ще кола (квадрати), в яких стоять кеглі. Перед першими колами, за 2—3 м від них, позначена стартова лінія, за якою стають два гравці, по одному з кожної команди. За сигналом учителя гравці беруть м'ячі та біжать до інших кіл. Там кладуть м'ячі в кола, беруть кеглі, повертаються та ставлять кеглі в перші кола, після чого стають на свої місця. У той час, коли перші гравці біжать із м'ячем, другі займають місця за стартовою лінією і, коли перші закінчать перебіг, починають бігти, але вони відносять кеглі, а приносять м'ячі. Так продовжується до того часу, поки всі гравці кожної команди не закінчать перебігання. Виграє та команда, яка закінчила перебігання першою.
Варіанти:
1) гравці стоять у колонах, перед стартовою лінією;
2) під час перебігання долається перешкода (підлізти під мотузку, пролізти через обруч, перестрибнути «рів» і ін.);
3) гравці діляться на 3—4 команди.
Садіння картоплі
Дві команди сидять на лавах, поставлених уздовж сторін майданчика обличчями один до одного. Між ними ігровий майданчик. Для кожної команди позначена стартова лінія, а в 2—3 м від неї кола, в яких лежить по одному мішечку з 4 картоплинами. На відстані 10—15 метрів позначено 4 гнізда для «садіння картоплі». Гнізда для кожної команди позначаються цілком однаково. На стартовій лінії два гравці, по одному від кожної команди. За сигналом учителя вони беруть мішки з картоплею, біжать до гнізд і «саджають картоплю», по одній картоплині в кожне гніздо. Закінчивши садіння, повертаються, кладуть мішечки в кола біля стартової лінії й ідуть на свої місця. Під час перебігання перших гравців на стартову лінію виходять наступні, а коли перші поклали мішки, вони беруть їх і біжать збирати картоплю в мішки. Зібравши, повертаються, кладуть мішки з картоплею в кола, ідуть на своє місце. Так продовжується, поки всі гравці закінчать перебіги. Виграє команда, що закінчила перебіги першою.
Варіанти:
1) гравці стоять колонами;
2) після повернення гравці мішечка не кладуть, а передають іншим гравцям;
3) картопля не в мішечках, а в картонних коробках, переноситься на голові.
Потрап у м'яч
Гравці розділені на дві команди, стоять у шеренгах, лицем один до одного, на відстані 8—10 метрів. У середині між ними стоїть табуретка, на ній лежить волейбольний м'яч. Кожний гравець має малий м'яч. За вказівкою вчителя гравці однієї команди по черзі кидають своїм м'ячем у волейбольний м'яч, намагаючись збити його у бік суперника. Якщо кому-небудь із гравців це вдається, то команді зараховується очко, а м'яч знову кладеться на табуретку.
Після того, як одна команда скінчила свої кидки, починає кидати інша команда. Виграє команда, що набрала більше очок.
Варіанти:
1) гравець, що потрапив у м'яч, має право на повторний кидок;
2) гравці кидають м'ячі не по одному, а групами по двох, по трьох, по чотирьох;
3) кидки починаються одночасно всіма гравцями однієї команди;
4) гравці роблять кидки, стоячи на коліні.
Перегони м'ячів у колонах
Гравці діляться на 2, 3, 4 команди та стають колонами по одному. У тих, які стоять попереду, в руках по волейбольному м'ячеві. За сигналом учителя починається передача м'ячів назад справа. Коли м'яч дійде до того, хто стоїть позаду, той піднімає м'яч вгору і каже: «Є!» Команді, що закінчила передачу першою, зараховується очко. Гра починається знову, але м'яч передається зліва. Так гра проводиться декілька разів. Виграє команда, що набрала більше очок. Варіанти:
1) якщо м'яч досягнув останнього гравця, гра не припиняється, м'яч починає передаватися вперед із протилежного боку, а коли повернеться до першого гравця, він піднімає м'яч нагору і говорить: «Є!»;
2) м'яч передається над головою. Останній у колоні, отримавши м'яч, голосно вимовляє: «Є!» Це служить сигналом до повороту кругом, і м'яч знову передається над головою. Перший, отримавши м'яч, каже: «Є!»;
3) останній у колоні гравець, отримавши м'яч, біжить уперед, стає попереду колони та починає передавати м'яч. Виграє команда, у якої раніше закінчаться всі перебіги;
4) м'яч спочатку передається назад над головою, а потім — над головою вперед.
Карасі та щука
На одній стороні майданчика знаходяться всі гравці — «карасі». На середині майданчика той, хто водить, — «щука». За сигналом «карасі» перебігають на іншу сторону майданчика, «щука» ловить «карасів». Упіймані «карасі» (3—4) беруться за руки, утворюють «невід». Тепер, за сигналом, «карасі», перебігаючи на іншу сторону майданчика, повинні пробігти через «невід», під руками, а «щука», яка стоїть за «неводом», ловить «карасів». Коли впійманих «карасів» буде 8—10, утворюються «кошики» — кола, через які «карасі» повинні пробігати. Коли впійманих «карасів» буде більше, ніж невпійманих, утвориться «верша» — коридор із пійманих «карасів», через який повинні пробігати ще не зловлені «карасі». Щука, яка знаходиться біля виходу з «верші», ловить «карасів». Переможець — той, хто буде впійманий останнім.
Варіант: у грі дві «щуки».
День і ніч
Дві команди стоять на середині майданчика шеренгами, спинами один до одного, на відстані 1,5—2 метрів. Одна команда «день», інша — «ніч». Вчитель зненацька говорить: «день» (або «ніч»). Команда «день» швидко тікає в «будинок» — за лінію на стороні майданчика, а «ніч» доганяє. Усі стають на колишні місця, впіймані піднімають руки, їх підраховують. Так гра продовжується, команди тікають і наздоганяють не по черзі, а за викликом учителя, завжди зненацька. Виграє команда, що впіймає більше суперників.
Варіанти:
1) команди називаються «ворони» та «горобці» (учитель вимовляє: «ворони» або «горобці»);
2) гравці стоять не спинами один до одного, а боком, лицем;
3) вихідна позиція гравців — сидячи.
Хто обжене?
Всі гравці діляться на 4—5 команд і шикуються на одній лінії, шеренгами, тримаючись за руки в командах.
За сигналом учителя всі команди стрибають на одній нозі до позначеної межі. Виграє команда, що дострибала першою.
Варіанти:
1) стрибки тільки на лівій (чи правій) нозі;
2) стрибати на одній нозі, а другу тримати за гомілку рукою;
3) команди шикуються колонами.
Невидимки
Гра проводиться на місцях, де є чагарники, дерева, купина. Всі гравці стають у коло, спиною до його центру. У центрі — той, хто водить. За сигналом учителя гравці розходяться в різних напрямках на 100—150 кроків, зупиняються та повертаються лицем до того, хто водить.
Учитель подає другий сигнал (свисток, барабан). Гравці, використовуючи кущі, дерева, рельєф місцевості, починають наближатися до того, хто водить, намагаючись бути непоміченими.
Третій сигнал учителя — гравці стають на весь зріст, виявляють себе. Виграють ті гравці, які підійшли до того, хто водить, найближче, і він їх не помітив.
Рухлива ціль
Всі гравці стоять за лінією кола. У центрі кола — той, хто водить. У гравців м'яч, яким вони кидають у того, хто водить, намагаючись потрапити в нього, або передають м'яч товаришеві, щоб той кинув у того, хто водить, а він тікає, ухиляється. Гравець, який кинув м'яч у того, хто водить, але не попав, починає водити.
Варіанти:
1) тих, які водять — двоє;
2) гравець, який поцілив м'ячем у того, хто водить, починає водити.
Естафета «Набирач»
Дві команди сидять на лавах. Для кожної команди на гімнастичній стінці або на загорожі прикріплена полотнина для набору, а на підлозі або в коробці комплект літер певного речення або слів, залежно від кількості гравців у команді.
Вчитель пояснює задачу набору. На стартову лінію виходять по одному гравцеві з кожної команди. За сигналом учителя вони біжать до складальної полотнини та каси, знаходять потрібну літеру, вставляють у полотнину та повертаються до стартової лінії, де вже стоять наступні гравці, які біжать, відшукують наступну літеру і т. д.
Виграє команда, яка найшвидше набрала речення.
Варіант: гравець, поставивши свою літеру, шукає наступну і, повернувшись, передає її черговому гравцю.
Перебіги з виторгом
Майданчик розділений на дві рівні частини чітко позначеною лінією. Довільно розташовуються команди, кожна на своїй стороні. На кожній стороні майданчика розкладені які-небудь предмети (прапорці, кубики, естафетні палички). Кількість і розташування предметів на кожній стороні однакове. Гра починається за сигналом учителя. Гравці кожної команди намагаються перейти або перебігти середню лінію і з території суперника перенести на свій майданчик якнайбільше предметів. Кожний гравець, оберігаючи предмети на своїй території, ловить будь-якого гравця з команди «суперника». Упійманий залишається стояти на тому місці, доти, поки хто-небудь із гравців його команди не виручить його доторком до руки або плеча.
У хлопців порядок суворий
Гравці в шерензі. За сигналом учителя вони розходяться по майданчику (залу) і наспівують:
У дітей порядок строгий,
Знають всі свої місця.
Ну, співайте веселіше:
Тра-та-та, тра-та-та!
Сигнал учителя. Гравці швидко шикуються в шеренгу в зазначеному місці. Місця шикування в процесі гри змінюються. Шикуватися можна не тільки в шеренгу, але й у колону. Гру можна проводити під музику.
Совушка
Виділяється «совушка». «Гніздо» «совушки» збоку від майданчика. Гравці на майданчику. «Совушка» у «гнізді».
По сигналом учителя «День наступає — всі оживають» діти вільно ходять, бігають, зображують метеликів, пташок, жуків. За сигналом «Ніч наступає — все завмирає» гравці «завмирають», зупиняються в тій позі, у котрій їх застав сигнал. «Совушка» виходить «полювати», тих, які заворушилися, веде у своє «гніздо». «День наступає — усі оживають». «Совушка» іде в «гніздо», гравці знову «оживають». Той, хто виконує роль «совушки» змінюється через 2—3 гри.
Гру можна проводити під музику: «День...» — музика грає голосно, «Ніч...» — музика грає тихо.
Ми — веселі хлопці
Всі гравці на одній стороні майданчика (залу). Один — той, хто водить, знаходиться в центрі майданчика. Діти дружно вимовляють:
Ми веселі дітлахи, Любим бігати та гратись. Ну ж бо, спробуй наздогнати!
Після цього діти перебігають на іншу сторону майданчика, той, хто водить намагається впіймати їх. Упійманий допомагає тому, хто водить при чергових перебіжках, затримуючи гравців. Варіанти:
1) упіймані активно допомагають тому, хто водить; }
2) упійманий починає водити, а той, хто водив, стає його помічником;
3) упійманий починає водити, а той, хто водив, приєднується до гравців.
Доганячки
Гравці вільно розташовуються на майданчику (у залі). Один із гравців буде водити. За сигналом він починає доганяти гравців і намагається до кого-небудь торкнутися. Упійманий починає водити. Він зупиняється, піднімає руку вгору і голосно говорить: «Я — доганячка!», після чого починає доганяти.
Варіанти:
1) при великій кількості учасників водитимуть декілька гравців (2—3);
2) гравця, який присів, не можна ловити («Доганячка з присіданням»);
3) гравець, рятуючись від того, хто водить, бере кого-небудь за руку — тоді до нього торкатися не можна («Доганячка — дай руку»);
4) гравці стрибають на одній нозі («Доганячка зі стрибками на одній нозі»).
Спритні діти
Гравці утворюють коло, взявшись за руки. У центрі кола той, хто водить. За сигналом вчителя діти вимовляють слова:
Ми веселі діти, Любим гратися й радіти, Раз, два, три, чотири, п'ять! Ну ж бо, спробуй нас догнать!
Після слова «лови» діти біжать до меж майданчика, той, хто водить ловить. Пійманий починає водити. Варіанти:
1) діти не тільки біжать до межі, а розбігаються по майданчику;
2) упійманий допомагає ловити інших гравців;
3) упіймані підраховуються;
4) упіймані стають на один крок назад;
5) гравцям під час вимови слів рухаються по колу вправо або вліво.
Два Морози
На одній стороні майданчика (залу) стають усі гравці, крім тих двох, які водять («Морозів»), «Морози» стоять на середині майданчика, лицем до гравців і промовляють:
Ми два брати, два Морози, Я Мороз —- червоний ніс (говорить один), Я Мороз — синій ніс (говорить інший), Хто з вас відважиться, Та й у путь-доріженьку відправиться? Діти дружно відповідають:
Не боїмося ми погроз,
І не страшний для нас мороз —
і перебігають на іншу сторону майданчика (залу). «Морози» в цей час намагаються піймати тих, які перебігають.
«Морози» змінюються через 2—3 перебіжки. Варіанти:
1) упіймані підраховуються;
2) упіймані «заморожуються» (стоять на тому місці, де їх заплямували «Морози»);
3) «заморожених» можна «відморожувати» (торкатися рукою під час чергових перебіжок);
4) «заморожені», не сходячи з місця, «заморожують» тих, які близько пробігають (торкаються рукою).
Вовк — у рові
По середині майданчика (залу) проводяться дві поздовжні паралельні лінії на відстані 50 — 70 см одна від одної — «рів». В рові засів «вовк». Всі інші гравці — «кози», вони знаходяться на одній із сторін майданчика (залу). За сигналом учителя «кози» перебігають на іншу сторону майданчика та перестрибують через «рів». «Вовки», не вибігаючи з «рову», ловлять «кіз».
Упіймані «кози» підраховуються. «Вовки» змінюються після 2—3 перебіжок.
Варіанти:
1) у рові може бути 2 — 3 «вовки»;
2) «кози» за сигналом учителя перестрибують через «рів» туди й назад, до нового сигналу;
3) упіймані «кози» залишаються в «рові».
Передача м'ячів
Всі гравці діляться на дві групи-шеренги, де стоять один до одного лицем на відстані 6 — 10 м. У перших гравців кожної шеренги по м'ячеві.
За сигналом учителя м'яч передається з рук у руки до кінця шеренги. Останній у шерензі, отримавши м'яч, ударяє ним об підлогу та передає м'яч у зворотному напрямку. Перші гравці, отримавши м'ячі, піднімають їх догори. Виграє команда, у якої м'яч першим був піднятий догори.
Шеренги міняються місцями та м'ячами.
Варіанти:
1) команди стоять не шеренгами, а півколами;
2) перші гравці, отримавши м'яч, не піднімають його догори, а передають
3) гравці можуть не стояти, а сидіти;
4) м'яч передається тільки з одного кінця в інший, і там останній гравець піднімає його догори;
5) передача м'ячів продовжується 2 — 3 разу підряд, і тільки тоді м'яч піднімається догори або передається вчителю.
Горобчики-стрибунці
На землі позначене коло. У центрі кола — «ворона». За лінією кола — «горобці». Вони застрибують у коло, стрибають по колу, вистрибують із нього. «Ворона» намагається впіймати «горобчика», коли той знаходиться в колі. Упійманий починає водити.
Варіанти:
1) «горобці» не стрибають по колу, а тільки встрибують і вистрибують;
2) упіймані залишаються в центрі кола, а коли їх буде 4 — 5, вибирається нова «ворона».
М'яч сусідові
Гравці стають у коло на відстані одного кроку один від одного. За колом стає той, хто водить. Гравці передають м'яч то вправо, то вліво, але обов'язково сусідові, тобто гравцеві, який стоїть поруч. Той, хто водить, намагається доторкнутися до м'яча. Той гравець, у якого він торкнеться до м'яча, починає водити:
Варіанти:
1) тих, які водять, двоє і м'ячів два;
2) гравці утворюють не одне, а два-три кола.
Естафета «Хто швидше»
Гравці діляться на дві команди, що стоять у колонах по одному. Перед колонами позначена лінія, а на відстані 15—20 м лежать великі набивні м'ячі. У кожного першого гравця в колоні по малому набивному м'ячеві. За сигналом учителя перші біжать до великих м'ячів, оббігають їх справа (зліва), повертаються до колони та передають м'яч другим, а самі стають у кінець колони. Так продовжується доти, поки не прибіжать останні. Виграє команда, що передала м'яч учителю першою.
Варіанти:
1) кількість колон — три-чотири;
2) замість м'яча використовують паличку;
3) гравець оббігає не тільки м'яч, а й колону.
Музичні змійки
Граючі діляться та шикуються в три колони по одному. Кожна колона — «змійка» — має свою мелодію: марш, вальс, польку (можуть бути й інші мелодії). Кожна мелодія перед грою повторюється один-два рази, щоб «змійки» запам'ятали свої мелодії. За сигналом учителя виконується одна з мелодій. «Змійка», до якої відноситься ця мелодія, починає рухатися під музику, у різних напрямках, повторюючи ті рухи, що виконує гравець, який іде попереду. Несподіване припинення музики зупиняє рух «змійки», вона залишається в тому місці й у тому порядку, у якому її застала остання музична фраза.
Те саме відбувається з іншими «змійками». Гра може повторюватися. За сигналом учителя «змійки» швидко шикуються на своїх початкових місцях. Виграє команда, що вишикувалася першою.
Варіанти:
1) «змійка» рухається не довільним, а визначеним способом;
2) «змійка» за другим сигналом шикується в колону за зростом;
3) «змійка» шикується не в колону, а в шеренгу за зростом.
Зміна місць
На майданчику в довільному порядку позначені невеликі кола на відстаю 3—5 м (залежно від можливостей) один від одного. Кілець стільки, скільки гравців, крім одного — того, який водитиме.
Кожний із гравців стоїть у колі, а той, хто водить, ходить серед них. За сигналом учителя всі міняються колами, той, хто водить, намагається встигнути зайняти чиєсь коло. Той, хто лишився без кола, починає водити.
Варіанти:
1) гравці міняються колами без сигналу вчителя;
2) усі кола розташовані по колу, і мінятися можна тільки з сусідом;
3) кола розташовані по колу, але мінятися з сусідом не можна;
4) кола розташовані з обох протилежних сторін, і міняється одна сторона з іншою;
5) кола розташовані з обох сторін, у кожного кола кожної сторони є свій номер. За сигналом міняються однакові номери;
6) те ж, що й у 5-му, але змінюються різні номери, наприклад «п'ятий і восьмий»;
7) усі гравці діляться на 3—4 групи, кожна група утворює коло, а в кожному колі номери. За сигналом міняються однакові номери.
Шишки, жолуді, горіхи
Гравці стають трійками, утворюють кола, взявшись за руки. Кожний із трьох має назву: «шишка», «жолудь», «горіх». Один із гравців буде водити, він назви не має та знаходиться поза колами. Вчитель вимовляє: «горіхи» (або «жолуді» або «шишки»), і всі гравці, які мають ці назви, міняються місцями, а той, хто водить, намагається зайняти чиєсь місце. Якщо йому це вдається, то він стає «горіхом» (або «жолудем» або «шишкою»), а той, хто залишився без місця, буде водити.
Варіанти:
1) назви вимовляє не вчитель, а той, хто водить;
2) гравці стоять не в колах, а в колонах;
3) граючі стоять у шеренгах.
Рухливі ігри
«Швидко по місцях!»
Усі гравці шикуються в одну чи дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців.
За сигналом ведучого: «Розбіглися!» — усі діти розбігаються в різні боки. За другим сигналом: «Швидко по місцях!» — усі мають вишикуватись у початкове положення. Хто з гравців найшвидше стане на своє місце і правильно витягне руки, стає переможцем.
Якщо гравців дві колони, то виграє група, що вишикувалася першою.
Шикування на початку гри можуть бути найрізноманітніші, залежно від рівня підготовленості дітей, їх можна вишикувати у дві шеренги і запропонувати схрестити руки із сусідами. Можна вишикувати в колону по двоє чи запропонувати сісти або стати на коліна; можна вишикувати у два кола, руки покласти на плечі сусідів тощо.
«Космічні перегони»
Гравці утворюють команди. Кожній команді потрібен великий м'яч. Мета гри — простежити, яка команда перша освоїть космос. Перший гравець з кожної команди пробігає через кімнату з м'ячем і котить його назад до наступного гравця. Та команда, яка перша перетне кімнату, виграє і стає володаркою космосу.
«Одвічний рух»
Усі учасники гри сідають у коло. Один гравець починає показувати фізичні рухи (махати рукою, тупотіти ногою тощо). Гравець, що праворуч нього, має повторити його рух і додати щось своє. Третій повторює рухи обох і додає своє тощо. Той, хто не може згадати хоча б одну дію чи робить рух у неправильному порядку, виходить з гри.
«Скакалки»
Ви правильно здогадалися: «скакалки» — це ігри зі скакалкою. Але і тут дитяча фантазія видумала стільки несподіваних варіантів, що «скакалки» можуть за своєю цікавістю змагатися з будь-якою азартною грою.
Приміром, варіант «Дзеркало». Ведучий стрибає зі скакалкою, змінюючи через кожні десять стрибків спосіб стрибання. Інші учасники гри повторюють рух із максимальною точністю. Тут велике поле для вигадки — стрибки, схрещуючи і розводячи руки, і високо піднімаючи коліна, і крутячи скакалку так швидко, щоб вона встигла зробити два оберти за один стрибок, тощо. Хто перший помилиться, той і програв.
«Алфавіт»
При кожному стрибку гравець має назвати одну з букв алфавіту (спосіб стрибання має бути складним, щоб важко було безпомилково стрибнути тридцять три рази, називаючи всі букви алфавіту). Зробивши помилку, гравець має відразу назвати рослину на цю букву чи тварину, чи місто, про що домовляються перед грою. Якщо це вдалося зробити відразу, гравець може починати стрибати спочатку, якщо ні — черга наступного гравця. Завдання учасника гри — пройти всі букви алфавіту.
«Золоті ворота»
Двоє ведучих, узявшися за руки зверху, утворюють ворота і співають пісню:
Золоті ворота
Пропускають не завжди.
На перший раз прощається,
На другий раз забороняється,
А на третій раз — не пропустимо вас!
Усі інші учасники, поки лунає пісня, пробігають крізь «ворота». На останні слова ворота зачиняються, хто «упіймався», виходить з гри.
«Ми веселії хлоп'ята»
На протилежних сторонах майданчика чи зали відзначаються лініями два «будинки», де «мешкають» дві команди. Відстань між ними 15—20 кроків.
По черзі гравці проказують хором: «Ми веселії хлоп'ята. Любим бігати і грати. Ми веселії хлоп'ята, спробуй нас наздогнати!» У цей час одна команда виходить зі свого«будинку» і «хизується» перед супротивниками. Останні мають право починати ловити, коли будуть вимовлені слова: «Спробуй нас наздогнати!»
Ті, кого спіймали до лінії «будинку», переходять до команди суперників. Після чого «наступає» інша команда.
Гра триває доти, доки в одній із команд не залишиться жодного гравця.
«М'яч від стіни»
Гравці стають у шеренгу перед стіною і розраховуються за порядком номерів.
Гравець кидає м'яч об стіну, називаючи голосно номер когось із гравців. Останній ловить м'яч і теж кидає його об стіну, називаючи будь-який номер. Так повторюється щоразу. Якщо м'яч упаде на землю, усі розбігаються, а названий гравець, що не піймав м'яча, бере його і кричить: «Стій!» Усі зупиняються, і гравець намагається потрапити у кого-небудь м'ячем. Якщо потрапить, то гравець піднімає м'яч і кричить: «Стій!», після чого кидає в наступного гравця. І так чинить кожен гравець, якого торкнувся м'яч.
Якщо гравець, що кинув м'яч, промахнувся, йому зараховується один штрафний бал, і гра починається знову. Кидок м'яча об стіну робить той гравець, який не потрапив м'ячем в іншого учасника гри.
Виграють ті, хто не має штрафних балів. Хто з гравців має найбільше штрафних балів, програє.
Не можна заважати гравцям ловити м'яч від стіни. Називати номер гравця треба одночасно з кидками м'яча об стіну. За командою: «Стій!» ніхто не має зрушити з місця, а має право тільки ухилятися. Кидати м'яч можна лише з того місця, де м'яч був піднятий.
Вибираючи місця для гри, слід простежити, щоб поблизу не було вікон, засклених дверей.
«Поміняйтеся місцями»
Гравці сидять на стільцях у колі. Ведучий пропонує помінятися місцями тим, у кого, наприклад, блакитні очі (шнурки на черевиках, імена починаються чи закінчуються на букву «А»). Під час пересаджувань гравців ведучий має хутенько сісти на звільнене місце. Той, хто залишиться без місця, стає ведучим.
«Зміна місць»
Дві команди шикуються в шеренги одне навпроти одного. За командою ведучого гравці команд міняються місцями.
Перемагає та команда, яка першою вишикується в шеренгу.
Гру можна урізноманітнити, змінюючи початкове положення, стоячи спиною одне до одного, сидячи обличчям одне до одного, спиною одне до одного, лежачи на животі, лежачи на спині тощо.
«Художня естафета»
Інструкція: «Намалюйте по черзі свій портрет (знак зодіаку тощо), передаючи маркер як естафетну паличку».
«Ривок за м'ячем»
Команди вишикувані в колони по одному за лінією старту, перед якою на відстані два-три метри встановлені високі стійки з планкою на висоті два-три метри. У руках першого гравця великий надувний м'яч. За сигналом ведучого він кидає м'яч угору — уперед через планку, пробігає під нею і ловить м'яч, не даючи йому впасти на підлогу. Потім біжить із м'ячем назад і передає його наступному учасникові. Наступний гравець повторює те саме завдання тощо.
«Спробуй утекти»
Усі учасники об'єднуються в одну команду і шикуються в шеренгу. Посередині майданчика окреслюється зона завширшки два метри. У цій зоні стоїть ведучий, який має ловити гравців, що перебігають через зону на інший бік ігрового майданчика. Усі піймані ведучим гравці мають йому допомагати ловити, не залишаючи при цьому зони. Гра триває доти, доки залишиться один не пійманий гравець. Він і буде переможцем.
«Кумоньки»
Для цієї гри потрібно намалювати чотирикутник. Четверо учасників стають на відведені куточки. Ведучий підходить до одного з гравців і говорить: «Кумонько, дай ключі!» Гравець у кутку відповідає: «Іди геть, там постукай». У цей час інші гравці перебігають з кутка в куток. Якщо ведучий устигне стати у кутку, на його місце стає гравець, що залишився без кутка.
«Заплутаний клубок»
Розділіть гравців на кілька груп і поставте кожну групу в коло. Дайте лідеру кожної групи по клубку. Лідер має обмотатися нитками, потім передати клубок іншому гравцеві, що робить те саме, і так по колу. Коли клубок досягає кінця кола, напрямок змінюється — останній гравець починає розмотувати себе і т.д., назад до лідера. Переможе та команда, що зробить це першою.
«Феєрверк»
Гравці вибирають по одному спритному гравцеві з команди. Ті мають утримати одночасно в повітрі спочатку два, а потім три, чотири, п'ять порожніх, різнобарвних, одноразових целофанових пакетів, підкидаючи їх двома руками.
«Унікали й оригінали»
Розділіть групу на дві чи більше команд. Кожна стає в колону за каштаном. Через чотири-п'ять метрів зробіть фініш. За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафету наступному гравцеві. Команди змагаються в оригінальності.
Наступний гравець має досягти фінішу іншим способом: стрибками, підскоками тощо, але не повторюючи рухів.
«Вікінг, тостер, слоник»
Гра на увагу. Грають у колі. Ведучий показує на гравця і говорить, приміром, «вікінг», дитина «робить собі ріжки», а її сусіди праворуч і ліворуч починають «веслувати». При слові «слон» гравець показує хобот, а його сусіди «приставляють до нього вуха»; «тостер» — гравець підстрибує, а його сусіди присідають і «сичать». Ведучий називає імена центральних гравців. Якщо хтось із трійки ловив ґав, він стає ведучим.
«Кульковий салют»
Кожен гравець зі своєю кулькою має добігти до стільця і лопнути кульку, сівши на неї. І лише потім передавати естафету.
«Сліпий і поводир»
Ролі розподіляються по парах. Один учасник, «сліпий», заплющує очі й наосліп вивчатиме світ. «Поводир» допомагає «сліпому» як може. Через певний час вони міняються ролями. Після гри обмінюються відчуттями, як сприймати світ без одного органа відчуттів.
Ігри на обмеженій площі
Назви
Гравці по черзі говорять назви річок, міст, гір або просто називають іменники на одну з вибраних літер. Хто не зміг назвати слово, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишився останнім.
Варіанти: 1. Гравці називають чоловічі або жіночі імена. 2. Гравці рахують по порядку, не називаючи число 3, числа, що включають цифру 3 і діляться на 3. Замість них кажуть: «От так я!» Хто помилився, той вибуває. Гра виховує увагу, кмітливість, розвиває пам'ять, збагачує знання,
Додай півслова
Гравці утворюють коло. Ведучий з м'ячем стоїть у центрі. Кидаючи м'яч будь-кому з учасників, він вимовляє першу половину слова (іменника). Гравець, якому адресується м'яч, повинен спіймати його і негайно закінчити слово. Хто не зміг цього швидко зробити, вибуває з гри (набуває положення упору присівши). Виграє учасник, який залишився.
Гра виховує увагу, точність рухів, кмітливість, розвиває пам'ять, збагачує знання.
Чують дзвін, та не знають, де він
У коло, утворене туристами, стають три-чотири гравці. Одному з них дають дзвіночок (він — ведучий), іншим двом-трьом зав'язують очі. Учасникам із зав'язаними очима треба спіймати ведучого, який, весь час дзвонячи, втікає від них. Гра триває 2—3 хв. Гравець, якому протягом цього часу вдається спіймати ведучого, стає ведучим, і гра повторюється. Перемагає учасник, який більше разів спіймає ведучого.
Гра виховує кмітливість, спритність, вміння орієнтуватися, увагу.
Слухай сигнал
Гравці утворюють коло. Ведучий — у центрі. За його сигналом усі роблять обумовлений рух (руки вперед, вгору, праву чи ліву руку вгору тощо) і повертаються у Вихідне положення (руки вниз). Якщо ведучий подав два сигнали, рух не виконується. Гравець, який помилився, робить крок уперед до центра, і гра продовжується. Перемагають ті, хто після 5—6 повторень гри залишиться далі за всіх від центра кола.
Варіант: Ведучий, виконуючи рух (руки вперед, угору, одну руку вперед, угору, одну руку вперед, угору, руки на голову, за голову тощо), каже: «Роби отак!», і всі гравці повторюють рух за ним. Якщо він сказав: «Роби так!», рух не повторюється. Хто помилився, робить крок уперед, до центра кола.
Гра виховує увагу, спостережливість.
Зареєструватись за допомогою Google