Інформаційна година «Сотня, що в вічність у славі летить…»

Інформаційна година

«Сотня, що в вічність у славі летить…»

Педагог-організатор. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть матуся, батько, бабуся, дідусь, сестрички, братики. І якщо скласти разом маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава – Україна.

Україна – рідний край – золота чарівна сторона, зеленю закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до цього краю, до його народу. В глибину століть сягає наша історія.

Учень.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир

Та небо бездонне й  чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Педагог-організатор.  Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки.

Це – наша рідна земля, наша Україна.

Патріотизм у найзагальнішому розумінні – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край є найдорожчим та наймилішим серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Ці почуття роблять людей близькими, об’єднують. Країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї Батьківщини. Україна – єдина, соборна, унітарна держава. Для збереження її цілісності та незалежності відбулася Революція Гідності, де постраждали тисячі українських громадян, загинули сотні кращих синів нашої держави.

Вірш «Пам’яті Небесної Сотні»

То не білі сніги, то птахи із чорними крилами,

То не сонце у небі, то сито із сірих хмар.

То не світло душі, то звірячі постріли в спину,

То не спів солов’їв,  то відчаю чорний тягар.

Застигають пісні у глибокого суму безодні

Білі ангельські крила здіймаються ввись в  небеса.

Світять зорі очей героїв Небесної Сотні.

Слава їх неустанно в кожному з нас воскреса.

О, Всевишній, подай Україні милості руку –

У молитві схилімося, щиро попросим Творця.

Україно моя, хай не буде зла і розлуки

Нехай віра і мир об’єднають в стремлінні серця.

Застигають пісні у глибокого суму безодні,

Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса.

Світять зорі очей героїв Небесної Сотні.

Слава їх неустанно в кожному з нас воскреса.

Звучить пісня «А я живий, матусенько, живий…»

Учень 1.

Плачу… Сльози котяться щоками…

Плачу… ставлю свічку на вікні…

Хлопці, ви пішли у бій з щитами,

Повернулися, як воїни – на щиті.

Плачу… в небеса дивлюся і молюся, -

Господи, за що такі страхи?

Господи, прийми їх світлі душі,

В янголи небесні їх прийми.

Плачу… Україна-ненька плаче!

Рвуться груди в наших матерів!

Не простить народ наш, не пробачить

Нелюда, що у розкошах озвірів.

Не простить Вкраїна! Не пробачить!

Випалить поріддя зле вогнем!

Хлопці, вам би жити ще, кохати!!!

А натомість ми за трунами ідем.

Хлопці! Лицарі відважнії! Герої!

Кожен з вас в серцях наших воскрес!

Господи, прийми Небесну Сотню,

Україну захищає хай з небес.

Зачитується список Небесної Сотні.

Педагог-організатор. Давайте вшануємо пам’ять про героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.

Звучить хвилина мовчання

 Учень 2.

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Звучить аудіозапис пісні «Мамо не плач, я повернусь весною…»

Учень 3.

І кожна мати плаче і пече

Її кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів – плече в плече –

І разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

З Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героям слава вписано у серці.

І мовчки сотня непокорених героїв

Відходила у чисті небеса,

І погляди знесилених мільйонів

Дивились вслід братам, батькам, синам;

У темне небо по руках в відкритих трунах

До світу кращого крізь сльози матерів,

Не буде прощення убивцям й нам не буде,

Коли  непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

Хто не дістався правди, оступившись на півкроці,

Хто згас за нас, недотягнувши до весни,

Тримає курс у небеса славетна сотня,

Землі своєї упокоєні сини.

Горять серця, палають вільні душі,

Зійшла зоря, гряде нове життя,

Герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

І хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

Витає дух нескореної волі,

Гримлять щити, молитви і пісні,

Рядами рівними між нас ідуть герої,

Усі, хто голову поклав в ці темні дні.

Учень 4.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і висловлюємо впевненість в тому, що наш народ зробить усе можливе і неможливе, щоб у нашій країні запанували мир і спокій.

Педагог-організатор.

Це вже наша історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи опиниться під владою Росії.

Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцеві. Знаємо, що на Сході нашої держави відбувається антитерористична операція, непроголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй  державі,   щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу  Україну.

Звучить аудіозапис пісні «Націоналіст»

Учень 5.

Плач, Україно!

Молись, Україно!

«Сотня Небесна» хай в небо злетить,

Лиш у молитві ти стань на коліна,

Свічка скорботи у душах горить…

Встань, україно!

Ми вже стали інші –

Снайперська куля у кожному з нас…

Східна і Західна – ВІЧНО ЄДИНА!

Нас не розділить

«Стріляти!» - наказ.

Звучить аудіозапис пісні-реквієм «Небесна Сотня»

Учень 6.

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І  юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні  вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Звучить Гімн України

Учень 7.

Герої не вмирають. Просто йдуть

З Майдану - в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героям слава – вписано у серці.

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози п щоках і обороні…

Сотники, що полягли, не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Не побачить дівчина ще юна і кохана

Героя свого наяву, а тільки в сні…

А когось вже не побачать діти й мама…

Когось дружина не побачить… ні…

Не збудуться мрії заповітні та бажання…

Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,

Розбили вщент усі надії й сподівання,

Кулі, що були вийняті з голів й грудей.

Учень 8.

 Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квиснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,-

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад принять на себе всі вогні.

Учень 9.

 За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За рідні наші верби довгополі,

За наші дні прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття –

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Педагог-організатор.

Учень 10.

Віримо, що переможемо. Бо ми – на своїй землі. Нашу землю захищають найкращі з українців – сильні духом.

Педагог-організатор.

Молімося щодня за Україну! Любіть і бережіть Україну, бережіть себе. Слава Україні!

Учні.

Героям слава!

Звучить аудіозапис пісні «Дерев’яні щити»