Інформаційна година: "У світі військових професій. Капелани"

Про матеріал

Інформаційна година для здобувачів освіти профтехциклу, яка розкриває особливість військової професії - капелан.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ДПТНЗ «Сватівський професійний

аграрний ліцей»

Методична розробка виховного заходу

«У світі військових професій.

Військові капелани.»

$F:\урок капелани\ArticleImages_56843_yavorskyj_ato1.jpg$

Розробила:

класний керівник:

Кметь Світлана Миколаївна

м.Сватове

Історія виникнення терміну «капелан»
Історія капеланства в Україні
Капелани Збройних Сил України
Положення про службу військового духовенства у ЗСУ.
Капелани в Зоні АТО.
Студія документального фільму «Капелани»

План виховного заходу

Тема: У світі військових професій. Військові капелани.

Мета:

- навчальна: ознайомити учнів з професією капелана (військового священника), їх завданнями , обов’язками та напрямками діяльності.

розвиваюча: розвинути в учнів зацікавленість щодо служби військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі.

виховна: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, почуття вдячності воїнам АТО за захист Вітчизни.

Капеля́н або капела́н (від лат. capellanus) — у Католицькій Церкві і Православній Церкві, у протестантських деномінацій і у ряді інших конфесій різних держав світу:

Знак Департаменту капеланів України 2011 р.

Коло церкви Козацька Рада на Січі (літопис Рігельмана)

Шатро похідної церкви Київської Русі (Радзивіллівський літопис)

священик військовий в армії (посада прирівняна до заступника командира полку або батальйону, якому надається особистий озброєний ад'ютант). Відповідальний за виховання рядових солдатів, матросів, офіцерів та їх родин. У його функції входить богослужіння серед військовослужбовців, контроль за їх моральним станом, відспівування померлих (загиблих) тощо. Кандидати від священиків відбираються серед магістрів наук і за рекомендацією єпископа. Проходять сертифіковану підготовку. У США і Франції капелани перебувають на державному забезпеченні, оскільки релігія визнається як чинник державної безпеки, що сформувала національну культуру і забезпечує психологічний комфорт суспільства, прищеплює громадянам високі моральні цінності, визначає характер економічного та політичного розвитку держави.

Молитва перед боєм у Київській Русі (Радзивіллівський літопис)

священик у поліції (пенітенціарних установ), у пожежній охороні, лікарні (шпиталі), гауптвахті та в інших громадських установах.
священик при каплиці (капелі) чи домашній церкві, а також помічник парафіяльного священика (приходський вікарій).
Звідси є слово капеланство (капелянство) — термін, що походить від слова капелан і означає службу капелана, таке історичне явище, інститут духівників в суспільстві тощо.

Історія

Виник термін «капелан» за часів життя святого Мартина (архієпископ міста Тур) 317–397 р.. Коли він був офіцером на військовій службі в Галлії. І побачив жебрака, котрий не мав вбрання прикритися від холоду. Мартин розірвав надвоє свій військовий плащ «капу»і одну половину віддав жебракові. Цей жебрак явився йому уві сні в образі Іісуса Христа. Після чого друга половина капи св. Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали «капелою», а священика, який служив у цьому храмі, почали називати «капеланус» лат. capellanus (капелан). В кожному легіоні імператора Римської імперії Костянтина I Великого була похідна церква (окремий намет) із християнським священиком. У 742–743 р. у м. Регенсбурзі (Німеччина) на першому східно-франкському соборі (Consilium Germanicum) ухвалено рішення про участь священиків у військовій службі із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях. З того часу капелани є у більшості армій світу, а їх правовий статус закріплений у внутрішньодержавних й у міжнародних законах. Згідно з Женевською конвенцією 1949 р. священнослужителі не вважаються особами, які беруть участь у бойових діях («нон комбатанти»), і зберігають цей статус потрапляючи у полон, де мають право продовжувати своє служіння серед полонених. Під час військових дій їх, як і лікарів міжнародними законами заборонено вбивати.

У війську Київської Русі були священики, також і в військових походах Княжої Доби України. Про що свідчить Повість врем'яних літ, . Безумовно також священики були і у військовому гарнізоні «Січ» Козацької Доби України, Козацькі Ради проходили коло церкви і в присутності священика. Про що свідчать Літопис Самійла Величка, літопис Рігельмана, Літопис Самовидця та інші історичні документи.

Капелани Збройних Сил України

Військові священики (капелани) — це фізичні особи, які запропоновані релігійними організаціями - членами РДпО(Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України), пройшли відбір і призначені на посади працівників Збройних Сил України для задоволення релігійних потреб особового складу.

Історія

«У війську Київської Русі були священики, також і в військових походах Княжої Доби України. Про що свідчить Повість врем'яних літ, Руський літопис (Іпатіївський літопис), Радзивіллівський літопис (Кенігсберзький літопис) та інші історичні документи. Безумовно також священики були і у військовому гарнізоні «Січ» Козацької Доби України, Козацькі Ради проходили коло церкви і в присутності священика. Про що сЛітопис Самійла Величка

Безпосередню співпрацю церков і релігійних організацій із ЗСУможна поділити на два періоди: з 1992 р.до листопада 2008 р. та з листопада 2008 р. до сьогодні.

Перший період (з 1992 р. до листопада 2008 р.) - це період становлення й налагодження співпраці церков і релігійних організацій із військовими частинами. До 2000 р. означена співпраця мала безсистемний та спорадичний характер, після 2000 р. вона стає більш консолідованою та міжконфесійною.

Опитування, проведене в 1992 р Інститутом соціології НАН України, майже 80% кліриків вважають присутність пастиря-вихователя в Збройних Силах надзвичайно корисним. 95% священнослужителів впевнені, що їхня церква з задоволенням буде вести релігійну роботу в армії, хоча кожен десятий вважає, що їх віровчення не дозволяє їм брати участь в розбудові Збройних Сил.

Було проведене дослідження у травні 2012 року, у якому наведено, що релігійність серед опитаних, за їх самооцінкою, є досить поширеною: понад ¾ (78%), відповідаючи на запитання “Незалежно від того, відвідуєте Ви церкву чи ні, ким Ви себе вважаєте?” вказали, що вони віруючі. Такими, що вагаються між вірою та невір’ям, визнали себе 9%; невіруючими – 4%, стільки ж – атеїстами. Решта опитаних (5%) не зуміли визначитися щодо відповідного питання.

Не більше ніж п’ята частина (19%) військовослужбовців-контрактників заявила, що вони особисто потребують капелана (військового священика). Водночас майже половина (45%) респондентів тією чи іншою мірою позитивно ставиться до запровадження інституту капеланів (військових священиків) в Збройних силах України.

Положення про службу військового духовенства у ЗСУ

З метою забезпечення конституційного права громадянина на свободу віросповідання (статті 35 та 64 Конституції України) Кабінет Міністрів України у своєму розпорядженні від 02.07.2014 року за №677-р розробив та затвердив положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі.

Основним призначенням військового священика (капелана) є релігійна опіка особового складу Збройних Сил України та членів їх сімей з метою заохочення, поглиблення релігійного життя, сприяння укріпленню позитивних рис характеру та моральних цінностей.

$F:\урок капелани\IMG_20150712_150511.jpg$

Напрямами діяльності капелана є:

задоволення релігійних потреб військовослужбовців;
релігійно-освітня робота;
індивідуальна душпастирська опіка особового складу;
соціально-доброчинна діяльність;
душпастирська опіка сімей військовослужбовців та ветеранів.

Основними завданнями військового священика (капелана) є:

організація та проведення молитов, богослужінь, благословінь, урочистих і поминальних заходів та інших релігійних обрядів і культів, пов’язаних із задоволенням релігійних потреб військовослужбовців, а також визначними державними та релігійними датами;
ознайомлення військовослужбовців з основами релігійного вчення;
виховання у військовослужбовців високого патріотичного почуття та бойового духу на основі морального і духовного потенціалу релігійної та культурної спадщини українського народу;
виховання у військовослужбовців толерантного ставлення до людей з інакшими світоглядними та релігійними переконаннями;
ознайомлення особового складу з історією національного, культурного та релігійного становлення української державності;
допомога військовослужбовцям у розвитку їх особистих та колективних моральних якостей: братерства, мужності, хоробрості, відповідальності, поміркованості, жертовності, дисциплінованості, розсудливості тощо;
налагодження партнерських відносин з представниками релігійних організацій різних конфесій, які діють у місцях дислокації військових частин;
забезпечення військовослужбовців релігійною атрибутикою, духовною літературою та іншими речами, потрібними для задоволення їхніх релігійних потреб;
участь у реабілітації військовослужбовців, які потребують психологічної допомоги;
душпастирське піклування про членів сімей військовослужбовців;
надання всебічної душпастирської опіки та турботи всім військовослужбовцям і членам їх сімей;
формування серед військовослужбовців братерських відносин на засадах принципів солідарності, гуманності та почуття священності військового обов’язку.

Військовий священик (капелан) зобов’язаний:

діяти відповідно до Конституції України та чинного законодавства України;
дотримуватися розпорядку дня шляхом узгодження з командуванням військових частин часу та місця для проведення богослужінь або інших заходів релігійної опіки;
своєю діяльністю сприяти підтриманню в особового складу високого морального духу, забезпечувати релігійну, духовну та етичну підтримку Збройним Силам України;
проводити з особовим складом заняття з дотримання здорового способу життя, попередження самогубств;
надавати командуванню військових частин консультативну допомогу в питаннях релігії та її впливу на всі аспекти військової діяльності;
організовувати задоволення релігійних потреб або забезпечувати вільний доступ (якщо є можливість) тим військовослужбовцям, які належать до інших релігійних організацій, до священнослужителів їхньої релігії;
дотримуватися Кодексу військового священика (капелана);
ставитися доброзичливо до всіх військовослужбовців незалежно від їхніх релігійних поглядів і уподобань і не примушувати нікого до участі в релігійних обрядах (церемоніях);
толерантно ставитися до представників інших конфесій чи релігій, утримуватися від заяв чи дій, які можуть спровокувати релігійну неприязнь, нетерпимість, ворожнечу серед військовослужбовців;
брати участь у роботі з утвердження пріоритетності високоморальних, гуманних норм, культури поведінки у взаєминах між військовослужбовцями;
дотримуватися норм режиму таємності та збереження державної таємниці відповідно до законодавства України;
дотримуватися встановлених правил спільного використання культових споруд, майна та інших засобів для служіння;
мати постійний контакт з командуванням військових частин.

Підготовка військових священиків (капеланів) здійснюється релігійними організаціями та Міністерством оборони України.

Кожна релігійна організація (конфесія) самостійно забезпечує загальну богословську підготовку кандидатів на посади військових священиків (капеланів) у відповідних духовних навчальних закладах - духовних академіях, університетах, інститутах, теологічних факультетах, семінаріях, медресе тощо. Перед призначенням на посаду військових священиків (капеланів) кандидати, подані релігійними організаціями, повинні пройти курс навчання у вищому військовому навчальному закладі (військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу) за програмою, яка включає основи військової справи, військово-гуманітарну та військово-психологічну підготовку.

Посади військових священиків (капеланів) утримуються з розрахунку чисельності військовослужбовців у гарнізоні:

500-1000 осіб - 1 військовий священик (капелан);

1001-2000 - 2 військових священики (капелани);

2001-3000 - 3 військових священики (капелани) тощо.

$F:\урок капелани\20150930090956.jpg$

Капелани в Зоні АТО

Влітку 2014 року отець Андрій Зелінський став першим військовим капеланом при штабі АТО в Словянську. До цього він був військовим капеланом у львівській Академії сухопутних військ.

"Я став першим капеланом при штабі АТО під Слов'янськом. Згодом був в Краматорську, потім були Піски, Дебальцеве, Маріуполь і чимало інших міст вздовж всієї лінії розмежування"

За інформацією капелана, до початку цього конфлікту в Україні не існувало офіційного інституту військового капеланства взагалі. Однак священнослужителі працювали серед військовослужбовців на волонтерських засадах. Після початку війни в Україні багато капелани їхали в зону АТО самі і таким чином намагалися якось підтримати українських військових.

Основною метою батальйону є підтримка української армії і євангельських церков, які перебувають як у районах, контрольованих бойовиками, так і в звільнених містах і селищах, духовна, психологічна, гуманітарна підтримка українських солдатів і цивільного населення. Батальйон військових капеланів здійснює регулярні виїзди в зону АТО для надання допомоги і доставки необхідних вантажів.

Нагородження військових капеланів

14 жовтня 2015 р «Будинку офіцерів» пройшло нагородження військових капеланів медалями «За віру та вірність» III ступеня заснованих «Спілкою християнських письменників України». Серед нагороджених старший пастор церкви «Скинія» Рустам Фатуллаєв, військові капелани: Сергій Гочу, Роман Басанський, Валентин Саулов і Василь Вдовік

Фільм «Капелани»

У Києві відбувся прем’єрний показ документального фільму «Капелани». Стрічка «Капелани» — це спроба побачити війну в Україні очима чотирьох священиків, військових капеланів, які несуть службу в зоні проведення АТО.

Презентацію фільму відвідали представники духовенства, громадські діячі, діячі культури, волонтери, військові, які повернулись із зони АТО.. Фільм представили продюсер Павло Казанцев та автор Валентин Дігтяренко.

«Цей фільм не про війну, а про людей, тому ми не спекулювали сльозами і патріотичним пафосом. Ця документальна стрічка розповідає про капеланське служіння і має на меті зробити військових священиків більш зрозумілими для глядача», — розповів автор фільму Валентин Дігтяренко.

За словами Блаженнішого Святослава, цей фільм є фільмом «про український народ, який відстоює свою гідність, свою свободу, відстоює незалежність своєї країни і тим самим будує своє майбутнє».