Інформаційні матеріали дослідницької роботи для учнів 10 класу з розділу "Селекція" на тему: "Різноманітність сортів полуниць, придатних до вирощування в Україні"

ВЕЛИКОЧЕРНЕЧЧИНСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ

СУМСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

Матеріали дослідження на тему:

 

«Різноманітність

сортів полуниці, придатних

до вирощування в Україні»

 

 

 

 

 

       Учитель біології

       Котькало Євгенія Сергіївна

 

 

 

Велика Чернеччина

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………...3

Розділ І. Полуниця – найпоширеніша культура в ягідних                            насадженнях……………………………………………………………….….5

1.        Морфологічні ознаки та ботанічні особливості полуниць…....6
2.        Основні види полуниць….………………………………………7
3.        Розмноження полуниць.…………………………………………8
4.        Догляд за рослиною:…………………………………………….12

 1.5. Шкідники полуниць….……………………………………………13

        1.6. Хвороби полуниць ..……………………………………………...15

Розділ ІІ. Сорти полуниць, придатні до вирощування на території        України ……………………..………………………………………………..17

Висновки……………………………………………………...………………27

Список використаної літератури………………………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 Полуниці – найпоширеніша культура в ягідних насадженнях України. Вони найбільш скороплідні та високоврожайні. На другий рік після садіння полуниці плодоносять і, на відміну від усіх інших плодових і ягідних насаджень, дають найвищі врожаї.

 Цінність полуниць полягає ще й у тому, що вони в районах, де несприятливі умови для вирощування ранніх черешень, на початку літа або ще в кінці весни дають продукцію, яка дозволяє відновити в організмі людини нестачу вітамінів, органічних кислот та корисних мінеральних солей.

 У ягодах полуниць міститься 50-120 мг % вітаміну С та 350-750 мг % P-реактивних речовин, невелика кількість вітаміну В9, а також інших провітамінів та вітамінів (А, В, В2, Е, К). У 100г свіжих плодів полуниць міститься в середньому 126 мг калію, 85 – фосфору, 41 – кальцію, 28 – натрію, 22 – магнію, 13 – заліза, 8 мг йоду. Вони багаті на цукри (4,5 – 13 %), серед яких близько половини глюкози, на органічні кислоти (0,5 – 3,8 %), пектини (0,8 – 1,1 %) та інші цінні речовини.

 Полуниця – досить трудомістка культура. Знання особливостей вирощування полуниць взагалі та її сортів дають можливість отримати високий урожай, що є компенсацією за великі затрати, необхідні для висаджування та догляду за ягідною культурою.

 Саме тому дослідження сортів полуниць, найбільш пристосованих до кліматичних умов України та її ґрунтів, і було обрано темою нашої наукової роботи.

 Об’єктом дослідження є процес вирощування полуниць, як одних з найпоширеніших ягідних культур на території України.

 Предметом дослідження є сортова різноманітність полуниць.

 Мета роботи – визначення сортів полуниць, придатних до культивування на території України, та дослідження особливостей їх вирощування.

 Дослідження має на меті наступні цілі:

• Глобальну: забезпечити  високо продуктивність полуниць на основі знань про оптимальні сорти в господарствах нашої країни;
• Наукову: ознайомитися з ботанічним портретом полуниць та особливостями догляду за ними;
• Частково-методичну: спробувати скласти список сортів, які найбільш відповідають умовам вирощування  в Україні.

 Відповідно до мети наукової роботи була сформована гіпотеза: масштабне культивування сортів полуниць, що мають особливості вирощування відповідно до умов клімату та ґрунтів України, дозволить зменшити витрати на догляд та підвищити урожайність ягідної культури.

 На основі гіпотези були визначені наступні завдання:

• Проаналізувати науково-методичну, енциклопедичну, довідникову та періодичну літературу з питань вирощування ягідних культур на території України;
• Вивчити стан поширення різноманітних сортів, придатних до вирощування в господарствах нашої країни;
• Розкрити біологічну характеристику полуниць та особливості догляду за рослиною;
• Дослідити ефективність вирощування тих сортів полуниць, які найпристосованіші до умов зростання на Україні.

 Для вирішення поставлених завдань дослідження були використані наступні методи:

• Теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження;
• Вивчення попереднього досвіду впровадження стійких до умов вирощування в Україні сортів полуниць у господарство;
• Визначення різноманітності сортів полуниць, які культивуються в нашій країні.

 Практична значимість роботи полягає у визначенні переліку сортів полуниць, придатних для їх ефективного вирощування в Україні.

Розділ І. Полуниця – найпоширеніша культура  в ягідних насадженнях

 

 Полуниця крупноплідна відноситься до роду Fragaria. Її отримали в першій половині XVIII столітті в результаті схрещування полуниці чілійської та віргінської. Французький ботанік Дюшен назвав ці гібриди суницею ананасною (Fragaria ananassa). Потім її описали, як крупноплідну садову суницю (Fragaria grandiflora). Ця культура отримала широке розповсюдження завдяки високій екологічній пластичності, а також чудовому смаку й дієтичним особливостям ягід.[1,4]

 Садова крупноплідна полуниця – одна із найпоширеніших ягідних культур в Україні. У 2005 році її вирощували на площі 8,6 тис. га в господарствах різних категорій землекористування.[1,4] Але більше всього полуниці  вирощують на присадибних та дачних ділянках. Вона має право користуватися великим попитом серед населення завдяки своїм смаковим дієтичним та лікувальним властивостям. У ягід садової полуниці ніжна м’якоть, приємний аромат і чудовий смак. Вони містять від 5 до 13 % цукрів (більше половини з них - глюкоза), 50 - 120 мг – вітаміну С (аскорбінова кислота) на 100г сирої маси, 350 – 750 мг  на 100г P- активних речовин, вітаміни В2, В9, Е, РР, натрій, магній, залізо, йод, органічні кислоти, пектин та інші речовини.[2,5-6]

 Ягоди  полуниць вживають у свіжому вигляді, з них готують варення, джем, соки, мармелад, морозиво, начинку для цукерок і навіть вино. Полуниці також заморожують і висушують. Висушені ягоди зберігають свій колір, форму й в значній мірі смак.

 Полуниця – високо урожайна культура, яка потребує мало часу від садіння до початку збирання урожаю.

 

 

 

 

1.        Морфологічні ознаки та ботанічні особливості полуниць

 

 Багато дослідників вважають  полуниці багаторічними трав’янистими рослинами. Всебічне ж вивчення їх П.Г. Шітлом дало підставу для віднесення їх до багаторічних рослин родини Розоцвітих, які займають проміжне  положення між трав’янистими й дерев’янистими. Стебла в них ростуть протягом 4-6 років. Від стебла дерев’янистих рослин вони ввідрізняються тим, що мають дуже розвинуті паренхімні тканини, у яких відкладаються запаси пластичних речовин. Щорічний приріст стебел у полуниць не перевищує 2см.[2,11]

 Листок у полуниць трійчастий (складається з 3 листочків), на черешку завдовжки 15-20см. У деяких сортів частина листків має по чотири й навіть по п’ять листочків. Розміщуються вони на стеблі дуже густо, ніби розеткою. Їх може бути в кущі від 12 до 120.  Листки у полуниць недовговічні, кожен живе 60-80 днів. Надмірне зволоження ґрунту та удобрення сприяють сильному розростанню, що призводить до пригнічення розвитку квіток і плодів навесні та плодових бруньок восени, у результаті чого знижується врожайність та якість ягід. І.В. Мічурін ще в 1911 році писав, що врожай на плантаціях полуниць від надто буйного розвитку рослин зменшується.[2,13]

 Вусики (сланкі пагони) – це бічні тонкі, довгі пагони, що утворюються з пазух утворених навесні листків. На вусиках через 10-15см є колінця, на парних з яких виростають розетки листків, а з непарних виростають бічні вусики. До середини літа на вусиках ранніх розеток, а восени й у тих, що з’явились пізніше, виростають добре розвинуті корені й порівняно довге стебло заввишки 5-10мм. Укорінені розетки використовують як розсаду.

 Крім вусиків та листків, з кореневища виходять квітконоси. Висота квітконосів також буває різною. Сорти, у яких квітконоси вище листків, більше страждають від весняних заморозків, проте більш зручні для збору врожаю.

 Квіти полуниць правильні, п’ятичленні, з численними тичинками в двостатевих видів. У більшості сортів квіти двостатеві, самозапильні, але врожай кращий при перехресному запиленні.

 Ягоди полуниць, з точки зору ботаніки, несправжній плід. Він представляє собою квітколоже, що розрослося, у м’якоть якого занурене насіння.[1,5] Забарвлення ягід різних сортів полуниць буває майже від білого до темно-червоного. У деяких сортів шийка плоду різко виражена або відсутня взагалі. Період достигання ягід залежить від сорту. Від початку цвітіння до початку достигання проходить 20-28 днів. За термінами дозрівання ягід сорти полуниць поділяють на дуже ранні, середньоранні, середньопізні, пізньостиглі. В умовах України ягоди ранніх сортів полуниць починають дозрівати  в другій половині травня. Більшість середньо- й пізньостиглих сортів плодоносять в червні-липні. Звичайні полуниці в кінці серпня ягід уже не дають, а ремонтантна (місячна, що безперервно плодоносить) плодоносить протягом вересня, жовтня і навіть в перший тиждень листопада (залежно від погодних умов).

 

2.        Основні види полуниць

 

 Рід полуниць на 1986 рік налічував близько 50 видів. Основними з них, які використовуються для споживання ягід, є  полуниці лісові, мускусні (клубника), зелені (полуниці), віргінські, чілійські та садові великоплідні.[2,9]

 Полуниці лісові у дикому стані поширені в Європі, Сибіру, Середній Азії. Ростуть  у лісах, на луках. Рослини невеликі. Листки світло-зелені, овально-ромбічні, зубчасті, знизу вкриті волосками. Квітки з білими пелюстками. Ягоди світло-червоні. М’якоть біла. Від них походять ремонтантні дрібноплідні сорти з білими й червоними ягодами.[3,37]

 Мускусні (клубника) полуниці ростуть у ялинових і мішаних лісах, у затінених і рідко на освітлених місцях. Плоди зеленувато-білі з червонуватим боком, або рожеві, рідко червоні, з фіолетовим відтінком. М’якоть біла або жовтувата. Методом селекції від них одержано ряд сортів, до яких належить Міланська, що має двостатеві квітки.

 Зелені (полуниці) полуниці зустрічаються на схилах, рідше на узліссях, у чагарниках і на луках. Плоди округлі, з шийкою, жовто-зелені з червонуватим забарвленням на верхівці, рідше рожеві або блідо-червоні. У культурі його не вирощують.

 Полуниці віргінські поширені в дикорослому стані у східній частині США та Канаді. Плоди невеликі, багряно-червоні, округлі, з вузькою шийкою, кислуваті. Тепер полуниці віргінської майже не вирощують. Цей вид використаний у схрещуваннях для створення сортів великоплідних полуниць.

 Полуниці чілійські походять із Чилі. Рослини крупні. Пластинки листків товсті, шкірясті, темно-зелені. Плоди овально-конічні, без шийки, пурпурово-рожеві. Вони є одним із основних видів, який використано для створення великоплідних сортів полуниць.

 Полуниці садові великоплідні, ананасні у дикорослому стані не зустрічаються. До цього виду належать усі великоплідні сорти полуниць.

 

3.        Розмноження полуниць

 

 Полуниці можна розмножувати насінням, поділом кущів, живцями (окремими ріжками) та розсадою, вирощеною з вусиків.[4,104]

 Великоплідну суницю розмножають переважно вкорінившимися розетками. Сорти ремонтантної полуниці і нейтрального світлового дня - також поділом кущів і насінням. Для вирощування розсади використовують чистосортні 1-2 річні  насадження, не заражених суничним кліщем та нематодою. На них вуса з’являються раніше, ніж  на 3-4 річних рослинах.

 Ремонтантну й звичайну полуниці легко розмножувати як розсадою, так і поділом кущів. Ділить кущ краще весною, так, щоб кожна частина кореневища мала листки й квітконоси. Місце відділення кореневища бажано зачистити гострим ножем і посипати попелом або занурити на 30 хв. у слабкий розчин марганцевокислого калію (світло-фіолетового кольору). В окремих рослин трішки підрізають корені, потім висаджують їх на постійне місце. При цьому слід урахувати, що окремі рослини у більшості випадків слабші за тих, що вирощені вкоріненням розеток, тому доглядати за ними треба особливо ретельно.

 Насінням розмножують в основному полуниці ремонтантні й нейтрального світлового дня. При цьому способі розмноження дочірнім рослинам не завжди передаються материнські особливості, проте він найшвидший. Ягоди на насіння збирають з кінця червня до жовтня. Вибирають крупні не переспівші ягоди й кладуть їх для повного визрівання в скляну банку, час від часу перемішуючи. Через 10-12 днів, коли ягоди розм’якнуть, їх промивають. Після того, як насіння відділиться від волокнистої м’якоті, їх розкладають на полотняній тканині, просушують і зберігають у пакетах при температурі 12  С. Перед  посівом насіння бажано продезинфікувати розчином марганцевокислого калію. Їх треба висівати в добре підготовлену землю.

 Полуниці саджають з ранньої весни до осені: весною як можна раніше, а осінню посадку припиняють не пізніше, ніж за два тижні до стійких морозів. Проте краще садити влітку, у липні-серпні. Рослини добре розвинуться до осені, а на наступний рік дадуть повний врожай.[4,105]

 Краще всього вирощувати полуниці на освітленій ділянці, де сонце світить більшу частину дня, але рослини ростуть й при частковому затінку. Великий затінок призводить до розвитку листя й зменшує кількість ягід.                      Обираючи місце, слід враховувати, що ця рослина вологолюбива. Разом з тим її коренева система потребує добре аероруємих ґрунтів, тому надто зволожені ґрунти не підходять. Низькорослі полуниці страждають від заливання й розмивання ґрунтів під час танення снігу й великих дощів. Там, де здувається сніговий шар, рослини можуть вимерзати. У місцях, де застоюється холодне повітря, перші квітки полуниці пошкоджуються ранніми заморозками. У Поліссі й північних районах Лісостепу хорошим місцем для полуниці є ділянки з невеликим схилом. Обираючи місце з рівним рельєфом, варто прослідкувати, щоб не було виїмок, де б могла застоюватися вода. Ділянка має бути захищена від сильного вітру. Якщо природного захисту немає, треба насаджувати захисні смуги з кукурудзи, сорго, соняшнику, топінамбура, стебла яких залишають на зиму.

 Готувати ґрунт для полуниць треба завчасно. Рослини полуниці дуже пригнічуються бур’янами, пропадають від личинок хрущів. Підвищувати родючість ґрунту, очищати його від бур’янів, а також від личинок шкідників після висадження полуниці дуже важко.

 Полуниці в масштабних господарствах краще вирощувати в сівозміні з наступним чергуванням полів: 1-ше – чорний пар,2-4-е – полуниці, 5-те - пахота, 6-те – зернові або зернобобові. На присадибних ділянках полуниці краще висаджувати на місця, де раніше були часник, цибуля, зелений горошок тощо.[1,10].

 Важливим агротехнічним заходом для одержання високих врожаїв є попереднє збагачення ґрунту елементами живлення. Ефективність внесення добрив залежить від родючості ґрунту, його окультуреності та кількості в ньому поживних речовин після звільнення поля від попередників. Більші дози добрив слід вносити на ґрунтах, бідних на поживні речовини, слабо окультурених. Унесення великих доз органічних і мінеральних добрив на родючих ґрунтах призводить до сильного розвитку вегетативної маси, у результаті чого менше утворюється плодових бруньок і мало зав’язується ягід. На ділянках з внесенням надмірної кількості добрив затягується ріст рослин, що негативно впливає на їх перезимівлю. На багатих, добре підготованих ґрунтах у сівозміні органічні добрива перед садінням полуниць зовсім не вносять або вносять у малій дозі – 15-20 т на га. При цьому також не потрібно вносити й азотні добрива, бо із збільшенням їх кількості знижується приживлюваність рослин. При закладанні плантації навесні добрива вносять під зяблеву оранку. Якщо ж плантацію закладають восени, їх вносять не пізніше як за 1,5-2 місяці до садіння рослин. Під маточні насадження дози органічних й мінеральних добрив збільшують на 15-20%.[2,56-58]

 Для зручності обробітку ґрунту, догляду за рослинами та збирання урожаю кожне чергове поле ділять на квартали, розміри яких залежать від площі поля й можуть дорівнювати від одного до кількох га. Оптимальні параметри кварталів: довжина 100-200м, ширина – 100-200м.[2,59]

 На кожному кварталі доцільно вирощувати окремий сорт, що сприяє повнішому застосуванню сортової агротехніки.

 Для кращого освітлення та провітрювання рослин на рівному рельєфі ряди найкраще розміщувати з півночі на південь, а на схилі – упоперек. Понад короткими сторонами кварталів нарізують основну дорогу завширшки 4м, яка відокремлює одну сторону від іншої. Міжквартальні доріжки нарізують шириною 2м по довшій стороні кварталів. Для зручного обробітку землі знаряддями та машинами навколо всієї ділянки залишають дорогу шириною 4-6м.[2,58-59].

 Полуниці можна висаджувати навесні, влітку й восени. Залежно від погодних умов року              , наявності розсади, якості підготовленої ділянки, а також від організаційних заходів у господарстві на час садіння добрі результати можна отримати при різних строках закладання плантацій.

 Вибір системи садіння залежить від ділянки. На місцях, що затоплюються таненням снігів, дощовою водою або близькими ґрунтовими водами, треба робити грядки-гребені, щоб під час вологого періоду вода могла відходити по міжряддю.

 Найбільш поширена система насадження рядами, коли один рядок віддалених від іншого на 80-100см, а рослини – на 20см. У подальшому полуниці вирощують рядками з шириною смуги 30-40см.[1,11].

 На присадибних та дачних ділянках рядки розміщують на відстані 60см, витримуючи проміжок між рослинами 15-20см. При квадратній посадці рослини висаджують на відстані 75см одна від одної або витримують наступні параметри: 30*75; 45*45; 50*50.[1,11].

 Ряди полуниці повинні бути рівними. Рослини потрібно садити не дуже глибоко й не дуже високо, щоб коренева шийка знаходилась на одному рівні з ґрунтом. Під час садіння корені слід розправляти так, щоб вони лежали окремо, й присипати землею. Насадження поливають водою, міжряддя зрихлюють. Хороший ефект дає обробіток рядів перепрівшим гноєм або торфом.[5,125-134].

 Існує інтенсивна грядкова технологія вирощування полуниці. Вона передбачає створення на плантації гряд шириною 1-1,2м.

 

4.        Догляд за рослиною

 

 Через 10-12 днів після садіння перевіряють приживлюваність розсади. У місцях, де рослини не прийнялися, підсаджують нові. Навесні після осіннього садіння повторно перевіряють стан насаджень і в разі потреби їх ремонтують.

У молодих насадженнях ґрунт у міжряддях, що ущільнився під час садіння, необхідно відразу ж розрихлити, на малих ділянках вручну, а на великих – культиваторами. Під час вегетаційного періоду зрихлювання проводять регулярно. Щоб уникнути підмерзання рослин, на зиму їх необхідно  вкрити перепрівшим гноєм, стружками, соломою, стеблами овочів тощо. Цю роботу треба проводити в тому випадку, коли рослини посаджені пізно й відсутній сніг.

У подальшому необхідно сприяти хорошому росту й розвитку рослин. Слідкувати за тим, щоб ряди створювали стрічку рослин шириною 35-40см. У цьому випадку врожай на плантації буде високим, ріст бур’янів у рядах – пригніченим, а затрати праці на прополювання рядків значно зменшаться. Протягом вегетаційного періоду проводять 5-7-разову культивацію міжрядь, 3-4 рази зрихлюють ґрунту рядках і прополюють бур’яни.

Вуси, що ростуть у міжряддях, орієнтують культиватором чи вручну в направленні рядів. Після цього, якщо утворились стрічки рослин нормальної густини, знищують вуси, які виходять у міжряддя. Якщо на ділянці вирощують розсаду, вусам, які виходять за межі ряду, дають можливість укорінитися, а ґрунт зрихлюють вручну.

 Щоб отримати високий урожай полуниці, необхідно сприяти накопиченню в ґрунті вологи й поживних речовин. Полуниця рано починає вегетацію. Відразу після танення снігу інтенсивно розвиваються корені й листя. Щоб створити оптимальні умови для їх росту, необхідно зрихлювати ґрунт як можна раніше. Щоб ґрунт швидше просох і можна швидше починати роботу, 2-річні насадження боронують важкими кінними боронами впоперек рядів.

 На ділянках, що не використовуються для вирощування розсади, міжряддя обробляють на глибину 5-6см за необхідністю. Там, де вирощують розсаду, ґрунт у міжряддях після збору врожаю опрацьовують вручну.

Наземну частину скошують після збору врожаю в тому випадку, якщо листя виросли більші й на них розвинулись хвороби.

 

5.        Шкідники полуниць.

 

 Шкідники полуниць пошкоджують кореневу систему, бруньки, квітки, квітконоси, ягоди. Суттєву шкоду цій культурі завдають суничний кліщ, суничний листоїд, довгоносик сірий кореневий, нематоди.[1,15]

Суничний кліщ поширений по всій Україні, особливо в Лісостепу та Поліссі. Самки яйцеподібної форми, в 1,5 рази менше самок. Личинки шестиногі, білі.[6,17-21]

Зимують запліднені самки біля основ рослин за прилистками. Весною, з початком вегетації, кліщі прокидаються, а коли повітря прогріється до 13 градусів, у період відростання листків, самки починають відкладати білі, круглі яйця в молоді нерозгорнуті листки полуниці. Одна самка може відкласти до 15 яєць. Через 10-16 днів з яєць народжуються личинки, які протягом 7-10 днів харчуються на молодих листках, висмоктуючи з них клітинний сік. Після линьки личинки перетворюються на дорослих кліщів, уже через дев’ять днів молоді самці можуть відкладати яйця. Розвиток одного покоління триває 15-65 днів. Найбільш сприятлива для розвитку кліщів тепла волога погода.

При появі на рослинах вусів, кліщі перелазять на їх і поступово розміщуються на ділянці. За вегетаційний період розвивається 4-5 поколінь шкідника.

У результаті пошкодження личинками й дорослими кліщами листки деформуються, на них утворюються жовтувато-маслянисті плями; урожайність знижується (на 10-70%), пошкоджені рослини часто вимерзають.

Земляний листоїд поширений переважно в Лісостепу та Поліссі. пошкоджує полуниці та малину. Жук довжиною 3-4,2мм; зверху жовто-бурий, з черевного боку – чорний. Личинки довжиною 5-6мм, жовто-бурі, шестиногі.[1,16]

Зимують жуки під рослинними залишками, опалим листям. Весною при температурі 13 градусів, у період відростання листків, вони виходять, інтенсивно живляться, пошкоджуючи листки. Спочатку вони вигризають сіточку з нижнього боку, а з часом роблять отвори. Під час появи бутонів самки починають відкладати яйця невеликими групками або поодиноко. Яйця кулеподібні з ниткоподібним виростом на верхній частині. Одна самка може відкласти до 200 яєць. Через 10-15 днів з’являються личинки. переходять в стадію лялечки на глибині 1-1,5см під рослиною, а через 7-12 днів, під кінець плодоношення полуниць, виходять молоді жуки.

 Довгоносик сірий кореневий поширений в Україні скрізь. Жуки пошкоджують листя, а личинки – корені малини та полуниці.

 Жуки довжиною 5-6мм, з короткою і товстою голово трубкою й округлими надкриллями, що недорозвинені й тому жуки не літають.

Тіло чорне, покрите сірими, бурими й золотистими лусочками. Личинки безногі, білі, з жовтою головою, довжиною до 6мм, ніжно-білі.

 Зимують жуки в ґрунті на глибині 2-3см, під сухим листям та в кущах полуниці, а личинки – у ґрунті. Весною, з початком вегетації полуниці, при температурі повітря 12 градусів, з’являються жуки й об’їдають листя, починаючи з країв. Через 10 днів самки починають відкладати в ґрунт жовтувато-білі яйця. Плодовитість однієї самки – 900 яєць. Через 10-14 днів з яєць вилуплюються личинки, які пошкоджують корені й кореневу систему. Личинки живляться протягом 30 днів, потім переходять у стадію лялечки в верхній частині ґрунту біля рослин, де й зимують.[1,16]

 Нематоди – дуже поширені в природі. Рослиноїдні нематоди отримали назву фітогельмінтів, або фітонематод. В Україні їх налічується близько до 100 видів.

 Нематоди мають тіло до 0,2-1,3мм довжиною. Живуть у ґрунті. живляться соком рослин. Шкодять личинки й дорослі особини. Поширені галові нематоди. При пошкодженні рослини галовою нематодою знижується фізіологічна активність клітин та інтенсивність фотосинтезу, порушується інтенсивність транспірації. У пошкоджених рослин відбувається закупорка судин, погіршується надходження речовин та води, рослина відстає в рості та гине.[1,17]

 Діючий спосіб захисту від нематод – сівозміна. При вирощуванні полуниць в захищеному ґрунті, треба ґрунт обробляти 5%-вим розчином формаліну.

 

6.        Хвороби полуниць.

 Рамулярія, або біла п’ятнистість, проявляється на листках, черешках, квітконосах та плодоніжках. На листках з’являються дрібні круглі коричневі плями, діаметром 1-2мм. З часом їх середина біліє, а на грані здорової та враженої частини утворюється кайма. У суху погоду вона випадає й листок стає дірявим.

 На черешках, квітконосах, вусах плями коричневі, видовжені. На поверхні плям у вологу погоду розвивається слабкий світлий наліт у вигляді білих подушечок – конідіального спороношення.

 На враженій тканині грибок утворює склероції діаметром 0,5-0,8мм, які проростають, утворюючи конідіальне спороношення. На пошкоджених листках гриб формує сумчасте спороношення у вигляді псевдоцвітів діаметром 120-150мкм. Основне джерело інфекції – уражені листки, на яких зберігаються склероції гриба й сумчасте спороношення.[7,94] 

       Марсонія, або бура п’ятнистість зовнішньо проявляється на листках, іноді на черешках та вусиках. На листках з’являються крупні червоно-бурі плями. Пізніше вони стають бурими, на них утворюються чорні подушечки – конідіальне спороношення гриба.

 На черешках та вусах проявляються невеликі видовжені червонуваті плями. Джерело інфекції – заражені листки, на яких гриб зберігається у вигляді конідіального ложа або грибниці.[7,98]

 Борошниста роса – хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин. На листках утворюється білий рідкий наліт. Хворі листки становляться крихкими, краї їх скручуються в середину у вигляді лодочки.

 Білий, ледь помітний наліт з’являється на черешках, квітках і бутонах. Квітконоси й ягоди вкриваються борошнистим нальотом, ягоди набувають сизуватого кольору й неприємного грибного запаху (плісняви).

 Конідіальна стадія утворюється в першій половині літа на поверхні грибниці. Сумчаста стадія – на листі у вигляді темно-коричневих клейстоцитів.

 Основне джерело інфекції – заражені живі рослини, на яких зберігається грибниця й сумчасте спороношення збудника хвороби.[7,112]

 Ранньою весною полуниці необхідно очищувати від сухого листя та інших рослинних залишків. Їх треба спалювати або компостувати. зрихлюють ґрунт, уносять добрива.  

 

Розділ ІІ. Сорти полуниць, що придатні до вирощування на території України

 

 У Державному реєстрі сортів рослин, що придатні до вирощування на території України, на 2006 рік налічується 24 сорти полуниць вітчизняної та зарубіжної селекції.[1,24]

 Сорт у ягідництві – один з найбільших дійових джерел підвищення продуктивності та якісних показників урожаю. Інтенсифікація ягідництва висуває ряд нових вимог до перспективного сортименту полуниць. Зростає потреба в сортах з вищім рівнем урожайності. Сортимент полуниць дуже різноманітний і налічує на 1986 рік понад 5 тисяч сортів.[2,26-27]

 Нами вивчено 16 сортів, а саме: «Багряна»; «Берегиня»; «Дарунок вчителю»; «Десна»; «Источник»; «Львівська рання»; «Ольвія»; «Присвята»; «Русановка»; «Факел»; «Фестивальна ромашка»; «Перемога»; «Кент»;  «Ельсанта»; «Ельвіра»; «Корона».

«Багряна»

 Сорт ранній, крупноплідний, селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1981 році сортів «Десна» та «Роксана».              Відрізняється високою урожайністю. Відносно зимо- та посухостійкий, не чутливий до борошнистої роси.

 Рослини міцні, з темно-зеленими листками. Сорт дає добре розвинуту розсаду з  сильною кореневою мочкою, що забезпечує хорошу виживаємість під час садіння.

 Квітконоси середньої довжини, товсті. Ягоди крупні (перший збір масою 45-50г, середня маса по зборам 12,2-13,2г), досить однакові, тупо конічної форми, темно-червоні, блискучі, пристосовані для транспортування, високотоварні. М’якоть інтенсивно-червона, щільна.

 Дегустаційна оцінка 4-4,25 бали. Ягоди містять: 6,76-7,08 % цукрів, 1,18-1,26 %  органічних кислот, 74-82,.6мг вітаміну С на 100г сирої маси.

 Землянику цього сорту вживають переважно свіжою, хоча з неї можна робити також варення, джем та сік.[8,24]

 «Берегиня».     

 Перспективний сорт селекції Національного аграрного університету. Отриманий шляхом схрещування в 1998 році сортів «Американський конкорд» та «Гонзаго».

 Характеризується високою урожайністю – 22-24,5 т з га, одночасним дозріванням (до 70%) та хорошими смаковими якостями (4,6 бали). Зимо- й посухостійкість у рослин високі. Сорт середньо стійкий до грибкових захворювань.

 Рослини середньо рослі, з крупними світло-зеленими листками. черешки середньої долі листка дещо довші бокових. Листяність середня (7-8 листків). Вуси нетовсті, червонуватого кольору, розеток утворює багато. Квітки двостатеві, невеликі, пелюстки білі, не закручені. Квітконоси довгі, середньої товщини. Суцвіття розкидисті, мало квіткові.

 Перші ягоди широкі, масою 60-65г, наступні конічні, масою 18-20г. чашолистики прості, слабко притиснуті до плоду, довгі, широкі. Сім’янки багато численні, середньо- й слабко втиснуті в м’якоть, жовтувато-зеленуваті, із сонячного боку червонуваті.

 М’якоть у ягід червона, середньої густини, соковита, ніжна. Ягоди містять: 9,61-11,33% сухих розчинних речовин, 6,5-7,8% цукрів, 0,8-0,9% органічних кислот, 60-80мг вітаміну С на 100г сирої маси.[9,21]

 «Дарунок вчителю».  

 Ранній крупноплідний сорт полуниці селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1978 році сортів «Десна» та «Редглоу».

 Відзначається високою, стабільною урожайністю крупних ягід. стійкий до грибкових захворювань та ґрунтового кліща.

 Рослини високі, з крупними листками. Вуса товсті, зелені, досить численні. Розсада середньо розвинута, але з сильною кореневою мичкою. суцвіття середньої товщини, на міцному квітконосі.

 Ягоди крупні (перші масою 32-36г, середня маса по всім зборам 12,4-15,2г), однакові. Перші усічено-ширококонічні, на вершині дещо сплюснуті з боків. Наступні ягоди правильної конічної форми, з шийкою, інтенсивно-червоні, блискучі. М’якоть помаранчево-червона, щільна, соковита, кисло-солодка (4,5-5балів). Містить: 7,12-7,46% цукрів, 1,02-1,23% органічних кислот, 78-86,4мг вітамінів С на 100г сирої маси.[9,23]

 «Десна».

 Дуже ранній, крупноплідний сорт полуниці селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1972 році сортів «Неслухнянка» та «Редкоут».

 Відрізняється високою стабільною урожайністю крупних ягід, стійкістю до борошнистої роси та плямистості на листі.

 Рослини середньо рослі, в міру покриті листям. Вуса середньої товщини, багато численні. Розсада середньо розвинена. Суцвіття на досить довгому, середньої товщини, проте міцному квітконосі.

 Ягоди крупні (масою 32-36г, у рік першого врожаю до 47г, середня маса по зборам 11,1-15,6г), перші широко конічні, наступні видовжено-конічні, темно-червоні, блискучі, щільні.

 М’якоть інтенсивно-червона, щільна, соковита, ароматна, кисло-солодка (4,5-5 балів). Містить: 7,87-8,84% цукрів, 0,54-0,68% органічних кислот, 55,85-72,62мг вітаміну С на 100г сирої маси.[10,16-19]

 Ягоди вживають переважно у свіжому вигляді, а також перероблюють, виготовляючи з них варення, джеми та соки.

 

 

«Источник».

 Сорт виведений в Інституті садівництва УААН шляхом схрещування в 1974 році сортів «Покахонтас» та «Гренадир».

 Відрізняється високим, стабільним урожаєм великих щільних ягід. Середньостійкий до плодової гнилі.

 Рослини середньо рослі, мають світло-зелені, блискучі листки. Вуси багато численні, середньої товщини. Розсада в міру розвинена, з потужною кореневою системою. Квітконоси товсті, високі, міцні. Суцвіття багатоквіткові, компактні.

 Ягоди крупні (масою 37-44г, у рік першого плодоношення 50-58г, середня маса по всім зборам 13,7-16,9г), перші укорочено-ширококонічні, нерідко здвоєні, наступні видовжено-конічні, з шийкою, яскраво-червоні, блискучі. М’якоть помаранчево-червона, щільна, соковита, з приємним кисло-солодким смаком (4-4,25 балів). Містить: 6,98-8,06% цукрів, 0,92-1,04% органічних кислот, 68,4-78,6мг вітаміну С на 100г сирої маси. дозрівання ягід дуже раннє, зрівняне в зборі врожаю.[1,26]

 Полуниці цього сорту використовуються для вживання в свіжому вигляді та для переробки.

«Львівська рання».

 Сорт «Львівська рання» отриманий на Львівській дослідній станції садівництва шляхом схрещування  в 1963 році сортів «Коралова 100» «Київська рання».

 Відзначається високою врожайністю, крупним листям, добрим пристосуванням до різноманітних грунтово-кліматичних умов, стійкий до борошнистої роси, плямистість листків.

 Рослини середньо рослі. Вуса досить товсті, багато численні. Розсада добре розвинута, з потужною кореневою системою.

 Ягоди крупні (масою 27-35г, у рік першого плодоношення до 40г, середня маса по зборам урожайності 9-10г), укорочено-конічні, з шийкою, яскраво-червоні, блискучі, щільні. М’якоть середньої щільності, соковита, запашна, з приємним кисло-солодким смаком (4-4,25 балів). Містить: 8,51-9,02% цукрів, 0,78-0,84% органічних кислот,80-85мг вітаміну С на 100г сирої маси.

 Цей сорт починає дозрівати на 2-3 дні пізніше від Київської ранньої, але по врожайності значно перевищує його.              

 Ягоди використовуються переважно в свіжому вигляді, готують з них різні продукти переробки.[10,16-19]

«Ольвія».

Новий ранній крупноплідний сорт селекції ІС УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1987 році сортів «Присвята» з формою 277-3-16 («Фестивальна ромашка» +F1 полуниці віргінської).

Відзначається ранніми строками дозрівання, високою врожайністю, якістю ягід.

 Рослини середньо рослі, напіврозлогі, з добре розвиненими листками.

 Вуси середньої товщини, багато численні. Розсада середньо росла, з розвиненою кореневою системою. Квітконоси середньої довжини, товсті, міцні.

 Ягоди крупні (маса 32-40г, середня маса по зборам 11-11,8г), правильної тупо конічної форми, з шийкою, інтенсивно-червоні, блискучі. М’якоть яскраво-червона, щільна, соковита, ароматна, з гармонійним кисло-солодким смаком (4,25-4,5 балів). Містить: 11-12,4% сухих речовин, 7,74-9,06% цукрів, 0,79-0,88% органічних кислот, 64,55-86,92мг вітаміну С на 100г сухої маси.

 Ягоди використовують як у свіжому вигляді, так і для переробки.

 Цей сорт користується великою популярністю на присадибних та дачних ділянках.[11,24]

«Присвята».

 Середньопізній сорт селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1978 році сортів «Коралова 100» з «Зенга-Зенгана» та «Покахонтас» з «Гренадир». Відзначається високою, стабільною врожайністю, хорошим смаком ягід, стійкістю до грибкових хвороб.

 Рослини середньо рослі, з великою кількістю темно-зеленими листками. Вуса середньої товщини, блідо-рожеві. Квітконоси середньої товщини та довжини, міцні.

 Ягоди крупні (перші масою 40-48г, середня маса по зборам 12,2-15,8г), правильної овальної форми, темно-червоні, блискучі. М’якоть червона, щільна, соковита, кисло-солодка (4,5-4,75 балів). Містить: 9,2-10,4% сухих речовин, 7,22-7,6% цукрів, 1,02-1,09% кислот,56,77-78мг вітаміну С на 100г сирої маси.               Ягоди дозрівають одночасно, для повного збору необхідно не більше 3-ох. Вживаються у свіжому вигляді, використовуються для заморожування й приготування різних продуктів переробки.[10,16-19]

 «Русановка».

 Ранній крупноплідний сорт полуниць селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1972 році сортів «Львівська рання» та «Кавальєр».               Відзначається високою урожайністю (ягоди крупні), стійкістю до хвороб, проте в середній мірі уражується суничним кліщем.

 Рослини мають темно-зелені матові листки. Розсада сильна, з добре розвиненою кореневою мичкою, що забезпечує  добре пристосування і  швидке формування рядів на плантації. Квітконоси товсті, високі, міцні.

 Ягоди дуже крупні (перші масою 40-44г, а в рік першого плодоношення до 60-65г, середня маса по зборах – 13-18г), правильної округло-конічної форми, з шийкою, яскраво-червоні. М’якоть яскраво-червона, соковита, з приємним кисло-солодким смаком (4-4,5бали). Містить: 7,54-8,62% цукрів, 0,68-1,14% органічних кислот, 66,45-69,62мг вітаміну С на 100г сирої маси.[10,16-19]. Сорт починає дозрівати в основному рано. Ягоди вживають переважно свіжими.

 

«Факел».

 Середньостиглий сорт селекції Національного аграрного університету в 1998 році шляхом схрещування сортів «Кардинал» та «Гонзаго».

 Високоврожайний (19-22 т з га), стійкий до грибкових захворювань, зимо- й посухостійкий. Рослини дуже ростучі, прямостоячі, з добре розвиненим листям. Вуса багато численні, товсті, світло-червоні, утворюють багагато добре розвинених розеток. Квіти двостатеві, середніх розмірів, пелюстки білі. Квітконоси середньої товщини, розташовані нижче листків. Суцвіття компактні, з великою кількістю квіток.

 Перші ягоди масою 36-42г, тупо конічної форми, з шийкою, наступні темно-червоні, блискучі. Чашолистики прості, прижаті до плоду. Сім’янки численні, слабко втиснуті в м’якоть. М’якоть щільна, темно-червона, соковита, кисло-солодка (4,5 бали), має слабкий аромат. Містить: 10,23-10,81% сухих розчинних речовин, 7,1-8,3% цукрів, 0,7-0,8% органічних кислот, а також 56-72мг вітаміну С на 100г сирої маси.

 Ягоди придатні для всіх видів технічної переробки, особливо для заморожування.[12,18]

«Фестивальна ромашка».

 Один з найбільш високопродуктивних сортів селекції Інституту садівництва УААН. Отриманий шляхом схрещування в 1978 році сортів «Зоря» та «Редглоу». Відзначається зимостійкістю, стійкістю до грибкових хвороб.

 Рослини вищі середньої сили зросту, мають крупні листки. Вуса середньої товщини, багато численні, утворюють багато добре розвиненої розсади. Суцвіття – зонтик або багатоквітковий компактний дихазій на товстому міцному квітконосі середньої довжини.  Ягоди крупні (перші масою 36-42г, а середня маса по зборах – 12,4-13,6г), округло-конічної форми, помаранчево-червоні. М’якоть щільна, ароматна, з приємним кисло-солодким смаком (4-4,5бали). Містить: 9,32-7,13% цукрів, 0,99-1,04% органічних кислот, 67,27-78,62мг вітаміну С на 100г сирої маси. Дозріває в середні строки. Ягоди універсального використання.[10,16-19]

«Перемога».

 Сорт нейтрального світлового дня. Отриманий від схрещування сортів «Брайтон» та «Женева».

 Відрізняється хорошою урожайністю й здатністю цвісти й плодоносити протягом усього вегетаційного періоду до осені. Дозрівання перших ягід починається з кінця травня-початку червня. Сорт невибагливий до грунтово-кліматичних умов вирощування, стійкий проти борошнистої роси.

 Репродуктивна здатність рослин висока. Квітки невеликі, двостатеві. Сорт самоплідний. Ягоди середні, перші масою 11-15г (28-34г максимальна), правильної тупо-конічної форми, інтенсивно-червоні, блискучі. М’якоть світло-червона, соковита, з приємним кисло-солодким смаком (4-4,3 бали). Містить: 11,0-11,35% сухих розчинних речовин, 7,21-8,10% цукрів, 0,91-1,22% органічних кислот, 68,61-79,33мг вітаміну С на 100г сирої маси.[14,26]

 Ягоди використовуються у свіжому вигляді, а також для технічної переробки. Сорт «Перемога» знаходиться в станціонному вивченні.

«Кент».

 Голандський сорт раннього строку дозрівання, високо урожайний (100-120 ц на га), період дозрівання 30 днів.

 Кущ середньо рослий, напіврозкидистий, з середньою кількістю листків. Вусоутворююча здатність висока, вуси середньої довжини, зелені, з червонуватим відтінком. Сорт стійкий до плямистість, сирої гнилі.               Ягоди яскраво-червоні, блискучі, крупні (маса крупних – 39,4г, середня маса – 19,7г,). Хімічний состав: сухої речовини-13,05%, цукрів – 5,8% титруєма кислотність – 1,35%, вміст аскорбінової кислоти-43,7%.[15,15]

 Плоди вкорочено-конічної форми, сім’янки слабко занурені в м’якоть. Кисло-солодкі, ароматні. Рекомендується вирощувати в трьох-чотирьохрічному циклі, тобто для отримання 2-3 товарних урожаїв. Придатні для вживання у свіжому вигляді й переробки.

«Ельсанта».

 Сорт селекції США, раннього строку дозрівання, зимостійкий, урожайний (95 ц на га), період дозрівання 20 днів.

 Кущ високий, міцний, має невелику кількість листків. Вусоутворююча здатність середня, вуси товсті, нечисленні. Сорт стійкий до плямистість й сирої гнилі.

 Ягоди яскраво-червоні, з помаранчевим блиском, коротко конічної форми, дуже крупні (маса крупних – 48,5г, середня маса – 22,55г). Сім’янки  слабо занурені в м’якоть. Плоди солодкі, ароматні. Дегустаційна оцінка 5,0 балів. Хімічний склад ягід: сухої речовини – 13,9%, цукрів – 6,0, титрувальна кислотність – 1,28%, вміст аскорбінової кислоти – 6,0%.[1,29]

 Рекомендовано вирощувати в трьохрічному циклі, тобто для отримання двох товарних урожаїв. Ягоди високотоварні, придатні для вживання у свіжому вигляді та для переробки.

 «Ельвіра».

 Сорт селекції США, середнього терміну дозрівання, зимостійкий, урожайний (100 ц на га). Період дозрівання – 20 днів.

 Кущі середньо рослі, слабко вкриті листям. Вусоутворююча здатність середня. Сорт стійкий до грибкових хвороб.

 Ягоди світло-червоні, видовжено-конічної форми, блискучі, дуже крупні (маса крупних – 37,5г, середня маса – 17,6г). Сім’янки  середньо занурені в м’якоть. Плоди солодкі, ароматні. Дегустаційна оцінка 5,0 балів. Хімічний склад ягід: сухої речовини – 12,05%, цукрів – 6,08, титрувальна кислотність – 1,4%, вміст аскорбінової кислоти – 65,6%.[1,30]

 Рекомендовано вирощувати в трьохрічному циклі, тобто для отримання двох товарних урожаїв. Ягоди високотоварні, придатні для вживання у свіжому вигляді, заморожування та для переробки.

 

«Корона».

Польський сорт середнього терміну дозрівання, зимостійкий, врожайний (100 ц на га).               Кущі середньо рослі, компактні. Вусоутворююча здатність висока. Сорт стійкий до плямистість й сирої гнилі. Ягоди пурпурово-червоні, конічної форми, з шийкою, крупні (маса крупних – 32,1г, середня маса – 16,0г), блискучі. Сім’янки  глибоко занурені в м’якоть. Плоди дуже солодкі, ароматні. М’якоть дуже щільна. Дегустаційна оцінка 4,5, балів. Хімічний склад ягід: сухої речовини – 12,4%, цукрів – 5,5, титрувальна кислотність – 2,7%, вміст аскорбінової кислоти – 47,6%.[10,16-19]

Рекомендовано вирощувати в трьох- чотирьохрічному циклі, тобто для отримання 2-3 товарних урожаїв. Ягоди високотоварні, презентабельні, придатні для вживання у свіжому вигляді та для переробки.

Таким чином, ми розглянули сорти полуниць, найбільш пристосовані до вирощування на території України, вивчили їх характеристики, особливості догляду з метою підвищення ефективності  розведення цієї ягідної культури в нашій державі на основі фактичних матеріалів наукових досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 1. Полуниці – найпоширеніша культура в ягідних насадженнях України. Вони найбільш скороплідні та високоврожайні. Ці рослини та особливо їх сортова різноманітність є об’єктом досліджень багатьох науковців, садівників-любителів, про що свідчить проаналізована нами література.

 2. Рід полуниць на 1986 рік налічував близько 50 видів. Основними з них, які використовуються для споживання ягід, є  полуниці лісові, мускусні (клубника), зелені (полуниці), віргінські, чілійські та садові великоплідні.

 3. Полуниці можна розмножувати насінням, поділом кущів, живцями (окремими ріжками) та розсадою, вирощеною з вусиків.

 4. Шкідники полуниць пошкоджують кореневу систему, бруньки, квітки, квітконоси, ягоди. Суттєву шкоду цій культурі завдають суничний кліщ, суничний листоїд, довгоносик сірий кореневий, нематоди.

 5. Сорт у ягідництві – один з найбільших дійових джерел підвищення продуктивності та якісних показників урожаю. Інтенсифікація ягідництва висуває ряд нових вимог до перспективного сортименту полуниць. Зростає потреба в сортах з вищім рівнем урожайності. Сортимент полуниць дуже різноманітний і налічує на 1986 рік понад 5 тисяч сортів.

       6 . У Державному реєстрі сортів рослин, що придатні до вирощування на території України, на 2006 рік налічується 24 сорти полуниць вітчизняної та зарубіжної селекції.

Нами вивчено 16 сортів, а саме: «Багряна»; «Берегиня»; «Дарунок вчителю»; «Десна»; «Источник»; «Львівська рання»; «Ольвія»; «Присвята»; «Русановка»; «Факел»; «Фестивальна ромашка»; «Перемога»; «Кент»;  «Ельсанта».

7. Таким чином, ми розглянули сорти полуниць, найбільш пристосовані до вирощування на території України, вивчили їх характеристики, особливості догляду з метою підвищення ефективності  розведення цієї ягідної культури в нашій державі на основі фактичних матеріалів наукових досліджень.

Список використаної літератури

1. Земляника. Приложение к журналу «Огородник». – ООО «Юнивест Медиа» – 2006. – №3. – с. 31. ил.
2.  І.М. Ковтун, К.М. Копань, В.С. Марковський, А.В. Олівер. Ягідні культури: Друге видання, перероблене й доповнене. – Київ: Урожай., - 1986. – с.262. ил.
3. Подуфалый Т.И. Любительское садоводство: Практ. руководство. – 2-е изд., перераб. и доп. – Симферополь: Таврия. – 1984. – с.176. ил.
4. А.Г. Гуляев. Садоводу-любителю: Справ. пособие. – 2-е изд., пперераб. и доп. – Донецк: Донбас. – 1989. – с.191.
5. В.С. Марковський, А.Г. Гуляєв, В.П. Лошицький. Довідник по ягідництву / за ред. В.С. Марковського. – К.: Урожай. – 1989. – с.224. іл.
6.  Н. Мисостова. Ягода с хитринкой // Огородник. – 1998. - № 6. -  с. 18-19.
7.  В. Ткачев. Что мешает землянике хорошо расти и плодоносить. // Огородник. – 1998. - № 6. -  с. 20-21.
8.  В. Павлюк. Лучшие известные и малоизвестные сорта земляники. // Огородник. – 1999. - № 10. -  с. 22-23.
9.  В. Коваленко. Чудеса из чудес, или земляника день за днём. // Огородник. – 2001. - № 1. -  с. 26-27.
10.   И.Шевчук. Земляничный прозрачный клещ. // Огородник. – 2000. - № 6. -  с. 19.
11.   В.Седневец. Рассыпал ягоды июнь. // Огородник. – 2000. - № 6. -  с. 20-.
12.   В.Ткачев. Землянике вредят долгоносики, а ещё скосари. // Огородник. – 1999. - № 8. -  с. 24.
13.   В.Ткачев. Если подмерзает земляника. // Огородник. – 1999. - № 8. -  с. 25.
14.   Н. Крит. Размножаем землянику. // Огородник. – 1999. - № 6. -  с. 14-15.
15.  Г. Бреус. Выгода несомненная. // Огородник. – 1999. - № 6. -  с. 15.
16.  И. Янко. С земляникой – круглый год. // Огородник. – 1999. - № 6. -  с. 17.
17.   В. Гогерчак . Я бы называла ее принцессой. // Огородник. – 1999. - № 6. -  с. 17.
18.   В. Копань, К. Копань. Десерт из Ольвии. // Огородник. – 1997. - № 6. -  с. 16-19.
19.   В.Ф. Сотник. Кладовая здоровья. – М.: Лесная промышленность. – 1990. – с. 64.
20.   Сунична грядка. // Діалог. – 2006. - № 31. – с.4.