Інформаційний посібник «Природні умови на межі природних зон мішаних лісів і лісостепу в Рівненському районі на території сіл Ходоси, Хотинь, Кустин і Решуцьк »

 

 

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ___________________________________________2

ВСТУП________________________________________________3

Рельєф місцевості_______________________________________4-5

Геологічна будова_______________________________________6

Гідрологічна мережа ____________________________________7

Грунти досліджуваної території і межа між зонами___________8-9

Додатки_______________________________________________10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

       Інформаційний посібник підготував учитель географії філії «Ходоська гімназія» опорного закладу «Шпанівський ліцей» Гур’янов Денис Юрійович.

         Посібник був створений на основі дослідницької діяльності учнівського колективу освітнього закладу. Були розвинуті пошукові компетентності учнів, уміння самостійно здобувати інформацію, аналізувати і систематизувати її. Мета створення цього посібника – збагатити географічні знання учнів на основі місцевого краєзнавчого матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

          Межа між зонами Мішаних лісів та Лісостепу визначена в кінці 19 ст. географом В. Докучаєвим , який відвідав нашу місцевість, досліджуючи грунти Східно-Європейської рівнини . Вона підтверджена багатьма географами і стало проведена на картах , описана в підручниках та наукових географічних працях. Проведена величезна науково-пошукова робота. Однак, нами поставлене завдання не змінити напрямок проведення межі , а на практиці доповнити та підтвердити отримані раніше теоретичні знання. Кожен учень переконався, що природні явища не бувають прямолінійними з чіткими категоричними межами. Кожна лінія, яка на карті розділяє ті чи інші компоненти природи залежить від багатьох факторів місцевості: рельєфу, геологічної будови, кліматичних умов, напрямку пануючих вітрів, експозиції поверхні, гідрографічної мережі, рослинного світу, географічної широти, впливу людини на оточуюче середовище і світу тощо.

        Після нанесення нами визначеної межі на карту, ми безпосередньо на місцевості переконались у всіх висновках, які були зроблені під час опрацювання теоретичної частини.

        Територія нашого рідного краю має надзвичайно різноманітні та багаті природні умови , які створюють не тільки барвисті пейзажі , а і багатства по забезпеченню людей біомасою , будівельними матеріалами ,  водними ресурсами  та іншими багатствами. Наша місцевість ,

мала Батьківщина , є невід’ємною частиною рідної України . Ми тут народились , зросли , вивчились , змужніли і вважаємо , що рідний край , любов до нього є найвищою мірою виховання патріотизму, економічної грамотності , відданості нашій Батьківщині-Матінці Україні.

       У цю відносно невеличку дослідницьку роботу кожен учень вніс свою посильну частинку , подумав над власними досягненнями і зробив висновки щодо майбутньої освіти і рідного краю. .

        Відправною точкою визначення зональної межі вибране село Хотинь на заході , і всі дослідницькі спостереження здійснювались у східному напрямку : через населенні пункти Ходоси , Решуцьк , Сергіївна , Кустин до села Забороль .

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

Рельєф місцевості .

       За всіма ознаками та особливостями розташування визначальних географічних компонентів межа проходить по лівому узбережжю річки Горинь . Село Хотинь розташоване на північних схилах Волинської височини , яка в цій місцевості різким та мальовничим уступом обривається до долини річки . Крутчина схилів виразна і іноді доходить до 45-60 градусів . В центрі села виділяється виступ мископодібного характеру , на якому у 8-9 ст. було засновано та функціонувало слов’янське городище . Його роль була визначальною у налагодженні судноплавства на річці Горинь в 8-9 ст. .Рельєф в селі та навколо нього вилився у назвах окремих урочищ – Кремінний яр .

        Уступ Волинської височини має нерівномірну висоту і опускається до долини Горині на 30-50 метрів . В південному спрямуванні простягається горбувата рівнина , місцями з окремими підвищеннями у вигляді слабо виражених горбів , а в окремих місцях у вигляді звивистих знижень , які спрямовані у північному напрямку , що , можливо , були місцем водотоків у часи дніпровського зледеніння . Рухаючись в східному напрямку , ми спостерігаємо часткове абсолютне зниження уступу . Він в багатьох місцях порізаний глибокими ярами та зсувами гірських порід . Тут виділяються найбільш виражені форми рельєфу у місцевих назвах .

        Через село Ходоси до села Хотинь прокладено дорогу . Вона є досить крутою і не завжди доступною .

        Село Ходоси своїми будовами зайняло між ярові та між балкові підняття . Як в Хотині , так і в Ходосах чітко виділяють 3 тераси річки Горинь :  - заплава річки , яка на лівому березі в окремих місцях досягає 200-250 м. в ширину . В Хотині та в Ходосах русло річки підходить до першої тераси , яка досить круто підіймається над річищем на 3-5 м. . На схід заплава Горині розширюється і стає стабільною .

       Перша тераса виділяється на досліджуваній території окремими виступами , особливо в Хотині , а в Ходосах на ній розмістилась частина новобудов села та городи . На ділянці Ходоси- Решуцьк-Сергіївка-Кустин перша тераса виділяється більш чітко. Її схили у 1958 р. були засаджені лісом різних порід-березою , сосною , ясенем , кленом , явором , що було зроблено надзвичайно раціонально для збереження природного комплексу Горині .

       Друга тераса неширока , в окремих місцях від 50 до 150 м. . Особливо чітко прослідковується в с. Ходоси , далі на ділянці з Ходосів до Решуцька має спокійні форми переходу від першої до третьої тераси . Висоти 10-20 м.

- третя тераса мало вироблена , в ряді випадків розмита або зруйнована господарською діяльністю людини . Висота тераси 5-15 м. . В основі цієї тераси в багатьох місцях залягають леси і лесовидні суглини .

            Характер і вигляд терас прослідковується аналогічний в Решуцьку , Сергіївці та північ

ніше села Кустин . На схід від Кустина до Забороля третя тераса розмита і тільки в окремих місцях нагадує цю форму рельєфу з відсутністю чітких ліній тераса чи вододілу між Горинню і річкою Кустинкою . Від Решуцька до Забороля і далі на схід Волинська височина поступово спокійно знижується в бік Поліської рівнини .

            Правобережжя Горині , яке яскраво відображає умови зони Мішаних лісів рівніше з незначними підняттями в районі села Соломка , яке розходиться у західному і східних напрямках . Не виключено , що ці підняття сформувались в часи інтенсивної вулканічної діяльності , так-як біля села Соломка була одна з кальдер вулкану , подібно як в Берестовці , Івановій Долині Костопільського району .

             Рівнинність поверхні з малим ухилом в бік Горині призвело до заболочення великих ділянок правобережжя . Особливо довга низка довготривалих озер сформувалась по лінії Костопіль-Межирічі Великі . Тут ясно виділяються озерні відклади .

                                                                                                                                    

                                                                                                                                                           

                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Геологічна будова .

            В основі досліджуваної території залягають кембрійські породи ( граніти ) , які в районі сіл Сергіївка – Кустин залягають на глибині 80-100 м. , а в Хотині заглиблюються до 200-250 м. . Вони перекриті протерозойськими породами , які виходять на земну поверхню у вигляді темнокоричневих глин та оранжевих пісків в Хотині та в Ходосах . Східніше ці породи виклинюються . 75 млн. років в цих місцях утворився пласт базальту , який виявлений в Ходосах на глибині 100-110 м. . Особливо добре представлена на цій ділянці Горині та межі між зонами мезозойська ера крейдяного періоду . Як па лівому , так і на правому березі річки в ряді місць виходять на земну поверхню породи Турольського ярусу , у вигляді мергеля , крейди з багатим вимоченням жовен кременю . Слід зазначити , що в часи дніпровського зледеніння ( 120 тис. років тому ) внаслідок морозного вивітрювання відклади крейди подрібнені , потріскані на глибину 2-5 м. . Вони легко розмивались талими та дощовими водами , внаслідок чого утворилась досить значна за площею ярково-балкова система . Особливо ці промиті долини виділяються в Сергіївці , Кустині , Заборолі , Малому Житині .

             Згодом наступило валдайське ( вюрмське ) зледеніння . В цей час дніпровські леси , які частково збереглися , були перекриті новими відкладами лесів і лесовидних суглинів , які згладили нерівності рельєфу краю .

              В час танення дніпровського льодовика на північ від Волинської височини накопичувались великі запаси талої води , розмерзалась вічна мерзлота . Весь цей комплекс спричинив відкладання пісків , супісей , глини , гальки , які заходять до межі зон . Вони є материнською породою сірих лісових опідзолених супіщаних грунтів . На місцях озер відклались жовті  торфу . Все це тривало до вирівнювання і уодноманітнення рельєфу .

             На терасах утворились алювіальні відклади з різноманітною мірою вмісту органічних та глинистих решток .

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гідрологічна мережа .

               Основною водною артерією є річка Горинь та деякі притоки , з яких найбільшою є річечка Кустинка . В цьому місці швидкість течії помірна . Виміри швидкості течії не вимірю

Вались і вираховувались профілі річки . Але суттєво впливає на течію рівень води приток , зо

Крема річечки Кустинка .

                На лівобережжі , тобто в місці уступу Волинської височини на земну поверхню виходять підземні води у вигляді джерел . На шляху від Хотиня до Забароля членами експедиції нараховано 12 джерел , які з певною мірою обводнюють місцевість , є джерелами живлення річок Горині та Кустинки . Деякі з них мають мінімальну витрату води , внаслідок замулювання  джерел . Вони потребують догляду і раціонального використання вод місцевим населенням .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Грунти досліджуваної території і межа між зонами .

                 Грунти вздовж лінії поділу місцевості на зону Мішаних лісів та Лісостепу є найбільшим сталим елементом визначення всіх особливостей в природному відношенні двох зон . Безумовно , ще є вагомий біологічний фактор – рослинний і тваринний світ . Якщо рослини менш рухомі , то тварини безперешкодно можуть переходити в різні місця . Біологи для визначення межі між зонами проводять 25-тикілометровий коридор , де відбувається інтенсивний обмін та переселення біологічного світу за допомогою вітру , води , тварин , людини та інших факторів .

                  Грунти формуються завдяки дії кліматичних умов , геологічної будови місцевості , рослинного і тваринного світу , зберігають свої ознаки на протязі століть і тисячоліть і дзеркальним відображенням комплексу природних умов будь-якої природної зони . Дякуючи вивченню грунтів , В. Докучаєв прийшов до висновку , що можна по грунтах в основному визначити будь-яку природно-географічну зону .

                  На правому березі річки Горинь , яка протікає на цій місцевості в широтному напрямі сформувались дерново-прихованопідзолесті грунти , дерново-підзолесті піщані та злегка суглинисто-піщані грунти . На заплаві панують алювіальні лучні та лучно-болотні грунти . На 1 , 2 і 3 тарасах – алювіальні з елементами суглинистості . На лівобережжі за межами терас де починають зустрічатися леси та лесовидні суглини , як найбільш сприятлива материнська порода розвиваються в місцях підвищеної зволоженості лучні та лучно-чорноземні , чорноземовидні грунти , а в місцях колишніх лісових масивів , які розвинулись на початку голоцену - темно-сірі й сірі лісові грунти .Окремими місцями трапляються чорноземи опідзолені . І таким чином , на межі алювіальних та перехованих грунтів і сформувалась межа між зонами Мішаних лісів і Лісостепу . Вона проходить від Хотиня по лінії : Хотинь по вершинах підняття північних відрогів Волинської височини , далі на схід звивисто-обмиваючі вершини балок та ярів , на ділянці східна околиця Ходосів до залізничного переїзду чітко прослідковується пряма лінія чорноземових грунтів на лесах , а ліворуч від дороги під лісовим масивом – сірі лісові грунти на піщаних материнських породах . Дотримуючись дороги , яка прямує через Кустин , ми можемо південніше від неї провести межу між зонами до долини річки Кустинка І далі по межі останньої лівої тераси річки Кустинки межа зон доходить до шосейної дороги Рівне – Костопіль і переходить на поля с. Зобороль . Далі по південних околицях вона прямує на схід . Цю ділянку межі будуть досліджувати інші учні .

             Таким чином, ми можемо зробити висновок, що природна межа між Лісостеповою зоною та Мішаними лісами проходить по місцевості , де розвинулись чорноземні грунти на лесовій основі . В ряді місць ознаки Полісся переходять русло Горині і наближаються на південь до сіл : Сергіївка , Кустин , Малий Житин , південна околиця Новоукраїнки , Горинград .

              Стаціонарні та експедиційні  довготривалі дослідження дадуть можливість виділити серед поширених характерних для Лісостепу рослинних формацій , комах , представників тваринного світу . Це перша спроба деталізації межі між зонами , які чітко виділяються в північній частині Рівненського району .

              Висновок: не дивлячись на те, що природні умови цих двох природних зон дуже схожі між собою, і ми не помічаємо різниці, але в ході дослідження було встановлено, що різниця у компонентах природи  по обидва боки межі є досить помітною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Карта зледеніння в Східній Європі