Інформаційно-просвітницька година для учнів старших класів на тему: " Митрополит Андрей Шептицький"

 

«Митрополит Андрей Шептицький»

Учитель

Нерідко буває так, що, наближаючись до великої харизматичної духовної особистості, якоїсь миті відчуваємо, що через отой німб святості та особливої значущості вона є недосяжною для нас. Поряд із нею почуваємося такими мізерними, малими, незначними, негідними… Але трохи згодом, щораз більше пізнаючи її, починаємо розуміти, що насправді та незвичайна, Богом вибрана особа є нам дуже близькою. Бо усіма своїми великими християнськими діяннями завжди була разом з нами, зі своїм народом, жила тільки для нього і по смерті своїй теж залишилась у ньому… І ми можемо осягнути її мудрість, пізнати діла, перейняти той духовний спадок як найдорожчий скарб, схиляючись перед її духовною довершеністю, прагнути досягти її також і через неї по-справжньому прийти до Бога.

Хто він, Андрей Шептицький?

1 учень

Свій шлях обрав свідомо. Прагнув скромним пастирем-ченцем служити Богові та людям. Та Господеві цього було замало, вимагав від нього ще визначніших і масштабніших діянь, ще ревнішого служіння, бо знав, що він здатен на більше.

2 учень

Це людина, що пройшла свій шлях від монаха до митрополита.

На святковій інтронізації, що відбулася 17 січня 1901 року в соборі св. Юра, Митрополит схвильовано сказав, що тільки велика любов до свого народу спонукала його взяти цю важку ношу.

3 учень

Це людина – патріот свого народу.

У пастирських посланнях Митрополит Андрей Шептицький закликав вірних любити свій народ, бути патріотами своєї нації, пам'ятати й плекати своє українське коріння, пишатися ним. “Бо Христос, що плакав над Єрусалимом, передбачаючи його занепад, і св. Павло, що готовий був життя віддати за своїх братів по крові, дійсно любили свій народ. Вони не тільки не забороняли патріотизму, а ще й прищеплювали його”, – повторював Митрополит.

 

4 учень

Але разом з тим він навчав поважати й любити інші нації. Навчав своїм прикладом. Приміром, під час візитів у малі містечка Галичини Митрополит часто зустрічався з представниками єврейської громади. Вони приносили йому для цілування Тору, і він схилявся перед старим Мойсеєвим законом, а на привітання рабина відповідав йому івритом.

5 учень

Митрополит Андрей Шептицький був прекрасним політиком, стратегом, дипломатом.

Одним із перших політично-патріотичних актів Митрополита Шептицького було закриття Духовної семінарії на знак солідарності з українськими студентами Львівського університету, які виступали за свій, український, а не за польський навчальний заклад, вимагаючи, щоб їх вчили українською мовою.

6 учень

Митрополит Андрей чи не в кожній суспільній галузі доклався до її розвитку, мав величезний вплив на духовність свого народу. 1906 року він організував першу в Україні прощу до Святої Землі - Єрусалима, в якій брало участь понад 500 чоловік.

7 учень

Здібним дітям та молодим перспективним богословам сприяв, щоби вони могли навчатися у вищих навчальних закладах, семінаріях. Допомагав талановитим митцям. Був меценатом таких відомих художників, як Олекса Новаківський, Модест Сосенко, Осип Курилас. А також допоміг здобути освіту в консерваторії співакові Михайлові Попелю, який згодом став провідним басом на сцені Львівської опери.

8 учень

Заснував Студитський науковий інститут, якому подарував велику бібліотеку. 1919 року заснував богословський факультет при Духовній семінарії у Львові, який 1928 року був реорганізований в Богословську академію з філософським та теологічним факультетами. Ректором у той час був отець-доктор Йосиф Сліпий.

 

 

9 учень

Наприкінці літа 1942 року Шептицький організовує кампанію порятунку євреїв. Це здебільшого були люди, які врятувалися втечею з гетто або з Янівського табору. 14 серпня 1944 року 2000 дітей було таємно вивезено до різних монастирів. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова та околиць, їм було видано фальшиві посвідчення про охрещення.

10 учень

Рабин Давид Кагане згадував, як вночі, тікаючи від розправи, добрався до собору св. Юра, постукав у ворота з вірою, що тільки там йому допоможуть. Шептицький надав йому притулок. Яким же було його здивування, коли він дізнався, що тут вже переховують і його дружину. Кагане переховувався в Митрополичих палатах три роки, працюючи в бібліотеці.

11 учень

Про Митрополита Андрея він залишив особливі спогади, сповнені теплоти і щирого схиляння перед його великою особистістю: “Моя зустріч із Митрополитом Шептицьким повернула мені силу все пережити і дивитися в майбутнє з вірою, що добра воля завжди тріумфує над злом... Коли я кажу, що Андрей Шептицький був святий, я не перебільшую. Я - офіцер летунства, рабин, доктор філософії та теології. Я знаю, що якості, які творять правдивого святого, такі рідкі, що майже не існують. Але граф Шептицький мав їх усі”.

Учитель

Тож якими були дитячі і юнацькі роки митрополита?

12 учень

Митрополит Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Яворівщині біля Львова, в сім'ї графів Івана Шептицького та Софії з Фредрів. Батько його, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.

13 учень

Мати – Софія - була донькою відомого польського письменника, графа Александра Фредра, жінкою високоосвіченою та дуже побожною. Вона знала кілька мов, малювала й мала письменницький талант. Сама виховувала дітей, дбала про їхній розвиток краще за будь-якого гувернера. П'ятилітнього Романа вона навчала грамоти, іноземних мов, основ рисунку. Глибоко релігійна, вона особливу увагу приділяла його релігійному вихованню, прищеплюючи любов до Бога. Саме завдяки матері малий Роман пізнав молитви, навчався катехизму, із захопленням слухав розповіді про Христа, читав Біблію...

14 учень

В домі Шептицьких у Прилбичах панував дух побожності. Цей дух проявлявся вже в хлоп’ячих літах малого Романа, котрий охоче молився, побожно прислуговував до св. Літургії і приступав до святих тайн. Софія Шептицька надавала великого значення католицькому вихованню своїх синів. Тому особисто вчила дітей катехизму і часто розмовляла з ними на релігійні теми. Коли Роман навчився писати, то на картках паперу писав і сам укладав молитви і розважання на вервиці. Роман Шептицький від ранньої молодості виявляв ознаки священичого покликання. Починаючи дев’ятий рік життя, вперше сказав матері, що хоче стати священиком. Цей його намір зміцнювався в часі навчання в гімназії, коли не раз говорив, що буде греко-католицьким священиком.

15 учень

Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги-спогадів його матері Софії Шептицької. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.

16 учень

« Вервиця — це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди вервицю в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла.  »

17учень

Софія Шептицька зазначає, що близько 8 років Роман принципово відмовився від брехні, зробивши це, на її погляд, цілком свідомо, а не інстинктивно. До того ж він на той час, за словами матері, добре відчув, що таке страждання та жертва любові для ближнього.

 

 

 

18 учень

Одна із поезій, автора якої буде названо серед лауреатів, була написана під враженням від прочитаних споминів матері Митрополита Шептицького про свого сина, малого Романа Шептицького. Зокрема у спогадах йшлося про те, що будучи ще малим, щоб якось покарати себе за поганий вчинок, Роман навмисне не їв цукерки, які йому давала мама.

19учень

Я відчуваю, що вчинив погано,
І совість мучить, що себе б убив.
Урок не вивчив, не послухав маму,
А значить – перед Богом завинив.

Про гріх я міркувати починаю…
Як би вчинив отут малий Роман?
Не їм цукерок, а усі складаю,
Щоб ніхто не бачив, за диван.

О, як мені не просто їх складати,
І як мене, щоб з’їсти їх, кортить…
О, як себе нелегко покарати!
І як у грудях серденько болить!

20 учень

Коли Романові було 11 років, батьки поїхали до Львова, щоби бути на страсних відправах та висповідатися перед Великоднем. Раптом Роман виявив бажання й собі посповідатися, щоби прийняти в своє серце Ісуса. Його перша сповідь та причастя відбулося в о. Мануїла, монаха-бернандинця, духівника матері. Про ту важливу в житті Романа подію залишився лист Софії Шептицької до своєї приятельки: “Якщо можна уявити собі ангела в повному блиску непорочності та святості, що приступив до Свойого Господа – то це то хлоп ' я, котре Господь запалив особливою любов ' ю до Себе. Відчуваю, що це дитя Бог хоче мати Своїм, в який спосіб, не знаю...” Тоді Софія ще не усвідомлювала, що напророчила долю сина. Та материнське серце відчувало…

21 учень

Гімназійну освіту Роман розпочав із десяти років у батьківському домі, а іспити складав у Львівській гімназії імені Франца Йосифа. Таким чином з відзнакою закінчив чотири класи, а згодом батьки відвезли його в Краків, у гімназію св. Анни, яку закінчив 1883 року, теж із відзнакою. Своєрідною винагородою за учнівську успішність стала подорож Венецією, де він знайомився з італійською культурою.

22 учень

У жовтні цього ж року Роман виявляє бажання піти на однорічну службу до війська, яку мав відбувати при першому полку драгунів, що був приставлений до уланів у Кракові. Адже військова служба дисциплінує, розвиває фізично, дає певні знання і навики до оборони. Роман вважав це обов'язком справжнього чоловіка. Але прослужив лише кілька місяців. Під час Різдва захворів на скарлатину. Хвороба дала ускладнення – хронічне запалення суглобів, через що його звільнили з війська.

 

Учитель

Коли відчув своє покликання жити в Бозі?

 1 учень

 Може, ще малим хлопчиком, коли тихцем розмовляв із Богом, намагаючись якнайбільше пізнати про Нього і Христа, і так вражало його вчення та життя Сина Господнього, що хотілося наблизитися до Нього близько-близько…

2 учень

Може, щось особливе відчув, коли прийняв перше причастя?

3 учень

 Може, коли споглядав галерею портретів славних предків у архієрейських ризах та митрах?

4учень

А може, коли дивився на старі, понищені часом ікони талановитих невідомих українських малярів, які дарували трепетне відчуття Бога, що так проникливо дивилися на нього і промовляли до його серця?

5 учень

 Може й тоді, коли, тільки-но закінчивши краківську гімназію, поїхав до Унева? Про Унівський монастир часто чув від батька, саме там колись в ченцях були його предки, там зберігалися й родинні духовні святині.

 

 

6 учень

 Може, тоді й зродилося бажання повернутися до свого коріння, до своєї Церкви? Адже споконвіків предки його були українцями, греко-католиками... Село Прилбичі, де зростав, де був батьківський маєток, теж було українським, ту мову чув від хатньої прислуги, від селян, і любив її всім серцем, як рідну, бо рідною й була...

7 учень

Родичам та батькам важко було примиритися з тим, що їхній син, з яким було пов'язано стільки сподівань, має покинути світське життя. Адже в нього була блискуча освіта, шляхетське походження, що гарантувало йому гарну кар'єру. Привабливий високий хлопець із глибокими очима та благородним обличчям міг одружитися, мати дітей, продовжити славний рід Шептицьких... Але саме тоді хтось із священиків, духівників переконав їх в тому, що рішення Романа – це воля Божа та його покликання.

8 учень

За все своє життя Митрополит Андрей Шептицький стільки встиг зробити як для Церкви, так і для всієї української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. Його життя – це було ціле явище, ціла духовна епоха. Тому можемо сьогодні по-справжньому пишатися тим, що мали і маємо такого особливого Божого Провідника. Бо його ідеї, його діяння, заповіти, вчення, його дух продовжують жити. І нині він все ще залишається для нас Духовним Батьком.

Учитель

Пізнаючи житіє і діяльність великого Митрополита, немов відкриваєш для себе якийсь дорогоцінний скарб. І в якусь мить відчуваєш, що багатієш. Багатієш у вірі, багатієш у правді, багатієш у духовності. Хочеться за прикладом його прийти до Бога. Хочеться за прикладом його служити своєму народові й жити для нього. Хочеться за прикладом його бути просто справжнім, свідомим християнином.

Митрополит А.Шептицький «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну!»

 

 

 

Духовні настанови Митрополита Шептицького

• Простіть собі взаємно провини, та почніть нове життя у любові та злагоді;
• Стережіться лінивства! У всіх званнях і станах суспільства лінивство є заразою, марнування свого добра;
• Любов полягає в ділах, а не у словах;
• Без віри нема спасення;
• Наше життя подібне до далекої подорожі. А ми, люди, подібні до того мандрівника, що вибирається в дорогу в далекий, чужий, незнаний край;

 

Вікторина

1. Коли народився Андрей Шептицький?                                                                            (29 липня 1865 року)
2. У якому селі на Яворівщині мешкала родина Шептицьких?                                   (село Прилбичі)
3. Як було звати маму митрополита Шептицького                                      (Софія)
4. З якого графського роду походила Софія Шептицька                              ( роду  Фредрів)
5. У якому львівському соборі відбулася інтронізація митрополита?  (соборі св.Юра)
6. Скільки людей брало участь у першій в Україні  прощі до Святої Землі – Єрусалима?                                                                                (500 чоловік )
7. У якому віці Роман Шептицький принципово відмовився від брехні?                                                                                                       (8 років )
8. Як закінчив гімназійну освіту Роман Шептицький у Кракові?             ( з відзнакою)
9. Закінчіть вислів Шептицького: «Любов полягає у ділах, а не у…»    ( словах)