Навчальний довідник на тему " Календар Дванадесятих найважливіших свят у православ*ї."

Про матеріал

Дана розробка навчального довідника містить матеріал, рекомендований для використання в роботі вчителя християнської етики. А також для вивчення на уроках християнської етики Дванадесятих найважливіших свят у православ'ї.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації

$D:\Шаблони презентацій(для роб)\ramka-204.gif$ Відділ освіти Маневицької райдержадміністрації

Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Матейки

Автор розробки: Сокол Майя Сергіївна

вчитель християнської етики

Маневичі – 2018

Назва навчального (навчально-методичного) видання:

Календар Дванадесятих найважливіших свят у православ’ї.

Тип навчально-методичного видання: Навчальний довідник

Повна назва навчального закладу:

Заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів с. Матейки, Маневицького району , Волинської області.

Кількість сторінок : 50.

Анотація.

Розробники

Сокол Майя Сергіївна – вчитель християнської етики

Рецензенти:

Чеб Галина Іванівна – методист районного методичного кабінету

Навчально-методичне видання затверджено радою методичного кабінету Маневицького району

Протокол №4 від 07.02.2018 року

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..4

1.Різдво Христове 7 січня 2018 року………………………………………..8

2.Хрещення Господнє (Богоявлення) 19 січня 2018 року………………..11

3.Стрітення Господнє 15 лютого 2018 року……………………………….14

4. Вхід Господній в Єрусалим (Вербна Неділя) 1 квітня 2018 року……..19

5.Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня 2018 року…………….....22

6. Пасха Господня ( 8 квітня 2018року )…………………………………..25

7.День Святої Трійці (П’ятидесятниця) 27 травня 2018 року………..….28

8.Преображення Господнє 19 серпня 2018 року………………………….33

9.Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня 2018 року…………………...37

10.Різдво Пресвятої Богородиці 21 вересня 2018 року…………………..39

11.Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня 2018 року…………….41

12.Введення у храм Пресвятої Богородиці 4 грудня 2018 року………….45

Список використаної літератури…………………………………………...50

Вступ

Християнство, як і кожна релігія, у певні дні календаря вшановує святих або відзначає події в житті церкви. Християнські свята закорінені в давні обрядові традиції, пов'язані з конкретними етапами, видами господарської діяльності, річним астрономічним або календарним циклом.

Дванадесяті – це 12 найважливіших свят православного календаря, присвячених подіям земного життя Ісуса Христа і Богородиці. Це найбільш важливі події ,які стали початком життя усіх християн, адже саме народженням Господа нашого Ісуса Христа розпочинається християнство. Ця релігія нас вчить перш за все любові ,любові до Бога, до своїх ближніх , допомагає нам робити правильний вибір на користь добра , уникати тяжких гріхів , шанувати батьків і старших, бути мудрими, мужніми, чесними терплячими. І цим ми завдячуємо народженню та вченню Ісуса Христа.

Святкування Дванадесятих найважливіших свят в Україні є надзвичайно величним. Ці свята святкуємо протягом всього року : починаючи від Різдва та закінчуючи Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Тому вивчення на уроках « християнської етики» тематики дванадесятих важливих свят є важливим чинником у формуванні духовно – моральних принципів школярів.

Актуальність даної роботи визначається необхідністю на основі наявного масиву наукових напрацювань дослідити історію святкування Дванадесятих найважливіших свят Українською Православною Церквою та вплив цих визначальних подій на формування християнського світогляду школярів.

Об’єкт дослідження – Дванадесяті найважливіші свята.

Предмет дослідження – тематика Дванадесятих свят на уроках християнської етики.

Метою цієї роботи є дослідження святкування Дванадесятих найважливіших свят східним обрядом Української Православної Церкви.

У межах цієї мети ставимо перед собою завдання , які допоможуть розкрити суть даного дослідження:

1. З’ясувати сутність Різдва Христового.

2. Дослідити історію святкування Дванадесятих свят Українською Православною Церквою.

3. Розглянути звичаї і традиції святкування Дванадесятих найважливіших свят в Україні.

Деякі православні свята з’явилися ще в часи Старого Завіту. Потім до них приєдналися свята, які відзначають події Нового Завіту й пізніших часів. Із тих часів і понині всі церковні свята річного кола можна розподілити на кілька розрядів. Першим і найдавнішим святом вважається недільний день, або неділя. У книзі Буття услід за оповіданням про створення світу говориться: “І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в нім відпочив Він від усієї праці” (Бут. 2, 3).

Таким чином, людям було подано приклад, щоб вони шість днів трудилися, а на сьомий припиняли свої справи. Із десяти заповідей, даних Богом на Синаї , що містять в собі весь моральний закон, четверта заповідь зобов’язує людину шість днів працювати, а на сьомий припиняти свої справи та служити Богові (Вих. 20, 8— 10).

Якщо враховувати предмет спогадів, то можна виділити Господні та Богородичні свята і свята святих. Згадки про них можна зустріти в апостольських настановах.

Основні свята — як «нерухомі», так і «перехідні» — називаються двунадесятими , оскільки всього їх дванадцять (Пасха в це число не входить, бо вона є «святом свят»). Церковний рік починається І вересня за ст. стилем і першим святом, що символізує початок Домобудівництва Божого, або початок спасіння людського роду, є Різдво Богородиці. Відповідно, кінець року припадає на останнє двунадесяте свято — Успіння Богородиці. Існують ще й великі свята.

Свята слід розподілити на великі, середні й малі. Як правило, вони складаються з передсвята, післясвята і віддання, які також належать до святкових днів.

Рухливі, або перехідні, свята відзначаються в одні й ті ж дні тижня, але щорічно вони припадають на різні числа місяця залежно від часу святкування Великодня. Нерухомі свята, навпаки, мають чітко позначену церковним календарем дату. Найбільш шанованим серед нерухомих свят Господніх вважається Різдво Христове, а серед рухомих це, звичайно, Великдень.

Пасха (Світле Христове Воскресіння) святкується в першу неділю після першого повного місяця, що наступив після весняного рівнодення.

Дванадесяті перехідні свята залежно від дня святкування Пасхи щорічно мають різні дати. До них відносять: Вхід Господній у Єрусалим, Вознесіння Господнє, день Святої Трійці, або П’ятидесятниця.

Дванадесяті неперехідні свята з постійною датою: Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження Хреста Господнього, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Різдво Христове, Хрещення Господнє, Стрітення Господнє, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці.

До великих свят, що відзначаються в наш час, належать п’ять днів: Покров Пресвятої Богородиці, Обрізання Господнє, Різдво Іоанна Предтечі, день святих апостолів Петра і Павла, Усікновення глави святого Іоанна Предтечі.

Cередні свята бувають двох видів: одні з них мають всенічне пильнування, а інші — тільки полієлей. До свят цього виду можна віднести храмові свята на честь мощей місцевих святих. Послідування середніх свят першого виду, на відміну від свят великих, не присвячуються тільки пам’ятній події, тому що на них до святкового канону додається канон Богородиці на утрені. У середні свята другого виду пильнування не звершується.

Малі свята теж бувають двох видів. Святі, на честь яких вчиняються такі свята, в церковному статуті називаються святими зі славослів’ям.

Крім того, свята підрозділяються на загальні, які однаково урочисто відзначаються у всіх храмах, і місцеві, які проходять з особливою урочистістю тільки в деяких місцях. Найчастіше такі свята відзначаються в дні освячення храмів та в пам’ять про тих, в ім’я кого було влаштовано престол храму, тому вони називаються храмовими, або престольними. За особливостями богослужіння храмові свята належать до розряду середніх свят. Початок храмових свят належить ще до старозавітних часів (Вих. 20, 24; Лев. 16 та ін). Особливо часті свідоцтва про храмові свята з’являються починаючи з IV століття

Крім цих свят, Православна Церква відзначає дні, в які згадуються інші священні події, що супроводжуються передсвяткуванням. До них відносять дні пам’яті великих святителів, мучеників, преподобних та інших святих. Наприклад, трьох святителів (30 січня/12 лютого) — Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоуста (з 1084 р.); святого Миколая Чудотворця (6/19 грудня), якому на Русі з самого початку введення християнства надавалися особливі почесті, споруджувалися на його честь монастирі, храми, каплиці; святих Кирила і Мефодія, учителів словенських (11/24 травня), що жили в IX ст.; святого рівноапостольного князя Володимира, що хрестив Русь, і багатьох інших.

Слід враховувати той факт, що всі церковні свята досі відзначаються за старим стилем, тому необхідно в сучасних церковних календарях звертати увагу на обидві дати — за старим і новим стилями.

$D:\Хрисиянська етика\Безымянный.png$ 1.Різдво Христове(7 січня 2018 року.)

Різдво Христове – це одне з основних свят християнства, пов'язане з народженням Ісуса Христа. У католицизмі відзначається воно 25 грудня, у православ'ї (належить до дванадцятидесятих свят) — 7 січня. Утверджуючись у різних країнах, це свято вбирало в себе обряди і звичаї інших релігій, народних свят, набуваючи нових рис, що відповідали християнським догмам.

Сама традиція своїми джерелами сягає у первісні культові дії. Головну роль у його догматичному змісті церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився, щоб спокутувати гріхи людей, вказати людству шлях до спасіння.

Більше 2000 років тому в невеличкому містечку Вифлеємі відбулася надзвичайна подія – народився в світ Син Божий. Ісус Христос народився надзвичайним чином Діви Марії, яку з тих часів називають Богородицею.

Коли Він прийшов на землю, Його не зустрічали пошаною, славою і багатством. У Нього не було навіть колиски, як у всіх дітей, не було і пристановища – Він народився за межами міста, у печері і був покладений у ясла, куди кладуть корм для тварин. Першими гостями божественної дитини були не царі і не вельможі, а звичайні пастухи, яким ангел сказав про Різдво Христове :

„Я проголошую вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давида Спаситель, який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину в пеленах, покладену у ясла ” (Лк 2,10-12).

Пастухи першими поспішили вклонитися новонародженому Спасителю. В цей час з дарами Царю Світу йшли волхви зі сходу. Вони чекали, що незабаром на землю має прийти великий Цар Світу, а дивовижна зірка вказувала їм шлях на Єрусалим. Волхви принесли Дитині дари: золото, ладан та смирну. Ці дари мали глибокий зміст: золото принесли як царю у вигляді данини, ладан як Богу, а смирну як людині, що має померти (смирною у ті часи помазували померлих).

Різдво Христове завершує сорокаденний Різдвяний піст, Святу передує дуже строгий піст. Після Різдва наступають святки – 12 днів, коли відмічається Свято.

Твердо-наукового, підкріпленого справжнім документальним історичним підтвердженням подій, які ось вже близько двох тисяч років відкривають для багатьох, хто надіється на Бога людей шлях до життя - не існує і бути в принципі не може. Так влаштував Бог, щоб це все на пряму залишилося і перебувало суто в площині вірування людини, адже люди, які надіються на науку - слідують своїй власній вірі. І питання «чому?» тут не доречно - досить подивитися початок Святого Письма і виявити, що саме зрада людиною закладеної Богом у нього віри «технічно» і привела людину до відомого процесу гріхопадіння. Зауважимо, що людина на момент скоєння небажаної з боку Бога дії не страждала якимись хворобами, наприклад склерозом і втратою пам’яті, і прекрасно усвідомлювала те, що намагається зробити. І зробила ...

Про те, що було далі розповідається в тому ж Святому Писанні, відомому нам як Біблія і це не виходить жодним чином за рамки віри, визначені і закладені колись у нас нашим Творцем, який створив нас за образом і подобою Своєю. У все це можна не вірити або вірити по-своєму - це так само не вийде і не ввійде за межі справжньої віри, які колись перетнула людина, відкривши для себе цю згубну альтернативу.

І ось - настала повнота часу. Саме повнота і саме часу. Ну, де в науці ви зустрічали такі «технічні» терміни? І в наш людський «світ», прийшов Він - Спаситель, Месія, Цар великий Миру, Агнець і Син Божий, одна з Його невід’ємних особистостей, який проливає свою Святу Кров за нас, які втратили всякий зв’язок з дійсністю - Ісус Христос.

Так, віра буває різна. Ось і в Писанні сказано, що і біси теж вірують і навіть тремтять. Але яка повинна бути справжня віра теж сказано там. І що ми повинні зростати в ній, і сказано як. І сказано чому, ось тільки не багато хто з нас здатні твердо сказати, що є власниками цієї самої - справжньої віри, адже там ясно написано як це все можна з легкістю перевірити. І кожен може переконатися сам, перевірити себе і отримати цілком конкретний результат. Більш того Сам Бог через Святе Письмо говорить нам про це.

Багато зневіряються і воліють вірити у щось своє, у щось зручне і «пухнасте», що не вимагає від них якихось зусиль чи жертв або трохи вимагає, але як би само собою, що «гармонійно» вливається в їх життя, поступово приводячи їх до цього самого відчаю. Починаються розмови про «замкнено коло» і тут ми згадуємо про Христа - адже Він його таки розірвав, відкривши нам пряме спілкування з Отцем Небесним.

Його Різдво - це найвеличніша і життєстверджуюча подія, яка коли-небудь (з часів нашого гріхопадіння) відбувалася на нашій землі. І якщо у нас виникають якісь запитання, чи не простіше запитати про це у Бога. Тепер Він почує і дасть Свою відповідь, тільки потрібно запитати Його правильно або ж справді. А як це робиться - відкрито кожному слідуючи за Христом. Тепер відкрито і для нас. Для інших же - все це юродство і так завгодно Богові. Він так карає людину - закриваючи від нього розум і мудрість, сили і розсудливість, адже нам то вже відомо, що і все це теж від Нього. А що залишається нам? Нам відкрито! Христос народився - Славімо Його! З Різдвом Христовим!

2.Хрещення Господнє (Богоявлення) 19 січня 2018 року.

Хрещення Господнє (Водохреща, Водосвяття, Богоявленя – це є одним з найголовніших свят у християнстві. У православ'ї належить до дванадесятих свят. Католики відзначають 6, православні — 19 січня. Запроваджене воно в пам'ять про хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан Іоанном Хрестителем. Його ще називають Богоявленням, оскільки, згідно з Євангелієм, під час хрещення на Ісуса зійшов з небес Бог-Дух Святий у вигляді голуба. У християнстві воно було запроваджене у II пол. II ст. і спочатку відзначалося разом з Різдвом Христовим. У IV ст. цей день почали святкувати окремо. Церква розглядає його як "свято просвіти" народів, оскільки, згідно з ученням, саме з хрещення Ісус почав просвіщати їх світлом євангельської істини.

Це свято завжди відзначали дуже урочисто. Головний його обряд — освячення води в церкві й у ополонках. До ополонки вирушав хрестовий хід, лунали урочисті молебні. Освячення води в храмах відбувається і в наші дні. Хрещення, або Богоявлення відзначаємо 19 січня за новим стилем. Напередодні свята, 18 січня, встановлено суворий піст. Свято Хрещення Господнього - одне із найдавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відноситься ще до часів апостолів. Стародавня назва свята - «Єпіфанія» - явище, або «Теофанія» - Богоявлення. Усі чотири Євангелія свідчать про це.«І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана в Йордані. І коли виходив із води, то побачив Іван небо і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із небес: «Ти - Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мк. 1, 9-11). Слово «хрещаю», «хрещу» в перекладі з грецького означає «занурюю у воду». Не можна зрозуміти сенсу і важливості хрещення, не з'ясувавши найпершого символічного і реального значення води у Старому Завіті. Вода - початок життя. Саме з води, заплідненої животворящим Духом, відбудуться всі живі істоти. Де немає води - там пустеля. Але вода ж може і руйнувати, і знищувати: як водою великого потопу Бог залив тяжкі, жахливі й невиправні гріхи і зруйнував запекле і неймовірно зухвале зло й насильство людське.

На згадку того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, є водосвяття; напередодні свята вода освячується в храмах, в саме ж свято Богоявлення - в ріках або інших джерелах, де беруть воду. Хресним ходом на Йордан називається хід для освячення природних водойм. Іванове хрещення було символічним і означало, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, що правдиво кається і повірила у Спасителя, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іван вигукував:

«Іде за мною Сильніший за мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінь взуття Його; я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8).

І ось до нього приходить Ісус з Назарета . Іван, вважаючи себе негідним хрестити Ісуса, став утримувати Його, кажучи:

«Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Але Ісус сказав йому у відповідь: «Залиш тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мт. 3, 14-15).

Після Хрещення Христа для людей хрещення й навернення вже не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світові як Христос, Син Божий. «Я бачив, я свідчу: Він - Обранець Божий», - підтверджує Іван Хреститель. («Месія» по-гебрейськи - те саме, що по-грецьки «Христос», тобто «Помазаник Божий»). Богоявлення відкрило нам велику Божественну таємницю Святої Трійці. Тепер кожен воістину навернений, охрещений та церковно віруючий долучається до цієї таємниці і, згідно повеління Христа до Своїх учнів, має - в той чи інший спосіб - виконувати чи якось сприяти наступному: «Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19).

Й при цьому, під час "проповідування Євангелія всьому творінню", на підтвердження Божої слави, величі і любові, як наголошував Сам Ісус, таких - духовно дійсно "народжених згори" - правдивих і активних "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16, 15,17,18 та Ін. 3, 3,7). Крім того, живучи і діючи в силі й владі, в дарах і плодах Святого Духа, Котрого Господь пообіцяв, що "виллю" ось "на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Іоїл 2, 28).

І цей пророчий Дух Бога Живого чітко дає зрозуміти Своєму Тілу Христовому, що, судячи з усього, ми наразі проживаємо якраз "в останні роки" і "в останні дні" (Єз. 38, 8,16) всесвітній Історії спасіння. Коли ось масштабно демонічна "темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс. 60, 2). Тим паче, "бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому залишається часу" (Одкр. 12, 12).

А, значить, уже, дуже схоже, невпинно наближається до свого логічного завершення та - спасаючи і зцілюючи (духовно й фізично) всіх людей благословенна місія охрещеного й церковного та одухотвореного народу Божого. Це коли "і буде проповідуване це Євангеліє Царства [Божого] по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець!" (Мт. 24, 14). Й тоді неодмінно "настане [судний] день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто [вчасно й у щирому покаянні та смиренні] прикличе ім'я Господнє, спасеться". Бо тоді Ісус увійде та Своїм Святим Духом благословенно житиме й діятиме в його серці й розумі. Й саме в Церкві Божій і"буде спасіння, як [про це] сказав Господь" (Іоїл 2, 31-32).

3.Стрітення Господнє (15 лютого 2018 року )

$D:\Хрисиянська етика\2.png$ Стрітення відзначають як одне з Дванадесятих свят . 15 лютого з нагоди зустрічі (стрітення) праведника Симеона з немовлям Ісусом, якого батьки принесли в Єрусалимський храм на сороковий день після народження для зустрічі з Богом. Саме тоді Симеон сповістив Ісусові посланницьку його місію Спасителя людей. Про це йдеться в Євангелії від Луки.Православне свято «Стрітення Господнє» відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження.

Ще з часів визволення євреїв із єгипетського полону Закон встановлював, що кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Згідно цього ж Закону, жінка, яка народила хлопчика, впродовж 40 днів вважалася нечистою, а після народження дівчинки – 80 днів. По закінченню цього проміжку часу для свого очищення кожна мати мала принести до святині жертву однорічне ягня – як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю – як жертву для очищення від гріхів. Коли ж жінка була бідна, і неспроможна придбати ягня, то вона приносила дві горлиці. І лише після жертвоприношення жінка вважалась очищеною (Лев. 12:1-8). Пречиста Діва Марія була освячена Христовим Різдвом і не потребувала обряду очищення. Але вона в покорі перед Богом виконала припис Закону і принесла для жертви дві горлиці (Лк. 2:23-24).Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Як розповідає Біблія, за багато років до цієї зустрічі, Симеон займався перекладом Святого Письма з єврейської на грецьку мову. І коли він побачив слова «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить» (Іс., VII:14), то вирішив, що в тексті закралася помилка і замість слова «діва» має бути слово «дружина». Проте, ледве він зібрався виправити цю «помилку», йому з'явився ангел Божий і промовив до нього, що помилки немає, і Симеон особисто зможе переконається в істинності цього пророцтва. Той довго чекав виконання обіцянки - цілих 300 років. І нарешті з натхнення Духа Святого він прийшов до храму, куди Марія з Йосипом принесли Дитятко Ісуса. А сталося так:

І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! (Лк. II:27-32). Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».

Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була пророчиця Анна, про що також свідчить Євангеліє від Луки: «Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племені Асирового, вона дожила до глибокої старості, проживши з мужем сім років від свого дівоцтва, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав». (Лк. 2:35-38) Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Назарету в Галілею (Лк. 2:39).

Свято Стрітення Господнього було започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його "40 днем після Богоявлення". Його святкування описує так:

«Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресіння, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму» (Гл. 26). З Єрусалима свято поширилося на весь Схід, але лише з VI ст. за часів цісаря Юстиніана (527-565), воно набирає особливого значення. Цісар Юстиніан наказав вважати Господнє Стрітення за велике свято і урочисто святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослужіннях в цей день Церква кілька разів молиться за імператора.

Свято Стрітення Господнього належить до Дванадесятих свят. Первісно на Заході це свято було Господським. Набагато пізніше воно стало вважатися Богородичним з назвою Очищення Пречистої Діви Марії або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господніх свят. Але у Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних свят і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

Традиції свята . У день Стрітення Господнього в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громовими», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні відхідної молитви. У день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громову» свічку «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив». Від назви «громова свічка» і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громовиця». Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним переказом – це цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби допомагала від «пристріту» – від хвороби, що її спричиняло «погане» око.

За народним віруванням двічі на рік літо зустрічається з зимою: 15 лютого у день Стрітення Господнього та 22 грудня у день святої Анни. В народі вважали, що навесні Зима – це стара баба, а Літо – молода дівчина. На свято Стрітення старий дід Мороз веде попід руки Зиму, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба. А на зустріч їм йде весела і вродлива дівчина Літо, в неї вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці. При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти далі, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше - Зима. «…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» - каже Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» про зустріч літа з зимою. У народі зі святом Стрітення пов’язано багато прикмет, за якими можна передбачати хід цілого року.

$D:\Хрисиянська етика\3.png$

$D:\Хрисиянська етика\4.png$ 4.Вхід Господній в Єрусалим (Вербна Неділя) 1 квітня 2018 року

Вербна неділя в 2018 році доводиться на 1 квітня і, як зазвичай, воно відзначається віруючими людьми за тиждень до Православної Пасхи . Інша назва цього дня – Вхід Господній в Єрусалим, і він вважається одним з найбільш шанованих церковних свят.
Цікава не тільки історія виникнення цієї події, але ще й особливі традиції святкування Вербної неділі, які дуже захоплюючі. Вербну неділю відзначається православними християнами вже протягом 11 століть. Історія цього світлого свята сходить до далеких біблійних часів і описано в Святому Письмі.
В той час Ісус Христос з Назарету чудесним чином воскресив померлого Лазаря у Віфанії, чим немало дивував піднесену натовп, очевидців цієї події. Відразу ж звістка про чудотворний воскресіння розлетілася по багатьом містам і люди, які чули про події, дивувалися і раділи одночасно. Тому коли незабаром Ісус вирішив відвідати Єрусалим, які дізналися про його швидкий приїзд городяни захоплено зустріли його біля воріт міста. Їхав верхи на віслюку Ісуса Христа прославляли гімнами, кидали йому під ноги квіти і пальмові гілки як символ того дива, яке він створив. Багато людей навіть стелили йому під ноги власну одяг для того, щоб отримати благословення Спасителя. З тих пір у пам'ять про вчинене Ісусом чудо зцілення православні віруючі в усьому світі щороку згадують це дивовижна подія подібно до того, як кілька тисяч років тому люди прославляли Христа. Особливий день вшанування отримав назву Вхід Господній в Єрусалим, а в народі його стало прийнято називати Вербну неділю, адже святкування регулярно доводиться на 7-й день тижня.
І хоча Ісуса Христа спочатку здивований натовп вітала пальмовими гілками, свято називається Вербною, тому що на теренах Європи, де живе більшість християн, пальми не ростуть. А ось верба є досить поширеним деревом, яке здавна цінується за сильну волю до життя. Це свято не завжди припадає на яке-небудь певне число. Дата залежить від того, коли саме в цьому році християни святкуватимуть Великдень, адже Вхід Господній в Єрусалим традиційно відзначається за тиждень до Великодня. Вхід Господній в Єрусалим відзначають православні, протестанти і католики. Церковний статус це свято набуло в IV столітті н. е, а на території Київської Русі його стали відзначати в X столітті н. е. В цей же період подія набула назву Вербної неділі. За церковними канонами підготовка до святкування Входу Господнього в Єрусалим починається з вечора суботи, але основні служби проводяться в неділю з раннього ранку.

З часів Київської Русі до наших днів невід'ємним атрибутом святкування вважається гілочка верби. Саме молоді пагони з м'якими пухнастими котиками є провісниками весни і дарують віру в швидкі теплі дні. Кожна віруюча людина завчасно готує кілька таких гілочок для того, щоб недільним ранком освятити їх до найближчої церкви. Це дійство завжди супроводжується церковними піснями та молитвами. Дуже символічно, що Вербну неділю в 2018 році припадає саме на 1 квітня. Воно ніби розділяє весну на дві половини, одна з яких залишається позаду з холодною погодою, а інша, що наступає після свята, що знаменує собою прихід теплих днів і надію на відродження природи.

Звичаї святкування Вербної неділі.

Здавна склався певний алгоритм святкування Вербної неділі, який не втратив своєї актуальності. Традиційно віруючі відзначають це світле свято, дотримуючись такі звичаї:
 Освячення гілочок верби – необхідно взяти таку кількість молодих гілок, скільки людей у родині, і віднести їх до церкви для окроплення святою водою.
 Розміщення вербових гілок в будинку – освітлені в храмі вербові гілки прийнято помістити по кутах будинку на цілий рік для захисту від лихих людей, хвороб і різних подій.
 Випікання святкових хлібців – прийнято піч невеликі хлібні вироби, в які потрібно покласти шишечки освяченої верби, після чого готові хлібці слід згодувати домашнім тваринам для того, щоб уберегти їх від всіляких хвороб.
 Обмивання за допомогою вербових гілок – обов'язково потрібно зробити водні процедури, поплескуючи себе або своїх рідних тричі гілочками освяченої верби, примовляючи при цьому «Не я б'ю, верба б'є. На здоров'я, на красу, на захист.Амінь».
Як в селах, так і в багатьох великих містах збереглася традиція проведення своєрідних вербового базарів в цей особливий день. Вони передбачають пишні ярмарки, на яких можна придбати різні тематичні сувеніри, подарунки і навіть солодощі. Головним товаром в день свята є букет з освячених у храмі гілочок верби, до яких прив'язані красиві паперові ангели, яких здавна назвали вербними херувимами. Саме таким чином щорічно відзначається Вхід Господній в Єрусалим вже протягом декількох тисяч років.

5.Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня 2018 року )

Православна Церква відзначає велике Дванадесяте свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Саме в цей день Діва Марія отримала від ангела звістку про те, що вона народить Сина Божого. Від дати Благовіщення до Різдва Христового має минути 9 місяців. Відповідно, щороку, і в 2018-му, Благовіщення припадає на 7 квітня,

Марія з міста Назарет була звичайною дівчиною. До 14 років її виховували при храмі, а у віці, коли їй належало виходити заміж, вона вибрала свою долю і дала обіцянку Богу, що збереже свою вірність і назавжди залишиться Дівою.

Відтак, священнослужителі передали Марію в будинок її родича, 80-річного старця Йосипа, з яким її і заручили. Там Діва вела звичне життя протягом чотирьох місяців, після чого отримала звістку від Архангела Гавриїла. Саме він сповістив їй про зачаття Ісуса. День, коли Діва Марія дізналася про те, що скоро стане Матір'ю Божою, став найважливішою подією в житті християн та отримав назву Благовіщення.

Цікаво знати що відзначати Благовіщення церква почала в середині IV століття після того, як Різдво Христове стало самостійним святом. Дату святкування Благовіщення визначили, вирахувавши дев'ять місяців від Різдва. Дата пояснюється ще й тим, що, спираючись на Старий Завіт, Бог створив людину 25 березня.

Ось як про цю подію розповідає нам Євангеліє:

«Шостого ж місяця був посланий від Бога Ангел Гавриїл у Галілейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем, на ім’я Йосиф, з дому Давидового ,ім’я ж Діви: Марія.

Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; Благословенна Ти між жонами.

Вона ж, побачивши його, стривожилась від слів його і міркувала, що б то значило це привітання?

І сказав їй Ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога; і ось, зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця. Марія ж сказала Ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?

Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.

Ось і Єлизавета, родичка Твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй вже шостий місяць, бо у Бога не зостанеться неспроможним ніяке слово.

Тоді Марія сказала: Я – Раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму. І відійшов від Неї Ангел». (Євангеліє від Луки, 1:26-37)

Це свято було встановлене в глибокій древності – про нього достовірно відомо вже з ІІІ століття, але в різних християн звалося воно по-різному: Зачаття Христа, Благовіщення про Христа, Початок Спасіння. І лише від VII століття і на Сході, і на Заході його почали називати Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Богослужіння свята Благовіщення сповнене урочистих, величних і радісних гімнів. Багато разів повторюється добре знане нам привітання Архангела: «Радуйся!»

Головні мотиви цієї святої і неземної радості — це втілення Сина Божого, вшанування материнства і жіноцтва в особі Пречистої Діви Марії, це початок Спасіння роду людського.

Традиції Благовіщення. Зрозуміло, що на Благовіщення, як і на інші великі релігійні свята, не можна працювати. Під особливою забороною будь-яке рукоділля, робота з технікою та будівництво. Вважається, що у цей день не варто починати нові справи. "Навіть птах не в'є свого гнізда" – кажуть в народі. Починання може обернутися неприємними наслідками, невдачею або навіть нещастям. За народною традицією, Благовішення є днем свободи. Здавна в Україні на це свято було прийнято випускати птахів на волю, адже птах символізує ангела, який приніс благу звістку Марії.

Раніше також існувала традиція "гріти весну" – розпалювали багаття та водити навколо нього хороводи, закликаючи весну. Цей вогонь вважався оберегом від злих духів і хвороб.

Однією з найцікавіших традицій Благовішення є заготівля солі.Сіль, прогріта або просмажена на сковороді, саме в цей день набуває цілющих властивостей. Таку сіль поміщають у мішечок і ховають у домі, подалі від очей. Протягом року ця сіль вбиратиме в себе всі негаразди, сварки, негативні емоції мешканців цього будинку. А на Благовіщення -2019 мішечок із сіллю потрібно буде спалити на багатті або в печі, знищуючи таким чином нещастя і погані спогади минулого року.

6.Паска Господня ( 8 квітня 2018 року)

Справжні православні християни вшановують кожне церковне свято, слідують всім канонам і завітів Святого Письма. Головною подією року для них є свято світлого Христового Воскресіння або, як кажуть у народі, Великдень.
Це найбільший і один з найдавніших православних свят з усіх наявних у святковому християнському календарі. Воскресіння Христове прийнято святкувати в кожній сім'ї, залучаючи до традицій з самого дитинства. Не дивно, що питання про те, якого числа православна Пасха в 2018 році цікавить кожного.
Чудовий духовний свято Світлого Воскресіння є перехідним православним святом, а це значить, що день Великодня «плаває» з року в рік припадає на різні дні. Не маючи за собою чітко закріпленої дати, все ж, Великдень широко відзначається по всій Росії. Практично кожен знає, що цей великий християнський день відзначають навесні, а визначають дату святкування за місячним календарем. У 2018 році православна християнська Пасха припадає на 8 квітня .

Великдень – світле Воскресіння Христове. Це Християнське свято – Великдень – святкувався ще в часи апістолів. Стародавня Церква поєднувала в одному імені Великодня дві пам'ятні дати: спогад про страждання Сина Божого і спогади про Воскресіння Спасителя. Справляли свято у дні, які передували Воскресіння і в наступні Воскресінням дні. Існували особливі назви для позначення тієї чи іншої частин великого свята – Великдень Страждань, в пам'ять про муки Спасителя на хресті, її ще називали Хресною Пасхою; і Великдень Воскресіння – в честь великого чуда, коли Ісус Христос воскрес, як Бог». Воскресіння відкрило світові правду про істинність славного Бога, який досі був втомлений і замучений смертю на хресті, поруч з злочинцями і подібно їм. Помер і воскрес, Син Божий благословив і освятив загальне воскресіння кожного з живуть – вони також, як і Він, живучи за християнськими канонами і віровчень, повстануть з мертвих і будуть разом з Господом Богом.

Святкове служіння в Церкві.

В цей найвеличніше християнське свято священнослужителями відбувається по-особливому урочиста служба. Дане богослужіння в перші століття нашої ери проводилося як християнське служіння – багато брали участь у Таїнстві Хрещення і впускали Ісуса у своє життя, приймаючи його Велику Жертву на хресті. З давніх часів Церквою зумовлена традиція робити Пасхальне богослужіння в ночі або з першими променями сонця. Так і в наші дні – з усіх куточків населеного пункту стікається до Церкви народ з кошиками, в яких велично лежить паску в оточенні різнобарвних великодніх яєць. Люди смиренно стоять службу, а потім Батюшка щедро зрошує парафіян і принесену їжу свяченою водою. Вважається, що освячений у великодню службу святкову паску принесе зцілення хворого організму. Головне – вірити в Ісуса Христа і його Святу Жертву заради всіх Людей на Землі.

Великоднє привітання

Починаючи з ночі великоднього богослужіння і впродовж наступних сорока днів, аж до віддання Пасхи, в народі прийнято «христосуватися». Це означає, що при зустрічі треба привітати один одного з Христовим Воскресінням, вимовивши слова, які кожен, ймовірно, чув і не раз за своє життя: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!». Деякі при цьому тричі цілуються, слідуючи стародавнім звичаєм, який велить людям вітати один одного святим поцілунком.

Традиції пасхальної трапези.

Здавна люди йдуть звичаєм, що перший прийом їжі після Великого посту повинен складатися, в першу чергу, з паски, сирної паски (великодня) і фарбованих яєць. Не тільки паски і яйця несуть до Церкви для освячення, — по можливості намагаються взяти з собою все, що підготовлено до великоднього столу для розговіння після найсуворішого стримування від їжі і розваг – Великого посту.
Віруючі дарують один одному великодні яйця як символ великого дива – Христового Воскресіння. Як свідчить історія, Марія Магдалина піднесла в подарунок імператору Тиберію просте куряче яйце як символ Воскресіння Христа. А коли володар засумнівався в правдивості її слів, він промовив: «Як яйцю з білого не стати червоним, так і мертвому не воскреснути». І в ту ж мить куряче яйце стало яскраво-червоним! Зараз яйця фарбують в різні кольори прикрашають візерунками, бісером і блискітками, але традиційним кольором великодніх яєць залишається, все ж, червоний. У наші дні прийнято розговлятися, ударяючи яйцем по яйцю, яке тримає інша людина. Після чого яйце можна з'їсти і приступати до великоднього калачу, який дбайливі господині печуть у Чистий Четвер. Вважається, що спечений за всіма правилами паску на Великдень не зачерствіє всі сорок днів, адже сирна або дріжджова пасочка, прикрашена білою глазур'ю і свічкою, символізує самого Христа.

$D:\Хрисиянська етика\5vv.png$ 7.День Святої Трійці (П’ятидесятниця) 27 травня 2018 року.

Трійця (П'ятидесятниця) -- свято, встановлене на честь сходження Святого Духа на учнів Христа у п'ятдесятий день після його воскресіння, внаслідок чого вони заговорили різними мовами, яких раніше не знали. Покликане зосередити увагу віруючих на голосі церкви, яка несе "слово Боже", залучити їх до проповідування християнства іншими "мовами", тобто іншим народам. Відзначається на п'ятдесятий день після Пасхи. У православ'ї належить до Дванадесятих свят.

Уявлення про божественну трійцю існували задовго до християнства. У процесі становлення християнської релігії виникла необхідність пов'язати її з оповідями Старого Завіту. Тому в новозавітних книгах Христа представлено як сина давньоєврейського бога Ягве, як іпостась єдиного Бога, що засвідчило крок християнства від політеїзму до монотеїзму. Відповідно, християнство запозичило й багато іудейських свят, у тому числі свято П'ятидесятниці.

У 2018 році Трійця святкується досить пізно — 27 травня, через пізньої Великодня (16 квітня). В цьому році святкування обіцяє бути ще більш веселим і спекотним з-за близькості наступного літа. Дня Святої Трійці передує "поминальна субота" (26 травня). У цей день прийнято згадувати своїх покійних родичів у колі сім'ї і близьких, відвідувати їх могилки. Цей день також називають "прощеною суботою" і "батьківським днем".
Свою назву свято Трійці отримав від того, що саме в цей день, за Діяннями апостолів, учнів Христа зійшов Святий Дух. Він присвятив апостолів у таїнство вчення Господа Ісуса Христа про триєдність Бога: Бог Отець (Божественний Розум), Бог Син (Божественне Слово) і Святий Дух. Бог єдиний в цьому поєднанні божественного, одночасно будучи трисвятим. Бог Отець не, Бог Син народжений Батьком, а Святий дух супроводжує Бога Отця, виходячи з нього. Після Божественної поблажливості апостоли почали святкувати День П'ятидесятниці кожен рік, заповідь я залишаю цю подію всім християнам. Цей постулат є основою християнської віри і в наш час. День П'ятидесятниці є старовинним старозавітним святом. Традиційно він відзначається на 50 день від іудейської Пасхи. Самі юдеї відносять цей день до трьох великих урочистостей, які дуже пов'язані з наданням народу Ізраїлю Синайського закону, отриманими через 50 днів після покидання Єгипту. Свято проходило з масовими гуляннями, веселощами і жертвопринесенням. Православну П'ятидесятницю, яку також називають День зішестя Святого Духа, святкують також на 50-й день, але після Великодня . Він втілює у православних початок нової епохи існування людства. Тим більше, що цей день вважається днем створення християнської церкви — не менш важлива подія для віруючих людей. Хоча, звичайно, найголовнішим залишається те, що це день отримання знання від Бога Отця про його триєдність. Також від нього апостоли отримали знання різних мов і напуття про проповідування християнства по всьому світу. Після цього 12 головних учнів Ісуса Христа вирушили з навчанням у різні частини планети, розповідаючи про життя Господньої на землі, про його настановах, подорожах і болісної смерті за гріхи всього людства.

Традиції П'ятидесятниці . Найчастіше даний свято проходить у бурхливому веселощі і масових гуляннях. З самого ранку православні віруючі поспішають у храми і церкви на святкову службу. У давні часи після служіння влаштовувались народні гуляння з хороводами, іграми, піснями і танцями.
На Трійцю в обов'язковому порядку пекли святкові короваї з прикрасами з прісного тіста: квіти, трави, птахи . До святкового столу запрошували всю сім'ю, навіть далеких родичів, щоб возз'єднати рід. Було прийнято дарувати один одному подарунки. Не рідкістю були ярмарки у цей день, правда не скрізь ця традиція прижилася.
Цікаво, що день до Святої Тройці називається "поминальна субота". Це, свого роду, теж свято, але головним обов'язком віруючих у цей день згадати і пом'янути своїх спочилих родичів. До могил своїх предків приїжджали родичі щоб прибратися, облагородити місце їхнього спочинку, залишити на могилах квіти, вінки, свічки.
День Святої Трійці дуже яскраве свято. Житла, а також храми прикрашають ароматними гілками плодових дерев, запашної польовою травою, сезонними квітами. Це дуже важлива традиція. Зелень і квіти є символом життя. Так віруючі висловлюють подяку за відродження до нового життя через хрещення. Рослини використовую абсолютно різні: клен, береза, хвойні, полин, будь-які польові квіти і трави. Через щорічної зміни дати та різних кліматичних умов, в яких проживають люди, які святкують Трійцю, суворих правил, традицій і розпоряджень з цього приводу немає.

$D:\Хрисиянська етика\6.png$

$D:\Хрисиянська етика\7.png$

8.Преображення Господнє 19 серпня 2018 року.

$D:\Хрисиянська етика\8.png$

Спас – це одне з трьох свят, приурочених Спасителю Ісусу Христу. В його основі — євангельська оповідь про перетворення Христа, який наприкінці свого земного життя привів своїх учнів (Петра, Якова, Іоанна) на гору і під час молитви "перетворився": обличчя його засяяло, одяг його став білим, блискучим, а голос із неба підтвердив його божественне походження. Християнське вчення стверджує, що Ісус хотів закріпити в учнях віру і довести їм, що він справді Син Божий.

Це одне із 12 найбільших християнських свят, відзначається православними та греко-католиками. Святкування Преображення триває 9 днів, з 18 до 26 серпня. Припадає на Успенський піст або Спасівку, проте цього дня дозволяється споживати рибу, олію та вино. У це свято за древнім церковним звичаєм святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним, Спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути 19 серпня - свято Преображення Господнього, або Яблучний Спас присвячене Богу як Його творіння.

За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими. В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»

Зі святом Спаса пов'язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, на ниві ставлять «Спасову бороду» — останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має також назву Велесової, або Дідової Бороди. До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до дому — ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс — «щоб не випадало з голови волосся».

На Спас поминають померлих. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса. Наш народ вірить, що предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи... Тому в ці дні приносили жертви Роду і Породіллям як родинним богам. Саме їм урочисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску, кришили хліб, виливали медовий напій.

Напередодні Другого Спаса подекуди збереглося таємниче заклинання Житника - духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю. Обрядовою їжею на цей день є "шулики": замішують пісного коржа на соді й випікають його в печі. Готовий корж ламають на шматки та вимішують в макітрі з перетертим маком і свіжо викачаним медом. Святковою стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готують пироги й шарлотка з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушевий — киселем зі свіжих груш.

Перед Спасом є два тижні посту — «Спасівка». Існує легенда, що спасівка — це є продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні вкінці літа перед Спасом. Ось чому за народнім віруванням у спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.

В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді, вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сота.

В Україні прийнято також плести ритуальні віночки. Один із таких віночків – вінок Спаса – плетуть навесні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки. Надягають вінок лише на Спаса. До віночка прив'язувалися відповідні стрічки: посередині – жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові – кольори Спаса. Жовтий – колір сонця. Розповідають таку легенду:

"Йшов Спас до Сонця – Ярила – і просив у нього один промінчик весни, щоб освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. А Ярило відповідало: "Я тобі дам промінчик мудрості і здоров'я. але мусиш мені принести в долонях дві краплинки голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську (фіолетові)". Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає вій промінь, святить дерева. Торкається кожної гілочки. Яблука. Сливочки…"

Одягали той віночок дитині з трьох років. На Спаса. Як давали яблучко та приказували: «Здоровому тілу – здоровий дух!»

Народні прикмети:

Прийшов Спас - бери рукавиці про запас.
Минув Спас - держи кожух про запас.
До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе.
Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами.
Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, це віщує ранню осінь.
Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.
Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно - січень морозяний.
Якщо антонівка вродила - наступного року хліб уродить.
Пройшов Спас - пішло літо від нас.

9.Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня 2018 року.

28 серпня православні та греко-католики святкують Успіння Пресвятої Богородиці (Перша Пречиста). Згідно з традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці належить до 12 найбільшим свят церковного року. Відзначається 15 серпня за старим стилем, 28 серпня - за новим (Католицька та більшість православних церков світу святкують Успіння 15 серпня). Перед святом Успенський піст, який розпочався 14 серпня і тривав два тижні.

З апокрифів відомо, що за три дні до смерті Марії явився архангел Гавриїл і сповістив про близький перехід її до вічності. Згідно з церковним переказом, в цей день апостоли залишили місця своєї проповіді та дивним чином зібрались в Єрусалимі, щоб попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребіння її пречистого тіла.

Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому явився сам Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа.

Іконографічна традиція свята розповідає, що Богородиця віддала свою чисту душу в руки свого Сина і Господа Ісуса Христа, а в цей час з небес лунали звуки ангельських хорів.

Тіло Пречистої Богородиці апостоли перенесли в Гефсиманію, де була гробниця її батьків та чоловіка. По дорозі до гробу процесію апостолів супроводжувала чудесна світла хмара та сонм ангелів. Церковний переказ розповідає, що апостол Фома, який прибув із запізненням, засмутився, що не зміг біля Богородиці в останні хвилини її земного життя. Щоб він міг попрощатись з її тілом, апостоли відкотили надгробний камінь. Але на подив усіх всередині були тільки ризи Діви Марії. Її тіло, як і душа, було взяте Господом на Небо.

Вирізняється це свято з-поміж інших і в літургійному плані. Саме в цей день в храмах відправляється Єрусалимська утреня - богослужіння, яке здійснюється тільки двічі на рік: в Страсну п'ятницю і на Успіння. В Україні свято Успіння Пресвятої Богородиці вшановується. Так, головні монастирі-лаври України - православні Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська та Греко-католицька Унівська - присвячені цьому святу.

У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають першою Пречистою. Протягом осені є три Пречисті - 28 серпня, 21 вересня і 14 жовтня.

Про них у народі говорять: "Перша Пречиста жито засіває, друга - дощем поливає, а третя - снігом покриває".

Після першої Пречистої дівчата в селах вже не мають важкої роботи. Приказки: "Прийшла перша Пречиста - стає дівка красномовна" - багато говорить, бо немає вже роботи. Після Успіння Пресвятої Богородиці настає весільна пора. За народними прикметами, якщо на першу Пречисту гарна погода - вся осінь буде гарна".

$D:\Хрисиянська етика\9.png$ 10.Різдво Пресвятої Богородиці 21 вересня 2018 року.

Різдво Пресвятої Богородиці Різдво Богородиці (Мала Пречиста) – церква пов'язує його з давніми землеробськими осінніми святами, приуроченими до завершення збирання врожаю. У цей день підкреслюється, що Божа Мати є великою праведницею, помічницею і заступницею людей, покровителькою сільського господарства, яка "народженням Христа" зробила перший крок до їх "вічного спасіння". Різдво Пресвятої Богородиці – святкують 21 вересня. У невеличкому Галілейському місті Назареті жила літня подружня пара - Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними і плакали про те, що у них немає дітей. Одного разу Іоаким у велике свято приніс в Єрусалимський храм дари Господу Богу. Але священик не захотів прийняти дарів Іоакима, тому що він був бездітний, а діти вважалися благословенням Божим.

Тим часом дружина його, що залишалася вдома, теж почула, що первосвященик в храмі відмовився прийняти їх дари через бездітність. Вона дізналася також, що чоловік її, засмучений і плачучий, пішов у пустелю, і сама заплакала. Анна пішла у свій сад, сіла під деревом лавровим, зітхнула і, глянувши на небо повними сліз очима, помітила вгорі, на дереві, гніздо, в якому пищали маленькі пташенята. «Навіть птахи мають дітей, а у нас немає такого щастя у старості», - подумала Анна. Раптово їй з'явився ангел Господній. Він сказав: «Ти зачнеш і народиш Дочку, благословенну, вище всіх. Через Неї отримають благословення Боже і всі земні народи. Через Неї буде дано всім людям порятунок. Ім'я їй буде Марія». Або, таким чином (за лексикою св. апостола Павла) багато чисельні "гілки" - представники всіх племен, народів і рас походженням з усуціль неплідної "дикої оливи" огидного і згубного язичництва отримали благословенну, благодатну можливість бути ґрунтовно "прищеплені" до вельми "доброї оливи" спасаючи християнської віри, котру міцно "тримає" її потужний - заснований, добре удобрений і виплеканий Господом старозавітній "святий корінь" (Рим.11:16-24).

У той же самий час ангел з'явився в пустелі і Іоакиму. Він сказав: «Іоакиме! Бог почув твою молитву, і Він даруватиме тобі Свою благодать. Твоя дружина Анна зачне і народить тобі Дочку, яка буде радістю для всього світу. Ось тобі знак, що я говорю тобі правду: йди до храму до Єрусалиму, і там, біля Золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сказав те ж саме».

Здивований Іоаким, дякуючи всім серцем Богові, з радістю поспішно вирушив у Єрусалим, до храму. Там, як сказав йому ангел, він побачив Анну, що молиться Богу біля Золотих воріт, і розповів їй про ангела. Вона також розповіла чоловікові про все, що бачила і чула про народження Дочки. Помолившись Господові і поклонившись Йому в храмі, подружжя повернулося додому.
Через дев'ять місяців у Анни народилася Дочка, найчистіша і найблагословенніша. Вища за все, що було коли-небудь створено, початок нашого спасіння, наша молитовна заступниця перед Богом. Про Різдво Її раділи небо і земля. З нагоди Її народження Іоаким приніс Богові великі дари і жертви, отримав благословення первосвященика, священиків і всіх людей за те, що удостоївся благословення Божого. Потім він влаштував у своєму будинку великий бенкет, і всі веселилися і славили Бога.

Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з'явився. Про нього згадують святий Іоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496).Пісне співи і гімни на честь цього свята уклали патріарх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріарх Сергій (VII ст.), святий Йоан Дамаскин і патріарх Герман (VIII ст.), святий Йосиф Студит (IX ст.). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602). Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поширився на цілу Латинську Церкву. 8 вересня стало празником тому, що того дня сповнилося дев'ять місяців від зачаття Пречистої Діви Марії в лоні святої Анни, а також тому, що того дня мало бути посвячення храму на її честь в Єрусалимі. Наша Церква святкує цю подію 9 грудня. Празник належить до 12 великих свят нашого церковного року. Він має один день перед свята і тільки чотири дні після свята з огляду на свято Воздвиження Чесного Хреста.

Сьогодні, в свято Різдва Божої Матері, візьмімо собі приклад з Пресвятої Богородиці. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва, - докладімо трохи більше зусиль та старань. Просімо Господа Ісуса Христа, щоби, зокрема, через праведне й Боговіддане життя Пресвятої Діви Марії Він навчив нас добре молитись, постійно читати й розважати над Святим Письмом і уникати гріха та - завдяки й заради Своєї хресної жертви й славного Воскресіння - помилував, зцілив і спас нас!

11.Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня 2018 року.

Воздвиження Хреста Господнього – це одне з дванадцятидесятих свят, присвячених культу Хреста як символу християнської віри. З хрестом церква пов'язує кілька подій. За переказами, римський імператор Костянтин перед однією з найбільших своїх битв мав видіння: на небі осяяний хрест із написом "Ним перемагай!".

Тієї ж ночі імператорові з'явився уві сні сам Ісус Христос і порадив узяти в битву прапор із зображенням хреста. Костянтин так і зробив, крім того, наказав своїм легіонерам намалювати знак хреста на щитах. У битві Костянтин здобув перемогу і з того часу увірував у чудодійну силу хреста, хоч історичні факти свідчать, що на ознаменування перемоги Костянтин звелів викарбувати монети із зображенням язичницьких богів, які, як він вірив, допомагали йому в битві з ворогами.

Церква встановила це свято в пам'ять про здобуття матір'ю Римського імператора Оленою в IV ст. хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Щоб його бачив народ, хрест підняли (воздвигли) на горі Голгофі, де був Христос страчений, а на місці, де хрест було знайдено, збудували храм, освячення якого відбулося 13 вересня 335 р. Воздвиження Хреста Господнього урочисто відзначається 27 вересня.

Воно супроводжується пишними ритуалами. Під час богослужіння виносять прикрашений квітами хрест і встановлюють його посередині храму. Церемонія супроводжується дзвоном, церковними піснями.

Віруючі вшановують хрест як символ християнства — символ спокутування, страждання і спасіння, вважаючи, що кожна людина, як і Христос, повинна здолати свій "хресний шлях".

$D:\Хрисиянська етика\10.png$

$D:\Хрисиянська етика\11.png$

12.Введення у храм Пресвятої Богородиці 4 грудня 2018 року

$D:\Хрисиянська етика\12.png$

Введення в Храм Богородиці пов'язане з відданням трирічної Марії на виховання в Єрусалимський храм. Встановлюючи це свято, церква переслідувала насамперед мету переконати батьків у необхідності приводити в церкву дитину в ранньому віці.

Велике християнське свято Введення, або ж іншими словами - входу в храм Пресвятої Богородиці належить до дванадцяти неперехідних, тобто нерухомих, свят Православної Церкви і відзначається 4 грудня за новим стилем. Підставою служить церковний переказ про те, як у трирічному віці батьки урочисто ввели в Єрусалимський храм Марію, майбутню Богоматір. Це свято Введення встановилося ще на зорі християнства. У православ'ї воно отримало широке поширення в дев'ятому столітті. Батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, молилися про те, щоб Господь послав їм дитину, так як пара була бездітною. Вони дали обітницю, якщо народиться дитя, присвятити його на служіння Богові. Коли Пресвятій Діві виповнилося три роки, святі батьки вирішили виконати свою обіцянку. Зібравши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень, із запаленими свічками в руках привели Її до Єрусалимського храму. Там зустрів Боговідкриття первосвященик з безліччю священиків. До храму вели сходи в п'ятнадцять високих ступенів. Немовля Марія, як тільки Її поставили на першу сходинку, швидко подолала інші щаблі й зійшла на верхню. Потім первосвященик Захарія, по навіюванню Святого Духа, ввів Пресвяту Діву у святе святих, куди з усіх людей тільки один раз на рік входив первосвященик з очисною жертовною кров'ю. Всі присутні в храмі дивувалися незвичайній події. Праведні Іоаким і Анна, віддавши Дитятко на волю Отця Небесного, повернулися додому. Марія залишалася на вихованні в храмі аж до повноліття, тобто до п'ятнадцятирічного віку, після чого Вона була видана заміж за літнього вдівця тесляра Йосифа. Глибокою таємницею покрите земне життя Богородиці від дитинства до вознесіння на Небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. Але в Церковному переказі збереглися відомості про те, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася в товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалася рукоділлям, постійно молилася і зростала в любові до Бога.

Введення в храм Пресвятої Богородиці: прикмети і традиції.

В народі існує повір'я, що природа радіє в цей день, і вночі з 3 на 4 грудня ненадовго розпускається верба. У наших предків свято це асоціювали з приходом справжньої зими. Його навіть називають "Воротами зими": кажуть, що з цього моменту зима остаточно вступає у свої права, відлиг вже чекати не варто, попереду – лише холоднечі та хуртовини.

Вважалося, що:

Якщо у цей день мороз щипає і світить сонце, то це добрий знак – означає, що наступне літо буде теплим і врожайним.
Якщо у цей день мороз, то слід чекати морозу до самого Різдва.
На Введення мороз – усі свята морозні, тепло – усі свята теплі.

Прикмети на погоду:

Якщо до цього часу вже встановилися морози, то говорили:

Введення прийшло – зиму привело.
На Введення – товсте льодове.
Введенські морози рукавиці на мужика наділи, холоднечу встанови, зиму на розум наставили.

Якщо з Господарювання ляже глибока зима, готуй глибокі закроми – буде багатий урожай хлібів.

А от якщо на Введення траплялась відлига, тоді говорили:

Введенські морози зими не ставлять.

Введення ламає лід.

До Господарювання якщо сніг випаде, то розтане.

В цей день було прийнято ходити один до одного в гості. При цьому господарі стежили, хто першим увійде в будинок: якщо жінка, то майбутній рік буде невдалим, і навіть в сім'ю може спіткати лихо. А ось якщо чоловік, то це до вдалого року, до процвітання і щастя.

У церквах цього дня починається посилена підготовка до Різдва, тому в храмах можна почути такі пісні, як "Христос Рождається ". Як і у всі свята проводиться урочисте Богослужіння, на якому розповідають про Марію.

Введення Богородиці у храм: обряди.

У наших предків на Введення було прийнято влаштовувати катання на санях, особливо молодят. Для цього існував цілий обряд: спочатку вся родина збиралася за багатим столом, а потім в середині застілля молоду сім'ю проводжали до саней і садили їх туди, а вони в свою чергу вирушали разом в санний шлях. За ними їхали родичі та запрошені гості, а часто збиралася вся село. Після повернення молодих зустрічали батьки чоловіка, а невістка в свою чергу повинна була низько вклонитися свекрусі в знак того, що вона перейшла з батьківського дому в дім свого чоловіка.

Перш ніж лягати спати дівчата промовляли такі слова: "Святе Введення, веди мене туди, де мені жити". Наші предки вірили, що в ніч з 4 на 5 грудня після такої змови має приснитися сон, який покаже дівиці будинок майбутнього чоловіка.

Часто практикувався і обряд освячення води, після чого її давали випити вподобаній молодій людині. Багато хто вірили, що на це свято вона приворожила – і хлопець обов'язково закохається в пригостивши його дівчину.

На стіл у цей день прийнято подавати булочки, бублики і вареники з ягодами. Причому один з них можна покласти монетку: кому випаде, той проведе весь рік в щасті і радості.

А ще після Введення і аж до Благовіщення (7 квітня) не можна копати землю – вважається, що вона спочиває і на літо сили набирається. Пов’язують це свято і з культом померлих. Кажуть, що саме цього дня Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло.

Наші Пращури говорили, що на Введення земля відпочиває, тому копати в цей день категорично заборонялося.

У цей день наші пращури ходили в гості. Якщо першою зайде жінка - до невдачі, а ось як чоловік - обіцяли господарям будинку багатства и ситі життя.