Інноваційні форми і методи роботи в процесі викладання математики

 

 

 

 

 

 

 

 «Інноваційні форми і методи роботи в процесі викладання математики»

 

Вчителя математики

Бердак В.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1.                Вступ
2.            Інноваційні форми та методи роботи
3.         Майстер – клас «Я роблю це так»
4.         Висновок

 

Мета :

 

З’ясувати роль і значення  інноваційних форм і методів роботи в процесі викладання математики в школі ;

показати можливості використання інформаційно – комунікаційних технологій на уроках математики;

сприяти розширенню модернізації навчально-виховного процесу, підвищення ефективності уроку; збагаченню майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель.

 І. Вступ

Учитель - це не тільки той, хто передає учням знання та вміння це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері вчиться жити

                                                                                В. Сухомлинський

 

Головне завдання вчителя – це пробудження та розвиток інтересу. Інтерес – рушійна сила пізнання та навчання. Інтерес – це зернятко, з якого вчитель вирощує мотивацію до навчання. Інтерес до уроку починається з учителя. « Чи цікавий він (вона)?». Це перше, що можна прочитати в дитячих оченятах. Готуючись до уроку, намагаюся продумати всі його складові, побудувати його цілісним, завершеним і водночас складовою вивчення теми. Моє життєве кредо: «Не витрачай свій час в марній боротьбі за досконалість, просто прагни робити все якнайкраще». Невід'ємна складова такої роботи - це любов до дітей, вивчення кола їхніх інтересів.

Кожного педагога на протязі всієї педагогічної діяльності хвилює питання, яке ніколи не втрачає своєї актуальності. А саме: як розкрити свої здібності, як знайти себе в цій, одній з найцікавіших, найскладніших та найгуманніших професій. Тому що ми маємо справу з найдорожчим, що є в житті – з дитиною. Від нашого вміння, майстерності, мудрості залежить здоров’я, розум, характер, та інтелектуальне обличчя дитини, її місце й роль у житті. Ми частково формуємо людину і це дуже відповідально.

Одне з найважливіших завдань будь якого вчителя - це оволодіння учнями програмного матеріалу, це їх успіхи..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Інноваційні форми та методи роботи

Кожна людина віддає перевагу власному способу навчання, використовуючи який, засвоює інформацію краще, повною мірою, і при цьому відчуває себе комфортно. Якщо ж дитина вимушена засвоювати інформацію іншим способом, процес навчання утруднюється і уповільнюється. Багато хто з учнів стає відстаючим зовсім не через те, що лінується, або нездібний. Найчастіше причина в тому, що вчитель використовує лише одну, найкращу для себе технологію навчання, яка підходить тільки деяким учням у класі. З дітьми я проводжу такий експеримент:

Перед вами лежать чисті листи паперу. Ваше завдання виконувати все те, що я скажу, але при цьому, ви не повинні задавати жодного запитання. Просто уважно виконуйте мої вказівки.

 

1. Візьміть листи в руки.

2. Зігніть пополам.

3. Відірвіть правий верхній кут.

4. Знов зігніть пополам.

5. Відірвіть правий верхній кут.

6. Знов зігніть пополам.

7. Відірвіть правий верхній кут.

 

Тепер розгорніть свої листки і покажіть, що ви отримали. А що ж таке? Ви всі виконували мої вказівки, а у вас вийшли різні моделі. Це елементарний приклад того, що виконуючи одні й ті самі дії ми отримуємо різний результат. І це не тому, що ви помилилися – а тому, що ми всі з вами різні.

Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці щоб не допускати прогалин в знаннях школярів. “Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів ”. Але звідси зовсім не випливає, що всіх учнів можна однаково легко навчити. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів.

Психологи стверджують, що кожна людина, опрацьовуючи інформацію, більшою мірою використовує або ліву, або праву півкулю мозку. Засвоюючи інформацію переважно лівою півкулею, людина міркує логічно, аналізує, звертає увагу на деталі, орієнтується в часі. Але це опрацювання лише готового матеріалу. Така людина не завжди може побачити картину в цілому і створити щось нове. Засвоюючи інформацію правою півкулею, людина використовує інтуїцію, бачить картину в цілому, при цьому використовує почуття, здатна створити нове, проявити творчість і креативність. Але погано сприймає часові межі, не любить заглиблюватись в деталі. Крім переважного використання правої чи лівої півкулі, більшість дітей застосовують один із чотирьох способів навчання:

 Візуальний – розуміють тільки те, що бачать;

 Аудіальний – розуміють тільки те, що чують;

 Тактильний – сприймають тільки те, що можна доторкнутися  чи відчути;

 Кінестетичний – сприймають інформацію в русі.

 

Таким чином, щоб усі учні засвоїли ключову інформацію, учителеві необхідно:

1) задіяти ліву півкулю учнів, розклавши навчальний матеріал по поличках, тобто: подати план вивчення, упорядковано викласти матеріал, сформулювати висновки;

2) задіяти праву півкулю, подавши цілісний погляд на досліджуваний об’єкт: донести суть, викласти деталі, показати взаємозв’язки.

Для того, щоб задіяти чотири способи засвоєння інформації, необхідно:

- проілюструвати матеріал, як символами, так і образами;

- озвучити матеріал, як словами так і звуками;

- задіяти почуття і пальці рук, дати можливість конспектувати й малювати на уроці;

- задіяти м’язи, дати можливість рухатись. .

Перед нами, учителями, особливо гостро стоїть питання: як зробити так, щоб дитина, нехай навіть посередня, зрозуміла і полюбила твій предмет, щоб з радістю йшла на урок та із задоволенням розв’язувала запропоновані задачі.

 

 

 

 

ІII  Майстер – клас «Я роблю це так»

Я, як учитель математики, спираючись на власний досвід і досвід колег, стверджую, що зробити це можна і потрібно.

В 5-6 класах почуття захоплення від уроку, від розв’язаної задачі потрібно обов’язково викликати, зробити урок цікавим і яскравим, інакше побачивши предмет у сірих тонах, у дітей сформується стереотип. В цих класах намагаюсь частіше використовувати повчальні моменти казок, розказую притчі, випадки з життя, прислів’я, цитати. Це подобається учням та доступно, без зайвих нотацій, вчить тому чи іншому.

Часто даю завдання творчого характеру. Наприклад, при вивченні теми «Координатний промінь» (в побуті аналогом є шкала) дома треба намалювати прилад із життя де вона використовується. І тоді діти на життєвих прикладах бачать де можна використати цей матеріал з математики.

При вивченні теми «Кути», пропоную дітям придумати малюнок , або казку з їх використанням. Необхідною умовою оволодіння знаннями є логічне мислення.

Намагаюся на уроках частіше давати задачі відповідного типу. Для розвитку логічного мислення в позаурочний час створила збірку ребусів, які учні розв’язують як на уроках так і на перервах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В 6 класі при вивченні теми «Координатна площина» ми з дітьми позначаємо не просто точки, а робимо малюнки за даними координатами. Дітям це дуже подобається і вони граючись набувають певних навичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропоную вам,  виконати таке завдання :

1.                    Побудувати на координатній площині такі точки : (-2;6), (-1; 5), (1;5), (2;6),(5; 3), (3;2), (2;3), (5;-5), (-5;-5) (-2; 3), (-3;2), (-5;3) .Кожну побудовану точки по черзі  з’єднуємо. Якщо точки побудовані правильно, то отримаємо малюнок «Сукня» .
2.                    З отриманих геометричних фігур необхідно скласти малюнок.

 

 

Математика - предмет, у процесі вивчення якого виховується культура мислення людини.

Розвиток індивідуальних, творчих здібностей у учнів відбувається на основі знань, умінь і навичок, які отримуються при вивченні загально навчальних дисциплін, в процесі трудової діяльності, а також завдяки життєвому досвіду. Але цього недостатньо. Для удосконалення необхідна спеціальна система індивідуальних, творчих завдань для навчальної роботи.

І це доведено психологією, бо будь яка здібність може розвиватися лише в процесі тієї діяльності, "яка її тренує".

Залучення учнів до творчої індивідуальної роботи відіграє важливу роль в розвиткові мислення учнів, підвищення ефективності, всього процесу навчання. Індивідуальна праця - це найвищий ступінь активізації пізнавальної діяльності учнів. Це пояснюється, з однієї сторони, самим характером завдань, які потребують від учнів творчого неординарного підходу, що завжди викликає інтерес, а з іншої - тією обставиною, що для виконання деяких індивідуальних завдань учням потрібно користуватися додатковою літературою, знайомство з якою, розширює і поглиблює їхні знання, уміння і навички.

Своїм учням починаючи з 5 класу, я пропоную завдання про 4 точки, через які потрібно провести три прямі лінії, не відриваючи олівець від паперу, так, щоб олівець повернувся в початкову точку. Дану задачу самостійно не вирішив жоден учень. І в усьому винен бар’єр. Учні самі собі нав’язували додаткові умови, що лінії повинні бути в середині позначеного точками квадрата. А досить лише вирватися із замкнутої площини - і завдання вирішено (треба об’єднати ці точки в трикутник).

Чи всяку розумову діяльність можна назвати індивідуально - творчою? Творчою вважається така діяльність, яка дає нові суспільно корисні результати

З цієї точки зору, навчання може бути індивідуально - творчою розумовою діяльністю, а основні закони її спільні як і в п’ятикласника, що з захопленням вирішує нове для нього завдання/

За змістом творчі завдання діляться на експериментально - дослідні, конструкторські, раціоналізаторські, завдання на тему: "Знайди і виправ помилку" тощо.

Знайди і виправ помилку.

13 – 2·8 = 11·4

2(2а - 3) = 4а - 3

Завдання такого змісту повинні бути присутні на наших уроках. Цим самим вчитель буде розвивати індивідуальні особливості учнів, а також підсилить творчий потенціал школярів.

Ми всі знаємо, що діти із задоволенням роблять експерименти. Наприклад, при вивченні числа Пі в 6 класі кожен учень має на парті макет кола, нитку і лінійку, ми тратимо на цей експеримент цілий урок, але як тільки вони в старших класах забувають, що таке число Пі, або як знайти довжину кола, я одразу нагадую їм про нитки на уроці і більша частина учнів згадує, що ми ділили довжину кола на діаметр і виводять необхідну формулу.

3.                    Знайти значення числа π :

За допомогою лінійки , котушки з нитками та малюнків різного діаметра кіл. Знайти значення числа π .

Послідовність виконання завдання:

1.                            Виміряти довжини кіл – ниткою.
2.                            Лінійкою виміряти діаметри кіл.
3.                            Знайти відношення довжини кола до діаметра.
4.                            Порівняти знайдені результати та зробити висновок.

Основним результатом навчання є досягнення базових компетентностей учнів.

Інтерактивне (від англ. Inter – взаємний, akt – діяти) навчання можна визначити як діалогічне. Необхідно, щоб учень постійно відчував зв'язок знань, які він отримує, з майбутньою роботою. Підготовка висококласного фахівця під силу тільки тим вчителям, які об'єднані ідеями розвивального навчання, педагогіки співробітництва, сучасних педагогічних технологій – інтерактивних форм і методів, які дозволяють інтенсифікувати навчально-виховний процес.

Більше, ніж 2000 років тому Конфуцій сформулював принципи навчання:

"Те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю – я розумію".

     Саме активна, дійова позиція учня на занятті допомагає максимально засвоїти та використовувати знання, стимулювати розвиток мислення та уяви, викликати зацікавленість та позитивне ставлення до навчання.

     При інтерактивному навчанні відбувається постійна активна взаємодія усіх, хто залучений до процесу навчання.  При цьому ролі викладача та учня перебувають у певній рівновазі: обидва працюють для того, щоб навчатись, ділитись своїми знаннями, досягненнями, певним життєвим досвідом.

    Організація самостійної навчальної діяльності учнів в невеликих групах на уроках математики – один із методів забезпечення технології особистісно орієнтованого кооперативного навчання, який має на меті забезпечити умови для:

 розкриття індивідуальних здібностей учнів,

 особистісної взаємодії, що стимулює діяльність,

 

організації ефективного міжособистісного спілкування в малих групах,

 позитивної взаємозалежності між членами групи,

 організації поточної й підсумкової звітності про результати роботи,

 організації самоосвіти.

 

    Під груповою формою пізнавальної діяльності учнів я розумію спільну навчальну діяльність у малих групах для вирішення поставлених викладачем завдань.

     Наведу технологію застосування групових форм пізнавальної діяльності на заняттях різних типів.

     Загальний хід заняття за умов використання групових форм можна зобразити у такому вигляді:

- попередня підготовка до виконання завдання групою;

 - формування груп;

- обговорення та створення плану діяльності всіх членів кожної групи; - виконання завдань та поточна взаємоперевірка у групах;

- захист кожною групою отриманого рішення;

 - організація заходів щодо контролю роботи кожної групи і кожного учня.

 

На заняттях математики групові форми пізнавальної діяльності учнів можуть застосовуватися для всіх типів занять. Незалежно від типу уроку в тій чи іншій мірі ми намагаємося розвивати самостійність учнів в процесі навчання, націлюючи їх на самоосвіту: не зможе вчитель на все життя вкласти учню потрібний об'єм знань. Тому задача вчителя – навчити учнів вчитися.

 По-перше, за певний час навчання відбувається диференціація учнів і вони можуть працювати і засвоювати матеріал з різною швидкістю. При такій самостійній роботі більш здібні учні можуть швидше опанувати матеріал, допомогти колегам, бо працюють в групах, і піти далі. А я можу приділити увагу більш слабким учням.

По-друге, робота в групах розвиває в учнів уміння працювати в колективі, що дуже необхідно в професійній діяльності будь-якої людини. Якщо на початкових етапах навчання я можу порадити учням групи, як розподілити обов’язки між собою при виконанні спільного завдання, щоб результат для усіх був найкращим, то в старших класах учні такі рішення приймають самостійно.

Застосування групових форм пізнавальної діяльності учнів дозволяє розвивати певні професійні якості майбутніх фахівців: почуття відповідальності, вміння працювати в колективі, культуру мовлення, вміння утримати увагу аудиторії, висловлювати та відстоювати свою думку, враховувати погляди інших. Але групова форма навчання несе в собі й низку труднощів, пов’язаних з комплектацією груп, не достатньо сформованими навичками самостійного пошуку інформації, вмінь проведення самооцінки.

Однією з ознак інформаційної культури людини в сучасному суспільстві, є вміння шляхом ефективного застосування ІКТ, у доступній та зрозумілій формі представляти результати власної продуктивної діяльності. У якості прикладу пропонується проектування етапів навчання “Комп'ютерних презентацій ” згідно діючої програми навчання математики. Крім того, використання презентацій у навчальному процесі дозволяє підтримувати в учнів високий рівень мотивації навчання та сприяє розвитку комунікативних аспектів навичок роботи з інформацією. При цьому завдання та діяльність учнів мають бути сплановані так, щоб процес навчання був спрямований на зміни у рівнях розумової діяльності.

Важливо формувати не просто мислення, а навички мислення високого рівня. Як приклад використання мультимедійних засобів на уроках .Така форма проведення уроку сприяє кращому засвоєнню матеріалу завдяки наочності і практичності викладення. При  проведені уроків у 5,6 класах на теми «Кут. Види кутів», «Трикутник . Види трикутників», «Відрізок і його довжина», «Звичайні дроби», «Циліндр ,конус, куля.»використовую презентації. Учні мають можливість ознайомитись з темою і отримати відповіді на запитання, що виникають, а при подальшому самостійному вивченні теми за допомогою презентації засвоїти практичні прийоми створення запитів і, нарешті, спробувати свої власні сили.  

Пріоритетними в роботі є такі методичні принципи:

- неперервного повторення;

- повторення матеріалу на новій теоретичній основі;

- варіативності, розв’язування задачі різними способами;

- прийомами, розгляд їх з різних точок зору;

- паралельності, я постійно тримаю в полі зору кілька тем.

Працюючи над моделюванням інтерактивних уроків, необхідно дотримуватись таких правил:

 

- продовжувати вивчати сучасні досягнення педагогічної літератури щодо інноваційних форм і методів навчання;

- ширше впроваджувати інноваційні форми і методи навчання;

- систематично працювати над удосконаленням структури інтерактивного уроку;

- здійснювати послідовність викладу навчального матеріалу на уроці;

- використовувати дедуктивний метод викладу матеріалу;

- віддавати перевагу експериментальному методу викладання;

- здійснювати інтеграцію в експериментальній частині уроку, тобто демонстрації, спостереження, дослідні практичні роботи;

- обов’язково враховувати особливості кожної дитини, або навчальної групи, плануючи форми і методи навчання;

- пам’ятати, що творчість – органічна частина педагогічного життя, тому нічого не можна спланувати заздалегідь;

IV. Висновок

  Математика – це не тільки розв’язання задач, прикладів і рівнянь, не тільки формули, теореми й аксіоми. Математика  покликання саме навчати думати. Як же забезпечити безперервну мисленнєву  діяльність кожного учня протягом усього уроку? Який дидактичний матеріал, форми і методи навчання обрати? Як зробити урок математики ефективним, корисним, цікавим, приємним серцю? 

На мою думку, необхідно впроваджувати у свої уроки щось незвичайне, несподіване, дивне, азартне та веселе, тобто таке, що викликає природну живу зацікавленість дітей, не дає нудьгувати на уроці.

Усе народжується з життя.

     Хочеться відповісти на це запитання словами Сенеки:

 

 «Тобі здається високим те, від чого ти далеко, А підіймешся на гору – і воно здається низьким. І тоді тобі захочеться зійти ще вище. Те, що ти вважав раніше вершиною, - Насправді лише сходинка.»