ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Таврійський навчально-реабілітаційний центр

Херсонської обласної ради

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Пішеходько Т.А.

Таврійськ, 2020

Дослідження спрямоване на пошуки нових підходів у навчанні інвалідів, забезпечення їхньої підтримки та соціалізації в суспільстві, а також пошуки ефективних форм і методів педагогічного впливу на них із метою удосконалення навчально-виховного процесу, забезпечення доступності освітніх програм.

У статті наголошено на тому, що інвалідність є соціальним явищем, унікальним для кожної країни, будь-якого суспільства. Прагнення більшості країн і України, зокрема, до забезпечення рівних можливостей для людей з обмеженими можливостями, підтверджує, що кожна людина та її потреби важливі для цивілізованого суспільства.

Люди з обмеженими можливостями постають перед вирішенням питань, пов'язаних з розширення прав і можливостей людського розвитку, і цей аспект охоплює багато соціальних проблем. Проблема пошуку інноваційних підходів до навчання студентів з обмеженими можливостями та вирішити питання їхньої соціалізації, інклюзії до освітнього простору, впровадження та використання інноваційних технологій в освітньому процесі, створення умов для доступу до вищої освіти.

Важливим аспектом соціалізації людей з обмеженими можливостями є отримання відповідної освіти. Ефективна адаптація та інтеграція осіб з вадами фізичного розвитку в суспільстві неможливо без відповідальності держави.

Вибір європейського вектору розвитку передбачає вивчення найкращих прикладів методів і методик, заснованих на освітніх потреб людей з обмеженими можливостями. Просування освітніх систем і розвиток нових підходів до педагогіки вимагає від вчителя знайти ефективні та інноваційні технології для досягнення освітніх цілей, і це гарантує рівні можливості доступу до вищої освіти для всіх молодих людей.

Ключові слова: інваліди, навчання, проблеми, інновації, доступність.

Постановка проблеми та її актуальність. Проблема інвалідності є проблемою не тільки тих сімей, де є дитина-інвалід. Інвалідність є суспільним явищем, характерним для кожної держави, будь-якого суспільства. Деякі народи вважали людей з обмеженими можливостями «дітьми божими», яких торкнулася божа рука. У світі майже кожна десята людина має ті чи інші обмеження, з них майже 470 млн. людей працездатного віку. Це підкреслює важливість, масштабність проблеми інвалідності та пошуку вирішення багатьох проблем реабілітації та соціалізації. Прагнення більшості країн світу і України, зокрема до забезпечення рівних можливостей для інвалідів, підтверджує, що кожна людина та її потреби важливі для цивілізованого суспільства.

Статистика свідчить, що кількість інвалідів в Україні за останні 5 років зросла на 5,5% і на початок 2010 р. складала 2,7 млн. осіб, або майже 6% загальної чисельності населення. Громадяни з інвалідністю потребують вирішення багатьох питань, що пов’язані із розширенням можливостей людського розвитку, вирішенням безлічі соціальних проблем.

У статті розглядається проблема пошуку інноваційних підходів до навчання студентів з обмеженими можливостями та вирішення питання їхньої соціалізації, інклюзії в освітньому просторі, впровадження, використання інноваційних технологій в навчально-виховному процесі, створення доступних умов щодо одержання вищої освіти такими студентами. Громадяни з інвалідністю потребують вирішення багатьох питань, що пов’язані із розширенням можливостей людського розвитку, вирішенням безлічі соціальних проблем. У зв’язку з тим, що в Україні кількість працюючого населення значно скорочується, то й інваліди частково можуть допомогти вирішити цю проблему. Але для цього їм потрібно мати фундаментальні знання і розуміння своєї значущості для суспільства. Науково-педагогічний колектив Кіровоградського інституту розвитку людини, постійно працюючи над вдосконаленням навчально-виховного процесу, має практику навчання студентів з фізичними обмеженнями.

Метою дослідження є визначення впливу інноваційних технологій на підвищення ефективності навчально-виховного процесу, а також на забезпечення доступності в оволодінні знаннями осіб з обмеженими можливостями. Об’єктом дослідження є нові форми і методи викладу навчального матеріалу, що дозволяють зробити процес засвоєння знань цікавим, повноцінним, доступним.

Останнім часом науковці більшою мірою замислюються над тим, як зробити життя інвалідів повноцінним. Роботи І. Терюхановой «Інтеграція інвалідів в суспільство через освіту», А.П. Гірман «Інноваційні технології навчання студентів з інвалідністю» допомагають глибше дослідити проблему та знайти шляхи вирішення. О.М. Ревякіна, В.О. Афоніна у своїх роботах розглядають питання психолого-педагогічного супроводу професійної підготовки інвалідів. О. Мостіпан та І. Терюханова у роботах «Державна політика щодо інвалідів: перспективи та пріоритети.», «Інтеграція інвалідів в суспільство через освіту» аналізують розвиток можливостей інтеграції людей з фізичними вадами до суспільства.

До базових міжнародних документів, що регулюють права інвалідів, які були покладені в основу прийнятих законодавчо-нормативних актів щодо інвалідів у країнах світу, у тому числі і в Україні, належать такі:

– Всесвітня декларація прав людини, прийнята Організацією Об’єднаних Націй у 1948 році, в якій проголошено рівність прав усіх людей без винятку», включно інвалідів, хоча до Декларації не було безпосередньо включено розділи відносно інвалідів;

– Конвенція ООН про права інвалідів;

– два Міжнародні пакти – пакт про економічні, соціальні та культурні права і пакт про громадянські та політичні права, прийняті у грудні 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН.

Разом із Всесвітньою декларацією прав людини вони утворюють міжнародний документ під назвою Міжнародний білль про права людини; Генеральною Асамблеєю ООН у 1971 році; закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Ми живемо в час, коли рівень розвитку суспільства визначається не тільки за рівнем академічних знань, а й за пошуком новітніх технологічних форм роботи з людьми з обмеженими можливостями, за створенням відповідних умов для названої групи громадян. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окреме життя. Окремі людські надії на те, що все буде добре. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей із вадами здоров'я і не забувати про те, що поряд з нами живуть люди, які потребують допомоги і уваги, нашого теплого слова та душевної підтримки.

Важливим чинником соціалізації людей з обмеженими можливостями є одержання ними належної освіти. Адже ефективна адаптація та інтеграція дітей з порушеннями фізичного розвитку у суспільство неможливі без освіченості та відповідального ставлення держави. Незважаючи на кризові явища в Україні, на військові події на Сході країни, необхідно і надалі робити реальні та значущі кроки щодо підвищення рівня соціального захисту інвалідів, створення умов для одержання ними повноцінних знань та працевлаштування. Приєднання до Болонського процесу у вишах дозволило організувати навчальний процес за кредитно-модульною системою, застосувати інклюзію в навчанні, велика увага сьогодні приділяється доступності освітніх послуг.

Вибір європейського вектору розвитку країни передбачає сьогодні розбудову навчального процесу за кращими зразками педагогічних методів та технологій з урахуванням освітніх потреб людей із інвалідністю; сприяння розвитку освітніх систем і разом з тим розвиток складової щодо нових підходів у педагогіці. А це, у свою чергу, вимагає від викладачів пошуку ефективних та новітніх технологій для досягнення поставленої освітньої мети з гарантією рівності та доступності можливостей для всіх молодих людей з обмеженими можливостями на доступ до вищої освіти. Тенденція до забезпечення інвалідів гарантіями політичних, економічних, культурних і громадянських прав є ознакою визнання повноцінності громадян обмеженими можливостями. Надання права інвалідам жити в соціумі,а не в ізоляції, забезпечення їх рівними можливостями в одержанні освітніх послуг, інтеграція інвалідів в суспільство, забезпечення доступності закладів для інвалідів на всій території країни, чи в місті, чи в селі – усе це виключно важливі питання для розбудови громадянського суспільства.

У 1992 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Проведення цього дня в Україні встановлено Указом Президента України в 1993 році. Мета, заради якої цей день був проголошений, – це дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства, що в свою чергу зобов’язує вищу школу знаходити нові форми роботи для студентів із фізичними обмеженнями.

Відомі приклади того, як депутати в інвалідних візках допомагають іншим громадянам подолати проблеми зі здоров’ям, з навчанням та працевлаштуванням, а також того, як інваліди за відсутності рук малюють картини пальцями ніг, доглядають за дітьми. У здорових людей це викликає не тільки подив, а й захоплення мужністю, стремлінням оволодіти тими чи іншими навиками, здатними відчути себе повноцінною людиною. Інвалідність – це не вирок. Практика свідчить, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, спортсменами з високими досягненнями, соціально активними, готовими прийти на допомогу іншим, життєствердними, готовими до самопожертви людьми, які надихають багатьох, в тому числі й абсолютно здорових членів нашого суспільства. Сьогодні особливої поваги заслуговують ті інваліди, які не впали у відчай, не замкнулися в чотирьох стінах, а в силу своїх можливостей працюють, беруть активну участь в громадському житті, займаються спортом, розвивають свої творчі нахили.

У державі розроблено заходи на підтримку та вшанування інвалідів, які спрямовано на інтеграцію інвалідів у суспільство, на привернення уваги до людей з особливими потребами. Це робота направлена на їхнє зближення із суспільством, на розуміння проблем, з якими інвалідам доводиться стикатися щодня, на забезпечення доступних комфортних умов для життя та адаптації в соціумі. Надання освітянських послуг передбачає в першу чергу доступність інформації для людей з обмеженими можливостями, формування умінь навиків самостійного оволодіння знаннями, використання комп’ютерних технологій, Інтернет-підтримку. Цей напрямок не має меж вдосконалення, і його не слід відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість, уважне доброзичливе ставлення до людей з обмеженими можливостями. Традиційно день інвалідів підкреслює необхідність досягнення забезпечення рівних прав інвалідів і їхньої участі в житті суспільства, закликає суспільство не забувати про людей з особливими потребами та дбати про їхнє комфортне співіснування. Міжнародний день інвалідів – день підведення підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їхнього життєвого рівня. Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або неможливо самостійно подбати про себе, залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Необхідність щоденної підтримки людей з особливими потребами – це вимога сьогодення, вимога ХХІ ст..