28 вересня о 18:00Вебінар: Формування навичок розв'язування задач із хімії засобами дистанційного навчання

Інсценізована українська казка на новий лад "КУРОЧКА РЯБА"

Про матеріал

Інсценована українська казка на новий лад "КУРОЧКА РЯБА" Дійові особи: дід, баба, курка Ряба, півень Іван, півень Петро, півень Леон, дві мишки, собачка, коза.

Перегляд файлу

Дійові особи:

Дід, баба, курка Ряба, півень Іван, півень Петро, півень Леон, дві мишки,

собачка, коза.

 

Автор.

Сталась історія ця ще торік.

Був на порозі якраз Новий рік.

В Українськім государстві,

У Барвінківському королівстві,

У Великокомишуваському князівстві...

Та що сталось насправді - не знаю я,

Хай краще розкажуть собака й коза.

Собака.

Гав-гав-гав! Розкажу я правду вам.

Хоч собаки, кажуть, й брешуть.

Не на небі, а на землі

Жили-були дід із бабою в селі,

Що Комишувахою звали всі.

Жили собі поживали

Та добра наживали.

Удень вони працювали,

А ввечері відпочивали:

На лавці сиділи та пісні співали.

Так вони сиділи рядком

Та весь час співали ладком.

( Дід з бабою співають  пісню.)

Коза.

Баба з дідом в Комишувасі жили,

Добрими господарями були.

Огороду 30 соток мали,

Усе життя рано вставали

І пізно лягали.

А на ранок все спочатку:

Собачку, мене, кізку, та курей годували...

Та під старість слабкими стали,

Тому тільки одну курочку тримали.

Рябочкою її назвали.

Ось одного ранку баба й кличе.

Баба.

Діду! Іди та не барись,

Чи  знесла Ряба яйце, подивись.

 

Дід.

Та йду вже, йду, не кричи,

Тільки-но злізу з печі.

І нащо яйце тобі зранку?

Баба.

Не знаєш? Каші приготую до сніданку.

Дід.

Кашу я люблю і завжди смакую,

То ж швидко я до Ряби почимчикую.

Автор.

Бабця - до печі, дід – до хліва.

Давайте побачимо, що там за диво.

(Заходить дід у хлів.)

Курка, як пава сидить на кублі.

Дідусь наш підходить і питає її.

Дід.

Рябочко, люба, яєчко знесла?

Курка.

Аякже, як завжди одне.

Дід.

То швидше давай, вмить віднесу

Бабі своїй отаку смакоту.

Автор.

Яйце Ряба дала, й дідусь наш поніс,

Приходить до бабці і каже.

Дід.

Сюрприз!

Баба.

Який там сюрприз? Жартуєш, старий?

Швиденько яєчко в кашу розбий!

Автор.

Дідусь раз ударив, другий –

Яєчко не б’ється, хоч щоби тобі.

Баба.

Зовсім старий ти, діду, стаєш –

Навіть яйця вже не розіб’єш?

Автор.

Дід аж підскочив.

Дід.

Хто це старий?

Спробуй сама його ти розбий.

 

Баба.

Та вже ж розіб’ю. Не камінь же це?

А звичайнісіньке куряче яйце..

Автор.

Баба об миску стука яйцем,

Та не виходить. І діло з кінцем.

Вона вже по столу  качає його –

Знов не виходить у неї нічого.

Вже не до сміху і що тут робити,

Як же яєчко скоріше розбити?

Дідусь наш зітхає і плаче бабуся.

Баба.

Як без яєчка я обійдуся?

Автор.

Сидять вони знову на лавці сумні

І вже не співають ніякі пісні...

Тільки тужать і мріють весь час.

Баба і дід.

Хоч би яєчко розбилось у нас.

Автор.

Та дива не сталось, яєчко лежить,

А дід біля баби на лавці вже спить.

Ось нічка настала, тиша у хаті.

Тут мишки із нірки вилазять тихо,

І дивляться пильно, щоб не трапилось лихо.

Мишка 1

Доки старі будуть спати,

Я по хаті погуляю.

Їжу встигну якусь вкрасти,

Ще й пісеньку за співаю.

Пі-пі-пі-пі-пі-пі-пі-і-і.

Вже заснули в хаті всі-і-і.

Мишка 2

І я теж пройдусь по хаті.

Будуть старі тоді знати,

Як мишей не годувати.

Запищу на зло старим,

Щоб не спалось добре їм.

Пі-пі пі-пі-пі-пі-пі-і-і-і

Прокидайтеся старі.

 

 

Мишка 1.

Яка радість! Що я бачу?

Яйце лежить на столі.

Тихо вкраду й будем  їсти

Смакоту таку ми всі.

Автор.

Тільки мишка до яєчка –

Воно покотилось.

(Яєчко падає на підлогу.)

Мишка 2

Ой біда! Горе яке?

Яйце вмить розбилось.

 

                    Біля хати стоїть котик.

Кіт.

Няв-няв-няв. Що  за гам?

В хаті що за тарарам?

Ніч надворі, село спить,

А у хаті хтось пищить.

Мені спати не дає.

Подивлюся я скоріше,

Може, баба варить їжу?

 (Кіт заходить до хати і бачить мишей на столі.)

От негідниці малі.

Знову лазять на столі.

У хаті їсти й так немає.

Вони  яйце  розбивають!

Автор.

Мишки котика злякались,

В нірку швидко поховались.

Баба з дідом вранці встали,

(Дід з бабою позіхають, піднімаються з лавки та здивовано дивляться на розбите яєчко.)

З дива вони ледь не впали.

Дід і баба.

Яйце наше хто розбив?

Кіт.

Няв-няв-няв, не я ,не я.

Все це мишача сім’я.

Автор.

Баба в сльози, дід із хати

Скоріш курочку гукати.

(Дід вибігає з хати. Баба схопилася за голову і плаче, сидячи на лавці.)

Ось і Рябочка прийшла

Бабця їй розповіла.

Баба.

Курочко люба, Рябочко мила,

Мишкт яєчко твоє нам розбили.

Як тепер бути, що нам робити,

З чим же я кашу буду варити?

 

Події відбуваються надворі.

Автор.

Журиться курочка, вийшла у двір,

Сіла на пень, не весело їй.

Тут півень підходить, бравий юнак,

І щиро питає у курочки так.

Півень Іван.

Мила, Рябухо, що це з тобою?

Сльози течуть з оченят чом рікою?

Курочка.

Як же не плакати? Що ж тут робити?

Мишка яєчко посміла розбити!

Півень Іван.

Це не проблема, люба моя.

Гарну пораду дам тобі я:

Щоб яйця не бились, в банк їх клади,

Ростимуть проценти, й не буде біди!

Автор.

На тім порішили. Та не тут то було –

Півень Петро примчав у село.

Як тільки почув про горе Рябої,

Добрі новини привіз із собою.

На мотоциклі під’їхав, квіти несе

І курочці тихо каже про все.

Півень Петро.

Кохана моя, не слухай його,

Не слухай про банк, селюка отого.

Не знає нічого, дурний він, як пень,

У банк ми вже клали.

Курка.

То й що?

Півень Петро.

Забрати не можемо і по цей день!

Курка.

Що ж пропонуєш? Як мені жить?

Півень Петро.

Усю технологію треба змінить.

Яйця твої не дуже вже в моді,

Кіндер-сюрпризи люблять в народі.

Коштує один – як десять твоїх.

А розіб’єш – радість для всіх!

Відкриємо офіс, прибутки свої

Будемо тримати ми не в селі.

А взимку, в сезон не несучий,

Махнемо с тобою, люба, в Сочі.

Автор.

Не встигла Ряба нічого сказати,

І півня Петра про все розпитати,

Як звідкись з’явився півень Леон.

Півень Леон.

Люба, тобі подарую мільйон.

Тебе я кохаю, точніш, ай ла в’ю.

Все, що захочеш, для тебе зроблю.

Будемо з тобою в Америці жити,

Там, в інкубаторі, не будеш тужити.

Там кури міцні, стегенця в них Буша,

Будеш щаслива ти, дорогуша!

Автор.

Може б, воно так і було,

Та півня Івана знов принесло.

Півень Іван.

Не слухай заморського франта цього

І не цурайся коріння свого.

Повинна ти в діда із бабою жити,

Їм яйця нести і не тужити.

Коли нанесеш яєчок багато,

Ми діток, курчаток, будемо мати.

Діти гарненькі будуть у нас,

Йди заміж за мене, все буде гаразд!

Автор.

Ряба і не думала, погодилась вмить.

Курка.

З Іваном ми будемо в Комишувасі жить.

 

 

Автор.

Іншим відмовила, бо щастя знайшла.

У баби із дідом весь вік прожила.

Півень.

Яєчка несла, вистачало усім:

І бабі, і діду, дорослим й малим.

Автор.

І мишка не била, і взимку неслась...

Така ось історія в селі відбулась.

Півень.

Та не кінець, не всі це діла:

Від щастя такого Ряба розцвіла.

Курка.

За те, що дід доглядав,

Баба добра була,

Яйце золоте я їм знесла.

(Показує золоте яєчко.)

Автор.

І ми вам бажаємо щиро всім теж,

Щоб в році новому

Ваші  бажання здійснились без меж.

 

 


 

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Грицаєнко Катерина
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Павчук Орися Володимирівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
30 квітня 2018
Переглядів
5170
Оцінка розробки
5.0 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку