Дійові особи:

Дід, баба, курка Ряба, півень Іван, півень Петро, півень Леон, дві мишки,

собачка, коза.

 

Автор.

Сталась історія ця ще торік.

Був на порозі якраз Новий рік.

В Українськім государстві,

У Барвінківському королівстві,

У Великокомишуваському князівстві...

Та що сталось насправді - не знаю я,

Хай краще розкажуть собака й коза.

Собака.

Гав-гав-гав! Розкажу я правду вам.

Хоч собаки, кажуть, й брешуть.

Не на небі, а на землі

Жили-були дід із бабою в селі,

Що Комишувахою звали всі.

Жили собі поживали

Та добра наживали.

Удень вони працювали,

А ввечері відпочивали:

На лавці сиділи та пісні співали.

Так вони сиділи рядком

Та весь час співали ладком.

( Дід з бабою співають  пісню.)

Коза.

Баба з дідом в Комишувасі жили,

Добрими господарями були.

Огороду 30 соток мали,

Усе життя рано вставали

І пізно лягали.

А на ранок все спочатку:

Собачку, мене, кізку, та курей годували...

Та під старість слабкими стали,

Тому тільки одну курочку тримали.

Рябочкою її назвали.

Ось одного ранку баба й кличе.

Баба.

Діду! Іди та не барись,

Чи  знесла Ряба яйце, подивись.

 

Дід.

Та йду вже, йду, не кричи,

Тільки-но злізу з печі.

І нащо яйце тобі зранку?

Баба.

Не знаєш? Каші приготую до сніданку.

Дід.

Кашу я люблю і завжди смакую,

То ж швидко я до Ряби почимчикую.

Автор.

Бабця - до печі, дід – до хліва.

Давайте побачимо, що там за диво.

(Заходить дід у хлів.)

Курка, як пава сидить на кублі.

Дідусь наш підходить і питає її.

Дід.

Рябочко, люба, яєчко знесла?

Курка.

Аякже, як завжди одне.

Дід.

То швидше давай, вмить віднесу

Бабі своїй отаку смакоту.

Автор.

Яйце Ряба дала, й дідусь наш поніс,

Приходить до бабці і каже.

Дід.

Сюрприз!

Баба.

Який там сюрприз? Жартуєш, старий?

Швиденько яєчко в кашу розбий!

Автор.

Дідусь раз ударив, другий –

Яєчко не б’ється, хоч щоби тобі.

Баба.

Зовсім старий ти, діду, стаєш –

Навіть яйця вже не розіб’єш?

Автор.

Дід аж підскочив.

Дід.

Хто це старий?

Спробуй сама його ти розбий.

 

Баба.

Та вже ж розіб’ю. Не камінь же це?

А звичайнісіньке куряче яйце..

Автор.

Баба об миску стука яйцем,

Та не виходить. І діло з кінцем.

Вона вже по столу  качає його –

Знов не виходить у неї нічого.

Вже не до сміху і що тут робити,

Як же яєчко скоріше розбити?

Дідусь наш зітхає і плаче бабуся.

Баба.

Як без яєчка я обійдуся?

Автор.

Сидять вони знову на лавці сумні

І вже не співають ніякі пісні...

Тільки тужать і мріють весь час.

Баба і дід.

Хоч би яєчко розбилось у нас.

Автор.

Та дива не сталось, яєчко лежить,

А дід біля баби на лавці вже спить.

Ось нічка настала, тиша у хаті.

Тут мишки із нірки вилазять тихо,

І дивляться пильно, щоб не трапилось лихо.

Мишка 1

Доки старі будуть спати,

Я по хаті погуляю.

Їжу встигну якусь вкрасти,

Ще й пісеньку за співаю.

Пі-пі-пі-пі-пі-пі-пі-і-і.

Вже заснули в хаті всі-і-і.

Мишка 2

І я теж пройдусь по хаті.

Будуть старі тоді знати,

Як мишей не годувати.

Запищу на зло старим,

Щоб не спалось добре їм.

Пі-пі пі-пі-пі-пі-пі-і-і-і

Прокидайтеся старі.

 

 

Мишка 1.

Яка радість! Що я бачу?

Яйце лежить на столі.

Тихо вкраду й будем  їсти

Смакоту таку ми всі.

Автор.

Тільки мишка до яєчка –

Воно покотилось.

(Яєчко падає на підлогу.)

Мишка 2

Ой біда! Горе яке?

Яйце вмить розбилось.

 

                    Біля хати стоїть котик.

Кіт.

Няв-няв-няв. Що  за гам?

В хаті що за тарарам?

Ніч надворі, село спить,

А у хаті хтось пищить.

Мені спати не дає.

Подивлюся я скоріше,

Може, баба варить їжу?

 (Кіт заходить до хати і бачить мишей на столі.)

От негідниці малі.

Знову лазять на столі.

У хаті їсти й так немає.

Вони  яйце  розбивають!

Автор.

Мишки котика злякались,

В нірку швидко поховались.

Баба з дідом вранці встали,

(Дід з бабою позіхають, піднімаються з лавки та здивовано дивляться на розбите яєчко.)

З дива вони ледь не впали.

Дід і баба.

Яйце наше хто розбив?

Кіт.

Няв-няв-няв, не я ,не я.

Все це мишача сім’я.

Автор.

Баба в сльози, дід із хати

Скоріш курочку гукати.

(Дід вибігає з хати. Баба схопилася за голову і плаче, сидячи на лавці.)

Ось і Рябочка прийшла

Бабця їй розповіла.

Баба.

Курочко люба, Рябочко мила,

Мишкт яєчко твоє нам розбили.

Як тепер бути, що нам робити,

З чим же я кашу буду варити?

 

Події відбуваються надворі.

Автор.

Журиться курочка, вийшла у двір,

Сіла на пень, не весело їй.

Тут півень підходить, бравий юнак,

І щиро питає у курочки так.

Півень Іван.

Мила, Рябухо, що це з тобою?

Сльози течуть з оченят чом рікою?

Курочка.

Як же не плакати? Що ж тут робити?

Мишка яєчко посміла розбити!

Півень Іван.

Це не проблема, люба моя.

Гарну пораду дам тобі я:

Щоб яйця не бились, в банк їх клади,

Ростимуть проценти, й не буде біди!

Автор.

На тім порішили. Та не тут то було –

Півень Петро примчав у село.

Як тільки почув про горе Рябої,

Добрі новини привіз із собою.

На мотоциклі під’їхав, квіти несе

І курочці тихо каже про все.

Півень Петро.

Кохана моя, не слухай його,

Не слухай про банк, селюка отого.

Не знає нічого, дурний він, як пень,

У банк ми вже клали.

Курка.

То й що?

Півень Петро.

Забрати не можемо і по цей день!

Курка.

Що ж пропонуєш? Як мені жить?

Півень Петро.

Усю технологію треба змінить.

Яйця твої не дуже вже в моді,

Кіндер-сюрпризи люблять в народі.

Коштує один – як десять твоїх.

А розіб’єш – радість для всіх!

Відкриємо офіс, прибутки свої

Будемо тримати ми не в селі.

А взимку, в сезон не несучий,

Махнемо с тобою, люба, в Сочі.

Автор.

Не встигла Ряба нічого сказати,

І півня Петра про все розпитати,

Як звідкись з’явився півень Леон.

Півень Леон.

Люба, тобі подарую мільйон.

Тебе я кохаю, точніш, ай ла в’ю.

Все, що захочеш, для тебе зроблю.

Будемо з тобою в Америці жити,

Там, в інкубаторі, не будеш тужити.

Там кури міцні, стегенця в них Буша,

Будеш щаслива ти, дорогуша!

Автор.

Може б, воно так і було,

Та півня Івана знов принесло.

Півень Іван.

Не слухай заморського франта цього

І не цурайся коріння свого.

Повинна ти в діда із бабою жити,

Їм яйця нести і не тужити.

Коли нанесеш яєчок багато,

Ми діток, курчаток, будемо мати.

Діти гарненькі будуть у нас,

Йди заміж за мене, все буде гаразд!

Автор.

Ряба і не думала, погодилась вмить.

Курка.

З Іваном ми будемо в Комишувасі жить.

 

 

Автор.

Іншим відмовила, бо щастя знайшла.

У баби із дідом весь вік прожила.

Півень.

Яєчка несла, вистачало усім:

І бабі, і діду, дорослим й малим.

Автор.

І мишка не била, і взимку неслась...

Така ось історія в селі відбулась.

Півень.

Та не кінець, не всі це діла:

Від щастя такого Ряба розцвіла.

Курка.

За те, що дід доглядав,

Баба добра була,

Яйце золоте я їм знесла.

(Показує золоте яєчко.)

Автор.

І ми вам бажаємо щиро всім теж,

Щоб в році новому

Ваші  бажання здійснились без меж.