Інтегроване заняття з образотворчої діяльності та краєзнавства для старших дошкільників «О, мій Чорткове, місто рідне, частинка ти коханої Вкраїни»

Інтегроване заняття

з образотворчої діяльності та краєзнавства

для старших дошкільників

 

«О, мій Чорткове, місто рідне, частинка ти коханої

Вкраїни»

Кожен повинен пізнати свій народ

І в народі пізнати себе.

Г. Сковорода

 

Витоки творчих здібностей і

обдарованості дітей на кінчиках їх

пальців. Чим більше майстерності в

дитячій руці, тим розумніша дитина.

В. О. Сухомлинський

 

МЕТА: Дати можливість дітям відчути приналежність до української

нації з її традиціями, багатою історією, легендами. Продовжити знайомство дітей   з технікою малювання долонькою руки та пальчиковим    малюванням. Вчити спостерігати за природними формами півника , його будовою і передавати це на малюнку обраним методом.  Сприяти цілісності навчання;

 Розвивати творчі здібності дітей , естетичне сприймання дійсності , зорову пам'ять, дрібну моторику рук;

 Виховувати любов до рідного краю, відчуття високої духовності, бажання примножувати багатства, надбані народом. Викликати незабутнє та приємне враження від пальчикового малювання.

 

ОБЛАДНАННЯ:

Тарілка з фарбами різних кольорів: коричневою, зеленою, жовтою,

синьою, червоною;

Пензлик, підставка, серветка, вода;

Зразок з послідовністю виконання роботи;

Фотовиставка „ Архітектурні пам'ятки м. Чорткова".

 

ПІДГОТОВЧА РОБОТА:

Екскурсія до краєзнавчого музею м. Чорткова;

Екскурсія до пам'ятних місць м. Чорткова;

 

Хлопчик в костюмі півника;

Хлопці в костюмах козаків.

 

 

 

 

 

 

 

ХІД   ЗАНЯТТЯ

 

(Діти    півколом стоять, повернуті лицем до вікна, в якому відкривається панорама міста і співають пісню разом з музичним керівником )

 

«Чорткове, мій ,Чорткове»

 

Відлітає літо пухом тополиним,

Осінь барвінкова навкруги буя.

Наймиліший серцю той до кого лину,

Чарівний куточок , де родилась я.

 

Чорткове, мій, Чорткове, містечко чорноброве,

Лежиш, як на долоні, назустріч всім вітрам,

А верби довгокосі вплітаються у повінь,

Несучи свою вроду квітучим берегам.

 

Старовинне місто обіймають гори

Та сміється в вікнах ранок чорнобровий.

І ніхто не знає, як його кохаю,

Ти для мене, друже, завжди дорогий.

 

Шматок землі святої, де ми живем з тобою

Зігрію у долонях, до серця пригорну.

З тобою моя мрія, чудовий мій Чорткове,

Я ділю доленосно і радість і біду .

 

Вступна бесіда вихователя.

-    Діти, сьогодні ми з вами знаходимось під приємним, незабутнім враженням від вчорашньої екскурсії в краєзнавчий музей. А ще скільки гарних емоцій викликало в нас побачене по дорозі. Про що ви дізналися в ньому?

-    Про те що Чортків давнє місто, якому через декілька літ виповниться 500 років

-    Чортків гарне місто та велике. За величиною воно після Тернополя найбільше .

-    Так, вірно ви сказали. Зверніть увагу на панораму міста через вікно. Наш рідний Чортків, як розкрилений птах, як квітучий сад, як бравий козак гордо стоїть у мальовничій, розлогій долині в обіймах дзвінкої річки Серет, в короні пишних гір, в зеленому розмаї лісів та парків.

 

 Кожна людина завжди з великою любов'ю і душевним трепетом згадує

місце, де народилася, де минуло її дитинство; та родинне вогнище - місць,

де живуть мама й тато, бабуся, дідусь, брати, сестрички.

(Чути голос півня)

 

А от ще наше місто таке по - домашньому гостинне. Чуєте, півник співає.

напевне гостей нам віщує. Побачимо чи прийдуть, а чекати треба.

Наш    Чортків - це наша маленька батьківщина. І якщо скласти всі маленькі

батьківщини кожного із нас , то вийде одна велика держава Україна.

Україна - то милий серцю край з чарівною солов'їною піснею, з ланом золотої пшениці, з вербою і калиною, розкішним вінком рути-мяти і барвінку, із славною історією, оповитою легендами_, народними переказами .

 

Дитина:

Звідки ти взялася , Україно-ненько?

Може із землиці, що така рідненька?

Може із тополі, що в степу зростає?

Може з соловейка , що на ній співає?

Може із калини , що у полі квітне?

А, можливо, з тебе, моя мамо рідна.

 

-А чи любите ви свою маленьку батьківщину? Що є милим вашому серцю?

(відповіді дітей )

-Я люблю стежину , що йду ранком в садочок нею.

- Я в садочок іду мостом через Серет і люблю милуватися, як верби купають свої віти у річці і ніби разом зі мною співають пісню мого дитинства.

-А я люблю дивитись на ранковий туман над містом. Тоді воно особливо величне і задумане.

- А хто розкаже вірш про наше місто?

 

О, мій, Чорткове, місто рідне,

Частинка ти коханої Вкраїни,

Ти милий серцю кутик на землі,

Тебе шанують і дорослі, і малі.

 

Бо ти наш сад, що розквіта з роками,

Ти наша пісня, що співали мами.

Ти, як веселка барвами цвітеш.

Красі твоїй п'янкій немає меж.

 

Полониш серце у своїх обіймах.

Любов палку тобі несу я в мріях.

Ти нас колишеш на своїх вітрах,

Ти ж благословиш нас на добрий шлях.

 

Ти - мій Чортків, ти - моє свято,

Моя колиско ти, і мама й тато.

І в які б доля не заманила світи,

Ти моя пристань на усі часи.

 

 Дуже романтично ви розповідаєте, але кожне місто розповідає про себе мовою своїх пам'ятників. Пригадайте, що ми бачили вчора в місті, про що слухали розповідь наших краєзнавців?

- Славиться своєю красою дерев'яна церква, яка називається Вознесенська.

Вона висока, гарна  з багатьма дашками та верхівками.

- Так , це пам'ятка архітектури 1717 року.

- Я запам'ятала де у нашому місті збудований костел. Він подобається всім

своєю величністю, красою і вражає своїми розмірами. До костелу часто

приїжджають іноземні туристи, найбільше - поляки.

- А  я  ходив  до  фортеці,  що дуже  добре  збереглася  до  наших днів,

незважаючи на свій вік - 400 років, хоч і рятувала місто не раз від нападу

чужинців. Батько розповідав мені, що  під  проводом  самого гетьмана

Богдана Хмельницького жителі Чорткова під заклик козацьких сурм йшли

боронити рідну землю.

- Молодці, діти , ще багато можна розповідати

Та закінчуємо, любі, по Чорткову мандрувати,

Хочу ще про одну споруду в кінці пригадати.

Заходить козак

Козак:

Чую я про козаків річ іде в цій хаті,

Прийшов до вас, діти милі, хочу вас вітати.

І подякувати хочу, що ви не забули

І знаєте про козаків , як волю здобули.

 

(всі сідають біля козака)

Діти:       

Отамане! Хоч маленькі та вже про те знаєм,

Що зовемось українці й українських предків маєм.

 

Батько, мати, брат, сестричка і всі інші члени роду

Всі належать до одного, до вкраїнського народу.

 

Що родитись українцем - це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити - найважніша з усіх справа.

 

Козак:

Так, але щоб землю свою міцно щиро покохати

Треба все її минуле добре вивчити, пізнати.

Бо хоч минулому немає вороття,

Але і без минулого немає майбуття .

 

Хай не буде ні одної української дитини,

Що не вміла б розказати про минуле України.

 

Славні сини, славних батьків, щось мене спитайте,

Я прийшов із давнини і знаю багато.

Був я у свій час в Чорткові, є що розказати,

Є чому навчитися і другим передати.

 

Вихователь. Славний батьку, отамане, ми якраз почали говорити про славне місце

по вулиці Ринок , де збудована годинникова башта. Може розкажете про неї.

 

Козак:

  О, так. Це місце унікальне. Та й вулиця одна з найстаріших у місті. Годинникова башта, а можна сказати ще міська ратуша, ніби об'єднує центр міста з його вулицями та майданами. Гарна споруда. Плавно переходить вона у критий базар з його колонами, цікавими арками. Незабаром виповниться ціле століття, як міська ратуша вибиває своїми курантами час для чортківчан і гостей міста. Годинник, встановлений на ратуш і, зробили швейцарські майстри. Але наведений він на київський час, на наш український.

А чи бачили ви, діти, гострий шпиль, що завершує дах? Що на ньому є?

От у мої часи не було ніяких годинників, але ранком до схід сонця

Хто будив нас, як будильник? Ну , звичайно , це наш півник .

Він щоранку в курнику всім співав: „ Ку - ку - рі - ку!"

 

( заходить півник)

Хвостик маю веселковий, 

Гребінь чарівний, чудовий,

Крилечка цяцьковані,

Сережки гаптовані.

Сонцю брами відчиняю, Сон - дрімоту проганяю,

На світанку у хлівку

Я кричу : „ Ку - ку - рі -ку !"

 

Дитина: Хто це пісеньку таку

Нам співа: „ Ку - ку - рі - ку !"

Це наш півник - співунець,

Золотий гребінець

Це він будить так діток.

Щоб вставали, не проспали,

Не спізнились в дитсадок.

 

Вихователь:  А чи знаєш, батьку-отамане, як на нашу ратушу потрапив півник?

 

Козак: От вмощуйтеся зручненько і слухайте таку легенду.

 Колись жив відважний воїн - козак, із всіх козаків найдужчий. Він розігнав всіх ворогів із рідної землі. Бог впустив душу такого воїна в образі півня на землю ,щоб розганяв недобру силу. Нечиста сила любить ходити уночі. Та тільки прокукурікає півень - відразу втікає. Тому, аби нечисті не припхалися до води, у колодязі на цямрині вирізували образ півня. Аби не зайшли крізь комин у хату, півня вирізували по краях даху. Малювали його на припічку, щоб недобрі сили не заходили у піч, коли там печуть хліб, малювали у віночках над вікнами і дверима.

І на нашій башті півник стоїть на сторожі, як добрий воїн. Пригляньтеся до нього -він крутиться на всі боки, вдивляється на окраїни міста, чи все до ладу, чи нема в кого злого умислу.

 

Вихователь. Звідси, напевне, і народні повір'я:

-    Крик півня, що віщує наближення нового дня, відганяє нечисту силу і злих духів.

-    Якщо півень обійде навколо хати, а тоді заспіває - це знак, що обов'язково будуть гості. Наш півник сьогодні співав - правду казав.

-    Якщо півень співає ввечері, то буде тепла ніч, якщо вночі - нічого не бійся, якщо рано, та вдень - буде гарна погода.

Спасибі за цікаву розповідь. А ми, діти, подивімось, з чого складається наш півник і будемо його малювати.

 

Півник:       

Це у мене долівка      -         Діти    Це у тебе голівка

Це у мене ночі           -                   Це у тебе очі

Це у мене кіс             -                   Це у тебе ніс

Це у мене ріжки        -                   Це у тебе ніжки

 Годі, півнику, жартувати. Розкажіть, діти, яка форма півника, якого кольору пір'я?

Ну і півник! Гребінь - розкішна корона, мов із червоної калини, очі –намистинки, шия - із щирого золота, крила поблискують жовтогарячим шовком, а хвіст ... хвіст, як колесо – синій, зелений, жовтий, як веселка у небі. І несе він свого хвоста так гордовито. Що глянеш на нього і скажеш : « Ні, рівних йому нема». Навіть сонечко почувши його пісеньку, прокидається і викочується на небо.

 

Чим ми будемо малювати півника ви дізнаєтесь, відгадавши загадку.

 

Намалювати можна нею

Будинки, хмари і поля,

Зелену затишну алею,

Високі гори і моря.

Зачарувати можна нею

Така вона чудова й гарна.

Ти знаєш, як зовуть цю фею?

її зовуть, звичайно ... ( фарба).

 Отже, малювати будемо фарбою, долонькою руки та пальчиком. Подивіться уважно, як треба виконувати роботу.

 

Практична робота дітей

Поки підсихають наші роботи, ми чисто вимиємо руки і пограємось з півником.

 

Ходить півник у дворі у червонім кептарі,

Знайшов в полі колосок і скликає курочок .

 

Біжіть, курочки, бігом, поласуєте зерном!

А тепер курчатка всі до мами й татка.

Раз! Два! Дружно стали,

Три! Чотири! Поклювали!

П'ять! Шість! До води

Всі скоріш біжіть туди.

Півник радий: всі поїли,

А тепер берись до діла.

 

Аналіз робіт

 

Підсумок заняття

 На сьогоднішньому занятті ми доторкнулися до нашої історії, дізналися багато цікавого і своїми руками спробували намалювати невеличкий фрагмент з архітектури рідного міста. Сподіваюся, що коли ви станете дорослими людьми  то виросте разом із вами нестримне бажання примножити оцю красу своїми руками, бо ви є дуже здібні діти. Хочу закінчити наше заняття хвилинкою поезії.

 

О, мій Чорткове,

Едельвейсе

Золотопелюстковий.

 

Світанку ніжний

І срібноросий.

О, соловейку

Дзвінкоголосий.

 

Травню ясний,

Буйно зелений,

Сонце-незгасний,

Життєвогненний.

 

Легіню славний

І гоноровий. Світ тебе славить

О, мій, Чорткове.

 

Козак:  Ви всі діти українські, український славний рід.

Дбайте  щоб про вас маленьких добра слава йшла у світ.

 

Працювали ви не марно, справились з завданням гарно

Хай ваш півник, діти гожі, завжди буде на сторожі.

 

Хай він оберегом стане для всієї вашої родини,

Хай береже вас, як Чортків беріг до нинішньої днини.