Інтегрований виховний позакласний захід "До Дня ураїнського козацтва" можна використовувати у військово-патріотичному вихованні здобувачів освіти, виховних заходах та змаганнях.
Міністерство освіти і науки України
Каховська РДА
Відділ освіти
Роздольненська ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ
Вчитель фізичної культури П.С. Баланович
Вчитель історії Л.П. Балун
Вчитель музичного мистецтва Т.В. Баланович
11.10.2019 рік
ПЛАН
ПРОВЕДЕННЯ
ВИХОВНОГО ПОЗАКЛАСНОГО
ЗАХОДУ ДО ДНЯ
УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
14 ЖОВТНЯ 2019 РОКУ
Виховні завдання. Виховання:
|
|||
№ |
ХІД ЗАХОДУ |
ВИКОНАВЕЦЬ |
ПРИМІТКА |
1 |
Історична довідка |
Вчитель історії |
|
2 |
Музичний супровід |
Вчитель музичного мистецтва |
|
3 |
Спортивні змагання із загально-фізичної підготовки «Козацькому роду нема переводу» |
Суддя – вчитель фізичної культури Секретар – вчитель початкових класів |
|
4 |
Склад суддівського журі |
Вчитель Захисту Вітчизни
Соціальний Педагог
Заступник директора з НВР
|
|
5 |
Нагородження |
Заступник директора НР, вчитель фізичної культури |
|
Історія українського козацтва
Запоріжжя, запорізький край вважаються колискою гідного подиву явища XV – XVII ст. в Європі – зародження, процвітання і загибелі козацтва, що увійшло в історію під назвою “Запорозького”.Спеціалісти досі не зійшлися на єдиній думці, звідки виникло слово “козак”, хоча ще в старовинних билинах так називали руського богатиря Іллю Муромця. Козаки – це вільні люди. Вони йшли від панів, від утисків у дикі степи Наддніпрянщини, збираючись у ватаги за дніпровськими порогами. Звідси і пішла назва – запорожці.
На той час південні й східні окраїни України обжиті майже не були. Тут пролягав незримий кордон із войовничим татаро-монгольським ханством. Козаки – чи хотіли вони того, чи ні – змушені були ставати воїнами, захисниками окраїнних земель, займаючись одночасно мисливством, рибальством, хліборобством.
Із часом на Запорожжі, враховуючи постійне неспокійне оточення, почали виникати козацькі фортеці – Січі. За переказами, першу з них князь Дмитро Вишневецький побудував у 1550 році на острові Мала Хортиця, що розташований у руслі Старого Дніпра. Січ являла собою укріплення, усередині якого стояли церква, господарські будівлі і житлові приміщення – курені.
Історики налічують вісім Січей: Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам’янську, Олешківську, Нову і Задунайську. В різні часи вони розташовувалися в різних місцях України і проіснували майже два з половиною століття. Остання – Задунайська Січ розпалася в 1823 році.
Неприборкана вольниця, козацтво в політичну і військову силу українського народу почало перетворюватись у другій половині XVI століття, досягши свого розквіту за часів славних отаманів Петра Сагайдачного та Івана Сірка.
Історія козацтва – це постійні війни: з турецьким султаном, кримським ханом, шляхетською Польщею. Вміння козаків воювати вражало Європу, і багато хто з монархів не відмовлявся від послуг запорожців, у тому числі й російські царі.
На Січі постійно проживало не так багато козаків: сімейні оселялися на хуторах і в містечках, але у випадку небезпеки протягом кількох днів на службу збиралося величезне військо, рівних якому не було в Європі.
Козаки ніколи не знали панщини, кріпацтва, були вільними людьми, єдиним обов’язком яких вважався захист південних кордонів. Потреба в них для імперії відпала, коли Росія вийшла до берегів Чорного моря і “гніздо самовілля”, як називала запорозьке козацтво імператриця Катерина II, за її наказом, наприкінці травня 1775 року було зруйновано.
На території Запоріжжя збереглися деякі свідки тих давніх часів: залишки козацьких укріплень на острові Хортиця, 800-річний запорізький дуб, та й назви історичних місць острова нагадують про запорожців: балка “Січові ворота”, “Козацька переправа”. А на території теперішнього університету знаходиться могила останнього запорозького кошового отамана Йосипа Гладкого.
Відродження козацтва почалося наприкінці 90-х років ХХ століття: у Запоріжжі майже одночасно виникли такі організації, як “Козацьке братство”, “Козацька вольниця”, “Козацький кіш”.
У грудні 1991 року на Першій об’єднаній Раді було прийнято ухвалу про утворення товариства “Запорозька Січ”, основними напрямками роботи якого стали духовне відродження, пропаганда козацької ідеї, козацьких традицій.
У 1994 році з товариства виділилося Військо Запорізьке Низове, козаки якого поставили перед собою такі цілі: військово-патріотичне виховання молоді, адресна підготовка до служби в армії, охорона громадського порядку, розвиток козацької економіки, пропаганда козацької ідеї і способу життя. У цьому ключі, зокрема, давно працюють школи джур (тобто молодих козаків). З часом, у 1996 році, на базі Війська Запорізького Низового, утворилася Спілка Козаків України, до якої вже входять представники 16 областей України.
Крім того, в останні три роки в Україні в День Покрови Пресвятої Богородиці – 14 жовтня – відзначається День Українського козацтва.
Заявка
на участь команди ХОРТИЦЯ у загальношкільному виховному заходу
«КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ»
присвяченому Дню українському козацтва
№ |
ПІ |
Рік народження |
Клас |
Віза лікаря |
Підпис лікаря |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ройовий команди ________________
(Призвище, ініціали)
Сестра медична ________________
(Призвище, ініціали)
ПОЛОЖЕННЯ
ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ:
ВИХОВНІ: виховання в учнів почуття цілеспрямованості, взаємоповаги, колективізму, патріотизму та любові до рідної держави, рідного краю на історичних прикладах.
РОЗВИВАЛЬНІ: розвиток в учнів витривалості, спритності, координації.
ОЗДОРОВЧІ: зменшення дефіциту рухової діяльності учнів. Стимулювання життєвого тонусу організму.
ДАТА, ЧАС ТА МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДУ:
ПРОГРАМА ЗАХОДУ:
УЧАСНИКИ ЗМАГАНЬ:
ПІДСУМКИ ЗМАГАНЬ В КОНКУРСАХ ТА ВИЯВЛЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ:
НАГОРОДЖЕННЯ:
Сценарій виховного зходу
1 ведучий:
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами за високими
Наші прадіди жили.
Мали Січ козацьку сильную,
Цінували волю вільную
І Вкраїну свою рідную,
Як зіницю берегли…
2 ведучий:
Добрий день вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді вас у нас вітати,
Щастя та добра бажати!
1 ведучий:
Сьогодні свято, конкурс нині.
Сьогодні в нас козацтво тут.
І в цьому залі радість лине,
Козацькі ігри всіх нас ждуть.
2 ведучий:
Нумо, хлопці, покажіться!
А ви, друзі, подивіться,
За якого вболівати
Ви прийшли на наше свято?!
(Команди виходять на сцену. Звучить козацький марш. Оплески.)
І курінь «Хортиця»
Девіз: «Козацькому роду нема переводу»
Отаман Для боротьби ми не збирали
Ані рушниць, ані гармат.
Здоров’я й знань понабирали,
Що вистачить для всіх команд.
ІІ курінь «Чайка»
Девіз: «Нуте, браття, або перемогу добути, або дома не бути!»
Отаман Ми прийшли сюди сьогодні,
Щоб вести запеклий бій.
Тільки, ні, не кулаками,
А в веселій, дружній грі.
ІІІ курінь «Корсунь»
Девіз: «Борітеся – поборете»
Отаман Прибули ми змагатися і перемагати.
Отож і просимо вболівальників щиро
Нам у цій грі допомагати.
1 ведучий: А знаєте, козаки, на що йдете!?
Козаки: Знаємо!
2 ведучий: А знаєте, що можете програти?
Козаки: Не біда!
1 ведучий: Отже, розпочинаємо наш конкурс «Козацькі забави». Вам доведеться пройти через дев’ять випробувань. Це стільки, скільки було колись порогів на Дніпрі. В давні часи ці пороги були страшною перешкодою на шляху до того, хто плив Дніпром на Січ. Вважалося, що справжнім козаком може зватися лише той, хто пройшов хоч раз у житті через пороги.
2 ведучий: Дозвольте представити журі.
1 конкурс «Вершники». Стримувати поміж ніг козака м’яча-коня, у руках – палицю шаблю. Потрібно дострибати до підвішеного дзвоника, вдарити шаблею по ньому, повернутися назад та передати естафету товаришеві по куреню.
2 конкурс «Забава кашоварів». Хто швидше з представників куренів розбере на окремі купи змішані разом горох, квасолю, жито тощо.
3 конкурс отаманів «Найсильніший духом». Хто швидше надує повітряну кульку .
4 конкурс «Козацька кмітливість». Парна естафета. Кожна пара утримує повітряну кульку головами та долає відстань до позначки та назад.
5 конкурс Вікторина «Україно, Україно, славний край козаччини!»
1. Як називається зачіска козака? (оселедець)
2. Як називалось місце, де жили козаки? (курінь)
3. Яка їжа була в козаків найулюбленішою? (каша)
4. Як називався козацький ватажок? (отаман, кошовий)
5. Як козаки називали хлопчика-підлітка, слугу, зброєносця, що опановує військову професію(джура)
6. Як називався козацький човен? (чайка)
7. Якого кольору був стяг у Запорозькій Січі?(малиновий)
8. На який термін обирався кошовий отаман у Запорозькій Січі?(на 1 рік)
9. Символ влади гетьмана(булава);
10. Як називали козаків, які жили за порогами Дніпра?(Запорожці);
11. На якому острові жили козаки?(Хортиця);
12. Як називались широкі штани козаків?(шаровари);
6 конкурс «Найсильніший козак». В кого найсильніша рука. Учасники змагань, не відриваючи ліктя від столу, намагаються нахилити й притиснути руку суперника до його поверхні.
7 конкурс «Перетягування линви»
8 конкурс «Влучники». Козаки кидають у ціль м’яча, який імітує козацьке ядро.
9 конкурс «Як козаки поле орали». А зараз потрібно обрати для конкурсу найпрацьовитішого козака його завдання буде зорати поле а допоможуть йому в цьому його вірні товариші.
1 ведучий: Ось і закінчився наш конкурс. Козаки, на сцену!
Звучить марш. Журі підводить підсумки.
Переможці отримують нагороди: медалі, грамоти.
2 ведучий: Наша пам'ять про славне минуле українського війська повинна завжди підкріплюватися добрими та корисними справами. Ми як і козаки, маємо залишити в житті по собі добрий слід.
1 ведучий: Ми роду козацького діти,
Ми любимо сонце і квіти.
І сонце нам шле свій привіт.
Ми роду козацького діти.
Землі український привіт.
Разом: Хай козацькому роду не буде переводу!
2 ведучий: Скільки б ми не грали, а закінчити час.
Кращі побажання ви прийміть від нас!
ТЕХНІЧНИЙ ЗВІТ
ГОЛОВНОГО
СУДДІ ЗМАГАННЯ
І місце команда: «Хортиця»
ІІ місце команда: «Корсунь»
ІІІ місце команда: «Чайка»
Головний суддя змагань: Баланович П. С.
Головний секретар змагань: Баланович Т. В.
Головний суддя змагань: П. С. Баланович
Головний секретар змагань: Т. В. Баланович