Сценарій позакласного заходу: "Реквієм за янголами".

Сценарій до дня пам’яті жертв голодомору.

Мета: ознайомити учнів з історичними переду­мовами виникнення голодомору, з політикою більшовиків проти українського народу. Аналізу­вати причини, наслідки, значення голодомору. Розвивати в учнів почуття патріотизму, національної свідо­мості, виховувати громадян рідної землі, щоб не допустити подібної трагедії.

 

«На вікні свіча догасала…»

Не сьогодні це сказано:

Час народжувати і час помирати,

Час руйнувати  і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати,

Час мовчати і час говорити.

 

Вед1. Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю всі села, присілки та хутори

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

 

Вед2. Засяйте над планетою невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

Це двадцять другий рік!

 

Вед1.  Це тридцять третій рік!

 

Вед2.  Це сорок шостий рік!

 

Вед1.  Голодомор!

 

Вед2.  Голодомор!

 

Разом.         Голодомор!

 

Вед.1. Це було давно. На початку 30-х років ХХ століття. У краю, що спливав медом та молоком померла людина. Померла від голоду…

 

Унікальні кадри документального фільму, які відображають події Голодомору 1932-1933 років. Увага на екран

 

https://www.youtube.com/watch?v=Ob50bQsNeXo

 

Вед.2. У 1933 році був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки невинного люду лягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

   Не віриться, що на всеплодющих просторах шанованої світом житниці раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Головною  причиною Голодомору 1932-1933 років була спрямована злочинна політика більшовицького керівництва. Навіть Сталін визнавав, що загальний врожай зерна 1932 року перевищував урожай 1931 року. Тим більше, що закордон було вивезено 18 млн. центнерів зерна, якими можна було прогодувати близько 7 млн осіб.

 

  Свіча скорботи

 

Вед1. Пішла біда із торбиною

 По всій Україні,

 Несла вона заплакана

Очі свої сині.

Ішла вона дорогами босими ногами.

Дать поїсти б біді хліба –

Нехай сяде з нами.

 

Вед2. В степах вона ночувала, в гірких травах спала.

Не проснулась, не вернулась:

Тополею стала.

Біда ішла понад Дніпром,

Понад синім морем,

З сусідами поділилась

Голодом та горем.

 

Вед1. У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Їхні ноги розпухлі узули

В кірзаки-різаки у той рік

 

Вед2. У той рік і гілля, і коріння -

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й тепер Україна,

Як скорбота німа край землі.

 

«Молитви»

 

Вед.1 Ні труни, ні хрестів, ні тризни!

Прямо в яму. Навіки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни.

 І її затамований гнів

Ні віночка, ні навіть барвінку…

Наче падалиць під вітрюган!

То причастя твоє, українко,

Українцю, то твій талісман!

 

. Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот,

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій

Голод, голод…

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах…

Семи мільйонів, Боже мій,

Недолічилась Україна.

 

. В руках, що виростили хліб,

Не залишилось і зернини

Ні, рід наш в горі не осліп –

Ти все згадаєш Україно

 

« Роде наш красний!»

 

Вед .2 У це неможливо повірити, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні помирало щодня 25 тисяч, щогодини 1000, щохвилини 17 людей.

 

Вед.1 Чуєш, Йвану?

Чуєш, кличе мама…

Одягнути чистеньку сорочку.

Білий день.

Така червона пляма.

Озовись, загублений синочку!

Кличе світ тебе за свідка, Ваню!

Хоч одне розплющи, сину, очко…

Божевільна мати…

Біль…

Страждання…

Подивись, загублений синочку…

І голодні пере пухлі діти.

Не вмирай, зарубаний синочку!

 

Вед2. Голод поклав у сиру землю від 7 до 10 мільйонів селян. Третина померлих -  діти, які не дали нащадків.

 

Вед1. Найстрашніше було дивитися на малих дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди дитинства, перетворивши їх на замордованих примар.

 

Вед.2. На краю чорної могили на смертельному своєму прузі селянська Україна возносила до неба молитву-благання: «Хліб наш насущний дай нам, Господи, сьогодні!..» Сьогодні, бо завтра буде вже пізно.

 

Танок зі свічками

 

Вед1  Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.

  Хай у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

  Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

 

  Звуки метронома. Хвилина мовчання

 

Дівчина з хлібом в руках.

     Коли ніхто не бачитиме, я цілуватиму шорстку хлібну скоринку. І молитимуся за тих, у кого її не було на столі у голодному тридцять другому і тридцять третьому. За те, щоб простили матері, яка з’їла свою дитину. За розстріляного діда, що вкрав кілька колосків пшениці. За трирічного хлопчика, який тамував голод тілом ще живого батька… від імені мільйонів українців, яких ми називаємо «жертви голодомору» і яких я ніколи не знала, я цілуватиму хліб. За те, що його маю.

 

Вед.1.Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

2.Дай розпізнати правду,-

Праведників не забудь.

3. Дивляться в твої очі,

Мільйони скатованих душ.

4.Пригорни їх посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

5. Заступи нас і нашу державу

Од кривавих лютих незгод.

6.Всі ми сущі, усопші, прийдешні –

 

Разом. Твій пшеничний безсмертний народ.