Інтегрований захід "Японія - далека і близька"

Станіславська загальноосвітня школа І-Ш ступенів

ім. К.Й. Голобородька

 

 

 

 

 

 

 

Інтегрований захід

«Японія – далека і близька»

 

 

 

 

Підготувала:

Квадріціус Л.В., класний керівник
8-А класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Станіслав – 2017

Інтегрований захід «Японія – далека і близька»

Мета:  ознайомити учнів із культурними традиціями Японії; формувати пізнавальний інтерес школярів до культури інших народів; розвивати увагу, спостережливість, логічне мислення, естетичний смак, потяг до художнього бачення навколишнього світу; виховувати повагу до культури та мистецтва Японії

1-й ведучий.     Добрий день, шановні гості!

2-й ведучий.     Охайьо годзимас! (японське вітання)

1-й ведучий.  О! Країно! Далека і така таємнича!

Де сонце щодня виринає з пітьми.

Де сакура квітне поблизу гір мальовничих.

Сьогодні до тебе звертаємось ми.

2-й ведучий.    До вашої уваги пропонуємо послухати легенду про походження японського народу.

 

1-ша учениця(в японському одязі).

«ЛЕГЕНДА ПРО ХРИЗАНТЕМУ»

 Жив у давнину китайський цар. Він був дуже жорстокий і жадібний. Одного разу він дізнався, що у далекій країні на острові в океані є чудодійна золота квітка, яка приносить щастя. Цар викликав 100 дівчат і юнаків і наказав дістатися далекої країни, привезти квітку щастя. Дівчата гірко плакали, збираючись у путь. Та нічого робити. Скорилися юнаки та дівчата долі й вирушили в дорогу. Коли вони припливли у незнану країну, то виявилося, що квітка ця — хризантема. А країна дуже сподо­балась молодим. Вони вирішили не повертатися до злого царя. Залишилися юнаки та дівчата на новій землі, стали жити щасливо, а квітку, що принесла  їм щастя, шанують і досі.

 

2-га учениця (в японському одязі).

Хризантема – це осіння квітка сонця,

Що священною вважається в японців.

Кольори у неї білі та червоні,

Голубі, темно-коричневі, лимонні.

Верхній одяг, хризантемами розшитий,

Мали право лиш обрані носити.

Одягали його в дні буденні й свята

Імператорська сім'я та імператор.

Ще ми знаємо також про хризантему,

Що в Країні сходу сонця – це емблема.

 

1-й ведучий.       Барвиста, яскрава наша Земля. Пилинка Всесвіту. В одному з її куточків є малень­ка, але дивовижна країна, що за формою нагадує морського коника на узбіччі Великого океану.  Це Японія. Країна, яку природа обділила багатствами корисних копалин, землею. Але вона досягла таких економічних висот, що багато народів заздрять цьому народові. Японці ніколи не намагались пере­могти сили природи, повернути річки назад чи знести гори. Навпаки, вони навчилися осягати її таємниці, проникати в її суть, відтворювати при­роду в мініатюрі. У цьому секрет невеликої, але впливової у світовій економіці Японії. Сьогодні ми поведемо розмову про Країну Сонця – країну дивовижну і мальовничу.

2-й ведучий.     Класична японська культура – неповторний  взірець гармонії між людиною і навко­лишнім світом. Вона суттєво відрізняється від євро­пейської. Культура Японії — це культура деталі, а не цілого. Не ліс, а дерево, не дерево, а гілка, не гілка, а листок, не листок, а прожилка на ньому — так влаштовано «зір» класичної культури Японії.

Хто ж такі японці? Що це за країна Японія? Якщо порівнювати народи із тваринами, то для японців можна вибрати, мурах.

Входячи в дім — ми знімаємо шапки, японці - взуття, ми нама­гаємося досягти персональної відповідальності за якусь справу — японці твердо стоять на колек­тивній, українська мати лякає дитя: «з дому біль­ше не вийдеш», а японська: «дивись, в дім більше не зайдеш». Зізнавшись у коханні, ми кидаємось один одному в обійми, японці ж повертаються спи­нами.

 

Учитель. Запрошуємо всіх вас до Японії, дивовижної країни. Її можна назвати країною навпаки, настільки там все незвично для нас. Кішки без хвостів. Сади з каменів. Пальто подають жінки чоловікам. Кермо в машині з правого боку. Тут пишуть зверху вниз, їдять паличками, сплять на підлозі. Взуття залишають біля порога. Вірші не мають рими. Писемність не віддільна від малювання. Поклони тут цілий ритуал, чаювання представляє собою обряд, а ікебана і бонсай - ціла наука. І ще багато-багато інших цікавих речей.

Відкрити завісу загадкового "японського дива", познайомитися з незвичними для нас традиціями ми матимемо змогу на сьогоднішньому заході.

Для кожного з нас Японія асоціюється з певними речами. На питання "Що у вас асоціюється із Японією?", більшість відповіли: кімоно, карате гейші, сонце, що сходить.

«Неначе нитка дорогоцінних перлин протягнулася з глибини століть низка немеркнучих скарбів - природна спадщина Країни Сонця…»

                                         Kенко Xосі

1-й ведучий.     Про географічне розташування Японії розкажуть нам географи.

 

1-ий географ.      Японці з давніх-давен називають свою країну «Ніппон» (або Ніхон). Ця назва складається з двох ієрогліфічних знаків, перший з яких означає  «сонце», а другий — «основу». Звідси й походить назва Японії — Країна Сонця, що сходить. Червоне   сонячний круг на японському прапорі і кругла жовта хризантема (національна квітка японців) на державному гербі також символізують сонце, що сходить.

 

2-ий географ. До 70-х років XIX ст. в Японії не було офіційного гімну. Над його створенням немало попрацював європеєць — диригент японської армії англієць Фентон. З 1888 року Японія має гімн — Кімі ґа йо.  

 

我が君は	ваґа кімі ва	Хай наш господар
千代に八千代に	тійо ні ятійо ні	[живе] віки-вічні —
細石の	садзаре ісі но	допоки галька
巖と成りて	івао то наріте	не стане скелею,
苔の生す迄	коке но мусу маде	вкритою мохом!

Згідно конституції, Японія є унітарною конституційною монархією. Головою держави є Імператор -  Акіхіто (125 імператор Японії). Цікаво, що імператорська династія іде з 660 року до н.е. На сьогодні, імператор немає реальної влади, а є номінативним лідером Японії. Повнота усієї влади в країні належить японській нації, яка виражає свою волю через представників у Парламенті. Акіхіто є дійсним імператором Японії і єдиним правлячим імператором у світі.

Виконавча влада в країні зосереджена у руках прем'єр-міністра.

Законодавча влада належить Парламенту.

Державна мова - японська.

Грошова одиниця - єна.

 

3-ий географ. Японія — держава-архіпелаг, що складається  приблизно з 3800 островів. При цьому 99% території припадає на чотири найбільші острови: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. Протяжність берегової лінії складає 29,8 тис. км. Береги сильно порізані і утворюють багато заток і бухт. Довжина берегової   лінії така ж, як у Африки. Країну омивають води Тихого океану, а також Японського, Східнокитайського, Охотського морів.

 

4-ий географ.          Площа країни — 378 тис. км².  Населення — 127,0 млн. осіб.  Столиця — Токіо, що означає «східна столиця». Форма правління — конституційна монархія.

Японія — гірська країна: 75% становлять гори, найвищі на о. Хонсю  - Японські Альпи (3000 м).  Найвища вершина -  г. Фудзіяма (3776 м), в перекладі - Священна гора. На Японських островах – близько 188 вулканів, 40 – активні.

Вулка­нічна лава є цінним добривом, тому люди в бо­ротьбі за родючу землю, на свій ризик, підкорюють вулкани та живуть на їх схилах.

У Японії дефіцит води, оскільки водними ресурсами забезпечена слабо.

Японія вкрай бідна на мінеральні ресурси. В її надрах захована майже вся таблиця Менделєєва, проте ресурси знаходяться в незначній кількості.

 

2-й ведучий.         Про населення Країни висхідного сонця розкажуть демографи.

 

1-ий демограф.   Уперше європейці побували в Японії в середині XVI ст., проте доступ іноземців в країну був забо­ронений. Лише в середині XIX ст. Японія відкри­ла свої кордони, але досі регулює в'їзд у країну.  Японія — однонаціональна держава — 99,7% японців (95% складаєть японці, 5% - корінні меншини: рюкюсці, айни, буракумини), нація здорових людей з найнижчим у світі показником" дитячої смертності. Середня тривалість життя складає понад 80 років

 

2-ий демограф. Міста-мільйонери — Кобе, Кіото, Наґоя. Є мегалополіс — Токкайдо. Щоб вирішити проблему дефіциту території, будують хмарочоси, будинки-акваріуми.

Мова досить специфічна. Ієрогліфічна писем­ність запозичена в Китаї в VI ст. У повсякденному житті вживають 2000 ієрогліфів та 46 літер, 2 ал­фавіти. Японські тексти читають зверху до низу та справа наліво. Це країна високої культури і су­цільної грамотності.

 

 

3-ий демограф.   Основними релігіями в Японії є синтоїзм — поклоняються силам та красі природи (веселі свята) та буддизм,  християн лише 1 % .

Також присутня велика кількість неорелігійних сект. Історично поряд з синто та буддизмом в Японії були поширені даосизм та конфуціанство.

Синтоїзм - це найдавніша японська релігія. Її назва походить від слова «синто»- «шлях богів». В основі її лежить поклоніння всіляким камі - надприродним істотам. Основні види камі- це:

• Духи природи (камі гір, річок, вітру, дощу і т.д.);

• Неабиякі особистості, оголошені ками;

• Сили і здібності, ув’язнені в людях і природі (скажімо, камі зростання або репродукції);

• Духи померлих.

В основі буддизму  лежить поклоніння Будді Аміда, повелителю райських земель. Основним елементом поклоніння є постійне проголошення фрази «Наму Аміда Буцу» («Слава Будді Аміда»). Багато правителів Японії намагалися знищити цю школу, але вона все ще залишається одним з найпопулярніших в Японії напрямків буддизму.

 

1-й ведучий.     Багато уваги приділяють етиці, японській мові, калігра­фії, мистецтву, природничим наукам, математиці, суспільним наукам.  Здійснюється великий контроль матерів за навчанням дітей. Найбільше покарання — слова: «Більше до дому не зайдеш».

2-й ведучий.     Чому так говорять в Японії розкажуть історики.

 

1-й історик. Європейці вперше дізналися про Японію з описів Марко Поло, венеціанського купця XIII ст. Він чув про багатства Зипангу (Японії), будучи в Китаї.

У спогадах Марко Поло можна прочитати, що золото було знайдено всюди в Японії і що «люди мали золото в найбільшому достатку, усі дахи вкри­ті шаром золота, як у нас церкви покриті свинцем і золотом, товщиною в два пальці застелені підлоги».

Вигадка Марко Поло спонукала португальців відвідати Японію наприкінці XV ст., але замість золота вони побачили дахи, вкриті глиняною чере­пицею і соломою, Португальці почали торгувати з японцями і намагалися навернути їх до католиць­кої віри. Японці тепло прийняли місіонерів, поки імператор Тліго, людина розумна і прониклива, не помітив, що єзуїтів більше приваблює золото, ніж «порятунок» заблуканих душ. Європейців вигнали на два століття — Японія перетворилася в ізольо­вану країну, що, можливо, і врятувало її від коло­нізації і європеїзації її культури.

2-й історик. І лише в XIX ст. Японія поступово почала від­криватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США. Виникла загроза колоніалізму, але країна вистояла і з 1870 року розпо­чався швидкий її розвиток. У 1910 році японською колонією стала Корея. На Далекому Сході розпо­чалися війни, Японія брала участь у трьох великих війнах; російсько-японській і двох світових. Капі­туляція у Другій світовій війні, атомне бомбарду­вання Хіросіми і Нагасакі і як результат — зруй­нована економіка, закриті підприємства, інфляція, безробіття. Наслідком перебудови країни стало так зване «японське диво»

 

1-й ведучий.     Господарники повідають нам про «японське диво»

 

1-й господарник.   Японія – високо розвинута індустріально-аграрна держава. Розвинені всі галузі сучасної промисловості. Країна посідає провідне місце з виробництва суден електроенергії, пластмас, синтетичних воло­кон. У всьому світі відомі компанії «Соні», «Тошіба», «Панасонік».

 Незважаючи на невеликі площі  «родючих» земель, Японія на 70% забезпечує себе продукцією сільського господарства. Тільки 11% площі краї­ни придатні для сільського господарства, та краї­на повністю забезпечує себе рисом, на 2/3 овочами і фруктами, але імпортує м'ясну і молочну продук­цію. Вона посідає перше місце за виловом риби, поширене вирощування водоростей на акваторії морів.

 

2-й господарник. В Японії розвинені всі види транспорту — від велосипедного до повітряного. «Сінкасен» — експрес, що зі швидкістю — 270-540 км/год. з'єднує всі вели­кі міста. Основні порти: Кобе, Наґоя, Осака, Токіо. Залізниці Японії є унікальними: найсучаснішими за своїми технологіями, з найбільшими швидкостями і своєрідним дизайном транспортних засобів, не схожими на жодні залізниці світу. Залізничні тунелі проходять не тільки крізь гірські системи островів, а й морським шельфом, з'єднуючи острови держави. Прокладено підводний тунель під о. Хонсю і Хоккайдо (54км)

Основні торговельні партнери Японії — США, Західна Європа, азіатські країни. Експорт: автомо­білі, годинники, телевізори, комп'ютери, верстати, сталь, текстиль, хімічні продукти.

Отже,  силами людей забезпечено величезний економічний ріст. Є приказка: «Японія стала провідною державою світу, маючи лише один вид ресурсів – трудові».

 

1-й ведучий. Перегорнемо сторінки культури, традицій, літератури  Японії, збагатимо себе новими цікавими знаннями про священні символи цієї країни. Японія відзначається не тільки високим економічним розвитком, а й своєрідною, самобутньою культурою, яка досить незвична для пересічного європейця.  Японія – це країна орігамі (мистецтво складання фігурок з аркушів паперу); ікебани (створення букетів та гілок); мистецтва бонсай (вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст); чайної церемонії (мистецтво приготування та пиття чайного напою в присутності гостей).

     Сучасні японці з великою шаною ставляться до своїх традицій.

     Так, на вулиці, на роботі вони носять європейські костюми, але вдома та на  свята обов’язково одягають національний одяг – кімоно.

 

 

Учень. Завітайте  у сад 15  каменів, так званий "філософський сад". Початок 16 ст. Кіото. У саду монастиря Реандзі («храм миролюбного Дракона») в Кіото немає ні гір, ні води, ні дерев, ні єдиної квітки. Тільки п'ятнадцять темних великих, порослих мохом каменів і світлий морський пісок. Камені розташовані так, що п'ятнадцятий камінь весь час вислизає з поля зору людини. З будь-якої точки саду можна побачити лише чотирнадцять каменів, що привносить у сприйняття незвичайність і загадковість. Автором цього саду вважається видатний художник-чернець Соами. Такі «сухі» сади називали «філософськими». Все тут створює умови для філософського самозаглиблення, зосереджує людини на головному - на переживанні простору.

Японці в малому - в одній квітці, листочку, метелику – з дитинства вчаться бачити красу великого.

 

Учень. Вони кажуть:

Вдивляйтесь у звичайне і побачите несподіване,

Вдивляйтесь у негарне –і побачите красиве,

Вдивляйтесь у просте – побачите складне,

Вдивляйтесь у частинки – і побачите ціле.

 

2-й ведучий.      Одним із багатьох див Японії є цвітіння сакури. Прослухайте легенду про сакуру.

 

Учениця (в японському одязі).    Кожен японець вірить у те, що сакура, як людина, має душу. Давня легенда розповідає про самурая, в саду котрого росла стара сакура, яку він дуже любив. Під тінню її гілок малими гралися його батьки, батьки його батьків. І раптом чоловік помітив, Що улюблене дерево почало всихати. Горю його не  було меж. Тоді самурай вирішив врятувати дерево ціною свого життя. Він сів під сакурою і сказав їй: «Благаю тебе, живи далі, а я віддам тобі своє життя». І з цими словами помер. Його душа переселилася в сакуру. І вона розквітла, в той самий день.

 

Учень. Сакура – рожеве диво Японії.  Багато століть із року в  рік цвітіння Сакури для всієї країни і для кожного японця зокрема залишається подією національного зна­чення. На початку квітня рожево-білою піною укриваються сотні тисяч цих прекрасних дерев. Існує навіть державне свято Цвітіння Сакури – Ханамі, під час якого кожен японець просто зобов'язаний знайти час і помилуватися цим неповторним видовищем. Ці святкові дні жителі  країни намагаються провести поблизу квітучих дерев. Існує повір'я: якщо пилок квітки потра­пить на людину, це принесе їй щастя і благополуччя, а милування сакурою подовжує життя до ста років.

 

Учень. Японці  починають готуватися до цієї події заздалегідь.  Службовці фірм планують спеціальний день для спостереження ханами, вони йдуть на роботу, але цей день проводять на повітрі в оточенні товаришів по службі, їдять обенто – нехитру їду в коробочці - рисові колобки онігирі, рисові солодощі - моті, бутерброди, смажені шматочки курки.  Вони співають під музику «караоке», милуються прекрасними квітами, які при подиху вітру стають справжнім дощем з пелюсток, і прекрасним краєвидом, що оточує їх.

Цвітіння сакури дуже коротке, і це явище символізує для японців швидкоплинність всього в цьому світі. Біло-рожеве чудо триває всього кілька днів, а іноді лише кілька годин ...  

 

2-й ведучий.     А зараз прослухайте виступ учениці про мистецтво ікебани (музичний та мультимедійний супровід).

 

Учень. Традиційне японське мистецтво - це мистец­тво ікебани, що означає «живі квіти». В Японії ікебана була державною чоловічою справою, яка личила буддійським ченцям і воїнам-самураям, а жінкам було категорично заборонено займа­тися ікебаною до XVII століття.

Ікебана - це підношення богам і духам. Така важлива справа, що магічно забезпечує загальний добробут, перебувала під суворим контролем держави. Засновник однієї з найстародавніших шкіл ікебани вважав, що «для стародавніх складання квітів - шлях до про­світління».

Учень. Ікебана - приблизний переклад мистецтво складання квітів. Це ціла наука. Її викладають у спеціальних школах. Навчають цьому мистецтву з 6 років, три рази на тиждень. Проникнення у світ ікебани вимагає від людини професійних знань і особливого дару - тонкого зорового сприйняття її ледь вловимих властивостей. В основі лежать три лінії символізують Небо, Людину і Землю. Ікебана це не просто букет - це символ.

Є сім головних параметрів, за якими оціню­ють мистецтво ікебани:

1) співвідношення: рос­лини і вази;

2) вази і поставки;

3) квітів і тла;

4) квітів між собою;

5) форми квітів і форми вази;

6) кольорів;

7) відносна позиція рослин у композиції

Учениця дає характеристику одній із ікебан створених власноруч.

 

1-й ведучий.     До вашої уваги представимо літературну сторінку з життя та творчості відомого японського поета Мацуо Басьо.

 

Учень. Людиною, яка, спостерігаючи красу снігу, місяця і квітів, багато розмірковувала про друзів, про себе, про життя, був японський поет Мацуо Басьо. Його можна образно називати дбайливим садівником чудового саду японської поезії. У кінці XVII ст. на дорогах Японії можна  було зустріти немолодого вже чоловіка, дуже схожого на жебрака, якого будь-хто міг образити. Тоді нікому не могло спасти на думку, що на долю цього не помітного мандрівника випаде посмертна слава.

Мандрівник! Це Слово

Стане іменем твоїм.

 

Довгий осінній дощ.

Перед вродою квітів

Страшно стало місяцю

Сховався за хмари.

 

Попискує горобеня.

Йому відповідають миші

Зі свого кубельця.

(Сумують всі)

 

Маленьке крабеня

Побігло вгору по нозі.

Чисте джерельце!

(Куди ти біжиш, нерозумне? Тобі б до води, а ти…)

 

Грибок під сосною!

А до шапки прилип

Якийсь невідомий листок.

(ніби  маленький дідок)

 

Росинки крап-крап-крап.

Може спробувати ними

Змити бруд зі світу?

 

Під час квітування сакур

Горам краси не додасть

Навіть ранкова зоря.

 

Натовп із сотні тисяч

Родин – таке милування

Квітами сакури у столиці.

 

Квітучі сливи,

Ніжні верби...І подібні до них

Молоді хлопці, жінки!

(Весна - загальна картина, а молодість людини - конкретна).

 

З'являйтесь, вірші й такі,

Які схожі були б не на мене,

А на перші квіти сакури.

(Басьо - сенсей, вчитель.Квітисакури - учні.)

 

Учень. Так писав про себе Басьо. Подивіться на графічний портрет поета. Здається, ще тільки хвилинку тому віні шов крутою гірською стежиною в осінню негоду, спираючись на свій бамбуковий посох.

 

Чужина чужа –

Знов мандрують у світ…

Мжить осіння мжа.

 

Учень. Пошарпаний халат із щільного, покритого лаком паперу, плащ з очерету, солом’яні сандалі погано захищають від холоду і дощу. Та ось старий зупинився на хвильку, неначе відчув щось таємничо-привабливе десь у глибинах своєї душі.

 

Вечірнім повоєм.

В полон захоплений…

Нерухомо

Стою у забутті.

 

Фуру ікє я

Кавадзу тобі кому

 Мідзу-но ото.

 

Старий ставок!

Жабка стрибне

Сплеск пролунає.

 

Каре-еда - ні

Карасу-но томарікері

Акі-но куре

 

На всохлу гілку

 Сів ночувати крук

 Глибока осінь.

 

Учень. У невеликій дорожній сумці зберігається скарб поета-мандрівника: кількак нижок з улюбленими віршами, тушечниця, без якої не обійтися  ні поету, ні художнику, і, звичайно ж, флейта, адже в її звуках не менше мудрості,  ніж у стародавніх книгах. На голові великий, наче парасолька, бриль, сплетений з кипарисових стружок. Як вусики плюща, в’ються по його полях візерунки письмен: дорожні нотатки, вірші.

 

Вже закінчився рік,

Я й досі – під брилем,

У сандалях з соломи.

 

Учень. Жодні труднощі не могли зупинити Басьо, відвернути від Шляху Краси. Дорожні враження слугували матеріалом для творчості. Він не жалів себе, що б добути їх. Після кожної подорожі народжувалася збірка віршів – нова віха в історії японської поезії.

 

1-й ведучий.       Хочемо розповісти про трагічні дні в історії японського народу, а саме: атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі в серпні 1945 року, від якого здригнувся весь світ.

Учень. Пам’ятаємо історію про дівчинку Садако Сасаки, яка отримала променеву хворобу, захворіла на лейкемію, про те вирішила боротися за своє життя. До прийняття такого рішення дівчинку підштовхнула історія, яку вона почула від кращого друга: зробивши 1000 паперових журавликів, можна загадати будь-яке бажання і воно збудеться. Дівчинка рішуче намагалась втілити задумане в життя, але не судилося – вона померла. До омріяних тисячу журавликів їй не вистачило 356.

 

2-й ведучий.      Прослухайте пісню «Японський журавлик» у виконанні учениць.

 

Учень. Орігамі ("складений папір") - давнє мистецтво складання фігурок з паперу. Мистецтво орігамі своїм корінням сягає у древній Китай, де і був створений папір.

Спочатку орігамі використовувалося в релігійних обрядах. Довгий час цей вид мистецтва був доступний лише представникам вищих станів, де ознакою хорошого тону було володіння технікою складання з паперу. Тільки після другої світової війни орігамі вийшло за межі Сходу і потрапило в Америку і Європу, де відразу знайшло своїх шанувальників. Сьогодні представлена виставка кращих робіт орігамі.

 

Учень. Всі добре знають, що мультфільми - це для дітей. Всі добре знають, що комікси - це для тінейджерів. Всі добре знають, що дорослі освічені люди не дивляться мультфільми і не читають комікси. Єдині, хто цього не знає, - люди, які живуть в Країні висхідного сонця.

 

Учень. Абсолютно правильно, зараз піде мова про японців і про один дивний культурний феномен - синтезі мультиплікації, коміксу і музичної поп-культури. Самі японці називають їх зовсім інакше - вони говорять про аніме, манзі та ідор. Ці слова можна почути і з інших джерел, але найчастіше люди, які їх вживають, не мають ані найменшого уявлення, про що говорять.

 

Учень. Людина, що знає, що таке манга і аніме, вважатиме за краще більше ні з ким про це не розмовляти, оскільки мало хто сприймає всерйоз дорослого, люблячого мультфільми. У кращому випадку скаже: «Аніме - це японська мультиплікація, манга - японські комікси, Ідор - японські поп-зірки». Насправді при всій точності дане формулювання практично не несе в собі корисної інформації. Вона не передає ні внутрішньої графічної естетики манги, ні сюжетного різноманіття аніме, ні чарівності дівчат Ідор, а також не пояснює, чому аудиторією манги виявляються не стільки діти, скільки цілком дорослі люди і чому в Японії касові збори у мальованої повнометражки можуть бути значно більшими, ніж у голлівудського блокбастера.

 

1-й ведучий. Перегляньте, будь ласка, уривок із мультиплікації (https://www.youtube.com/watch?v=oZq0H1UbOtw). 

 

1-й ведучий. Японія – країна високої культури та суцільної грамотності, де навчанню й вихованню дітей приділяється велика увага з раннього дитинства.

 

Учень. Для японців дуже важливе добре ставлення один до одного. Це виражається насамперед у поклоні. У Японців прийняті поклони і посмішки. Підлеглий кланяється своєму начальнику, згинаючи корпус під кутом 45⁰, колеги вклоняються один одному під кутом 15⁰, зустрічають клієнтів під кутом 30⁰, учень кланяється вчителю під кутом 48⁰ і якщо учень виріс і став, наприклад, прем'єр-міністром країни, він при зустрічі з учителем кланяється під тим же кутом - значить кожному свій "кут". Ще, коли мати за японським звичаєм, носить немовля у себе за спиною, вона при кожному поклоні змушує кланятися і його, даючи тим самим перші уроки шанування старших.

 

Учень. Однією з основних тра­дицій (ритуалів) є чайна церемонія, або тядо, -«шлях чаю», шлях чистоти, шлях досягнення гармонійної єдності з навколишнім світом.

«Чайна церемонія для японця - це релігія. Це обожнювання мистецтва жити», - говорив Кикудзо Окакура.

 

Учень. Японська чайна церемонія - це не просте традиція, це таїнство, яке не може не при­вернути уваги і не викликати пошани. Мисте­цтву чайної церемонії вчаться роками в спе­ціальних школах. Незважаючи на те, що сам процес може здатися простим і природним, межі досконалості в цьому немає. Цей давній звичай доведений японською естетикою до рів­ня мистецтва. Суть його полягає в тому, щоб людина мала змогу замислитись над швидко­плинністю життя.

 

Учень. Саме чаювання проходить дуже просто. Ха­зяїн бамбуковою ложечкою накладає розтертий у порошок зелений чай у піалу, заливає його окропом, збиває бамбуковим пензликом у густу піну й подає гостям. Усе інше виконується за ритуалом, який приписує обов'язкове досягнен­ня зовнішньої гармонії в обстановці й поведінці учасників чаювання, яке має бути віддзерка­ленням гармонії внутрішньої. Під час чаювання бажано розмовляти про мистецтво, навколиш­ню красу, поезію. Розмови про релігію, війни, дурість й мудрість, багатство сусідів і родичів заборонені.

 

Учень. Найвідоміший майстер чайної церемонії Сен-но Рікю вважав, що вона має бути скромною, усамітненою та простою, її визначальні ознаки - гармонія, вшанування, чистота й тиша. Рікю ввів невеличкі прості композиції з гілок та кві­тів табана, тобто «квіти до чаю», надавши їм внутрішнього смислу й зробивши обов'язковим атрибутом чайної церемонії.

Багаті японці мають спеціальні чайні буди­ночки, а в кожному домі є спеціально відведене місце для чаювання та спеціальний посуд, який передають від покоління до покоління. До речі, цей посуд розписують вручну і тільки жінки.

 

2-й ведучий.       Перегляньте відео таїнства японської чайної церемонії(показ відео). Та випийте чашку зеленого японського чаю з шматочком тістечка прикрашеного цвітом сакури.

 

1-й ведучий.       Японія – країна вишуканої культури та глибоких традицій. Тут поєднуються найсучасніші світові технології і витончена японська природа, наука і філософія японців. За давніми легендами, сонце розпочинає свій шлях саме тут, тому її називають країною вранішнього сонця. Коли її уявляєш, спрацьовують два стереотипи: Японія як країна хмарочосів, швидкісних потягів і суперкомп’ютерів – і Японія, символами якої є суші і риба фугу, гейші, чайні церемонії, кімоно та інші патріархальні речі.

 

2-й ведучий.      Коли б мені запропонували створити асоціативний портрет Японії, я намалювала б як розпускаються квіти сакури, посміхаються ніжні гейші, і втомлені дракони засинають на дахах хмарочосів вимкнувши свої комп’ютери та ноутбуки. Не забула б і про неймовірної краси багатоярусні пагоди, біля яких мирно примостились «Мазди», «Тойоти», «Нісани». Незавершеною була б картинка про Японію без гори Фудзіями, ієрогліфів, чайної церемонії, гравюр Хокусая, нецке, неперевершеної краси ікебан, мистецтва вирощувати мініатюрні дерева – бонсаї, філософії буддизму. Про цю країну хочеться говорити віршами, видувати її образи з бамбукової флейти, або малювати її чорною тушшю на тонкому рисовому папері.

 

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!!!