Інтелектуальна гра “Всім серцем любіть Україну свою”

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАМ’ЯНСЬКИЙ КОЛЕДЖ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

                                            Розроблено

                                                               куратором 24 групи

                                                                    Майстренко О.Ю.

                                                                               Розглянуто та ухвалено

                                     радою кураторів ККФВ

                                                           Протокол № ___від «___»___2018 р.

                                                         Керівник:____ Хасамутдінова О.Т.

м.Кам’янське

2018 р.

Інтелектуальна гра “Всім серцем любіть Україну свою”

Мета заходу: поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; формувати національну свідомість студентів; розвивати пізнавальні інтереси; виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави.

Обладнання: сигнальні картки, протоколи для журі, конверти із завданнями для капітанів команд, фонограми українських народних пісень, електронні презентації команд «Моя чудова Україна», відео фрагмент «Україна» ( програма «Дизель Шоу»), традиційні українські страви.
                                                     Хід гри
Куратор: Де ще є в світі така земля — квітуча, солов'їна, барвінкова, з ясними зорями і синім небом, як наша Україна?
    У якім краю почуєш такі пісні — урочисті і жартівливі, сумні і веселі, ніжно-задушевні і мелодійні?
   У якій ще стороні вас зустрінуть так гостинно — хлібом-сіллю на вишитім рушнику, щирим словом, щедрим столом?
   Чи є ще де на планеті народ, такий багатостраждаль­ний, але багатий чудовими традиціями та звичаями, сповненими краси і поезії?
   Україна має свою багатовікову історію, своєрідну культуру, літературу. Нам є чим пишатися, що цінувати, вивчати; про що розповісти іншим.

Хочеться розпочати нашу сьогоднішню зустріч віршем Володимира Сосюри «Любіть Україну». ( читають студенти)
1.Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
2.Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
1.Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
2.Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі.
1.Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
2.Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

1.Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Вед. 1: Дозвольте представити вам учасників сьогоднішньої гри. Сьогодні грає 4команди  студентів ІІ курсу.
                                                  (  представлення команд )
Вед.2: Дозвольте представити вам вельмишановне журі,  яке буде слідкувати за правильним ходом нашої гри.

( представлення журі )

 А також сьогодні під час гри нам не обійтися без цієї людини – «секунданта», який буде ретельно стежити за дотриманням командами часу на обдумування.

(представлення «секунданта»)

Вед. 1: Увага! Оголошуємо правила та умови гри!
1. Гра проводиться у п’ять турів:
І.  «Розминка»

ІІ. «Що я знаю про Україну?»

ІІІ. «Моя чудова Україна!»

IV.  Конкурс капітанів

V. «Традиційні страви українців»

  А для вболівальників також буде запропоновано музичний конкурс «Кращий знавець українських народних пісень». Той, хто відгадає пісню, може 1 бал подарувати своїй команді.

Вед.2:

2. Час для обдумування варіанту відповіді на питання розминки до 5 секунд, на питання основної гри – до 30 секунд.
3. Право на відповідь надається команді, яка першою підняла сигнальну картку .
4. Відповідь має бути повною.
Кожна команда має право відповідати лише один раз. Кожна правильна відповідь оцінюється в 5 балів.
5. Якщо команда, не дала правильної відповіді, то право відповідати переходить суперникам і вони мають 20 секунд для пошуку правильної відповіді.
За правильну відповідь їм буде зараховано 7 балів.
6. Перемогу здобуває команда, яка набере найбільшу кількість балів.
Куратор: Розпочнемо нашу гру з розминки ( максимальна оцінка 1 бал)
1. Найвища посада і титул за часів козацької України.(Гетьман)
2. Назвіть автора музики Гімну України.(М.Вербицький)
3. Назвіть ім'я сестри засновників Києва? (Либідь)
4. Хто автор п’єси “Сто тисяч”?(І. Карпенко-Карий)
5. Назва могили в Києві, в якій поєднано історію давньої, княжої доби і визвольної війни XX ст.(Аскольдова)
6. Чий день народження 9 березня 1814 року? (Т.Г. Шевченка)
7. Складне слово-назва природоохоронного заповідника в Україні. (Асканія-Нова)
8.Символічний знак держави, міста чи роду, зображений на прапорах, монетах, печатках тощо. (Герб)

 9.Хто є автором слів державного гімну України? (Павло Чубинський)
10.Що символізує собою синій колір державного прапору України? ( вода, небо)
11.Хто є засновником першої бібліотеки Київської Русі-України? (Ярослав Мудрий)

12. Установлене державною владою загальнообов’язкове правило, що має найвищу юридичну силу. (Закон)
13.Що символізують 13 куполів одного із семи чудес України – Софії Київської? (Христа та 12 апостолів)

14. Урочиста пісня, що є символом державної єдності. (Гімн)
15.Полотнище одного або кількох кольорів, яке є символом держави, організації та ін. (Прапор)

16.Національний символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великоднє свято. (Писанка)

17.Кущ, оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди. (Калина)

18.Як звалася перша слов’янська держава? (Київська Русь)

19.Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя. На долю. Відряджаючи у далеку дорогу? (Рушник)

20.Чим прикрашають голову українські дівчата? (Вінок)
Вед.1.: Дякуємо командам. Рахунок за результатами розминки.
                                          (  Журі оголошує результати )
Вед.2.: Я все люблю в своїм краю:
Криницю, звідки воду п’ю,
Та повні гомону ліси,
Та дзвони срібної роси…
Я все люблю в своїм краю:
Вед.1.: Тож настав час розпочати  другий тур «Що я знаю про Україну?»

Запрошую капітанів обрати коніерт із завданням. На обдумування дається 5 хвилин. ( оцінюється у 5 балів, якщо відповідь повна )
Питання І команді:

1.Поясніть походження назви держави Україна та її населення українців.
(  Вперше слово «Україна» з’явилося у 1187 році у Київському літописі за Іпатіївським списком. Існує безліч версій щодо походження самого слова «Україна». Частина істориків виводила слово «Україна» від слова край – «кінець». По­ряд з тим вдалося встановити, що наше національне ім'я, як і сама назва нашої держави, дуже давнього походження і сягають V тисячоліття до н.е. Є й інша гіпотеза, за якою слово «Україна» нібито походить від дієслова «украяти», тобто «відрізати», і означає «виділити». Тобто, Ук­раїна — це «земля, виділена із загалу», «відокремлена від решти», «наша власна земля». Решта дослідників вважає, що слово «Україна» походить від назви слов'янського племені «укрів», що, за деякими джерелами, існувало в VI ст.)

2.Питання ІІ команді:

   З його іменем пов'язана найгероїчніша доба в літописі Запорізької Січі. Упродовж  20 років він не покладав ратної зброї, проявляючи надзвичайний військовий хист завзято відстоюючи козацьку волю, давні запорізькі звичаї і цілковите самоврядування України. Цього славного лицаря 15 разів обирали кошовим отаманом чого споконвіку не бувало на Запоріжжі. Розповідають, що саме він диктував листа турецькому султану Магомету IV на славнозвісній картині Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Назвіть ім'я цього славетного лицаря Запорізької Січі. (Іван Сірко - кошовий отаман)
3.Питання ІІІ команді:

   Цей князь на противагу батькові та дідові, не любив воювати. Він прагнув більше сидіти в Києві й клопотатися мирними справами, він славився великою любов'ю до книг, до науки, культури. За його правління культура Русі, прилучена до досягнень християнської цивілізації розкрилася в усій повноті і багатстві, а Київ став одним із найкультурніших і найкрасивіших міст Європи. За часів його князювання численні церкви, монастирі стали осередками науки, культури, освіти. Він онук княгині Ольги. Назвіть цього князя. (Ярослав Мудрий)
4.Питання ІV команді:

   Бойове мистецтво запорозьких козаків, судячи з тверджень сучасників, було одне з найкращих в світі і нічим не поступалось відомим єдиноборством сходу. Основу всіх єдиноборств становила відмінна фізична, технічна і психічна підготовка. Одна з найвідоміших сьогодні систем козацького двобою включала в себе 14 «фігур». І вони були такі складні, що їх вчили виконувати на столі, посеред напоїв і страв, не зрушивши жодної чарчини, тарілки, карафки. Ось такий окомір, вестибулярний апарат, фізичну силу повинні були мати справжні козаки. Як називалась ця система єдиноборства? (Бойовий «гопак»)
Вед.1.: Слово надаємо журі для оголошення результатів за І та ІІ тури гри.
                                          (  Журі оголошує результати)
Вед. 2.: Люблю тебе, моя країно,
Моя чудова Україно!
Твої сади, гаї, лани
Завжди подобались мені.
Вед. 1.:Люблю твої гори, безмежні простори.
Немає , повір, в мене іншої долі.
Багата, красива, рідна земля,
Майбутнє твоє – це доля моя.
Вед.2.: Саме цими словами ми розпочинаємо третій тур під назвою

« Моя чудова Україна » (максимальна оцінка 7 балів).

 Одним із домашніх завдань командам було підготувати презентацію за даною темою. Тож запрошомуємо представників команд презентувати ваші роботи. Почнемо з команди. Яка набрала більшу кількість балів за підсумками попередніх турів.

(перегляд презентацій команд)

Вед. 1.: Доки журі підраховує бали, які одержали команди. Ми оголошуємо конкурс капітанів.

Вед. 2.: Капітан кожної команди одержить конверт із завданням, на виконання якого не більше 5 хвилин. Той капітан, який впорається із завданням найшвидше та правильно , принесе своїй команді додатковий бал.

                                            ( конкурс оцінюється у 5 балів)

Завдання для капітанів:

І. 1.Назва обласного центру, яка складається зі слова – назви однієї з основних зернових культур в Україні та слова, яке означає стан спокою та гармонії, період між війнами.
(Жито+мир).

    2.В Україні багато народних свят. Ваше завдання – розташувати їх у хронологічній послідовності.

1.Великдень

2.Покрова

3.Зелені свята

4.Різдво

5.Івана Купала

6.Водохреща

3.Збери прислів’я:

Без праці жити, тільки небо коптити.

ІІ. 1.Назва історико-географічного регіону  України. Слово складається з двох частин: перша – низинна старовинна історична місцевість міста Києва, стародавній район ремісників і річковиків; друга – назва однієї з нот.
(Поділ+ля)

   2.В Україні багато народних свят. Ваше завдання – розташувати їх у хронологічній послідовності.

   3. Голова сивіє – чоловік мудріє.

ІІІ. 1.Назва обласного центру України, яка складається із слова, що означає вид єдиноборства, поширеного в Японії, в якому два борці виявляють сильнішого на круглому полі. Останню літеру цього слова замінюємо на українську літеру «и».
(Сумо-Суми).

2.В Україні багато народних свят. Ваше завдання – розташувати їх у хронологічній послідовності.

    3. Не кажи "не вмію", а кажи "навчусь".

ІV. 1. Назва обласного центру, яка складається зі слова – назви однієї з основних зернових культур в Україні та слова, яке означає стан спокою та гармонії, період між війнами.
(Жито+мир).

    2.  В Україні багато народних свят. Ваше завдання – розташувати їх у хронологічній послідовності.   

   3. Посієш вчинок – виросте звичка

( Правильний варіант відповідей для ІІ завдання:

1. Різдво
2. Водохреща
3. Великдень
4. Зелені свята
5. Івана Купала
6. Покрова )

Вед.1.: Доки капітани працюють ми оголошуємо конкурс для вболівальників       «Кращий знавець українських народних пісень».

Вед.2.: Назви пісень зашифровані, ваша задача здогадатися, яка це пісня, а потім під музичний супровід заспівати один куплет.

Таким чином ви можете принести 1 бал команді, за яку вболіваєте.

 Куратор:  

*Ця пісня про дівчину, яка надзвичайно красива, що ходила по воду .                                          («Несе Галя воду»);

*Пісня про одну із традиційних українських страв.

(«А мій милий вареничків хоче»);

*Пісня про жіночі обіцянки:

(«Ти ж мене підманула»);

*Пісня про дерева – символи чоловічої сили.

 («Два дубки»);

*Символічна пісня українського весілля.

 («Горіла сосна»);

*Пісня, у якій йдеться про залицяння літнього чоловіка до дівчини.

(«Ой під вишнею, під черешнею…»)

*Пісня українських козаків.

 («Розпрягайте, хлопці, коней»).

Вед. 1.: А зараз надаємо слово журі для оголошення результатів трьох турів та           конкурсу «Кращого знавця українських народних пісень» ( журі оголошує результати).
Вед.2.: Доки журі перевіряє роботи капітанів команд, ми нагадуємо умови наступного вирішального туру «Традиційні страви українців».

Вед.1.: Ще одним із домашніх завдань командам було приготувати та презентувати одну із традиційних українських страв. В оцінку цього конкурсу входять бали за естетичне оформлення страв, науковість, оригінальність та цікавість презентації. Максимальна сума балів  - 10.

(презентація страв)

Вед.2.: І знову слово журі. Оголосіть, будь ласка, оцінки за конкурс капітанів та загальну суму балів без останнього туру.                                           

                                       (Журі оголошує результати)

Куратор: Ось і надходить до кінця наше свято. І доки журі визначається остаточно з розподілом балів та переможцем, я пропоную вам переглянути відеоролик одного із випусків «Дизель Шоу».

(перегляд роліку «Україна», випуск «Дизель Шоу»)

Вед. 1.: І ось, вона. Хвилююча мить. Ми надаємо слово голові журі Хасамутдіновій О.Т. для підведення підсумків сьогоднішньої зустрічі.

(підведення підсумків, оголошення переможців)

Додаток:

      Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура  ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка...

    Так як традиційні страви – це страви в основному повсякденні, то готуватися вони мали легко та швидко, не потребуючи багато часу. Відтак, українська народна кухня взяла свій початок від простих у приготуванні сільських страв, основою яких є злакові та овочі, такі як картопля, капуста, буряк та гриби. Тому й традиційна кухня українців багата великим розмаїттям овочевих страв. Це — і борщ, і капусняк, і голубці, і квашена капуста, і солоні огірки, і гарбузова каша. Любили українці також різноманітні страви з яєць, особливо - яєчню із салом і ковбасою.

    Оскільки в Україні домашнім вогнищем здавана була вариста піч, то наші предки готували переважно варену, тушковану й печену їжу. Навіть чумаки, які возили сіль з Криму й Приазов'я, та запорозькі козаки у походах робили у землі тимчасову пічечку — кабицю і готували в ній традиційні страви — куліш і кашу, лемішку й галушки. Навіть з упольованої дичини переважно варили юшку, а не смажили її на рожні.

    Багато зі страв української кулінарії набуло етнічної символіки, яка визначалася насамперед через усвідомлення українцями окремих страв як своєрідного коду національної культури, вписаних в систему етнічної історії. Вони розумілися ними і як зразки найвищих досягнень власного кулінарного мистецтва. 

    Взірцями світової народної кулінарії і водночас маркером самобутньої української культури ще у XVII—XVIII ст. стали такі страви, як борщ, галушки, вареники, горілка, узвар. Адже назви всіх цих страв вживалися у словосполученнях: український борщ, українські (або полтавські) галушки, українські вареники, українська горілка, українське сало.

     Випікали  хліб переважно з житнього борошна, а на великі свята — з пше­ничного. Українська паляниця, на яку йшло най­краще борошно, стала символом родючої землі, до­бробуту й гостинності. «Паляниця — як пух, як дух, як миле щастя». А ще українські господині пекли чимало різновидів хлібців нашвидкуруч. У різних районах нашої країни були свої рецеп­ти перепічки, пампушок «плесканів», «дужиків», «пундиків». На Полтавщині в багатьох селах пекли «гре­чаники», у подільських сім'ях любили прісні горіхові коржики — «матротенирси», на Закар­патті з кукурудзяного борошна робили «пугачі», «первертаники», «ріп'яники». Запорозькі козаки колись пекли в дорозі «загреби» — коржі, які за­грібали попелом та гарячим жаром. Хліб шанували й берегли і в багатих, і в бідних родинах. Існувало чимало традицій, пов'язаних з хлібом. Так, коли заходило сонце, намагалися не починати нової хлібини. Не вчиняли тісто проти великих свят. Крихти зі столу ніколи не змахували в сміття, окраєць, що впав на підлогу, обережно піднімали і, поцілувавши, клали на стіл.

  Борщ — це символ надійно­го даху над головою, родинного тепла, сімейної зла­годи і спокою. Настільки призвичаївся українець до борщу, що не може не згадати про нього навіть тоді, коли розмова не має ніякого відношення до кухні. «Дивись, не переборщи»,— остерігає народ­на мудрість. «Доборщімо і цей клапоть»,— зверта­ється орач до помічника. Чому так часто згадують цю страву? Тому що вона настільки давно увійшла до списку традиційних українських страв, що стала одним із найголовніших і найулюбленіших символів народної кухні й сутності життя. Найвиразнішим серед усіх названих страв є саме український борщ, що став маркірованим елементом в українській етнічній культурі. Не випадково, що він особливо часто згадується в українському фольклорі, до того ж, нерідко разом з іншим вагомим маркером етнічної матеріальної культури — хлібом: «Що до чого, а борщ — до хліба», «Борщ та каша — добрая паша». Український борщ — надзвичайно складний за виготовленням, включав понад 50 компонентів, мав складну технологію приготування та суворо виважене дозування інгредієнтів. Останні визначали не лише смакові якості, а й робили борщ достатньо сильним фітотерапевтичним засобом. Недаремно борщ в українській родині готували не частіше одного разу на тиждень. Майже повсюдно в Україні побутувало в основному три типи борщів: червоний, зелений і холодний, кожний із яких поділявся ще й на різновиди. Основним компонентом борщів будь-яких типів і варіантів була капуста та буряк, а починаючи з XVIII ст. — картопля. На півдні України було прийнято додавати у борщ квасолю, на Полтавщині — розтерте пшоно, в Карпатах — боби. Борщ обов'язково заправляли буряковим квасом, сироваткою або сметаною: квас розбавляли водою, кришили буряк, картоплю, капусту, моркву, квасолю, додаючи товченого сала з цибулею або олії, трохи м'яса, а під час посту — сушену рибу. Навесні віддавали перевагу зеленому та холодному борщам, виготовленим із щавлю, кропиви, лободи, кропу, петрушки, заправлених сметаною, яйцями, цибулею тощо.

    Як із крупинок каша, так із днів-зерняток складається життя. Каша — це сим­вол продовження роду. Вона супроводжує людину від самого народження, адже є першою стравою після материнського молока. Слово «каша» розуміють і українці, і росіяни, і білоруси, і болгари, і поляки. Це — найпростіша й водночас одна з найсмачніших страв народної кухні. «Вари воду — вода буде, сип крупу — каша буде»,— цим прислів'ям визначається рецепт цієї страви. А головний секрет її — побільше масла, бо «маслом каші не зіпсуєш». Народних обрядів, елемен­том яких є каша, чимало. З давніх-давен каші при­сутні на весільному столі поліщуків, нею начиня­ють також весільні вареники і голубці. «Коливом», або «кануном», називають поминальну кашу. Осо­блива символіка і магічна роль каші в різдвяних святах. Головна страва на святвечірньому столі — кутя, її розводять медовою ситою, маковим молоч­ком, узваром, посипають горіхами. Пшеничне зерно символізує воскресле життя, а мед означає солодкість. Перед вечерею батько прочиняє надвір двері й голосно ви­гукує: «Морозе, морозе! Іди до нас кутю їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю, всяку паш­ницю!» А на свято Катерини дівчата кашею закли­кають Долю. Часто вони закопували горщик каші,примовляючи: «Закопали горщик каші, ще й кілком прибили, щоб на нашу вулицю парубки ходили!» Відлік історії козацького куліша розпочався понад 500 років тому. Це були буремні роки, коли селяни,міське населення, дрібна шляхта втікали від пригноблення панами-магнатами, старостами і поселялись на неосвоєних землях Подніпров'я та Побужжя. Умовою прийняття в козацьке братство було те, що чоловіки повинні бути неодруженими.

   Тому вони повинні були вміти готувати в різних умовах їжу з того, що послав Бог, без спеціальних навичок, точної рецептури. Саме куліш, схожий на густий суп чи рідку кашу, який міг замінити весь обід, став головною стравою козаків.

Ця страва навіть у XXI сторіччі визнається шедевром національної кухні і лише українському борщу поступається своєю популярністю. Сьогодні куліш за козацькими традиціями готують на вогнищах підчас пікніків, на дачах чи в закритих приміщеннях з використанням газових, електричних плиток.

Вареники на столі укра­їнців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на за­ході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг»,— каже народна мудрість.. А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м'ясом, капустою, карто­плею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варе­нички варять по всій Україні. Але є й особові рецеп­ти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор'ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шля­хетні» вареники — з телячою печінкою, перекруче­ною з салом, цибулею та перцем.«Панами на всю губу» по­чувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». По­ливка була різною. Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо»,— жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу. Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — пісні з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі моло­діжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків, дівчата у дві-три варенички загортали пісок, бо­рошно, вовну. У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.

Голубці — поширена укра­їнська друга страва, яка готується з листя свіжої чи кислої капусти та начинки з м'яса, рису чи гречки, кукурудзяної або пшоняної круп, карто­плі, квасолі, грибів, цибулі, моркви та прянощів. Загальновідомо, що названа ця чудова страва на честь голубів, птахів, які символізують творчу силу вогню та здавна вважаються символами на­родження світу. А й справді — такі вдалі, рум'яні та м'якенькі, що так самі до рота і залі­тають. Без голубців важко було уявити святковий стіл в українській родині. А начинка для голубців була різною для кож­ного регіону України. Наприклад, на правобереж­ній частині Півдня України, Південному Поділлі, у Карпатах використовували кукурудзяні крупи, на Полтавщині — гречку, в решті регіонів —пшо­но, яке злегка приварювали, змішували з підсма­женою цибулею, шкварками, а у свято — з сирим м'ясним фаршем, додавали спецій та начиняли цією сумішшю запарені свіжі або квашені капус­тяні листки. Голубці готували на по­всякдень, але у більшості районів Правобережжя, крім Полісся, вони входили й до складу святково­го меню. З 20-30-х років нашого століття голубці почали начиняти рисово-м'ясною сумішшю та тушкувати, додаючи замість квасу томатний сік, соус чи пасту.

           З найдавніших часів україн­ці готували різні напої, головним завданням яких було вгамування спраги. Серед напоїв для україн­ської кухні характерні молочні, особливо користу­ється популярністю пряжене молоко та ряжанка. Одним з улюблених напоїв є також узвар — відвар з фруктів. Ну і з давніх-давен в Україні царюють кваси: хлібний — з сухарів, фруктовий — із ди­чок — сирівець, а також борошняний, як-от ціберей. А такі напої, як чай та кава, давно стали повсякденними на усій території України. Солодкі напої в українській кухні готують­ся з фруктів і ягід. З сушених або свіжих яблук, груш, вишень, малини, абрикос готують узвари, киселі. Улюбленими напоями на Україні з давніх часів були квас і мед. Мед подавали до сочиву на Різд­во, медом пригощали на весіллях.    Готували його з натурального бджолиного меду шляхом варива з водою і подальшого бродіння. Послухайте про деякі з них. Улюбленими напоями здав­на були різноманітні кваси: хлібний, буряковий, фруктовий, ягідний. Буряковий квас був сезонний напій: виготовляли його восени, після збирання городини, і прагну­ли зберегти до пізньої весни, до. нового врожаю буряків. Фруктовий квас готували здебільшого з диких груш та яблук. Навесні у період соків, збирали й пили свіжий березовий і кленовий сік, а також переробляли їх-на квас. Квас використовували для урочистих гостин, але здебільшого у повсякденному харчу­ванні. Буденність цієї страви добре підкреслена у при­казці: «Вчора квас, нині квас, нехай чорти мучать нас!» Тепер квас п'ють улітку, коли жарко і пере­важно хлібний. Узвар (вар, киселиця) — один з найпоширеніших напоїв на Поділлі. Виготовляють улітку із, свіжих ягід: восени, взим­ку, навесні — з сушені. Готували узвар і на щодень, і для святкового столу. Робили його до різдвяної й хрещенської куті «до пори»: кутя — на покуть, узвар — на базар. Сьогодні узвар готують рідше. А сушені сливи і сьогодні готують на Святвечір, на поминальних обідах. На весіллях зі слив витягають кісточки, начиняють горіхами, поливають збитою з цукром сметаною. Одним з найдавніших-слов'янських страв був кисіль. Вівсяні зерна під­смажували, мололи, відсіювали, дрібну муку запа­рювали окропом, охолоджували до теплого стану, додавали шматок хліба і залишали на ніч заквашу­ватися у теплому місці. Саме від того, що тісто по­винно було добре вкиснути перед варінням, страва й дістала свою назву. Свіжо зварений кисіль заправляли коноплею або маковою олією, маковим або конопляним мо­локом. Для виготовлення цього «пісного» молока зерна маку чи конопель розтирали у макітрі до однорідної маси, яку розводили теплою водою, відстоювали, проціджували. їли кисіль із хріном, цибулею. Якщо ж хотіли зробити кисло-солодкий кисіль, до нього додавали ягоди з медом або варе­ну й товчену сушеню, розливали у миску і охоло­джували. Почату миску годилося з'їсти за один раз, бо інакше кисіль підходив водою й ставав несмачним, звідки й приказка: «Сьома вода на киселі». Кисіль вважали смачним, якщо він був густим. На початку XX от. кисіль готували з інших видів борошна, зокрема з кар­топляного крохмалю. Свіжі чи сушені, фрук­ти варили до готовності, картопляне борошно розводили у невеликій кількості холодної води й вливали в киплячий узвар. Коли рідина загус­тіла — кисіль готовий. Цей спосіб дійшов і до­нині, входить до меню урочистих трапез. Крім того, кисіль подають, як правило, останнім і він править за своєрідний етикетний знак закінчен­ня застілля, за що його у народі й прозвали «ви­ганяйлом». У наш час кисіль замінило желе. Подоляни готують його фруктове, на сметані, «пташине мо­локо», «бите скло» (змішують кілька різновидів желе і заливають прозорим — цікаво, оригінально і смачно). У сучасних напоях стали­ся зміни, ввійшли нові напої: чай, кава, капучіно й інші. Чай — порівняно недавній у традиційній по­дільській кухні напій. Здавна, замість чаю, пили заварені трави звіробою, материнки, чебрецю, м'яти, липовий цвіт, плоди шипшини, калини, свіжозварені гілки вишні, малини, смородини, їх вживали і як ліки. Тепер вживання чаю стало повсякденним яви­щем. Використовують різні сорти чаю. Каву частіше п'ють зранку на сніданок.

Паска — ангельський хліб, символ воскресіння

Раніше наші предки освячували хліб, а потім замінили його солодкою паскою, що символізує достаток у домі, а також вправність і кулінарну досконалість господині, особливо, коли спечена власноруч. Вважалось, якщо паска випікалася висока — наступний рік буде щасливий, в здоров'ї, коли ж вона западала — то хтось із рідні міг відійти в інші світи.

     Паска - головне пасхальне блюдо , символічна відмітка нового, який розпочався після Великого посту і Воскресіння Христового. Саме паску є першою їжею для розговіння. Протягом усього року хліб супроводжує трапезу мирянина, і тільки одного разу за цей час він стає святковим, пасхальним. Ні весільний, ні іменинний коровай не може зрівнятися з ним за своїм статусом: паску не просто служить розговіння, але символізує собою Великдень і освячується в церкві. По суті, паска є молодшим братом артоса, священного хліба, який освячується і кладеться на аналой в перший день Воскресіння на всю Світлу седмицю. Артос ж паска подібний і формою. Словом артос «квасний хліб» в Євангелії позначений хліб, який Христос благословив на Тайній Вечері. Паска - це також метафора того хліба, який розділив з учнями Христос після Свого Воскресіння.

Вед.1.: Давайте ж ще раз привітаємо усіх учасників гри оплесками.
Вед.2.: Шануйтеся, любі! Любіть Україну!
Хай ваша цікавість, допитливість щира
Додасть вам надії, любові і віри,
Бо наше минуле – святе, незабутнє,
Це – шлях у прийдешнє, це шлях у майбутнє,
Бо ми – це держава, велика, єдина…
Так, ми – українці, наш дім – Україна!

Список використаної літератури:

    3. http://5fan.ru/wievjob.php?id=56227

    4. Редька Л.П. «Всім серцем любіть Україну свою» / Інтелектуальна гра // Класному керівнику.- 2012.- №7.- С.14-17

    5. Старовойт Л. Я., Косовенко М. С., Смирнова Ж. М. Кулінарія. — К.: Вища школа, 1992 р.— С. 253.

    6. Українська кухня. К.: Мистецтво. 1992 р. С.140

    7. Українські страви. — К.: Державне видавництво технічної літератури УРСР, 1957.

    8. Цікаві факти з історії козацтва/ Календар бібліотекаря // Шкільна бібліотека.- 2011