«ІНТЕРАКТИВНІ ТА ПРОЕКТНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ»

                                      Міністерство освіти і науки України

Довгань Галини Іванівни вчитель фізики та інформатики                   

«Лисичанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №26»

 

 «ІНТЕРАКТИВНІ ТА ПРОЕКТНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП            3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕНІ КУРСУ ІНФОРМАТИКИ В ШКОЛІ                                                                                                                6

       

1.1 Аналіз досліджень та публікацій щодо використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі                                                                                    6

1.2. Застосування інтерактивних методів на різних етапах уроку   9

1.3. Класифікація комп’ютерно орієнтованих інтерактивних технологій 9

 

РОЗДІЛ 2.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ                                                                                                                                         15

2.1. Інтерактивні технології навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.                                                                                                                                                   15

      20

2.3 Створення цікавих ситуацій на уроках інформатики з використанням проектів.                                                                                                                                                                22

2.4. Методичні рекомендації щодо організації навчальної діяльності інтерактивними методами.                                                                                                                         25

 

ВИСНОВКИ                27

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ           30

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на формування духовності особистості, розкриття її потенційних можливостей та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною стратегією педагогічної діяльності творчо працюючих вчителів. Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження новітніх педагогічних технологій, які б да вали можливість для розвитку творчих здібностей особистості. Такими новітніми педагогічними технологіями і є інтерактивні технології.

Стан освіти суттєво впливає на процеси світового буття, так і соціальні трансформації в окремій державі. Система освіти в значній мірі визначає не тільки якісні характеристики культури того чи іншого суспільства, але й вміщує «у згорнутому вигляді» стратегії кардинальних перетворень життєдіяльності. Здобуття Україною державної незалежності виявляється одним з найголовніших внутрішніх чинників, який визначає необхідність суттєвої трансформації вітчизняної освіти, бо якісна освіта – одна з найголовніших засад розвитку суспільства.

Тому, актуальність дослідження пояснюється безперервним інтересом провідних науковців та практиків, тобто учителів, до покращення умов процесу навчання у сучасній школі, а з цим пов'язано втілення у життя пріоритетних технологій освітнього характеру.

Державна політика на шляху удосконалення навчального процесу визначена Законом України “Про загальну середню освіту”, Концепцією загальної середньої освіти (12–річна школа), Національною доктриною розвитку освіти.

У цих документах акцент ставиться на розвиток інноваційних освітніх технологій в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу з метою забезпечення переходу освіти на нову, особистісно-орієнтовану парадигму.

Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи. Ця затребуваність пояснюється тим, що таке навчання спрямовано на підвищення пізнавальної активності учнів, посилення діяльнісного підходу в навчанні і реалізацію спільної діяльності, націленої на кооперативну обробку навчальної інформації з виробленням нових знань особисто кожним учнем в оптимальному тільки для нього режимі. Інтерактивні методи навчання досить швидко були визнані вчителями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій. Усе зазначене вище зумовило необхідність дослідження використання інтерактивних технологій на уроках інформатика в школі. Оскільки, нашим пріоритетним напрямком діяльності є інформатика, то я обрала тему випускної роботиа:

«ІНТЕРАКТИВНІ ТА ПРОЕКТНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ  НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ»

Об’єкт дослідження: організація навчальної діяльності у контексті освітніх інноваційних процесів.

Предмет: використання інтерактивних методів, як засіб підвищення ефективності уроку інформатики.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність застосування інтерактивних технологій у викладанні шкільного курсу інформатики.

У своєму дослідженні я виходили з гіпотези того, що застосування інтерактивних технологій навчання на сучасному уроці інформатики у загальноосвітній школі сприятиме підвищенню ефективності такого уроку і сприятиме кращому засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок учнів.

Виходячи з мети, визначено такі завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз наукових досліджень у галузі педагогіки, психології та методики навчання щодо застосування інтерактивних технологій на уроках інформатики.

2. Класифікувати й вирішити особливості використання комп’ютерно- орієнтованих інтерактивних технологій.

Для досягнення поставленої мети використано такі методи:

Теоретичний аналіз наукової літератури, інформативних комп’ютерних технологій та електронних документів, що розташовані у глобальній мережі Інтернет, вивчення та узагальнення педогогічного досвіду вчителя  інформатики для визначення сучасного стану використання інтерактивних освітніх технологій в навчальному процесі; діагностичні методи (анкетування, бесіда), узагальнення, педагогічний експеримент з метою апробації та виявлення ефективності розробленої моделі інтерактивного уроку у порівнянні з використанням традиційних засобів, методів навчання, статистичні методи обробки даних експерименту, спостереження за учбовою діяльністю учнів, метод аналізу учнівських робіт, шкільної документації.

Систематизувати та узагальнити різні підходи до вивчення проблеми впровадження інтерактивних технологій навчання в педагогічній теорії та практиці. З’ясувати сутність інтерактивних освітніх технологій та видокремити відповідні інноваційні аспекти для підготовки уроків інформатики. Проаналізувати теорію і практику співвідношення інноваційного навчання з традиційною системою освіти. Теоретично обґрунтувати модель інтерактивного уроку як засіб підвищення навчальної діяльності.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягає в тому, що сформульовано та обгрунтовано принципи побудови дидактичної моделі інтерактивного уроку інформатики на фоні процесів модернізації шкільної освіти в Україні; показана роль інтерактивного уроку у створенні ситуації розвитку особистості старшокласників.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕНІ КУРСУ ІНФОРМАТИКИ В ШКОЛІ

1.1 Аналіз досліджень та публікацій щодо використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі

Теоретичні та дидактичні аспекти нових технологій навчання вже достатньо розроблені та висвітлені в роботах М.Башмакова, В.Беспалька, Л.Буркової, В.Лозової, Г.Селевка, О.Пєхоти та інших вітчизняних й зарубіжних вчених. Разом з цим, впровадження зазначених технологій у сучасну педагогічну практику просувається дуже повільно. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління освіти в цілому та технологій управління процесом впровадження інновацій зокрема.

Перехід світового суспільства до інформаційного з одного боку, та спрямованість на ринкові відносини нашої держави з іншого, створили умови, які зачепили всі сфери життя суспільства, що не могло не викликати потребу для перетворення системи освіти з унітарної (авторитарної, трансляційної) на демократичну, гуманітарну, спрямовану, насамперед, на розвиток кожної дитини – майбутнього члена суспільства. Швидкий розвиток технологій у наш час також ставить перед освітою нові завдання, починаючи від систематизації світових технічних і наукових досягнень на рівні змісту, приведення у відповідність з цим технологій, методів і форм навчання та закінчуючи залученням останніх у сферу освіти з інших, непедагогічних галузей суспільного світового простору.

Разом з прийняттям нової парадигми освіти (гуманістичної, особистісно-орієнтованої), поширенням педагогічних досліджень, об’єктом яких є оновлені форми навчання, педагогічних методів та технологій інноваційного характеру, розвитком науки управління в цілому, виникла необхідність корегування завдань, що стоять перед розвитком освіти в Україні в цілому та перед загальноосвітніми навчальними закладами зокрема. На сучасному етапі розвитку нові педагогічні технології розробляються у теоретичному й дидактичному аспектах. Проблема застосування саме інтерактиву в навчальному процесі була в центрі уваги таких дослідників, як О.Єльникова, Г.Коберник, О.Коберник, О.Комар, Т.Кравченко, М.Крайня, Г.Крівчикова, В.Мельник, Л.Пироженко, Н.Побірченко, О.Пометун та ін., які обґрунтовують доцільність застосування інтерактиву для посилення ефективності процесу навчання.

Теоретичні аспекти, пов'язані з визначенням сутності інтерактивних методів, їх класифікації, визначенням найбільш поширених і придатних їх видів для розв’язання навчальних завдань набули висвітлення в працях російських (О.Коротаєва, Г.Мітіна, Г.Самохіна, С.Стилік, Н.Суворова, Г.Шевченко) та українських (А.Мартинець, М.Скрипник, Л.Пироженко, О.Пометун та ін.) вчених.

Початок XXI століття ознаменував перехід до постіндустріального суспільства, що побудовано на небувалому рівні технічного прогресу, та ґрунтується, впершу чергу, на знаннях і нових технологіях, які є найважливішим чинником соціально-економічного розвитку і визначають весь устрій життя суспільства. Глобальні соціально-економічні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, вимагають від людини розширення кругозору, розвитку його творчих здібностей, уміння розбиратися в зростаючому потоці інформації, здатності оволодіти новими технологіями, самостійно ухвалювати рішення і швидко адаптуватися до соціально-економічних умов суспільного життя, що постійно змінюються. Традиційна спрямованість загальної освіти на засвоєння системи знань не відповідає сучасному соціальному замовленню, що вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних взаємодіяти в розв’язанні соціальних, виробничих і економічних задач. Знання і уміння як результати освіти необхідні, але недостатні, щоб бути успішним в інформаційному суспільстві. Сьогодні стає об'єктивною необхідністю посилення самостійної діяльності школярів, розвиток їх особистих якостей, творчих здібностей та інтересів, умінь самостійно добувати нові знання в умовах швидко змінного світу, здатності застосовувати засвоєні знання на практиці для вирішення реальних життєвих проблем. Школа повинна не тільки відтворювати інтелектуальний потенціал країни, але і забезпечувати умови формування вільної, критично мислячої особистості, що усвідомлює і розвиває свої здібності, здатної знайти своє місце в житті і реалізувати себе. Ці цільові установки на підготовку учнів загальноосвітньої школи задані у державному стандарті загальноосвітньої підготовки.

Тим самим в даний час явно позначилося протиріччя між сучасними вимогами до якості засвоєння певних знань, до сформованості логічного мислення, до умінь використовувати ці знання не лише в учбовій діяльності, але і в реальному житті і реальною освітньою практикою природничо-математичної підготовки учнів загальноосвітньої школи, спрямованої в основному на формування наочних знань, умінь і навичок вчитися;

   Інтерактивні технології – це творчий, цікавий підхід до організації   навчальної діяльності учнів. Слово «інтерактив» походить від англійського слова «interact». «Inter» – це взаємний, «act» – діяти. Інтерактивний – здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.

Аналізуючи наукові джерела, можна відзначити, що поняття інтерактивності проходить крізь усю історію педагогічної освіти, але має різні тлумачення, змінює свої методи і форми в залежності від епохи. На нашу думку, витоки інтерактивного навчання можна побачити ще у філософській школі Аристотеля (заснована в 335-334 р. до н.е.) та його послідовників перипатетиків (від грец. – прогулюватись). Назва школи походить від звички Аристотеля прогулюватись разом із учнями під час читання лекцій і вести діалоги.

1.2. Застосування інтерактивних методів на різних етапах уроку

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Викладач виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером колективу.

Пояснення нового матеріалу з використанням мультимедійної демонстрації: на слайдах розташовується необхідна тестова, графічна, відеоінформація. Наприклад, на уроці інформатики з метою узагальнення і систематизації знань із теми «Використання системних утиліт» можна використати карту-знань, у якій викласти необхідні матеріали щодо теми вивчення.

1.3 Класифікація комп’ютерно орієнтованих інтерактивних технологій

Зміни, що відбулися за останні десятиліття, ставлять перед освітою нові цілі. На зміну авторитарній освіті, що забезпечувала високий рівень загальних знань, приходить освіта, до основи якої покладено принципи гуманізації, орієнтації на розвиток особистості і врахування індивідуальних особливостей в навчанні, творчий розвиток, відкритість, практична застосовність знань, використання інформаційно-комунікаційних технології (ІКТ) тощо.

Реалізації цих пріоритетних вимог сприяють педагогічні інновації. Поняття «інновація» походить від латинського inovatis (in – в, novus – новий) і в перекладі означає «оновлення, новина, зміна». Інновації в освітній діяльності – це використання нових знань, прийомів, підходів, технологій для отримання результату у вигляді освітніх послуг, що відрізняються соціальної та ринкової затребуваністю. Вивчення інноваційного досвіду показує, що більшість нововведень присвячені розробці технологій.

Орієнтовна узагальнена модель інтерактивного навчання у закладах освіти передбачає:

- активну участь учнів у процесі навчання;

- можливості прикладного використання знань у реальних умовах;

- підхід до навчання як до колективної, а не індивідуальної діяльності;

- акцент на процес навчання, а не на запам’ятовування інформації.

Особливого значення нині набувають такі інтерактивні технології:

– хмарні технології;

– проектна технологія;

– ігрові технології;

– мультимедійні технології;

– SMART-технології;

– групова технологія тощо.

Коротко охарактеризуємо кожну з них.

Хмарні технології – це технології, що надають користувачам Інтернету доступ до комп’ютерних ресурсів сервера і використання програмного забезпечення як онлайн-сервіса. До хмарних технологій можна віднести:

– карти-знань (англ. Mind map – карти розуму, карти пам’яті, інтедект-карти, майнд-мепі) – спосіб зображення процесу загального мислення за допомогою схем (www.mind42.com, www.mindmeister.com, www.bubbl.us);

– інтерактивний плакат – це електронний освітній засіб нового типу, якм забезпечує високий рівень використання інформаційних каналів сприйняття наочності навчального процесу (www.glogster.com);

– хмара тегів – це візуальне подання списку категорій (або тегів, міток, ярликів, ключових слів тощо). Зазвичай використовується для опису ключових слів (тегів) на веб-сайтах, або для представлення неформатованого тексту (www.tagul.com, www.worditou.com, www.tagxedo.com);

– мережеві щоденники (блоги) – сервіс Інтернет, що дозволяє будь-якому користувачу вести записи з довільної тематики (www.blogger.com, wordpress.com).

Так, наприклад, із метою систематизації розробленого навчально-методичного матеріалу можливо представити його у вигляді блогу, у якому викласти необхідні матеріали щодо теми вивчення, завдання для його засвоєння й перевірки, аудіо й відеоматеріали, рефлексію тощо.

Наведемо приклади використання хмарних технологій у навчанні:

- використання Office Web Apps-додатків (Office 365);

- електронні журнали і щоденники (www.shodennik.ua);

- он-лайн сервіси для навчального процесу, спілкування, тестування;

- сховища файлів, спільний доступ (Dropbox, Skydrive);

- створення спільних документів;

- відеоконференції;

- сервіси Google Apps;

- бібліотека, медіатека, системи дистанційного навчання тощо.

Зауважимо, що хмарні технології в навчанні забезпечують такі переваги:

– економія засобів на придбання програмного забезпечення;

– зниження потреби в спеціалізованих приміщеннях;

– економія дискового простору;

– антивірусна, безрекламна, антихакреська безпека;

– відкритість освітнього середовища для викладачів і учнів тощо.

Під час узагальнення та повторення вивченого матеріалу можна застосовувати гру-змагання «Найрозумніший». Для проведення подібних ігор, заздалегідь підібрати питання, які потребують короткої відповіді. Наприклад, «назвіть найбільше пристроїв введення-виведення інформації». Учні можуть об’єднатися у команди і провести змагання. Команда, яка дала більшу кількість правильних відповідей заохочується високими оцінками.

Мультимедійні технології – це комбінування різних форм представлення інформації на одному носієві, наприклад текстової, звукової і графічної, анімаційної і відео (озвучення презентації, відео-вправи, аудіо-завдання). Широкомовна трансляція презентації може бути як «живою», так і попередньо записаною.

Наведемо приклад застосування мультимедійних технологій під час вивчення теми «Історія розвитку обчислювальної техніки». Оголошення теми уроку: на екрані з’являється запис теми уроку. Учитель разом із дітьми читає запис. Вступ (вступна бесіда): на екрані з’являються головні герої, які розповідатимуть про тематику уроку. Вони вітаються з учнями, ведуть між собою та учнями діалог відповідно до теми уроку.

SMART-технології – це інтерактивний програмний навчальний комплекс, що сприяє активізації пізнавальної, творчої та активної діяльності учнів на заняттях. Перевагою SMART-технологій є те, що вони здатні розвинути творчі здібності учнів, професійні знання, навички комунікації, грамотність у сфері ІКТ; сформувати критичне мислення. SMART-технології в процесі навчання дозволяють більш широко і повноцінно розкрити творчий потенціал кожного учня. Технології «смарт», з одного боку, дозволяють створювати «ефект присутності», з іншої, – дозволяють значно прискорити обмін контентом, змінювати його якість, можливість здійснення комунікації між учасниками навчального процесу. Наприклад, під час вивчення «Комп’ютерна мережа. Інтернет» можна використати роботу в групах. Перед початком вивчення теми учні об’єднуються в групи, кожній з яких повідомляється її тема. Кожна група одержує завдання підготувати та розкрити решті учням свою тему. Методи, форми, засоби для цього учні обирають самостійно. Вони опрацьовують теоретичний матеріал, готують презентації, підбирають тестові завдання, які потім я використовую для перевірки рівня засвоєння даного матеріалу. Роль кожного члена в групі розподіляється учнями також самостійно.

Веб-квест – проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якої використовуються інформаційні ресурси мережі Інтернет. Веб-квести, створені засобами Веб-технологій у середовищі WWW, за своєю організацією є досить складними; вони спрямовані на розвиток у студентів, учнів аналітичного і творчого мислення; самостійної роботи; викладач має володіти високим рівнем предметної, методичної та інформаційно-комунікаційної компетентності. Таким чином, Веб-квест поєднує в собі ідеї проектного методу та ігрових технологій у середовищі WWW засобами Веб-технологій.  Технологія Веб-квест, використовуючи інформаційні ресурси Інтернет і інтегруючи їх у навчальний процес, допомагає ефективно вирішувати низку завдань:

- використання ІКТ для вирішення професійних завдань (в т.ч. для пошуку необхідної інформації, оформлення результатів роботи у вигляді комп’ютерних презентацій, веб-сайтів, баз даних тощо);

- самонавчання і самоорганізація;

- робота в команді (планування, розподіл функцій, взаємодопомога, взаємоконтроль), тобто навички командного рішення проблем;

- уміння знаходити декілька способів вирішення проблемної ситуації, визначати найбільш раціональний варіант, обґрунтовувати свій вибір;

- навички публічних виступів.

Використання інтерактивних технології навчання також пов’язано з інформатизацією навчання. У межах цього напряму проводиться така робота:

- використання програмних оболонок або авторських систем (MyTestStudent, Test-W2, TestReader);

- розробка і проведення навчальних занять із використанням електронних підручників;

- створення освітніх мультимедіа-технологій для наочного подання інформації, що дозволяють підвищити ефективність навчального процесу тощо.

Таким чином, нові горизонти розвитку освіти пов’язані з інтерактивними технологіями в системі підготовки учнів, застосування яких сприяє підвищенню якості професійної підготовки майбутніх фахівців.

РОЗДІЛ 2

ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНИХ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

2.1 Інтерактивні технології навчання, як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.

Сучасні методи навчання потребують відповідних засобів їх реалізації. Обов’язковою складовою навчального середовища є сучасні інтерактивні засоби навчання. Інтерактивні засоби навчання дозволяють внести до навчального процесу інтерактивну складову. Інтерактивні технології – це технології для засвоєння знань і формування певних умінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 1980-х роках, засвідчують, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю.

Інтерактивні технології навчання відрізняються від інших технологій навчання нестандартними умовами роботи, насамперед – особливою атмосферою уроку й особливою роллю викладача на цьому уроці. Викладач не бере на себе роль досконало освіченої людини, що надає інформацію, а безпосередньо скеровує процес взаємного навчання учнів. Інтерактивні технології навчання дозволяють розвивати особистість учня, з опорою на індивідуальність кожної дитини. Завдяки застосуванню інтерактивних технологій навчання створюються ефективні умови навчання, розвитку, саморозвитку, виховання та самовиховання учнів. Учень на інтерактивному уроці має можливість висловити особистісне ставлення до матеріалу, обмінятися знаннями, ідеями, думками, способами діяльності. Мета уроку проектується на спільну діяльність викладача та учнів, з урахуванням потреб останніх, з опорою на суб’єктний досвід кожного з них, що характеризує навчання як справжній особистісно-орієнтований процес. Враховується індивідуальність кожної дитини, її унікальна і неповторна особистість. За інтерактивного навчання унеможливлюється домінування в освітньому процесі однієї думки над іншою, і учнів – одного над іншими. Створюються комфортні умови навчання, кожен учень відчуває свою інтелектуальну спроможність, організовується атмосфера взаємної емоційної та інтелектуальної підтримки, доброзичливості з позитивною взаємозалежністю учнів. Інтерактивні технології навчання дають можливість зорієнтувати навчання на особистісний розвиток і саморозвиток учнів. Мета уроку є єдиною для всіх, її виконання поєднує учнів. Зусилля з її здобуття не є однаковими для всіх, але тільки завдячуючи спільній роботі всіх учнів класу можна отримати результат: ефективну участь кожної дитини в класі у навчанні всіх інших. Учні засвоюють навички самостійного надбання знань, навички продуктивної взаємодії, ведення діалогів, полілогів, дискусій з однокласниками, викладачами, послуговуючись різними засобами навчання. Інтерактивні технології навчання створюють можливість поєднати індивідуальну, парну, групову, колективну роботу, їх застосування має передумовою моделювання життєвих ситуацій завдяки симуляції та імітаційним іграм, вирішення проблемних ситуацій, проведення дискусій тощо.

Інтерактивні технології навчання – це процес, що ґрунтується на взаємодії, діалозі, за якого учень стає суб’єктом взаємин, бере активну участь у навчанні самого себе та однокласників, розбудовує свій індивідуальний стиль пізнання. Інтерактивному навчанню притаманні такі риси: взаємодія учнів, діалог, полілог, організація освітнього середовища спілкування, активність учнів, опора на їхній суб’єктний досвід, комфортні умови навчання, набуття знань спільними зусиллями з можливістю оцінки і контролю, взаємооцінки і взаємоконтролю, самооцінки і самоконтролю, де потреба в самооцінці і в самоконтролі стає внутрішньою потребою кожного учня.

На мою думку, ознаками інтерактивного навчання є:

- наявність спільної мети (але не тотожної для всіх учнів) і чітко спланованого та очікуваного результату навчання;

- прагнення спиратися на суб’єктний досвід кожної дитини;

- навчання вибудовується на основі діалогу між, наприклад, вчителем та учнями, чи тільки учнями, або між учнями та комп’ютером;

- позитивна взаємозалежність учнів, творчість, співпраця у навчанні;

- досягнення особистого успіху можливе тільки за умови досягнення успіху всіма учасниками освітнього процесу;

- активність, ініціативність усіх учнів в освітньому процесі;8

- створення комфортних умов навчання, учень має відчувати свою інтелектуальну спроможність;

- наявність проблемного завдання, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності тощо, формулюється та обстоюється (або змінюється під дією аргументів) власна позиція в атмосфері взаємної підтримки, доброзичливості;

- унеможливлюється домінування однієї думки над іншими, та опонентів одного над іншим;

- поєднання індивідуальної, парної, групової, колективної роботи.

Використання комп’ютерних засобів спростило технологію створення анімацій. Програми для створення – «рухомих картинок» дають змогу використати різні види рухів намальованих об’єктів: переміщення в одному напрямі, обертання, рух фрагментів об’єкта в різних напрямах (ефект вибуху) тощо.

За рахунок використання відео на уроках забезпечується зворотній зв’язок між викладачем і учнем. Анімацію можна додавати до веб-сторінок у формі анімованих GIF-файлів або вбудованого відео, але найпопулярнішим форматом веб-анімації є формат Shockwave Flash (SWF), що генерується засобами програми Macromedia Flash. Векторний формат анімації SWF особливо вдалий у сфері веб-анімації, оскільки графічні об’єкти можна компактно відобразити у векторній формі, а рух можна передати операціями з векторними даними. Отже, анімація у форматі SWF може мати нижчі вимоги до смуги пропускання, порівняно з відео або будь-яким бітовим форматом. Недоліком є те, що векторна анімація не дає всіх тих можливостей, що дозволяє бітове зображення.

Упровадження в навчальний процес продуктів Flash у поєднанні з методичними прийомами на уроках інформатики з використання мультимедіа дозволяє учням не тільки набути практичних навичок роботи, а й збільшити, за деякими даними, майже втричі рівень засвоєння матеріалу.

Використання комп’ютерно орієнтованих засобів і технологій не завжди можливе без додаткових технічних чи програмних комплексів. Однією з найбільш розповсюджених програм для створення відео є Windows Movie Maker.

Ще однією програмою створення відео є RenderSoft CamStudio – програма, яка призначена для запису екранної діяльності в стандартних .avi відеофайлах. За допомогою цього програмного засобу на уроках інформатики можна створювати відеофайли із записом усіх елементів діяльності – переміщення курсора, запуск програми, друкування тексту, натиснення кнопок або вибір пунктів меню.

Програму RenderSoft CamStudio використовують з метою:

– демонстрації особливостей роботи нового програмного забезпечення;

– створення фільмів для використання в навчальній діяльності;

– відстеження роботи програми, що виконується тривалий час;

– записування послідовності кроків, що викликають помилки в неякісно-му програмному забезпеченні;

– запису кінофільму.

Можливості розглянутих програмних продуктів різні: Windows Movie Maker дозволяє створювати відеоматеріали на основі наявних фото та відео, а RenderSoft CamStudio дозволяє записувати у відеофайл зображення з екрану монітора. Поряд із описаними вище програмами використовується TechSmith Camtasia Studio (розробник: TechSmith Corporation). Вона є лідером серед програм для створення презентацій та інтерактивних навчальних відеоматеріалів, дозволяє здійснювати запис зображення з екрану та фіксувати події, що відбуваються на екрані комп’ютера у відеофайл. У процесі проектування технології навчання значний час відводиться на створення тестів для перевірки знань учнів. Вони використовуються в тренувальних і контрольних вправах. Така форма контролю має низку переваг:

– охоплює контролем значний обсяг навчального матеріалу;

– зменшує, порівняно з традиційним опитуванням, витрати часу;

– дає можливість для впровадження модульного навчання та рейтингового контролю;

– підвищує об’єктивність оцінювання знань;

– є стимулюючим чинником, оскільки учні вивчатимуть саме те, що оцінюється;

– контролює не тільки значну кількість теоретичних питань, а й практичні навички;

– уможливлює розробку загального плану оцінювання знань учнів.

Одним із відомих програмних продуктів для тестування є пакет SunRav Test Office Pro. Пакет є комплексним рішенням для проведення тестування у закладах освіти і на підприємствах.

Однією з мережевих програм для створення та роботи з тестовими завданнями на уроках інформатики у закладах освіти є програмний пакет MyTest. Ця система використовується в процесі визначення рівня засвоєння теоретичних знань та практичних навичок. Викладач може оцінити або проаналізувати їх в будь-який зручний для нього час. Таким саме чином можна організувати роздачу тестів учням через мережу.

2.2 Використання інтерактивних сервісів

Об’єктивними умовами самореалiзацiї особистості в професiйнiй дiяльностi на початку ХХI століття є доступність необхідного освiтньо-iнформацiйного поля, озброєння кваліфікованих робітників не стiльки готовими знаннями, скільки способами здобуття, осмислення та використання цих знань у професійній діяльності. Сучасна цивiлiзацiя з її гуманiзацiєю i демократизацією суспільних відносин, швидкою зміною техніки i технологій, iнтелектуалiзацiєю виробничих процесів передбачає необхiднiсть широкого використання ІКТ у процесі навчання.

Розвиток засобів телекомунікацій та інтернет-технологій за останні десятиліття привів до широкого використання віддалених мережевих ресурсів. Багато провідних IT-компаній, серед яких Google, Microsoft, Amazon, мають власні «хмарні» сервіси, більшість із яких є безкоштовними.

Особливого значення набуває нині використання мережевих соціальних сервісів як програмного засобу з метою спілкування та взаємодії учасників за допомогою набору стандартних послуг, серед яких В. Осадчий виокремлює так:

1. Засоби для збереження закладок (Delicious, Bibsonomy, Zeto, Symbaloo, Бобр Добр та ін.) – он-лайн засоби для збереження посилань на веб-сторінки, які регулярно відвідуються.

2. Соціальні мережеві сервіси для зберігання мультимедійних ресурсів (YouTube, iTunes, Scribd, Flicker, SlideShare, Picasa та ін.) – засоби мережі Інтернет, які дозволяють безкоштовно зберігати, класифікувати, обмінюватися цифровими фотографіями, аудіо- і відеозаписами, текстовими файлами, презентаціями, а також організовувати обговорення ресурсів.

3. Мережеві щоденники (блоги) (Twitter, Blog.com, Blogger, Livejournal (Живий Журнал) і ін.) – сервіс Інтернет, що дозволяє будь-якому користувачеві вести записи з довільної тематики.

4. ВікіВікі (WikiWiki, Wikipedia) – соціальний сервіс, що дозволяє будь-якому користувачеві редагувати текст сайту (писати, вносити зміни, видаляти, створювати посилання на нові статті).

5. Соціальні геосервіси (Panoramio, Google Earth, Umapper та ін.) – сервісмережі Інтернет, які дозволяють знаходити, відзначати, коментувати, доповнювати фотографіями різні об’єкти на карті Землі з досить високою точністю.

6. Соціальні сервіси, що дозволяють організовувати спільну роботу з різними типами документів (Googledocs, Stixy, Prezi і ін.) – інтегровані сервіси Інтернет, орієнтовані на організацію спільної роботи з текстовими, табличними документами, іншими корпоративними завданнями.

Можна використовувати унікальні характеристики соціальних сервісів в такий спосіб:

1. Використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів. У результаті поширення соціальних сервісів в мережевому доступі виявляється величезна кількість матеріалів, які можуть бути використані в навчальних цілях.

2. Самостійне створення мережевого навчального змісту. Нові сервіси соціального забезпечення радикально спростили процес створення матеріалів і публікації їх в мережі. Кожен може не тільки отримати доступ до цифрових колекцій, а й взяти участь у формуванні власного мережевого контенту. Сьогодні новий контент створюється мільйонами людей.

3. Нові форми діяльності пов’язані як з пошуком в мережі інформації, так і зі створенням і редагуванням власних цифрових об’єктів – текстів, фотографій, програм, музичних записів, відеофрагментів.

4. Спостереження за діяльністю учасників спільноти. Мережа Інтернет відкриває нові можливості для участі школярів у фахових наукових співтовариствах. Нині найпопулярнішими є такі онлайн сервіси Веб 2.0 для створення і публікації дидактичних матеріалів:

– он-лайн сервіс для створення інтерактивних Flash-ресурсів і, перш за все, дидактичних ігор для уроків ClassTools.NET http://www.classtools.net. Його розробник – англійський педагог Рассел Тарр. За допомогою цього сервісу можна створити свою дидактичну гру або навчальну діаграму. Більшість дидактичних ігор можна успішно використовувати з інтерактивною дошкою;

– он-лайн сервіс JeopardyLabs http://www.jeopardylabs.com призначений для генерації тематичних вікторин.

– он-лайн сервіс для генерації пазлів з вихідних графічних зображень (фотографій) JigsawPlanet http://www.jigsawplanet.com/.

– он-лайн сервіс LearningApps http://learningapps.org призначений для створення інтерактивних вправ із різних предметів. Сервіс заснований на роботі з шаблонами (заготовками) для створення роботи.

– он-лайн сервіс для створення дидактичних матеріалів (робочих листів, головоломок, вправ, карток та ігор) WordLearner http://www.wordlearner.com.

2.3 Створення цікавих ситуацій на уроках інформатики з використанням проектів.

Крім зазначених вище способів застосування інтерактивних технологій, важливим і доречним при вивченні окремих тем є робота учнів над проектами, що дозволяє реалізувати знання і потенціал кожного учня для вирішення певного глобального завдання, зосередитися на виконанні завдань проектної діяльності.

Метод проектів сприяє забезпеченню умов для розвитку індивідуальних здібностей і нахилів дитини, учить критично мислити та інтелектуально вдосконалюватися. Він орієнтує учнів на самостійну, парну чи групову діяльність та активізацію навчання, при цьому реалізується творчий підхід до вирішення певної проблеми.  Учень навчається самостійно планувати, організовувати і контролювати свої знання та дії.  Найефективніше використовується дана технологія на заключних уроках з теми. Проекти робляться не за одну годину. Вони вимагають тривалої, клопіткої праці роботи в творчих групах, парах, індивідуально. Це короткочасна або довготривала дослідницька, творча, інформаційна робота з боку учнів під керівництвом вчителя.

Наприклад, пропоную учням створити проекти: проекти-соціологічного дослідження: "З яким настроєм учні приходять до школи", "Виявлення уявлень однокласників про своє майбутнє", "Взаємини в класі, прогнозування подальшого розвитку відносин", "Відносини   з батьками і друзями", "Престиж школи", "Пошук творчого потенціалу серед учнів школи", "Професійно-навчальні інтереси й планування своєї майбутньої професійної кар'єри"; дослідницькі проекти: "У світі операційної системи", "Історія обчислювальної техніки", "Мої партнери в сучасному суспільстві"; творчі, дослідницькі,  інтеграційні  проекти: "Історія кожного - історія нашого народу", "Мій рідний край - колиска долі", "Ми живемо, щоб пам'ятати!", "Весняні дива", "Рідний край кохати - в сім'ї прославляти", проекти на екологічну тематику, здоровий спосіб життя тощо.

Під час цієї роботи учні розвивають свою творчість, власну фантазію, а головне, вони отримують позитивний результат, що підвищує їх самооцінку.

Участь учнів у навчальному проекті буде усвідомленою та продуктивною, якщо в процесі роботи вони знайдуть відповіді на такі питання:

 

 

Планування навчального проекту здійснюється за такими етапами:

І етап. Організація проекту (визначається мета, конкретизуються завдання)

ІІ етап. Планування проекту (визначаються шляхи розв’язання проблеми, формуються творчі групи, визначається продукт діяльності і форма його презентації).

ІІІ етап. Реалізація проекту (узагальнюються одержані матеріали, виконується робота згідно складеного плану, оформлюється результат).

ІV етап. Підсумок проекту (презентація результатів роботи, рефлексія).

Проектна технологія передбачає створення відповідної проблемної ситуації, під час вирішення якої учні, оволодівши певною сукупністю академічних знань, здатні засобами проектної діяльності показати як теоретичний аспект розв’язання поставленої задачі, так і можливості практичного застосування одержаних результатів. Проектна технологія завжди орієнтована на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову. У процесі підготовки проектної роботи задіяні різні види діяльності – розумова, комунікативна, практична і презентаційна. За цих умов самостійна робота, по-перше, стимулює розвиток критичного мислення майбутніх фахівців, їхні пізнавальні й дослідницькі навички, здатність орієнтуватися в інформаційному просторі. По-друге, вона створює передумови для інтеграційних процесів взаємопроникнення знань із різних галузей науки, використання різноманітних способів, методів і засобів навчання у процесі досягнення конкретної навчальної мети:

Наприклад, на початку вивчення теми викладач формулює тему, проблему і пояснює завдання. Учні об’єднуються у групи і впродовж декількох занять опрацьовують матеріал, використовуючи додаткову літературу та різні джерела. Учні повинні: сформулювати заголовок і план кожного параграфа; написати невеликий авторський текст; відібрати матеріал для рубрики «словничок», завдання до тексту і т. д.; придумати ілюстрації.

Ігрові технології – ефективний засіб навчання, що активізує увагу, підвищує інтерес до вивчення дисципліни, уможливлює процес обговорення, констатування та оцінювання результатів. До основних структурних компонентів гри відносять: ігрову задумку (визначення та усвідомлення мети), ігрові дії (вибір виду навчально-пізнавальної діяльності), дидактичні завдання (пізнавальний зміст), обладнання (необхідні засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру).

Технології навчання у грі. Дискусія (метод „Прес”, „обери позицію”, „телевізійне ток-шоу”). Метод проектів (проект „Громадянин”). Тренінгові методи навчання (міні-лекція, групова дискусія, ігрові методи, метод конкретних ситуацій (кейсів), мозкова атака).

Завдяки ігровим технологіям учні, спробувавши свої сили як учасники гри, у майбутньому зможуть самостійно проектувати, організовувати і проводити різноманітні ігри під час проходження педагогічної практики, а згодом – і у професійній діяльності – на уроках інформатики в професійних закладах освіти. Більшість дидактичних ігор можна успішно використовувати з інтерактивною дошкою; Приклад: Тема «Комп’ютерні публікації». Для успішного засвоєння учнями даної теми можна використати такий метод інтерактивного навчання, як рольова гра. Під час цієї роботи учні уявляють себе журналістами, адже перед ними стоїть нелегке завдання — створити статтю, яка б зацікавила людей. Під час створення сайту учень виступає в ролі дизайнера, перед яким стоїть завдання не тільки дібрати матеріал з теми, а й оформити його таким чином, щоб усе було гармонійно.

2.4. Методичні рекомендації щодо організації навчальної діяльності інтерактивними методами.

Усе викладене вище аж ніяк не означає, що потрібно впроваджувати тільки інтерактивне навчання. Для навчальної діяльності школяра важливі всі рівні пізнання і всі види методик та технологій. О.Пометун в своїй роботі  подає таблицю, де показує сильні і слабкі сторони пасивного, активного та інтерактивного навчання. Беззаперечно, у сучасному світі успішним може стати той, хто вміє думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні технології.

Для того, щоб подолати труднощі у застосуванні інтерактивних технологій, О.Пометун радить наступне: 

«Інтеракція потребує значного часу на підготовку. Необхідно починати з поступового застосування окремих елементів. Якщо застосування інтерактивної моделі не дає результатів, треба переглянути використану стратегію».                     

Для результативного примінення інтерактивного навчання, зокрема, для того, щоб охопити весь необхідний матеріал і детально його вивчити, педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

-дати завдання учням для попередньої ПІДГОТОВКИ;

-відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;

-під час самих інтерактивних вправ дати учням достатньо часу для обдумування завдання, щоб виключити механічність виконання;

-на одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

-дуже важливим є глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи;

-добре вивчити і продумати основний і додатковий матеріал (тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо);

-старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;

-мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших випадків, проблем; 

 

ВИСНОВКИ

Головною метою української системи освіти, згідно з Національною Доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, є створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж життя, формування й розвиток цінностей громадянського суспільства. Реалізація основних положень Доктрини має забезпечити «перехід до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти», що надалі стимулюватиме збільшення самостійності й самодостатності особистості, її творчу активність.

Удосконалення підходів до організації навчання посилюється інтеграційними процесами в Європі та необхідністю підвищення професіоналізму вчителя у використанні інноваційних педагогічних технологій.

Виходячи з цього, технологічний підхід у світовій педагогічній практиці розглядається як альтернативний традиційному, в основі якого лежить отримання готових знань та їх репродуктивне засвоєння, а елементи технологізації зустрічаються в працях більшості видатних зарубіжних і вітчизняних педагогів.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Отже, інтерактивні технології – це творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів. Інтерактивне навчання – це таке навчання, за допомогою якого учні в процесі бесіди, дискусії, розмові одержують нові знання, закріплюють та узагальнюють їх. Таке навчання приносить найбільших результатів (до 90%), це доведено Національним тренінговим центром, і висвітлено в так званій «Піраміді навчання». Існує велика кількість інтерактивних методів. Кожен викладач має обрати ті, які будуть відповідати віковим та індивідуальним особливостям учнів, а також які будуть відповідати певному завданню.

Серед різноманітних інтерактивних технологій, що використовуються в освіті, для закладів професійної освіти найбільш актуальними є такі:

- хмарні технології;

- проектні технології;

- ігрові технології;

- SMART-технології;

- технології групової взаємодії;

- технологія Веб-квест тощо.

Таким чином, я розглянула досить широкий спектр наукової літератури і встановила, що дана тема є досить актуальною на сучасному етапі педагогічних досліджень, адже змінюються орієнтири освіти, що в свою чергу вимагає нових підходів до організації навчально-виховного процесу.

Сьогоднішні учні є продуктом інформаційного суспільства, що відрізняється різноманітністю, рухливістю, мінливістю. До того ж кожен з учнів є яскравою особистістю, яка характеризується, крім статі, етнічною, релігійною належністю й особливим індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку, стилем учіння (сприйняття, запам’ятовування, дослідження). Інтерактивне навчання необхідне насамперед для забезпечення саме індивідуальних потреб дитини у навчанні.

Уроки інформатики - напружена, науково організована праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває розумові та творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності. Для підвищити ефективності уроків інформатики необхідно звернути увагу саме на використання інтерактивних технологій.

Тому сьогодні головне завдання школи – не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до неперервного навчання. Тому одним із перспективних напрямів реформування освіти є впровадження компетентнісно спрямованого підходу в проведенні інтегрованих уроків.

Основні завдання інтегрованих уроків полягають у формуванні таких компетентностей:

1. Пізнавальна компетентність: уміння спостерігати за навколишнім середовищем, знайомитися з пам'ятками історії і культури, формувати особистісне сприйняття дослідженого матеріалу.

2. Інформаційна компетентність: виявляється в умінні технологічно мислити і передбачає наявність аналітичних, проектних, прогностичних умінь в засвоєнні і застосуванні інформації. Слід зазначити, що в сучасному тлумаченні терміну «інформаційна компетентність» найчастіше мається на увазі використання комп'ютерних інформаційних технологій, а точніше визначення слід трактувати як «комп'ютерна інформаційна компетентність». Формування інформаційної компетентності, перш за все, припускає формування універсальних навичок мислення і вирішення задач. До них відносяться уміння спостерігати і робити логічні висновки, використовувати різні знакові системи і абстрактні моделі, аналізувати ситуацію.

3. Творча компетентність: акціях, пошуковій та дослідницькій роботі.

4. Соціальна компетентність: здатність до співробітництва, соціальна активність, культура спілкування, збереження та примноження культури, звичаїв, традицій українського народу, повага до людей праці, формування позитивних якостей емоційно-вольової сфери (самостійність, колективізм, працелюбність, ініціативність, відповідальність та інше), доброзичливість, вміння працювати в колективі.

 Тому, на мою думку, саме використання інтерактивних технологій займають центральне місце у формуванні ключових компетентностей в учня.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Биков В. Ю. Технології хмарних обчислень, ІКТ-аутсорсинг та нові

функції ІКТ-підрозділів навчальних закладів і наукових установ / В. Ю. Биков // Інформаційні технології в освіті. – 2011. – № 10. – С. 8-23.

2. Васильєва Н. М. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках предметів гуманітарного циклу / Н. М. Васильєва // Управління школою. – 2009. – № 34. – С. 22-24.

3. Вегерчук С. М. Використання мультимедійних технологій навчання на уроках історії та правознавства / С. М. Вегерчук, О. В. Тимошенко, Ю. А. Кондратова // Історія та правознавство. – 2006. – № 10. – С. 15-16

4. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи / І. Гейко // – 2010. – № 3/4. – С. 229-232.

5. Гордійчук Г. Б. Використання проектної технології навчання як засобу забезпечення практичної спрямованості навчального матеріалу з трудового навчання / Гордійчук Г.Б., Стратій Д.А. // – Вінниця: ТОВ «Планер», – 2011. – С. 397-401.

6. Губань О. Інтерактивні методи у виробничому навчанні учнів професійно-технічних училищ / О. Губань // Світло. – 2007. – № 1. – С. 79-82.

7. Гуревич Р. С. Сучасні веб-технології та їх використання в навчальній діяльності / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія // Польсько-український щорічник українсько-польський: Професійна освіта: педагогіка і психологія ; за ред. Тадеуша Левовицького, Іоланти Вільш, Івана Зязюна, Неллі Ничкало. – Випуск ХІІІ. Ченстохова-Київ, 2011.– С. 303-309.