Інтернет-«групи смерті»: причини участі дітей, симптоми та рекомендації педагогам, батькам

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17

Тема: «Інтернет-«групи смерті»: причини участі дітей, симптоми та рекомендації педагогам, батькам»

Виконавець:

Соціальний педагог

та практичний психолог

Тітова Анастасія Олександрівна

 «Про інтернет-«групи смерті»: причини участі дітей, симптоми та рекомендації педагогам, батькам»

Про «групи смерті», які полюють на українських підлітків, сьогодні мало хто не чув. Хоча явище подібних асоціальних молодіжних угрупувань існує досить давно

Згадаймо групи «емо», «готів» та ін.,  підліткова суїцидальна поведінка, на жаль, відома усім дорослим, проте зараз інтерес до теми саморуйнації  дітей швидко зростає кожного дня. Її підхоплюють ЗМІ, педагоги розповідають на батьківських зборах, у мережі Інтернет повно тематичних статей.

Усе це призводить до масштабної реклами груп «смерті»,такіх як: Синій кит;-это самое могущественое из морских животных,Для подростков кит символизирует с одной стороны-силу,а с другой - огромное животное,способное выброситься на берег и покончить с собой.В китах подростки видят самих себя –непонятных и неуслышаных большим океаном(социумом,родителями и другими подростками)

Беги или умри;

Зникни на 24 години;

68 ножевих ударов;

Разбуди мене в 4-20.

Зацікавлені підлітки все частіше і частіше  заходять ці сторінки. Безумовно, виникає запитання «Чи можна розповісти дитині про небезпечні ігри і таким чином не спровокувати її зацікавленість?» Це питання не повинно перетворюватись на риторичне, адже йдеться про життя дітей…

Наше завдання сьогодні – зробите усе можливе, щоб не потрапляти під хвилю емоцій, якою захопило країну, важливо реально оцінювати ситуацію та подивитися правді у вічі. Що ми, педагоги, батьки, робимо не так? Коли наші діти особливо вразливі і шукають «себе» на таких сайтах «смерті»?

Ось як на одній із сторінок сайту «ВКонтакті» діти відповідати на запитання провокаторів що для них «життя»…

Жизнь – это возможность поиздеваться над другими…

Жизнь – это определенный период времени, за который ты испытываешь боль…

Жизнь – это наказание, она совсем не нужна…Будет хорошо, когда все люди на земле вымрут…

Жизнь  – это боль…

Як бачимо, саме такі депресивні настрої сьогодні актуальні серед молоді. Що ми, дорослі, робимо не так?! Що саме стає пусковим механізмом саморуйнації і які її причини ?

Якщо дитину не цінують: на її думку і на неї саму не звертають уваги ні вдома, ні у школі. А на таких сайтах, скоївши спроби убити себе, підліток відразу стане головним об’єктом для обговорення, а значить, він може додати собі цінності, ваги;

Якщо  дитині не вистачає уваги і підтримки дорослих. Чи часто ми запитуємо дітей «Як твої справи, що нового?» і дослуховуємо відповідь до кінця? Саме засобами подібних інтернет-сторінок підліток привертає до себе увагу, надає собі і своїм вчинкам значущості;

Якщо дитина не має у житті значущої, авторитетної особи, а саме дорослого-наставника (батька, тренера, вчителя, старшого брата/сестри), вона шукатиме його деінде, виконуючи страшні завдання, чекаючи на схвалення модератора групи. Адже саме у підлітковому віці у дитини формується і змінюється ставлення до світу дорослих, з’являється усвідомлення того, що «я і усі дорослі – ми  на одному соціальному щаблі»; «я можу знехтувати вашою думкою, і врешті решт – ніхто для мене не авторитет!»;

Якщо дитина почувається самотньою, нікому не потрібною. Дітьми, які знаходяться у депресії, легше маніпулювати, вони швидко піддаються на  провокації, стають залежними через загальне почуття спустошення та втрати сенсу життя. У залежність потрапляють діти, що втратили опорність, яку частіше за все дає сім’я. Інтернет-групи дарують відчуття близькості, прив’язаності нехай навіть до чужих людей.    

Якщо дитина втрачає своє власне «Я». Дитині необхідно відчувати себе прийнятою у групу, бути включеною до спільної діяльності – такі сайти дають цю можливість. Тут можна вільно самовиражатись, демонструвати свою асоціальну поведінку, бути не таким, неправильним, вільним, задовольняти потребу у визнанні іншими однодумцями. Групи «смерті» не вимагають жорсткої соціальної ролі, їх мета – взяли участь і розійшлися.

Чому досі ми не спостерігали такого небезпечного явища? Тому, що раніше діти могли задовольнити свої потреби у спілкуванні, у взаємодії з іншими у різних молодіжних субкультурах. Діти об’єднувалися за своєю провідною психологічною травмою. Зараз же віртуальний світ створює певний транс для підлітків, дарує несправжнє відчуття свободи, волі та паралельної реальності, у якій можна усе. Критичне мислення дітей  послаблюється, здатність аналізувати  згодом зникає. Організатори даних Інтернет-сторінок навмисно змушують своїх користувачів бути на зв’язку вночі: порушення режиму сну підвищує рівень тривожності, притупляє емоції, посилює депресію, діти стають більш «піддатливими», їм можна навіяти що завгодно, світ для них стає чорно-білим.

Зрозуміло одне, основний діагноз: недоувага і недолюбов!

Які симптоми та сигнали можуть демонструвати підлітки-учасники «груп смерті»:

•    Якщо є ознаки недосипання – це привід для занепокоєння. Усі завдання гри дають вночі та вранці, наприклад  група така «Розбуди мене о 4:20». Вступаючи в неї, дитина створює додаткову сторінку, де немає фото і вказані чужі дані. На неї і надходять завдання.
•    Якщо підліток багато часу проводить у соціальній мережі “ВКонтакті”: можливо, раптово почала буквально в ньому жити. В інших соцмережах «груп смерті» поки не зафіксовано.
•    Якщо захоплено і повсюдно малює метеликів, китів, єдинорогів. На тілі у дитини з’явилися порізи, видряпані лезом на шкірі цифри, кити, дивні татуювання.
•    Якщо дитина раптом стала незвично замкненою, відстороненою, байдужою до улюблених речей, не спілкується з однолітками, пропускає заняття, не говорить з батьками. Або навпаки, простежуються приливи ніжності, раптові сльози.
•    Якщо вона почала робити екстремальні вчинки і фотографувати їх, знімати на відео.
•    Почалися розмови про безглуздість життя (пам'ятаємо, що підлітковий вік - час екзистенціальних запитань).
•    Якщо на сторінці підлітка з’явився зворотний відлік часу, а дитина часто просить пробачення за все, намагається завершити усі справи.

Психологи вбачають на сьогодні такі шляхи профілактики смертельних квестів:

1) розвиток інтересів дитини поза Інтернетом, у реальному житті: активне залучення дітей до позаурочної, гурткової діяльності за інтересами;

2) збереження довіри у стосунках, теплого контакту, для того, щоб дитина бачила в батьках, в педагогах підтримку, допомогу у складний час, завжди могла звернутися до них;

3) організація спільних справ як вдома, так і в школі: виховання відчуття приналежності до соціуму, розвивати вміння будувати діалог, співпрацювати, робити щось разом з дітьми і дорослими;

4) планування майбутнього разом з підлітками, збільшення рівня життєвої мотивації, пошук майбутньої професії – усе це мотивує робить життя дитини яскравішим;

5) формування у дитини почуття стабільності у завтрашньому дні. Через складну соціально-економічну ситуацію в країні батьки змушені вирішувати багато проблем: багато працюють, їм не вистачає вільного часу, рівень тривожності, агресивності дорослих постійно зростає, це передається дітям, вони часто наодинці зі своїми думками, не знають чим зможуть допомогти батькам і лише відчувають нестабільність.

Постійний негативний фон у школі, сім’ї, у взаєминах з ровесниками гнітюче впливає на психіку дитини. Тому іноді просте запитання «Як пройшов твій день сьогодні?» або фраза «Не хвилюйся, разом ми з усіма проблемами впораємося» дарує дитині необхідну підтримку.

Багато хто з нас у цій залі одночасно і педагог, і батько. Тому, сподіваюся,  на  розуміння і надзвичайно серйозне ставлення до розв’язання цієї проблеми. На останок скажу кілька слів саме батькам: реакція дорослих на небезпеку – це завжди заборона і жорстке «НІ». Крайнощі у цій справі не допоможуть, а лише викликатимуть протест підлітків.

Розмовляйте про життя і про ігри також. Не питайте «чи знаєш ти таку-то гру», спитайте краще «а чи хтось розповідав тобі про ігри, які не тільки відбуваються в мережі, а виходять за її межі, коли у  реальному житті потрібно виконувати завдання, і що ти думаєш про це?». Не говоріть своїй дитині: «ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати», краще їй скажіть «а що ти зробиш, якщо тобі хтось таке запропонує?» Начебто ті самі фрази, але акцент інший.

Керівникам навчальних закладів зараз необхідно:

1. Максимально посилити соціально-психологічний супровід, включаючи заклади, де на сьогодні немає практичного психолога та соціального педагога.
2. Підвищити вимоги до психологічної служби навчальних закладів щодо здійснення систематичної роботи, спрямованої на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі та попередження саморуйнівної поведінки.
3. Раціонально розставляти пріоритети  навчально-виховної роботи, особливо у весінній та літній періоди.
4. Здійснювати співпрацю з представниками сектору ювенальної превенції Криворізького відділу поліції; департаменту кіберполіції Національної поліції України, іншими правоохоронними органами та громадськими установами, організаціями, що опікуються питаннями пропаганди здорового способу життя й запобігання травматизму серед учнів, працівників навчальних закладів.

Зрозуміло, що кожний випадок завжди індивідуальний. Часто у таких питаннях стає необхідною допомога психологів, психотерапевтів, соціальних педагогів. Головне завдання педагогів, батьківської громадськості – знати, відчувати дитину, поважати, цінувати її, довіряти їй. Вона так на це чекає… Адже краще за нас ніхто не знає наших дітей.

Дякую за увагу!