Родинне свято "Моя бабусенька"

Загальноосвітня школа I-IIIст. с. Годомичі

 

Моя бабусенька

 

 

 

 

 

 

Класовод  Ващук Н. П.

 

Родинні свята як одна із форм національно-патріотичного виховання в школі

 Нині в галузі освіти йде інтенсивний пошук шляхів підвищення рівня освіченості й вихованості  учнів. Великої уваги заслуговують інноваційні технології виховання школярів у позанавчальний час, зокрема, використання засобів народознавства, спрямоване на співпрацю вчителів, учнів, батьків. Саме це є актуальною потребою сучасної дидактики, органічною складовою духовного відродження нашої нації, її оздоровлення, могутнім стимулом розвитку особистості.

 Дитина, народжуючись на світ, одразу потрапляє під вплив своєї родини, виховний ідеал якої вже сформовано під впливом старших поколінь і відкореговано суспільством.

 Найближчим середовищем для дитини є її сім'я, родина, а вже потім – вихователь і суспільство. Сім'я – це невсипуща берегиня національних звичаїв і традицій, пам'яті предків. Народна мудрість говорить: «Без сім'ї немає щастя на землі», «З родини йде життя людини».

 Пам'ять про своїх пращурів – не забаганка.

 Це була природна потреба триматися свого роду, оберігаючи у такий спосіб сімейні реліквії і традиції та передаючи у спадок наступним поколінням.

 Божа заповідь гласить: «Шануй батька свого і матір свою – і добре тобі буде, і довголітнім ти будеш на землі, яку Господь Бог дає тобі». І за цією заповіддю повинна жити кожна людина.

 Ми, вчителі початкової школи, поглиблюємо знання учнів про повагу і любов до старших членів родини – бабусь і дідусів. Вчимо дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм. І разом з тим, відроджувати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

 Традиції – це та наша спільна історія, яка живить і єднає нас. І ми сьогодні з усією відповідальністю маємо ставитися до формування високого національного ідеалу.

 

 

 

 

 

На середину класу виходять хлопчик і дівчинка.

На вишитому рушнику тримають хліб сіль.

 

 

Доброго дня! Доброї днини!

Ми вас чекали на наші гостини,

Щоб вшанувати старійшин роду,

Якому в нас нема переводу.

 

 Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

 Стрічаємо з хлібом, любов ю і миром.

 Хай в кожній хаті будуть короваї,

 Щоб люд ніколи хліба не просив.

 

Звучить мелодія пісні «Родина, родина від батька до сина»

 

 Вчитель. Родина, сім’я – найдорожче для кожної людини. Тут вона робить свої перші кроки, навчається любові й добра, вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

 Ще з давніх часів в українській родині виробився звичай шанувати найстаріших її членів. Ними є невтомні трудівниці, берегині скарбниць мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарки – наші бабусі.

 Тому сьогоднішнє свято приурочене найпочеснішим людям в сім’ї – бабусям.

 

 Вартий пошани сивий волос

 І тихенький хрипкий голос.

 До тих зморщок придивіться,

 Станьте ближче й поклоніться.

 

 ВчительМи дізналися, що в нашій класній родині є 16бабусь і 2 прабабусі. З різних причин не всі бабусі присутні на нашому святі. Але пам'ятайте: сьогодні сказані слова про них сколихнуть їхні душі, де б вони не були. Адже відстань для духовного спілкування не знає меж, і будь-яка відстань стає здоланною.

     

Тільки вслухайтесь в саме слово: бабуся, бабусенька, бабусечка, бабулечка, бабуня, бабусечка, бабця. Правда воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе?

А чому?

Тому, що бабуся прожила удвічі більше за наших маму і тата.

Бачила удвічі більше за наших маму і тата.

І ми удвічі дорожчі для неї, бо ми діти її дітей.

Бо ми – її онучатка, дівчатка і хлоп’ятка.

Бо ми – її пташенятка, ластів’ ятка, нехай іноді й поросятка.

 

• І коли це бабця називала мене поросятком?
• Напевно, тоді, коли ти був бруднулею.
• Згадав! Це було тоді, коли я забруднив нову сорочку,

І щоб сховатися від мами до бабусі утікав!

А вона побурчить, поцілує та й мовчить.

 

Чи сюди, чи туди,

Чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята, -

Все до бабці біжимо.

 

І щасливий той живе,

В кого бабця люба є.

Той біди вже не зазнає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

 

А дбає про тебе бабуся тому,

Що ти її дитиночка-кровиночка.

Правду кажуть у народі:

«Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

 

Сьогодні вірші будемо читати, пісеньки співати

Для вас, бабусі наші дорогі.

 

Чому це так багато стало теплоти?

Це наші бабусеньки стільки принесли.

Кожна бабусечка сяє сонячним теплом,

Безмежною щедрістю й добром.

     

Хто це, хто це хочу знати

Нас найбільше в світі любить?

Хто молитви нас навчає?

Хто нам казочку читає?

Всі: бабуся-сонечко, бабуся- зіронька.

 

Хто сорочечку нам вишиє, скажіть?

По голівці, хто погладить, підкажіть?

Хто нам слізки витирає,

І від злого захищає?

Всі: бабуся-сонечко, бабуся-зіронька.

 

Для бабусь-сонечок, для бабусь-зірочок наш музичний дарунок.

 (Звучить пісня)

 

 Вчитель Кожному з нас, чи нам 5, чи 25, чи й 45 хочеться до своєї бабусі. Біля неї добре, тепло, затишно.

(Діти сідають поруч з бабусями)

 

Бабусю моя дорогенька,

Матусю моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустинку тепленьку пухову.

Як гарно з тобою малечі,

Бабусю, завжди будь здорова!

 

Бабцю, бабусю, ти моя рідненька!

Бабцю, бабусю, дорога моя!

Бабцю, бабусю, ти усім нам ненька,

Зігріва серденько доброта твоя.

 

Бабусенько-бабусю, до тебе пригорнуся.

Моя голубко сива, пораднице моя.

Для мене ти найкраща,

Бабусенько моя.    

Бабусю, дай руки твої поцілую,

За шийку тебе обійму, і щічку погладжу.

Ти знаєш, бабусю,як дуже тебе я люблю.

І ти мене любиш, хоч я неслухняна.

Частенько і шкоду роблю,

Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,

І я тебе дуже люблю!

 

Бабуся пожаліє, коли сумую я.

Найкраща в цілім світі бабусенька моя.

 

Ніхто про те не знає, як я її люблю,

Бабусю дорогеньку, голубоньку мою.

 

На руки ваші подивлюся, що пестили ніжно голівку.

Ці руки моєї бабусі гойдали маленьку колиску.

Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки зробити:

Сорочечки вишити гарні,

Сніданки й обіди зварити.

За все, за все вам вдячні, бабусю.

 

 

Ледве сни ранкові відлетіли,

Вже бабусі наші все зуміли:

Нам косички заплести,

І у хаті підмести,

Пиріжки спекти,

Полить вазони,

Каші внукам наварить,

Як же нам їх не любить?

Бабусі вміють працювати,смачні страви готувати і за нами доглядати.

Вміють все робить в житті,у них руки – золоті.

 

ВчительІ справді, ось які чудові витвори принесли вони сьогодні на свято.

 Бабуся не має часу на спочинок, на слабкість, бо вічно живе турботами дітей та онуків. Її руки завжди у роботі. Торкніться бабусиних рук. Ці натруджені руки пахнуть смачними пиріжками, свіжим борщиком, духмяним чаєм з лікарських трав, парним молочком, картопелькою в мундирах. А ще бабусині руки пахнуть ніжною ласкою, колисковою піснею.

 Заспівай мені, бабцю моя,

 Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії берізкою.

(Бабуся виконує колискову)

     

Люба бабусю! А розкажіть, як ви доглядали нас, внучат, наших маму і тата? Чи важко було вам це робити?

(Розповідь бабусі)

 

Вчитель  А зараз проведемо веселу перерву. Налаштуємось на гумористичну хвилю.

   Не вам

• Та й набрид же своїм плачем ти мені, Петрусю!
• Це не вам я, мамо, плачу.
• А кому?
• Бабусі!

 

Не чужа

• Не брудни скатерті, Іване!
• Чому?
• Бабуся прала її, прасувала. Треба поважати чужу працю!
• Але ж бабуся не чужа!

 

Звідки двійки у Гафійки?

Добре вчилася Гафійка.

А чомусь це враз дивись,

Раптом двійки завелись.

Звідки двійки у Гафійки?

Таємниці тут нема.

От розказує Гафійка:

• Через те у мене двійка,

Що послали в нас бабусю

Аж на місяць в місто Львів.

Там такі відкрились курси

Навчання бухгалтерів.

А чого навчатись їй?

Зовсім зайве діло.

Вже ж вона задачник мій

Назубок завчила.

А самій мені, хоч плач,

Не рішить ніяк задач.

(Діти виконують пісню)

 

З ранку до ночі трудиться бабуся,

В неї я охоче працювати вчуся,

Годі їй мити, підмітати –

Я сам швиденько приберу в кімнаті.

 

Багато в бабусі турбот – не злічить!

Одній всю роботу нелегко зробить.

І хочеться нам, друзі, таке усім сказать:

Всі: Ми будемо бабусі завжди допомагать!

 

ВчительДуже приємно бабусям, коли онуки охоче допомагають їм у домашніх справах. Зараз дізнаємось, хто з вас найкращий помічник.

 

   ( Конкурси )

1. Принести дров (перенести палички).
2. Перебрати горох і квасолю.
3. Прибрати в кімнаті (із зав’язаними очима скласти кубики).
4. Зібрати врожай (із зав’язаними очима зібрати із асистентів закріплені защіпки.

 

5. Заплести косички меншій сестричці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Хто швидше збере до школи першокласника (одягнути і взути ляльку).

 

 

 

Вчитель На плечі наших бабусь-трудівниць крім домашніх турбот лягає ще й виховання внуків. Нерідко бабусі заміняють вам маму і тата. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «де?» та «чому?». От і доводиться звертатись до бабусь. А вонивсе встигають. Отож перевіримо їхні знання.

   

 Вікторина для бабусь

1. Головна пісня держави? (Гімн)
2. Столиця України? (Київ)
3. Як називається найвідоміша збірка творів Т.Г.Шевченка? (Кобзар)
4. Старовинна різдвяна пісня. (Колядка)
5. Що перевозили чумаки? (Сіль)
6. Який звір літає? (Кажан)
7. Як називаються рослини моря? (Водорості)
8. Чи можна носити воду в решеті? (Можна, якщо вона замерзла)
9. Що росте догори коренем? (Бурулька)

 

Бабусю, ви нас батькові й матусі помагаєте вчити:

Як вирости чесним, по правді жити.

Ми слова такі розважні пам’ятати будем.

І в життя вашу науку пронесемо всюди.

 

Нехай вас в своїй опіці Бог не опускає,

Хай міцне здоров я й силу посилає.

А до того, наша бабцю, хай ще на додаток

Гордість дасть вам і утіху за нас, за внучаток.

 

Спасибі, бабусі, за все,

Що ви для нас зробили.

Та дуже вас просимо:

Всі: Бережіть сили!

 

Вчитель Бабуся – невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою крихтою поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов ю передають їм свої вміння. Від бабусь онучатка вчаться шити, вишивати, в’язати, плести, пекти смачні пиріжки, розповідати цікаві казки, співати гарні пісні, бавити немовлят і виконувати домашню роботу.

 

Нехай, хоч і в маленькім ділі,

Та руки в нас уже умілі.

Для вас, наші любі, славні,

Ростем помічниками.

І подарунки змайстрували

Своїми власними руками.   

(Діти дарують бабусям саморобки)

 

Вчитель І сьогодні наші бабусі прийшли до вас не з порожніми руками. Вони принесли вам гостинці. А гостинці бабусі принесли вам, діти, у хустинці, як це колись робили їхні бабусі. Про такі гостинці й у вірші розповідається.

 

Бабуся в хустинці принесла гостинців

Що Петрику – бублик, цукерку – Оксанці,

А різблену, мальовану сопілочку – Вані.

Підстрибував Петрик, сміялась Оксанка,

На сопілці соловейком вигравав Іванко.

(Гостинці від бабусь)

 

Вчитель Кожна бабуся особлива і любима своїми внуками. А щоб дізнатись, як і за що онуки вас люблять, ми проведемо інтерв’ ю «За що я люблю свою бабусю?»

1. Я люблю свою бабусю за…

Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене сонечко й краса.

Подібної до неї я не знаю,

Коли б навіть обшукала землю й небеса.(Соло для бабусі)

 

2. Моя бабуся гарна й мила.

Вона найкраща від усіх людей,

І хоч вона вже трошки посивіла,

Але так любить нас – дітей!

 

3. Ой, яка ж бо ти, бабусю, дорога та мила,

Того словечком не сказати, не моя ще сила.

То не сонечко на небі, в лузі квітка красна,

То бабуся в нашій хаті добра все та ясна.

 

4. Ясне сонце світить з неба, веселить та гріє,-

В рідній хаті при бабусі кожен з нас радіє.

Без журби та у здоров ї жити, дай вам Боже!

А віддячити бабусі Бог мені поможе!   

 

5. Це ж бабуся! Я до неї пригорнуся.

Все бабуся зрозуміє,

Приголубить, пожаліє.

Бо бабуся – оборона,

Від недуг всіх – охорона.

 

6. Голосок розважливий, руки – працьовиті,

Хіба можна бабусеньку таку не любити?

Я до неї часто з братом в гості йду

І завжди рідненьку шанувать буду.

 

7. Свою бабусю люблю я з давніх пір

Її обличчя любе, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить

І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

 

8. Бабусю рідненька, ти моя квіточка.

Ти ніжна і тепла, неначе літечко,

Ти щира, ти щедра, як теє сонечко,

Я – твій онучок, а мама – донечка.

 

9. А в мене бабуся – неповторна,

Бо така вона в нас моторна!

Хату завжди тримає в порядку,

Вчасно копає й засаджує грядку,

Ще й вчитись мене заставляє.

Зі святом бабусю вітаю.

 

10. І точно я знаю, і всім тут скажу,

Що дуже і дуже бабусю люблю.

 

11. Як не любити бабцю дорогу,

 Я перед бабусею завжди у боргу.

 

ВчительРоки, роки… Вони біжать невблаганно. Їх не зупиниш і не повернеш назад.  Не вічні наші рідні, бо немає на землі нічого вічного. Проходить час і ми прощаємось з ними. «На все Божа воля», - кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної теплої бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради. І не гоїться в серці рана. Лише притупляється біль.

В серці не гоїться рана, душу біда напекла

Бабцю, чого ж ти так рано із дому навіки пішла?

Є в нашому класі діти, бабусі яких назавжди відійшли у Вічність. Діти принесли їх фотографії. Пом’янемо покійних бабусь хвилиною мовчання.

  (Хвилина мовчання)

 Але життя продовжується і як говорять у народі: «Живі думають про живе». Не хвилюйтесь, любі внучата. Вашібабусі ще довго будуть жити, багато вам цікавих історій розкажуть, ще багато всього вас навчать.

 

Піду я в крайню хату до баби Марусини

Ані дітей у неї, ані рідні-родини.

Вона старенька й квола, самотня й сумовита.

Бабусю я розважу, погомоню із нею,

Допоможу, чим зможу.

Хай радістю заповниться її самотня хата.

 

Вчитель  Згляньтеся, діти, на обділених долею бабусь, які мешкають поруч із вами. Бо все, що робиш для когось, робиш – для себе. Все повернеться до вас, зроблене і погане,і добре. То ж завжди намагайтесь робити добро.

 

 (Пісня)

 

Вчитель  В кожного з діток є своя мрія. Нехай дитяча, нехай фантастична. І не один раз чуємо: «А я як виросту…» Тоді вони починають будувати вілли, ставати бізнесменами, купувати дорогі машини. І дуже приємно чути, коли вони кажуть: «Бабусю, як виросту, зароблю багато грошей і обов’язково тобі допоможу».

 

Як виросту, бабусі я скажу:

В іномарці аж в столицю повезу!

Куплю модні черевички, підмалюю її щічки.

«Ти – найкраща в мене бабця!» - я скажу.

 

Спасибі вам – говорим знов

За вашу ласку і любов.

І вся вкраїнська дітвора

Всі: Вам зичить щастя і добра!

 

Хай радість і сонце заглянуть в віконце,

Відкриються двері для щастя й тепла.

Хай сила прибуде, здоров я зміцніє

На щедрі, на довгі, на многії літа.

 

Бабусю шануйте й дідуся!

Маму любіть і тата!

Нехай родина дружно уся

Буде на радість завжди багата.

 

Хай тішаться внуками бабуся та дід!

Хай татко і мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб могутній наш рід!

Хай злагода й мир панують в родині!

 

Вчитель  Щастя, здоров’ я, добра повні міхи,

А ще, крім того, у домі потіхи.

Хай радість у вашому домі вирує,

А діти і внуки за працю шанують.

  Хай буде згода у кожній родині, хай буде згода в нашій Україні.

 

(Бабусі з внуками співають пісню «Де згода в сімействі»)

 

Де згода в сімействі, там мир і тишина,

Щасливі там люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляє, добро їм посилає

І щастя їм дає, і щастя для людей.

 

Вчитель  Спасибі всім за приємні хвилини, проведені разом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Зотько О.  Виховуємо особистість. – Тернопіль, 2011
2. Шуль Я. Етика на кожен день. – Тернопіль, 2004
3. Перегінець О. Бережіть мир і бережіть бабусь ∕ О. Перегінець ∕∕ Розкажіть онуку. – 2014. - №4. – с. 61-63
4. Українське народознавство: Навч.посіб. ∕ За ред.  С. П. Павлюка. – 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання, 2004. – С.528.