Інтернет-семінар на тему "ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ "

Демчук Лідія Степанівна, вчитель початкових класів, Монастирищенська загальноосвітня школа I-III ступенів №2

"ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ"

"Недостатньо знати, необхідно також застосовувати" ( А.Франц )

  Перед сучасною школою постає завдання виховувати особистіть, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості, буде ставити перед собою завдання самовдосконалення і саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ висовує високі вимоги до діяльності людини, адже конкурентноспроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість.

 Формування компетентностей  відбувається в процесі різноманітних видів діяльності на уроках та поза уроками: активних, пасивних, інтерактивних, індивідуальних групових та інших. Всі вони важливі, бо діюча особистість повинна зуміти виконати й просту, механічну роботу, й складну творчу. Проте, зрештою, творчі види роботи - найважливіші, бо дитину в майбутньому чекає освоєння світу, а це не виконання вправи за зразком, це безперервна творчість, постійне розв'язання нестандартних завдань. Ще Сократ говорив: "Поставити дитину у безвихідь - значить поставити її у більш сильну позицію, оскільки тоді вона захоче дізнатись про щось нове й не може бути задоволеною, перебуваючи в стані незнання, вона неодмінно захоче вийти з такого стану тобто-дізнатися"[2, 4].

 На сучасному етапі методика пропонує багато дуже цікавих активних, інтерактивних, нестандартних форм роботи. Для активізації розумової діяльності учнів, для формування ключових компетентностей важливе гармонійне поєднання звичних, традиційних форм з інноваційними. Корисне все,що примусить дитину "зрозуміти → запам'ятати → засвоїти → принести до власної ціннісної системи → стати компетентною". А тому важливо працювати по порядку, від простого до складнішого,щоразу усвідомлюючи,що будь-яка робота спрямована на формування  якихось важливих рис,  умінь, навичок, які всі разом і складають компетентність.

 Найефективнішими, на мою думку, є нестандартні уроки з використанням інтерактивного навчання. Доцільним є застосування на уроках інноваційних технологій, зорієнтованих на збудження інтересу до набуття знань. А це застосування стратегій розвитку критичного мислення як засіб формування компетентностей молодших школярів. Актуальним ще є використання ігрових і проблемно-пошукових методів навчання. Я, вважаю, що саме гра допомагає зробити серйозне заняття не лише продуктивним ай цікавим.

 У своїй педагогічній діяльності дотримуюсь ідей і принципів особистісно зорієнтованого навчання, покладених в основу концепції Василя Сухомлинського:

 ∙ навчання шляхом подолання труднощів;

 ∙ дослідницький підхід  до предмета вивчення;

 ∙ виявлення природних схильностей і здібностей;

  ∙ урахування особливостей розумового розвитку дітей;

 ∙ визнання неповторності особистості кожного учня;

 ∙ людяність,чуйність і тактовність у ставленні до учнів.

Щоб навчити дітей критично мислити, потрібно створити необхідні умови, які б спонукали і стимулювали їх до цього. Учні повинні мати :

 а) час для збору інформації і її обробки;

 б) повинні усвідомлювати, що від них очікується ;

 в) повинні мати можливість для обміну думками;

 г) вміти вислухати всі думки та пропозиції, щоб сформулювати свою власну думку [5].

Але, насамперед, що ж таке критичне мислення? Це процес аналізу, синтезування й обґрунтовування оцінки достовірності/цінності інформації; властивість сприймати ситуацію глобально, знаходити причини і альтернативи; здатність генерувати чи змінювати свою позицію на основі фактів й аргументів, коректно застосовувати отримані результати до проблем і приймати зважені рішення – чому довіряти та що робити далі [3].

Всі ми знаємо, що діти – допитливі від природи та прагнуть пізнавати світ. Вони здатні висувати дуже багато оригінальних ідей. Тому головне завдання вчителя на уроці чи у проектній роботі – бути в першу чергу помічником, що стимулює учнів до пошуку інформації, пізнанню та осмисленню нового, генеруванню власних ідей

Для цього потрібно створити сприятливі умови для роботи на уроці; правильно сформулювати мету уроку; відтворити знання, уміння потрібні для наступних етапів уроку; створити сприятливі умови для роботи; виділяти головне й суттєве; дати можливість учневі стати власником ідеї, інформації, знань; обмінюватись знаннями  з іншими учнями , давати оцінку та самооцінку діяльності на уроці [4].

Для формування критичного мислення пропоную такі види роботи:

1. «Знаю-хочу знати-взнав».

 Учням задаються питання для самостійного осмислення за обраною темою.

2." Прогнозування".

Діти мають зробити свої припущення щодо теми та що вони знають з цього приводу. Вчитель може задати такі питання: як ви думаєте, що тут зображено? До чого це ? Яка тема нашого обговорення? Що ви чули про це?

3." Асоціація".

Застосовується для визначення теми уроку, розвиває уяву та інтуїцію. Учні мають висловити свої здогадки/асоціації про тему, завдання для вивчення теми, ціль вивчення цієї теми.

4. "Кошик ідей".

Вчитель задає питання про те, що учні знають про певну тему/проблему. Кожен учень записує те, що згадає (на це виділяється 2 хв.). Далі учні обмінюються інформацією в командах – записують нові ідеї, якщо такі в когось з’являться. Потім по колу кожна команда називає якийсь із записаних фактів і всі разом складають єдиний список ідей у вигляді тез – в одну «кошик»

5. "Правильно/неправильно".

Задаю класу заздалегідь продумані питання за темою заняття. Всі питання починаються з «А правда, що…?». Відповідь може бути тільки «так чи ні».

6. "Товсі/тонкі питання".

«Тонкі» питання передбачають відповідь лише «так чи ні» і починаються, наприклад, так: хто …? Що…? Чи правда, що…? Чи правильно твердження, що…? Чи можливо, що…? Чи згідні ви з…? Як звати…? Яку назву має…? «Товсті» питання вимагають розгорнутої відповіді – з аналізом, синтезом, порівнянням, оцінкою. Наприклад: дайте три пояснення, чому…? Поясніть, чому…? Чому ви вважаєте, що…? В чому різниця між…? Як можна узагальнити наступні поняття…? Що буде, якщо…?

7. "Дерево припущень".

Підходить для тем, що містять елемент прогнозування, або обговорень щодо розвитку якогось явища у майбутньому. Учні озвучують свої ідеї та спільно створюють «дерево передбачень», де стовбур – задана тема, гілки – передбачення (я думаю, що …; ймовірно, що буде так…), а листя – аргументи на користь тверджень.

8. "Алфавіт".

Учні отримують завдання написати якнайбільше фактів про тему навчання, при цьому кожне слово -  факт має починатися з літер алфавіту.

У своїй практиці я використовую такі форми та прийоми критичного мислення: "Мозковий штурм", "Мікрофон", "Кубування", "Гронування","Кола Вена", "Метод Прес", "Асоціативний кущ", "Передбачення ", "Прогнозування ",               "Технологія 4-х площин", "Сенкан", "Акваріум" та інші.

Вибір форм і прийомів роботи  залежить від віку та підготовленості школярів.

Для формування пізнавальної самоосвітньої компетентності  використовую на своїх уроках такі види роботи: складання презентацій, портфоліо, реалізацію творчих проектів, складання казок і їх презентації , рольові ігри, розв'язання суперечливих проблем. При цьому у дітей розвивається комп'ютерна, бібліотечна грамотність, уміння збирати й осмислювати інформацію [1,с.2].

Для формування наукової культурологічної компетентності використовую: написання творів-роздумів, творів-мініатюр, творів - п'ятихвилинок, складання кросвордів, дослідження орфограм, методичні прийоми "Ажурна пилка" і "Сніговий ком"; вчимось формулювати висновки , мотивувати вчинки героїв .Це розвиває уміння учнів бачити, аналізувати, синтезувати.

Щоб сформулювати особистісно психологічну компетентність  запроваджую на уроках такі види роботи: складання родинного дерева, відвідування музеїв, спілкування з художньою літературою, та інше.

 Рольові ігри , інсценування казок, уривків, ток-шоу "За і проти", "Круглий стіл", дискусії, бесіди, дебати, зустрічі - це основа для формування соціально-правової компетентності .

Усі ці фактори сприяють формуванню учня , як розумної . потенційно талановитої особистості.

 У роботі використовую різні форми організації діяльності учнів: індивідуально, парну, фронтальну, групову, самостійну роботу. Велике значення надаю підготовці до уроків у процесі якої діти займаються пошуковою діяльністю, читають чимало додаткового матеріалу, спілкуються між собою.

Але саме від майстерності учителя залежить формування ключових компетентностей школяра.

Список використаної літератури:

1. Цвинда З. Формування самоосвітньої компетенції молодших школярів // Початкова освіта. -  2010. - №10
2. Карпінська М. Школа успіху, школа радості // Початкова освіта. - 2015. - №3
3. http://etwinning.com.ua/content/files/659841.pdf
4. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // www.mon.gov.ua.
5. Державна програма "Вчитель" // www.mon.gov.ua.