Тема. Інтимна лірика Ліни Костенко
Мета: розвивати в учнів уміння чітко і відверто висловлювати свої думки; увагу, пам'ять, виразне читання поезій, соціальну, комунікативну, творчу компетентності;
ознайомити учнів з інтимною лірикою Ліни Костенко; дати учням можливість заглибитись у художній світ любовної лірики поетеси, пройнятись його ошляхетнюючим впливом, зрозуміти красу поетичної форми поетеси; повторити ідейно – художній аналіз поезій, художні засоби творення ліричних образів;
виховувати чуйність і повагу до почуттів інших.
Тип уроку: комбінований ( урок – аукціон)
Хід уроку
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова , як сонце, сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошеннятеми та мети уроку.
Саме такими словами мені захотілось почати наш урок. Як ви думаєте: чому? Якою буде тема нашого уроку? Так, це поезії про кохання Ліни Костенко.
Почуття любові, можливо,як жодне інше, прагне висловлення. Ось чому саме воно дає поштовх до творчості,самовираження.
Скільки вже створено пісень, написано творів про кохання! Здається, усі нюанси любовних почуттів уже зафіксовані в поетичному слові. Але в поезії Ліни Костенко ми відкриємо нові, неповторні грані цієї теми. Тому й вірші поетеси звучать, як пісня.
*Прослуховування пісні «В дні прожиті печально і просто…» у виконанні О. Богомолець.
Нині ви, молоді люди, на порозі нового етапу життя. До когось у сердечко вже постукало кохання, чиєсь ще у дорозі, але обов`язково воно досягне вас. Нехай ваше кохання буде щирим, очікуваним та вічним. Отож, сьогодні на уроці, звертаючись до перлин інтимної лірики Ліни Костенко, ми нагадаємо ідейно-художній аналіз поетичного твору, художні засоби творення ліричних образів, адже незабаром ви будете здавати ЗНО. Але, насамперед, я хотіла б, щоб ви прислухалися до власного серця, створили в класі атмосферу довіри, тепла, затишку. Адже всі ми, рано, чи пізно, переживаємо це прекрасне почуття, і потрібно бути готовим, щоб не втратити, не прогавити свого кохання, зберегти його, або ж, навпаки, не згоріти в ньому.
ІІ.Рефлексія.
Ліна Костенко народилася навесні, чудової пори, коли природа починає новий виток життя. Ця пора асоціюється з новими емоціями, коханням, квітами. Так, саме з квітами… Поява перших весняних квітів: підсніжників, пролісків, тюльпанів,- свідчать про початок відліку нового етапу життя. Психологи довели, що за допомогою квітів можна багато чого сказати про настрій, характер людини. Я пропоную невеликий тест-настрій до уроку.
Проведення тесту.
Діти вибирають для себе одну із запропонованих квіток і слухають результати.
Троянда. Це улюблені квіти творчих натур; сильні, вольові люди,що заради кохання готові на будь-які вчинки. Невпевнені в собі люди недолюблюють троянди.
Айстри. Їх любять люди,що обожнюють свою роботу, мають цікаві хобі; досить часто схильні до песимізму, меланхолії, паніки. У коханні дуже віддані.
Гвоздики. Улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні в своїх почуттях.
Нарциси. Подобаються людям,що готові принести себе в жертву заради коханої людини.Дуже турботливі ,віддані,часто живуть інтересами близьких.
Ромашка. Люди з тендітною, роматичною душею; досить часто з неврівноваженою психікою, настроєм; вірять у прикмети, і це частенько збурює їх почуття.
Бузок. Пристрасні, життєрадісні люди, що постійно шукають задоволень та розваг. Завжди бажані в компаніях. Але не постійні як у настроях, так і в почуттях.
ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.
Анкета автора
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1-й лот. Поезія «Світлий сонет» ( читає учениця)
СВІТЛИЙ СОНЕТ
Як пощастило дівчинці в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози - це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
Щоб отримати лот, треба першим ( і правильно) виконати завдання на картці учасника аукціону.
Картка учасника аукціону
Прізвище, ім’я
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 –й лот.
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
3 – й лот.
Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю.
Я вранці голос горлиці люблю.
Чи, може, це ввижається мені
той несказанний камертон природи,
де зорі ясні і де тихі води? —
Я вранці голос горлиці люблю!
Я скучила за дивним зойком слова.
Мого народу гілочка тернова.
Гарячий лоб до шибки притулю.
Я вранці голос горлиці люблю...
4 – й лот.
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
5 – й лот.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
V.Підсумки уроку.
Отож, закінчився наш аукціон. Кожен з вас за роботу з лотами отримає відповідний оціночний бал.
І як підсумок уроку я вам пропоную своєрідну вправу «Напиши кохання» (у вигляді серця). На початку уроку ми ставили проблемне питання: чи можна купити кохання? То як ви думаєте, можна?........Прослухавши так багато поезій про кохання, спробуйте узагальнити свою відповідь, зобразивши її як образи, символи цього прекрасного почуття у поезіях Ліни Костенко. Зобразити все це ви можете на серцях, у яких одна половина- це сумні сторони, а друга - усе те світле, що несе людям це прекрасне почуття.
Діти на паперових заготовках синім маркером вписують: сльози, печаль, розлука,.., а червоним- радість, зустрічі, діти,…
Слово вчителя. Отже, одні дарують своїм коханим солодощі, інші – прекрасні поезії, треті – м’якеньких пухнастих іграшок, що зігрівають своїм теплом, а я хочу вам наостанок подарувати пісню на слова Ліни Костенко «Недумано, негаданно…»
Звучить пісня «Недумано, негаданно…»
VІ. Домашнє завдання. Читати та аналізувати поезії Костенко, вивчити напам’ять одну з поезій на вибір, прочитати роман «Маруся Чурай»; творче завдання: написати власну поезію про кохання.
Поезії Ліни Костенко
СВІТЛИЙ СОНЕТ
Як пощастило дівчинці в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози - це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
*****************************************
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
******************************************
Я вранці голос горлиці люблю.
Скрипучі гальма першого трамваю
я забуваю, зовсім забуваю.
Я вранці голос горлиці люблю.
Чи, може, це ввижається мені
той несказанний камертон природи,
де зорі ясні і де тихі води? —
Я вранці голос горлиці люблю!
Я скучила за дивним зойком слова.
Мого народу гілочка тернова.
Гарячий лоб до шибки притулю.
Я вранці голос горлиці люблю...
******************************************
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
******************************************************
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
*************************************************************************
Недумано, негадано
Забігла в глухомань,
Де сосни пахнуть ладаном
В кадильницях світань.
Де вечір пахне м’ятою,
Аж холодно джмелю...
А я тебе, а я тебе,
А я тебе люблю...
Ловлю твоє проміння
Крізь музику беріз,
Люблю до оніміння,
До стогону, до сліз.
Без коньяку, шампана,
Я вже без вороття –
Я п’яна, п’яна, п’яна –
На все своє життя...