Історія для читання 3-4 клас

Чарівний ліс і неймовірні пригоди Кіпі

У далекій-далекій країні, за високими горами та глибокими морями, жив-був маленький капібара на ім'я Кіпі. Кіпі був не просто капібара, а справжній мрійник. Його мрії були такими ж великими, як океан, і такими ж яскравими, як веселка після дощу. Якось, сидячи на березі річки, він вирішив, що йому потрібно відправити

в подорож через Чарівний ліс, про який ходило багато легенд.  “Ну, хто ж не хоче бачити світ, де дерева розмовляють, а квіти співають?” - подумав Кіпі і одягнув свою найкращу капібарову шапочку, яка була яскраво-червоною з помпоном на вершині. 

Взявши в руки маленький рюкзачок, він вирушив у дорогу. Ліс зустрів його з радістю, адже у ньому завжди було весело. Як тільки Кіпі зробив перший крок, з-під кущів вискочила весела білка на ім'я Сніжка. 

“Привіт, Кіпі! Куди це ти прямуєш?” – запитала вона, підстрибуючи на місце. 

"Привіт, Сніжко! Я йду в Чарівний ліс, щоб знайти справжнє чудо!" - відповів капібара, гордо піднявши голову. 

"О, це чудово! Але будь обережний. У лісі живе багато дивакуватих істот. Наприклад, там є мудра сова, яка завжди загадує загадки!" - попередила Сніжка. 

Кіпі подякував Сніжці за пораду і продовжив свій шлях. Невдовзі він натрапив на величезне дерево, яке було настільки великим, що його верхівка зникала десь у хмарах. Під деревом сиділа стара сова на ім'я Совафія. 

«Привіт, юний капібара! Хочеш розгадати загадку, щоб пройти далі?» - спитала вона, поправляючи свої величезні окуляри. 

«Звичайно, я люблю загадки!» - відповів Кіпі, хоч у середині він трохи нервував. 

«Отже, ослухай: Що завжди перед тобою, але ти ніколи не можеш цього доторкнутися?» 

Кіпі задумався. У голові промайнули різні думки: «Може, це мій обід? Ні, я можу його з'їсти! Що ж це?» 

Раптом йому спало на думку: “Це ж майбутнє!” 

“Вірно!” - щасливо прокричала сова. “Ти можеш проходити далі!” 

Кіпі радісно пройшов повз Совафію і потрапив на галявину, де росли найрізноманітніші квіти. Вони співали пісні про радість, дружбу і навіть про те, як важливо не забувати про свої мрії. Кіпі почав танцювати разом з квітами, і так весело йому стало, що він забув про все на світі. 

Раптом з'явився великий ведмідь на ім'я Грізлі, який виглядав дуже серйозно. 

«Гей, капібара! Ти що, не знаєш, що тут заборонено танцювати?» - спитав ведмідь, хмурячись. 

Кіпі, злякавшись, відповів: "Але ж квіти співають! Це ж так весело!" 

Грізлі задумався. “Ну, якщо ти можеш мене розсмішити, я дозволю тобі танцювати!” 

Кіпі, не роздумуючи, почав розповідати жарт

про ведмедя, який намагався зловити рибу, але замість цього впав у річку. Ведмідь спочатку зиркнув на нього з недовірою, але потім не зміг стримати сміху. 

"Гарно! Ти вмієш розважати! Тож танцюй на здоров'я!" – сказав Грізлі, і Кіпі знову почав танцювати серед квітів.

Після веселощів Кіпі вирушив далі і незабаром натрапив на містечко, де жили всі казкові створіння: феї, ельфи та навіть мініатюрні дракони. Всі вони збиралися на святкування Дня Дружби. 

“Приєднуйся до нас, Кіпі!” - закликали його феї, даруючи йому чарівний букет, що світився в темряві. 

Кіпі не міг відмовитися від такої пропозиції! Він радісно приєднався до святкування, де разом з іншими створіннями співав пісні і навіть навчився танцювати з феями. 

Але раптом з'явився злий чаклун на ім'я Хаос, який завжди ненавидів свято і веселощі. 

-Ви всі повинні замовкнути! - закричав він, кидаючи на них темне закляття. 

Кіпі, хоч й злякався, вирішив, що не можна залишити нових друзів у біді. Він зібрав усю свою сміливість і закричав: «Ні! Дружба сильніша за будь-яке закляття!» 

Все створіння, почувши його слово, почали триматися за руки і співати разом. Їхні голоси злилися в потужну мелодію, яка розбила закляття Хаосу

на шматочки. Чаклун, злякавшись, втік у ліс, а свято продовжилося. 

Кіпі став героєм свята, і всі феї та ельфи дякували йому за його сміливість. Вони подарували йому золотий медальйон з написом: “Дружба – це найбільше чудо!” 

Кіпі, повертаючись додому, був щасливий. Він зрозумів, що справжні чудеса трапляються тоді, коли ти відкритий до дружби і готовий допомогти іншим. 

А коли він повернувся назад, то знайшов на березі річки Сніжку, яка вже хвилювалася. 

«Де ти був, Кіпі? Я вже думала, що ти загубився!» - сказала білка. 

«Я знайшов щось значно більше, ніж я міг уявити!» - відповів Кіпі, посміхаючись.