Історія України та світу

Історія України — історія земель сучасної України, українського народу та інших національностей, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення. Територію України первісні люди почали заселяти з давніх-давен (перші сліди датуються більш ніж 1 млн років), після чого вже її не полишали навіть в часи найбільшого просування льодовиків на південь [⇨]. Територія країни належить до найперших вогнищ цивілізації та містобудування, вона входить первісний ареал приручення коня, винаходу колеса та освоєння перших металів людством [⇨]. Різні хвилі міграції індоєвропейців до Європи та пізніші в зворотному напрямку склали підґрунтя різнобарвної картини її населення. Поділ території на великі природні лісову й степову смуги зумовив різні форми господарювання й заклав характер подальших історичних процесів, в яких степ український завжди залишався невід'ємною складовою загальноєвразійських історичних і етноміграційних процесів у Великому степу [⇨]. Грецька колонізація морського узбережжя увібрала територію України до орбіти античної цивілізації як її північний фронтир [⇨]. Велике переселення народів першої половини першого тисячоліття н. е. [⇨] підживило процеси державотворення у слов'янських племен [⇨], у яких на Східноєвропейській рівнині постала потужна середньовічна держава Київська Русь [⇨]. Подальші процеси феодального дроблення відкинули окремі її частини на різні орбіти європейського [⇨] та євразійського світів (Золота Орда) [⇨]. Західні землі Руси спочатку зібрало Велике князівство Литовське, яке, шукаючи союзників у боротьбі з Московським царством та балтійськими німцями тісно інтегрується із Польським королівством [⇨]. Утворюється потужна східноєвропейська держава ранньомодерного часу — Річ Посполита [⇨]. Соціально-політичні процеси в якому й нагальна потреба в захисті від кочовиків на півдні призводять до появи козацтва [⇨]. Яке саме невдовзі стане провідною силою в процесах його руйнації, становленню нової української нації, розбудові самостійної держави — Гетьманщини [⇨]. Українська нація, затиснута між трьох світів, мусульманського півдня, католицької твердині на заході й нового потужного православного центру на сході, намагається торувати власний шлях, що більш тяжіє до останнього [⇨]. Завдяки культурному просвітництву хвилі мігрантів з Подніпров'я, що знайшли місце застосування власним талантам в Москві, остання поступово європеїзується та трансформується в потужну євразійську силу — Російську імперію [⇨]. Ця сила за декілька століть повністю поглинає всі українські етнічні землі, асимілює їхнє населення у власному цивілізаційному морі [⇨]. Придушує всі спроби власної національної розбудови українців [⇨], не дозволяє іншим державам відірвати їх до власних орбіт, поєднуючи силу та підступність, перманентно нав'язує власну волю нескореному народові [⇨]. Народові, що наприкінці XX століття виборов для себе ще один шанс бути господарем на свої землі, володарем своєї волі та своєї долі [⇨]. Український народ продовжує боротьбу за власне місце у цім світі [⇨].