Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля». Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю. Психологічна переконливість розкриття обра

Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю. Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі.

Мета уроку: Допомогти учням усвідомити значення цінностей, що їх утверджує письменник у творі, охарактеризувати образ Мартина Борулі та інших персонажів твору;з’ясувати засоби творення комічного, визначити художню майстерність драматурга; розвивати творчі здібності, вміння характеризувати образи, аналізувати роль художніх засобів, висловлювати власні судження; прищеплювати прагнення до сприяти вихованню в учнів чесності, порядності, працелюбності, почуття гумору, поваги до рідної мови.

Літературний диктант1) На Красовського, шляхтича.2) Що може без клопоту мати гроші за повіренство, служити двом протилежним сторонам.3) Папінька, мамінька.4) Коханий Марисі.5) Канцеляристом у земському суді. 6) Боруля синові Степану. 1) На кого Боруля образився й збирався подати апеляцію? 2) Якій події радів повірений Трандалєв? 3) Як Боруля звелів Марисі називати його з матір’ю? 4) Хто такий Микола? 5) Ким і де служив Степан? 6) Хто кому говорив: «Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять. Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люди!»

Літературний диктант7) Бо Микола дочці не пара, простий селянин.8) Обікрали.9) Не хоче заміж без любові.10) Через майбутніх кумів.11) Хотів багатого посагу; подумав, що Марися вже чекає дитину.12) Боруля, спаливши папери про дворянство.7) Чому Боруля відмовив сватам від Миколи? 8) Що трапилося з Омельком у місті? 9) Чим Марися нагадує Наталку Полтавку? 10) Через що посварилися Боруля і його дружина Палажка? 11) Чому Націєвський хотів одружитися з Марисею, а потім утік? 12) Хто і з якого приводу сказав: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала!»

Проблемне питання: Чи завжди відмова від свого “Я” заради мрій про зміну соціального становища задовольняє духовні потреби людини?

Мартин Боруля — багатий шляхтич, чиновик. Палажка — його жiнка. Марися — їх дочка. Степан — їх син, канцелярист земського суду. Гервасiй Гуляницький — друг Мартина, батько Миколи. Микола — його син, парубок. Нацiєвський — регiстратор з ратушi. Трандалєв — повiрений. Протасiй Пеньонжка, Матвiй Дульський — чиновники. Омелько, Трохим — наймити Борулi. Персонажі

Мартин Боруля— головний персонаж людина iз заможноï верхiвки селане заслiплений жадобою збагаченняне позбавлений рис гуманностi. Однак, це натура, скалiчена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лiнiю». Чому?

1. Коли відбуваються події у творі?2. Чи можемо ми визначити конкретний рік?3. Що вам відомо про цей час з історії?4. Ким є головний персонаж твору?5. Хто такі чиншовики?6. Звідки вони взялися?Давайте пригадаємо:

Історична довідка:Іноді для того, щоб глибше зрозуміти художній твір, потрібно заглибитись у його історичний контекст. Як відомо, подаючи список дійових осіб п’єси «Мартин Боруля», Іван Карпенко-Карий вказує походження і соціальний стан головного героя, а саме – «багатий шляхтич», «чиншовик».І якщо, статус «шляхтича» для нас є більш-менш зрозумілим поняттям, адже ми знаємо, що шляхтою називали привілейований стан вільних людей Речі Посполитої, то термін «чиншовик» все-таки не дуже зрозумілий. А справа в тому, що чиншова шляхта – це стан Речі Посполитої, що не мав власної землі або в певний момент її втратив і орендував її у землевласників, плативши за це «чинш» – своєрідну орендну плану, який можна було виплачувати як грошима, так і оброком, тобто виконувати якісь завдання або бути на службі у поміщика, на чиїй землі жила шляхта.

А яким Мартин Боруля був до цього? З чиїх слів ми можемо про це дізнатися? Подумайте!Чи можна сказати, що Мартин та Красовський були одного походження?Що їх відрізняло, крім статусу?Чи можна сказати, що гонитва за дворянством стало метою після персональної образи Мартина Боруля?Чи можна сказати, що персональна образа – початок змін в образі Мартина Борулі?

Прізвище, ім’я героя ( Мартин Боруля)Вік (приблизно) - (50років)Сімейний стан (одружений, має сина та доньку). Соціальний статус – (шляхтич)Рід занять – (землероб, орендує землю)Заповітна мрія – (стати дворянином)Що робить герой для здійснення мрії ?(Через суд хоче довести, що він дворянин; доньку хоче видати заміж за чиновника, наслідує стиль життя чиновників). Чим жертвує герой заради мрії? (Відмовляється від власного «Я», втрачає щиру повагу близьких і знайомих, нехтує людськими чеснотами тощо)Анкета Мартина Борулі

У недалекому минулому Мартин Боруля жив здоровим трудовим життям, але внаслідок конфлікту з дворянином Красовським, який назвав його «бидлом», пройнявся фантастичним бажанням довести, що він також «уродзоний шляхтич». І поки повірений Трандалаєв добивався офіційного підтвердження «дворянських прав» Мартина Борулі, той поспішив завести у своїй сім’ї «дворянські порядки». Мартин забороняє своїм дітям «мужицьку роботу», сам намагається подовгу вилежуватись у ліжку; хоч з незвички у нього й боки болять; хоче перевести сім’ю на «панську» страву — «кофе» — і велить розпитати, «коли його подають: чи до борщу, чи на ніч». Хто такий Мартин Боруля?

«Ох, діти – діти! Як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли…», «…краще білий хліб, ніж чорний….»

Щоб вивести своїх дітей на «дворянську лінію», Мартин Боруля, не шкодуючи грошей, утримує сина Степана писарчуком у земському суді, а дочку Марисю збирається видати заміж за «благородного жениха» — регістратора в ратуші Націєвського. Одну за одною розгортає драматург сцени й ситуації, майстерно підводячи «уродзоного шляхтича» до катастрофи. Націєвський, «благородний жених» Марисі, ганебно тікає, Степан залишається «поза шпатом», а тим часом сенат не підтверджує дворянські права, бо в старих документах писалося «Беруля», а в нових — «Боруля».

Довівши до цілковитого провалу честолюбні прагнення свого героя, І. Карпенко-Карий у фіналі комедії показує його протверезіння. Мартин Боруля, спалюючи після всього пережитого «дворянські документи», говорить: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».

марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!»намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовськогонамагається завести у своєму домі «дворянські порядки» (наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять; планує розвести собак і їздити на полювання; хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї; намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте Степана звільняють;прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується,що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля). Мартин Боруля: прагнення і мрії головного героя

Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Яким ми бачимо Мартина Борулю?Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Трендалєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру.

Проблемне запитання: У чому трагедійність образу Мартина Борулі?Дійсно існували «нижчі» й «вищі» стани в суспільстві; одні люди вивищувалися над іншими, не маючи ніяких особистих заслуг; Боруля зазнав приниження, прагнув зберегти свою гідність і забезпечити гідне життя дітям відповідно до власних уявлень, які виявилися хибними, бо йшли «проти природи» й проти волі його ж дітей, навіть морально калічили їх, як, наприклад, Степана

І. Карпенко-Карий показує до чого може призвести людину ігнорування здорової народної моралі і одночасно утверджує високі етичні норми образами людей, які не цураються землі, праці на ній, свого походження, національних звичаїв і традицій (Гервасій Гуляницький, його син Микола), які випромінюють нехитру народну мудрість (Омелько). Зверніть увагу!

- Навіщо Мартину Борулі потрібне було дворянство, адже він чесний трудівник, заможна людина?- Як ви думаєте, чи додало б дворянство щастя Мартину Борулі та його родині?- Хто з другорядних героїв твору вам запам’ятався найбільше?- Чому твір «Мартин Боруля» називають трагікомедією?Евристична бесіда:

Чому Мартин Боруля так прагнув стати дворянином? Бо вважав, що йому і його дітям буде краще жити, усі поважати муть його, не наважаться називати «хлопом» і «бидлом». Чи мав він рацію? Адже дворянство на той час занепадало, бідніло, банкрутувало й, врешті-решт, зникало? І мав, і не мав. Якщо асоціювати дворянство з культурою, освітою, наукою, то так. Якщо асоціювати з умінням організувати власне життя, забезпечити його – то ні, без користування плодами чужої праці йому не вижити. Можна жити природним життям, кохати, знайомитися тим, до чого лежить душа, що любиш і вмієш, а можна все те принести в жертву задля своєї пихи, амбіцій, фальшивої значущості, засновані не на особистих позитивних якостях, а на становій приналежності (хоч поганенький, але дворянин!)Думки вголос

Через всю комедію проведена ідея: гідність людини визначає не приналежність до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота й щирість у взаєминах з людьми. Ця ідея стверджується не тільки еволюцією головного персонажа, а й критичним зображенням таких дійових осіб, як Протасій Пеньожка, Матвій Дульський — представників гоноровитої, хоч і «голопузої» шляхти, як Степан Боруля, Націєвський, Трандалаєв — розбещених чиновників.

Іван Карпенко-Карий – один з корифеїв нового українського театру. Саме з ним пов’язують становлення реалістичного театру та започаткування жанру психологічної драми. Розквіт творчості Івана Карпенка-Карого припадає на останні десятиліття 19 століття та на перші роки 20 століття. З 1883 до 1904 року (тобто за 21 рік) драматург створив 18 п’єс, більшість з яких були поставлені й здобули визнання не тільки в Україні, а й за її межами – в США, Канаді, Європ. Значення творчості І. Карпенка-Карого

Літературні критики та літературознавці зазначають, що І. Карпенко-Карий оновив український театр.Іван Карпенко-Карий започаткував жанр “серйозної комедії” в українській літературі. Серед 18 п’єс драматурга комедіями називають 8, хоч останні дві – “Суєта” та “Житейське море” зараховують до цього жанру лише умовно. До ряду “серйозних комедій” відносяться “Мартин Боруля“, “Сто тисяч“, “Хазяїн“.

„Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене!“ Іван Карпенко-Карий

Домашнє завдання:1. Вивчити розділ «Мартин Боруля» в підручнику Української літератури (рівень стандарту). 10 клас. Борзенко2. Опрацювати презентацію "Підміна особистісних етичних цінностей в п'єсі "Мартин Боруля"3. Переглянути відео "10 клас. Українська література. Підміна особистісних цінностей становою належністю. “Мартин Боруля”4. Дати відповіді на запитання тесту "І. Карпенко-Карий "Мартин Боруля"