Іван Нечуй-Левицький «Микола Джеря». Коротко про письменника. Повість хроніка «Микола Джеря». Соціально-побутова проблематика твору.

            8 клас УЛ                                             

Іван Нечуй-Левицький «Микола Джеря» (скорочено).

Коротко про письменника. Повість хроніка «Микола Джеря». Соціально-побутова проблематика твору.

Мета: ознайомити із життям та творчість письменника,  розкрити  проблематику твору та причини трагедії Миколи Джері, допомогти учням зрозуміти важливість морального вибору не тільки головним героєм, а й кожною людиною; розвивати вміння висловлювати власну думку; виховувати всебічно розвинену особистість

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: текст повісті «Микола Джеря», дидактичні матеріали.

Перебіг  УРОКУ

I. Організаційно - мотиваційний етап

Повідомлення теми та мети  уроку

ІІ. Вступна частина

-Іван Семенович Нечуй-Левицький належить до числа письменників, творчість яких упродовж п’ятдесяти років «працювала» на звільнення народу з-під духовного та національного ярма. Отже,

 https://youtu.be/YTp21mjfr6g?si=AHZUaDtk751Q8nH6 або

Народився 13 (25) листопада 1838 року в сім'ї сільського священника в Стеблеві, нині селище міського типу Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, Україна. Батько його, Семен Степанович, був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, у якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку й церковнослов'янську мови^[5]. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в 14-річному віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 до 1859 року. У семінарії захоплювався творами Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. У 1859 році закінчивши семінарію, І. Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії. У 1861 році Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників Данте, Сервантеса, Лесажа та ін., цікавиться творами прогресивних філософів того часу. У 1865 році І. Левицький закінчує академію зі званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію .Одночасно з педагогічною діяльністю Іван Левицький починає писати. У 1860-х роках він написав комедію «Жизнь пропив, долю проспав» і повість «Наймит Яріш Джеря», 1865 році створює повість «Дві московки», оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда», оскільки через Валуєвський циркуляр 1863 року українська література на Наддніпрянщині була під забороною. З 1873 року^[8] працював у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолював гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії. У 1874 році вийшов у світ роман «Хмари», а наступного року — драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти», «Запорожці». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884). У 1880 році відвідує могилу Т. Г. Шевченка, пише про поета нарис. У 1884 році виїжджає на лікування в Карпати. Пише оповідання «Чортяча спокуса». У 1885 році йде у відставку й переїжджає до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж ворогами» (1893) . На початку століття письменник звертається до малих форм прози, пише здебільшого статті, нариси, зокрема статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906) та «Українська поезія». До кінця життя Іван Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Приблизно наприкінці 1917 року Нечуй-Левицький упав і зламав ногу. Родина перевезла його до лікарні поблизу Софійського собору. Це сталось якраз перед приходом більшовиків до Києва. Шпиталь мав бути ліквідований, а тому невдовзі Івана Нечуя-Левицького перевели до Дегтярівських богоугодних закладів. 30 березня Центральна Рада постановила призначити Нечую-Левицькому персональну пенсію — за кілька днів до його смерті^[9]. Останні дні провів у Дегтярівській богадільні, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі^[3]. Панахиду служили у Софійському соборі 4 квітня 1918 року о першій годині дня.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Робота з підручником. Ознайомлення з повістю “ Микола Джеря “

Психологічна соціально-побутова повість «Микола Джеря» є одним з найбільших досягнень української класичної прози другої половини ХІХ століття. У цьому творі розповідається про життя й боротьбу українського селянина-бунтаря в часи кріпаччини та в перші пореформені роки, про його безперервні конфлікти з суспільством, заснованим на насильстві та несправедливості. У центрі повісті — узагальнений образ народного бунтаря, прототипом якого став селянин Степанченко-Джерун. Новаторство письменника полягало в тому, що він подає образ Миколи Джері в розвитку. На початку твору Нечуй-Левицький описує привабливу зовнішність здібного кріпацького сина, сповненого мрій про щасливе майбутнє життя -  а потім з процесом дорослішання сміливу, рішучу людину, яка протестує проти обурливої соціальної несправедливості. Письменник підкреслює волелюбність свого героя. Саме цим прагненням до волі й пояснюється втеча Миколи з рідного села. Нечуй-Левицький перший в українській літературі змалював реалістичні образи заробітчан. Викриваючи панщину як найганебніше явище суспільства, відтворюючи правдиві картини тяжкої праці заробітчан на цукроварні, на риболовецькому промислі, письменник реалістично змальовує образи гнобителів народу: пана Бжозовського, посесора Бродовського, отамана рибалок Ковбаненка. У зображенні Миколи Джері письменник виявив сміливість, показавши в період жорстокої царської реакції непримиренного борця проти світу гноблення.

2. Скласти гроно Нечуй-Левицький  «Микола Джеря»

3. Довідка “ Микола Джеря” 1876

Микола Джеря — соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку. Автор розповідає про поневіряння кріпака Миколи, який, виступив проти несправедливості, та змушений був тікати зі свого села, покинувши родину.

Тема твору: “Микола Джеря”: розповідь про життя Миколи Джері та його сім’ї, а також змалювання життя людей під гнітом панщини та боротьбу з нею.

Ідея: “Микола Джеря”: показати незламний дух народу, його непокірність панам.

Головні герої:

Микола Джеря – селянин-кріпак, бунтар проти панського гніту. Він бунтує проти пана і за це його хочуть віддати в москалі. Микола тікає, і лише 20 років після втечі він повертається додому.

Петро Джеря – батько Миколи

Немидора – дружина Миколи. Багато років чекала на повернення чоловіка, але померла, так і не дізнавшись його долю.

Любка – Миколина дочка.  Після 16 років виходить заміж. Зустрічі з батьком не зраділа.

Петро Кавун – однодумець та товариш Миколи. Після втечі з рідного села хворіє та помирає, відмовляючись від сповіді, бо вважає попів спільниками панів.

пан Бжозовський та  отаман Ковбаненко – експлуататори, як орендатор цукроварні Бродовський.

Мокрина – дочка рибальського отамана, закохана в Миколу.

Проблематика “Микола Джеря”

Поміщики — кріпаки,          батьки — діти,   духовне — матеріальне.

4. Читання  тексту

ІV. Узагальнення і систематизація

Мозговий штурм

· Чому в Миколи зароджується ненависть до пана й панщини?

· Чому Микола змушений був утекти з рідного села?

· Які картини народного побуту і звичаїв змальовані в повісті «Микола Джеря»?

· Яка ідея повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря»?

V. Підсумок уроку

- Нечуй- Левицький нам довів сьогодні, що повісті «Микола Джеря» Нечуй-Левицький показав себе майстром українського пейзажу, довів, що він уміє не тільки бачити своє рідне, а й відчувати бачене. Повість була новаторським твором. Письменник вперше в українській літературі створив багатогранний образ позитивного реалістичного героя, що виражає думки і прагнення українського народу.

VІ Домашнє завдання

Дочитати твір, скласти сенкан про дружину та доньку Миколи Джері 

Лінки:     https://youtu.be/YTp21mjfr6g?si=AHZUaDtk751Q8nH6

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Читати повість онлайн: http://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=908

Слухати повість онлайн у виконанні народної артистки України Наталії Сумської: http://www.ex.ua/412798