Виховна година " Хоровод весняних квітів"

 

Тема               « Хоровод  весняних квітів»

 

Мета виховного заходу: збагатити знання учнів про чудодійні обереги нашого життя — квіти і виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, рідного краю, батьків, свого роду; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: ілюстративний матеріал «Ранньоквітучі рослини , аудіозаписи «Звуки природи», пам'ятки «Увага! Первоцвіти», Червона книга, фотоілюстрації квітів.

Хід свята

І. Організаційний момент

Доброго дня, шановні гості! Ми раді вас вітати цього весняного дня.

 Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою вона завжди чарувала й чарує, хвилювала й хвилює людину.

 

ІІ. Основна частина

1. Слово вихователя

Такими словами ми розпочинаємо наше свято «Хоровод весняних квітів».

Сьогодні ми з вами дізнаємося , які рослини називаються первоцвітами і чому , помилуємося їхньою красою, ознайомимося  з правилами бережливого ставлення до природних богатств .

Ведучий 1

Йдемо в гості до природи

Є в ній різна дивина,

В небі-зорі, в ріках – води

А в землі –квіточка, ясна!

Первоцвіти дуже швидко зацвітають, перетворюючи нашу Землю на яскравий килим, але зовсім на короткий час. Наче сама весна нам посміхається й ховається за обрієм. Чи не диво це! Як радісно помилуватися неповторною красою природи — первоцвітами! Перші ніжні, білі й тендітні, чарівні й неповторні

 2.А зараз ми пограємо в гру— Закінчіть речення.

 Інтерактивна гра «Мікрофон»

● Весна подобається мені, тому що...
● Весна — чудова пора року, адже...
● Я люблю весну-красну, бо...
● Моя улюблена перша квітка...
● Не слід рвати первоцвіти в лісах та луках, тому що...

Пісня «Бесконечная весенняя песенка»

-  Діти, весна почула Вас і завітала у наш клас.

3. Зустріч із Весною

В е с н а

Я — чарівна Весна-красна..
Завітала до вас не одна.
Є подарунки у мене для вас.
Принесла я їх сьогодні у клас.
Хто вміє за природою спостерігати,
Швидко й легко зможе їх впізнати.
Тож будьте дуже уважні, діти.
Слухайте загадки про первоцвіти.
                                                  В. Чала

4. Відгадування загадок  .
● Перша квіточка весняна Тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
І з'явився цвіт біленький. (Підсніжник)

 

● За підсніжником у квітні Голубим намистом квітну.
Не одну вже квітку маю —
Сім до неба піднімаю. (Проліски)

● Квітка я ніжна, низенька, дрібна.
Коли розцвітаю, приходить весна.
Мій цвіт фіолетовий, п'ять пелюсток.
І довго я квітну між інших квіток. (Фіалка)

● Із малої цибулини
Виріс весняної днини.
До нарциса привітався
Та на грядці залишався. (Тюльпан)

● Я на інших геть не схожий —
Кучерявий та пригожий.
Постелю під голе віття
Фіолетове суцвіття. (Ряст)

● Дзвіночки в лісі ніжні-ніжні,
Немов сніжинки білосніжні.
В зеленім листі спочивають,
П'янкий запах мають. (Конвалія)

● Цвіте синьо, лист зелений.
Квітник прикрашає.
Хоч мороз усе побив —
Його не займає. (Барвінок)

● Сонечко в траві зійшло,
Усміхнулось, розцвіло.
Згодом стало біле-біле
І за вітром полетіло. (Кульбаба)

В е с н а 

Ви дуже розумні, мої любі дітки!
Розгадали всі загадки про квітки!
Як тільки пригріє перше проміння,
Лісові галявини вкриті цвітінням.
Це первоцвіти — вісники весни,
Запашні, тендітні, чарівні!
Слово надаю первоцвітам маленьким.
Таким ніжним й моєму серцю дорогеньким.
Послухайте їх відверту промову.
Вам, первоцвіти, надаю я слово.
 

Промова першоцвітів 

1 – ша  к в і т к а

Любі діти, не рвіть первоцвіти.
Нас залишилось зовсім мало у світі. 

Щовесни у ліс приходять люди,
Та безжально нас гублять.

 

2 – га  к в і т к а

Виривають нас з корінням,
Не залишають цибулиння.

Там, де рясніли ніжні первоцвіти,
Школи вже не з'являться квіти.

 

3- тя к в і т к а

Приходьте до лісу, милуйтесь нами.
Та залишайте під деревами й кущами.

Можуть зникнуть первоцвіти,
Чи будете тоді ви радіти?
 

4 – та  к в і т к а

Ми згодні Землю прикрашати,
Але нас не треба ображати. 

Ми обіцяємо вас щороку з весною вітати,
Своєю неповторною красою дивувати.
 

Хлопчик
Але не всі люди ходять до лісу милуватися, дехто має наміри наживитися, знищити перші квіти. Коли і у вас з'явиться бажання зірвати первоцвіти, не поспішайте, замисліться — вони можуть зникнути з цього лісу, з нашої Землі.  Тільки уявіть, що можуть зникнути сон-трава, медунка, мати-й-мачуха, підсніжник, пролісок, конвалія, горицвіт весняний, білоцвіт, первоцвіт.

(Лунає тривожна музика. З’являється горе-заготівельник первоцвітів, нав’ючений корзинами й сумками. Сідає на пеньок, витирає піт з обличчя. Починає перебирати первоцвіти, милуючись.)

 

Браконьєр.

Притомився, поки крав оцей товар.

Природа щедра! Не полінуйся – і візьми.

Ох і добрячий нині, бач, навар!

(Перебирає квіти.)

Ось і підсніжничок біленький!

О, цикламен! Душа весни!!!

А ось пролісок синенький!!!

Диви! Рястик замашненький!!!

Скільки ж грошей!

Гривні, гривні, гривночки мої,

Мій омріяний навар.

(Дивиться на годинник.)

Побіжу чимдуж до міста,

Бо ж вирує вже базар.

(Збирається й біжить.)

Ведучий. (на фоні музики)

Нащо йому весна крилата,

Яку він підло обікрав?

Хіба душа в нього багата,

Коли красу розпанахав?

З легенд прийшли всі первоцвіти.

Вони в легендах і живуть.

Весняні зорі – ці перші квіти

У наших душах хай живуть

 

 Слово вихователя
- Що ми можемо робити, щоб зберегти в наших лісах красу первоцвітів? Не рвати самим квіти й не дозволяти, щоб це робили інші.
Первоцвіти швидко в'януть, а люди набирають їх у лісах великими букетами. Часто виривають з корінням чи з цибулинами, не залишаючи жодної надії на порятунок.

Хлопчик
Мабуть, багато хто й і не здогадується, що майже усі види первоцвітів занесені до Червоної книги, адже їх кількість у природі щороку зменшується.

Вихователь
Ранньовесняні рослини є їжею для комах, які є їх запилювачами. У разі зривання квітів комахи гинуть, а рослини не запилюються і не утворюють насіння. Так необдуманими діями знищуємо ранньовесняні квіти.

Хлопчик
В Україні заборонена торгівля ранньоквітучими весняними квітами — первоцвітами. Але на вулицях та ринках міст продаються рослини, занесені до Червоної книги України. Подумайте, якщо ми відмовимося купувати букети первоцвітів, то ними перестануть торгувати.
Ведуча

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала:
І проліски, і травка,
Зелена муравка,
І кульбабка рясна,
Й фіалочка ясна.
                        Олена Пчілка

ДИВО-КВІТИ 

 Яке це дивне диво-квіти!
Чарівні форми й кольори.
І можна світові радіти,
Як сяє сонечко згори.
Тоді всі квіти розцвітають.
На казку схоже все стає.
Метелики довкіл літають,
Бджола між квітами снує.
І джміль великий волохатий
Танок над квітами веде.
В пилкові жовтому, пухнатий
То присідає, то гуде.
А квіти гарні, розмаїті,
Ввібрали диво-кольори.
Видовище найкраще в світі,
Казкове, що не говори...
                                    Н. Красоткіна

 Танок квітів

З'являються діти у костюмах квіток.
 

 

6.      Хвилинка відпочинку. Релаксація. (Музику весни включаю)

-        Закрийте очі.                                                              

-        Уявіть собі, що ви у лісі весною. Навколо вас багато весняних квітів. Повітря чисте. Як легко дихається… Ви насолоджуєтесь прекрасним краєвидом. Відкрийте очі. Понюхайте запах квітів. Ви повернулись з подорожі.

 

Вихователь .А тепер послухаємо, які  діти,  приготували нам легенди про квіти

     Конвалія

Існує чимало легенд про походження конвалії.

 Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. В інших легендах розповідається про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів. Давньоруська легенда пов'язує появу конвалії з морською царівною Волховою. Сльози царівни зажуреною тим, що юнак Садко віддав своє серце земній дівчині Любаві, падали на землю, проросли прекрасною і ніжною квіткою - символом чистоти, любові і смутку.

Кульбаба 

Кульбаба - символ весняного тепла. Квітка кульбаби народилася на світ цікавою й допитливою. Вона прокинулася навесні, подивилася навколо й помітила вгорі прекрасне, велике та яскраве сонце. Сонце глянуло на неї, залоскотало своїми тендітними, теплими промінчиками - і квітка враз стала жовтою. Кульбаба так полюбила сонечко, що вже не могла відвести від нього палкого погляду.

         І відтоді, тільки-но зійде сонце на сході, кульбаба дивиться на схід, підніметься сонце вгору - і кульбаба піднімає голівку, сонце сідає на заході - й очі кульбаби дивляться на захід. І так протягом усього життя, доки не постаріє кульбаба та не стане сивою.

        За кульбабою можна визначати час. У сонячну погоду кошики кульбаби відкриваються о 6 годині ранку і закриваються о 3 годині дня. У негоду квітки не розкриваються зовсім.

Гіацинт

          Одного разу біля берегів Голландії затонув в шторм генуезький корабель. Уламки його прибило до берега. А через кілька тижнів діти, що гралися на піщаній мілині, помітили майже біля самого краю прибою небачену ніколи квітку: листя її було схоже на листя тюльпана, а стебло було суцільно усіяне безліччю красивих квіточок, схожих на маленькі лілії. Квіти незвично пахли, і ніхто не міг пояснити, звідки тут з'явилося таке дивовижне чудо.

Тюльпан

Довгий час існувало повір'я про те, що бутон жовтого тюльпана містить в собі сильну енергію і той, хто зможе відкрити його стане щасливим. Однак, не було такої людини, яка б виявилася здатною відкрити цей ніжний бутон, що тримався на тонкій зеленій ніжці і обдувався вітрами гірського схилу.

    Але одного разу на цей схил прийшла погуляти мати з маленьким сином. Хлопчик вперше побачив красиву квітку і побіг до неї, бажаючи розгледіти дивовижну і прекрасну рослину ближче. Коли хлопчик підійшов до тюльпану, його обличчя осяяла посмішка, а по схилу рознеслася луна, яка повторювала дзвінкий дитячий сміх. Тюльпан розкрився назустріч щирій

посмішці, дитячий сміх зробив те, чого не могла зробити ніяка земна сила.

Нарцис

Прекрасний юнак відклонив любов німфи Ехо. За це він був покараний: побачивши у воді власне відображення, закохався в нього. Охоплений невгамовною закоханістю до себе, він помер, а на згадку про нього залишилася гарна, запашна квітка, віночок якого так і хилиться донизу, як би бажаючи ще раз помилуватися собою в воді.

Ряст 

Українська наукова назва рясту - проліска дволиста: це дволиста рослина з шестипелюстковими блакитними квітками, зібраними у китички. В корені ряст має цибулинку.

     За давнім звичаєм українців, коли вперше навесні побачиш ряст, треба зірвати його, кинути під ноги, потоптати, примовляючи: "Топчу, топчу ряст, Бог здоров'я дасть", або "Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» Це означає просити в Бога життя і здоров’я.

Медунка

Давня слов'янська легенда говорить: "... Якщо отоп’єшь нектар з двадцяти рожевих і двадцяти фіолетових квіток медунки, то серце твоє стане здоровим і добрим, а помисли - чистими ..."

Примула

          Одна легенда про походження примули розповідає. На одному з прекрасних лугів жила білява принцеса - ельф, яка закохалася в гарного хлопця, а він її чомусь не помічав. У відчаї принцеса попросила чарівницю, щоб вона допомогла їй зробити так, щоб молодий хлопець відповів їй взаємністю. І чарівниця перетворила принцесу в примулу - квітку, яка першою розпускається навесні, і пройти повз неї абсолютно неможливо. З тієї пори сільська молодь ходить милуватися на ці квіти ледь зійде сніг.

    Стародавні слов'яни вважали, що лісова примула - це ключі, якими природа відкриває повесні дорогу всьому зеленому царству.

Крокус (шафран)

Недарма ці квіти називають "дітьми веселки": за однією з легенд, вони з'явилися на світ в той день, коли в небі після холодного весняного дощу зустрілися сонце і веселка, що наповнили пелюстки крокусів силою і забарвлення їх в яскраві кольори.

      За давньогрецькою легендою, виникнення шафрану відбулося наступним чином. Юнак на ім'я Крок вправлявся з вісником Олімпійських богів Гермесом в метанні диска. Під час змагання диск випадково влучив у Крока, і юнак загинув. З його крові, що пролилася на землю, виросла квітка крокус (шафран).

      Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий в німфу і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака - в прекрасну рослину, яка згодом стало називатися шафраном.

Пролісок

Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка.

Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходити, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця.

Так з'явилася квітка Пролісок.

Підсніжник

       Легенда стверджує, що одного разу стара Зима зі своїми супутниками Морозом і Вітром вирішила не пускати на землю Весну. Але сміливий Пролісок випростався, розправив пелюстки і попросив захисту у Сонця. Сонце помітило Пролісок, зігріло землю і відкрило дорогу Весні.

     А ще одна легенда розповідає, що плакала Снігуронька, проводжала матінку Зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози.

10. Інсценізація «Про квітку»
К в і т к а

Я — маленька квіточка.
Я росту,
Я всміхаюсь сонечку,
Я — живу!

Х л о п ч и к 

О! Яка чудова квітка!
Слід мені її зірвати
І на свято для матусі
Від душі подарувати.

К в і т к а 

Що ти, хлопчику коханий?!
Як зірвеш мене — я згину.
Чи ж такого подарунка
Хоче вся твоя родина?

Х л о п ч и к 

Ні, звичайно. Що ж тоді
Мамі дарувать мені?
Ось метелик пролітає
Мамі я його впіймаю.

К в і т к а

Стій, дитино! Не спіши!
Життя метелику лиши!
Інших є дарів багато,
Їх можеш й сам приготувати.

Х л о п ч и к

Дивним світ мені здається:
Все кругом живе, сміється.
Квітку зірвеш — вона в'яне,
І метелика не стане... 

К в і т к а 

Забув ти, хлопче, що кожна клітина:
Тварина це, людина чи рослина —
Природи нашої дитина.
То слід було б й тобі дізнатись,
Що світом можна милуватись,'
Лиш власним серцем та очима,
Ти ж теж природина дитина.

Х л о п ч и к

Пробач мені, сестричко мила,
Хоч і малий, та зрозумів я все:
Моя рука ніколи і нікому
Ні кривди, ні біди не принесе.
                                          В. Остапчук

Пісня про кульбабку

Учень Ці квіти – наші обереги, окраса життя, символи української землі, історія нашого народу

Закон оберігатиме природу тоді, коли кожна людина шануватиме його, цінуватиме кожну рослину, занесену до Червоної книги.
Отже, рідкісні квіти можуть зникнути зовсім, якщо ми не оберігатимемо їх. Тільки від нас самих залежить, чи будуть навесні квітнути першоцвіти в наших лісах.

 

В е с н а

Отож, звертаюсь до вас, мої діти.
Навесні знов землю вкриють квіти.
Зачарують своїм дивним цвітом
Тендітні й беззахисні первоцвіти.
Приходьте у ліс красою милуватись,
Про природу більше дізнаватись.
Але нехай завжди пам'ятає людина,
Що треба оберігати рідкісні рослини.
А вам на добру згадку, любі діти,
Залишиться пам'ятка про першоцвіти.
                                                   В. Чала
 

Весна та її помічники — квітки роздають пам'ятки всім присутнім на святі.

Діти, а зараз давайте прикрасимо нашу полянку, такими квітами , які б ви хотіли завжди бачити, бо саме ми можемо берегти та прикрашати свою землю.

(Діти прикрашають полянку квітами)