Календарно-тематичне планування з географії 10 клас (нова програма)

№

Дата

      Клас

Тема  уроку

Д/З

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Примітки

Знаннєвий компонент

Діяльнісний компонент

Оцінно-ціннісний компонент

ВСТУП (1 год.)

1

Що вивчає курс «Географія: регіони і країни».

§ 1

називає регіони світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка,  Африка;

показує на карті регіони світу;

розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія», «держава», «країна», «залежна територія»;

наводить приклади джерел географічних знань про регіони та країни світу;

у сучасному світі.

користується основними джерелами географічних знань про регіони світу;

читає політичні карти світу та регіонів.

розуміє: пізнавальну та конструктивну роль країнознавства

2

Сучасна політична карта світу та окремих регіонів

§ 2

Розділ I. ЄВРОПА

Тема 1.Загальна характеристика Європи

3

  Особливості економіко-географічного положення Європи.

§ 3,4

називає склад регіону;

розрізняє форми державного правління і територіального устрою країн Європи;

наводить приклади різних типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та якісних змін на політичній карті регіону;

показує на карті:

• субрегіони Європи (Західна Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа);
• країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Мальта, Кіпр, Росія);

характеризує особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні;

здійснює необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою;

обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі;

пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи;
вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені регіональною інтеграцією.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн  і субрегіонів Європи;

прогнозує позитивні риси та ризики вступу України до ЄС;

оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на економіку регіону;

зіставляє позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи.

4

 Природні умови і ресурси регіону.

§ 5

• основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації;

5

Населення Європи.

§ 6

6

Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки.

§ 7

•  «центральну вісь» розвитку Європи, найбільші промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії);
• Лотаринзький мегаполіс;
• найбільші морські порти (Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона);
• аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль, Франкфурт-на-Майні);
• найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам, Франкфурт-на-Майні);
• світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Женева, Відень, Мілан);

розуміє зміст понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».

7

Вторинний сектор економіки. Практична робота 1 Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи (на вибір учнів).

§ 8

8

 Третинний сектор економіки. Сфера послуг.

§ 9

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у Європі. 3 урок

2. Відновна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності. 6-7урок

3. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.

6 – 7 урок

Тема 2. Країни Європи

9

Німеччина. Місце країни у світі та регіоні.

§ 10

називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі; домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки країн високорозвинених та середньорозвинених країн;

наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну спеціалізацію окремих європейських країн;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.

складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки країни;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних регіонів промисловості;

обґрунтовує особливості структури експорту й  імпорту товарів та послуг країн Європи.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у межах країни;

оцінює вплив ТНК на економіку країн регіону;

прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

10

Німеччина. Місце країни у світі та регіоні (продовження)

§ 11

11

 Франція. Основні чинники, що визначають місце країни у світі.

§ 12

12

 Велика Британія.  Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни.

§ 13

13

Італія. Місце країни у світі та регіоні.

§ 14

14

Польща. Місце країни у світі та регіоні.

§ 15

15

Білорусь. Місце країни у світі та регіоні.

§ 16

16

 Росія. Місце країни у світі та регіоні.

§ 17

17

Росія. Місце країни у світі та регіоні (продовження)

§  18

18

Практична робота 2. Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з європейських країн «великої сімки» (за вибором).ПІДСУМКОВА

§ 10

-14

19

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. «Нове обличчя» Руру – постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.

2. Лондон, Берлін, Париж, Київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст.

3. Кластери в Італії як домінуюча форма організації виробництва товарів і послуг.

20

Узагальнення знань з теми: «Загальна характеристика Європи. Країни Європи»

П § 1 – 18

Розділ ІІ. АЗІЯ

Тема 1. Загальна характеристика Азії

21

Особливості економіко-географічного положення Азії.

§ 19

називає склад регіону;

наводить приклади країн Азії, що належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку;

показує на карті:

• субрегіони (Західна Азія, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Східна Азія, Центральна Азія);
• країни Азії (Китай, Індія, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур, Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Туреччина, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Ірак, Пакистан, Сирія, Монголія,  Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Мальдівські Острови, В’єтнам, КНДР, Афганістан);

Діяльнісний компонент:

характеризує: особливості демографічних, урбанізаційних процесів та розміщення населення в Азії, основні риси сучасного стану економіки;

пояснює виникнення міждержавних конфліктів у регіоні;

порівнює: ресурсозабезпеченість, працересурсний потенціал субрегіонів Азії;

особливості господарства різних за рівнем економічного розвитку країн Азії;

обґрунтовує  розміщення основних районів видобування мінеральних ресурсів, обробної промисловості в Азії;

використовує тематичні карти для порівняння спеціалізації сільського господарства  субрегіонів Азії.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Азії;

оцінює вплив глобалізації, в т.ч. ТНК на місце країн Азії в міжнародному географічному поділі праці;

висловлює власні судження щодо шляхів вирішення міждержавних конфліктів у регіоні;

ілюструє прикладами вплив політичних та економічних процесів у регіонах Азії на Україну.

22

Політико-географічні особливості субрегіонів

§ 20

23

Природні умови і ресурси регіону.

§ 21

• басейни видобутку нафти і природного газу (Перська затока, Центральноазійський, Зондський);
• кам’яного вугілля (Карагандинський у Казахстані, Північно-Східний у Китаї, Східний в Індії), країни зі значним видобутком залізних руд (Китай, Індія, Казахстан), мідних руд (Казахстан, Монголія, Іран), олов’яних руд (Китай, Малайзія), вольфрамових руд (Китай); райони лісозаготівлі, рекреації;
• найбільші промислові райони (Тихоокеанський в Японії, Північно-Східний у Китаї, «Індійський Рур»);

24

Населення Азії. Урбанізаційні процеси.

§ 22

• світові міста в Азії (Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок);
• мегаполіси (Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган – Гуанчжоу в Китаї);

25

Особливості економіки країн Азії. Практична робота 3. Порівняння продовольчого

кошика жителів країн Західної та Східної Азії.

§ 23

• найбільші морські порти (Сінгапур, Нінбо-Чжоушань, Шанхай, Гонконг/Сянган, Пусан, Нагоя, Осака, Токіо, Гаосюн, Мумбай);
• аеропорти-хабиу містах Пекін, Токіо, Гонконг/Сянган, Джакарта, Дубай, Бангкок, Сінгапур, Гуанчжоу, Шанхай, Стамбул;
• найбільші фінансові центри Азії (Сінгапур, Гонконг/Сянган, Токіо, Сеул, Дубай, Шанхай).

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії. 20 урок

2. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку (на прикладі  Туреччини і Сінгапуру). 20 урок

3. Країни Перської затоки – новий осередок індустріалізації. 21 урок

Тема 2. Країни Азії

26

Японія. Місце країни у світі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

§ 24

називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається;

розрізняє поняття «рівень урбанізованості країни» та «темпи урбанізації»;

наводить приклади промислових виробництв та послуг окремих країн регіону;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн

аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення окремих країн Азії на основі аналізу статево-вікових пірамід;

проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни;

дає оцінку ресурсозабезпеченості окремих країн;

складає: комплексну економіко-географічну характеристику Японії, Китаю, Індії;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії та Китаю;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації Японії, Китаю, Індії;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості;

характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг окремих країн регіону;

обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії.

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у Китаї, Японії та Індії;

порівнює позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі Японії, Китаю та Індії;

оцінює роль державних інституцій та громадянського суспільства у розвитку країни;
висловлює власні судження що до перспектив взаємовигідного співробітництва України з країнами Азії.

27

Японія. Місце країни у світі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (продовження)

§ 25

28

Китай. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці.

§ 26

29

Китай. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці (продовження)

§ 27

30

Індія. Місце країни у світі та регіоні.

§ 28

31

Практична робота 4. Аналіз статево-вікових пірамід Японії, Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн. ПІДСУМКОВА

§ 24-28

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії. Урок 26-27

2. Унікальність економічної системи Китаю. Урок 28-29

3. «Коридори зростання»  в Індії. Урок 30

32

Узагальнення знань з теми: «АЗІЯ»

П § 19-28

РОЗДІЛ ІІІ ОКЕАНІЯ. Тема 1 Австралія

33

Австралія. Місце країни у світі та регіоні.

§ 29

Знаннєвий компонент:

називає чинники міжнародної спеціалізації країни;

показує на карті:

• райони видобутку корисних копалин на території Австралії (кам’яного вугілля, залізних, алюмінієвих, мідних руд, золота);
• найбільші промислові осередки Австралії (Південно-Східний, Південно-Західний);
• найбільші морські порти (Мельбурн, Сідней, Перт, Брісбен);
• світові міста в Австралії (Сідней, Мельбурн).

Діяльнісний компонент:

аналізує динаміку природного та механічного руху населення країни;

проектує вплив демографічних та міграційних процесів на працересурсний потенціал країни;

дає оцінку забезпеченості мінеральними ресурсами країни;

складає комплексну економіко-географічну характеристику Австралії;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

пояснює  особливості зональної спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків добувної та обробної промисловості в країні;

характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг країни;

обґрунтовує основні напрямки експорту сировини та імпорту капіталу й технологій.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів країни;

зіставляє позитивні та негативні насліди діяльності ТНК в Австралії;
висловлює власні судження щодо особливостей державного устрою країни;

оцінює місце Австралії на світовому ринку продукції первинного сектору економіки.

34

Австралія. Особливості сучасного розвитку країни.

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці) 33-34 урок

1. Національні парки Австралії як об’єкти міжнародного туризму.

2. Розвиток Західної Австралії у контексті зростання глобального попиту на природні ресурси.

3. Канберра – політико-адміністративний центр країни.

§ 30

Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія

35

   Мікронезія. Меланезія. Полінезія.  Особливості географічного положення регіону.

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. Нова Зеландія –  високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу.

2.  Країни Океанії – регіон екзотичного туризму.

§ 31

Знаннєвий компонент:

називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії;

показує на карті:

• Мікронезію, Меланезію, Полінезію;
• держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія);
• залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн).

Діяльнісний компонент:

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

пояснює особливості міжнародної спеціалізації країн;

обґрунтовує рівень економічного розвитку більшості  країн.

Оцінно-ціннісний компонент:

висловлює власні судження що до перспектив економічного розвитку країн.

Розділ IV. АМЕРИКА

Тема 1. Загальна характеристика Америки

36

     Особливості географічного положення Америки. Склад регіону.

 § 32

Знаннєвий компонент:

називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії;

показує на карті:

• Мікронезію, Меланезію, Полінезію;
• держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія);

залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн).

Діяльнісний компонент:

характеризує особливості формування населення субрегіонів;

порівнює рівні і темпи урбанізаційних процесів, форми сільського розселення в окремих країнах регіону;

визначає забезпеченість окремих країн певними видами природних ресурсів;

вирізняє основні риси господарства ключових країн нової індустріалізації та невеликих країн плантаційного господарства;

класифікує  країни за рівнем розвитку третинного сектору господарства;

пояснює розміщення основних промислових районів і центрів, світових міст у регіоні;

обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Америки;
оцінює вплив інтеграційних процесів у регіоні на економічний розвиток країн;

дискутує щодо ролі США у соціально-економічному розвитку регіону.

висловлює власні судження про роль ТНК в економіці країн регіону;

пропонує власні оригінальні ідеї що до подолання відсталості окремих країн регіону.

37

   Населення Америки.

§ 33

38

     Особливості економіки країн Америки.

§ 34

Практична робота 5. Складання картосхеми типології країн Америки за рівнем їх економічного розвитку.

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. «Бананові республіки»: типові ознаки та сучасний

розвиток.

2. Панамериканське шосе – дорога через три Америки.

3. Туризм як чинник розвитку країн Карибського басейну.

§ 34

Тема 2. Країни Америки

40

     США. Місце країни у світі та регіоні.

§ 35

Знаннєвий компонент:

називає домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається;

показує на карті найбільші міста, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші аеропорти, морські порти, фінансові центри та туристичні райони країн;

наводить приклади промислових виробництв та послуг, що визначають міжнародну спеціалізацію країн Америки.

Діяльнісний компонент:

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

аналізує статистичну інформацію щодо динаміку чисельності населення, природного та механічного руху, статево-вікову структуру населення країн;

проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни;

складає: комплексну економіко-географічну характеристику США, Канади, Бразилії;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

установлює чинники міжнародної спеціалізації США, Канади, Бразилії;

ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процес переходу США до інформаційного суспільства;

пояснює  особливості розміщення основних промислових районів (центрів) обробної промисловості та формування спеціалізованих районів товарного сільського господарства, існування мало освоєних та неосвоєних районів у межах країн;

характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг США, Канади, Бразилії;

обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва із США.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про доцільність використання досвіду США та Канади, потенціалу української діаспори в цих країнах у реформуванні економіки в Україні;

оцінює роль економічної свободи і підприємництва в соціально-економічному розвитку США;

зіставляє позитивні та негативні економічні та екологічні насліди глобалізації в

Бразилії;

висловлює власні судження щодо перспектив взаємовигідного співробітництва України з Канадою та США;

пропонує власні ідеї щодо об’єднання зусиль людства задля призупинення знеліснення сельви.

41

США. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни.

§ 36

42

     Канада. Місце країни у світі та регіоні. .

§ 37

43

     Бразилія. Місце країни у світі та регіоні.

§ 38

44

Практична робота 6. Порівняльна характеристика машинобудування США, Канади та Бразилії.

Орієнтовні теми для

досліджень (за вибором учня/учениці)

1. Форми територіальної організації новітніх видів промислового виробництва у США.

2. Економічна взаємодія вздовж державного кордону між Мексикою і США.

3. Складники підприємницького успіху української діаспори в Канаді та США.  

§ 35 – 38

45

Узагальнення знань і вмінь учнів з теми «Океанія. Країни Америки»

П § 29 – 38

Розділ V. АФРИКА

Тема 1. Загальна характеристика Африки

46

     Особливості географічного положення Африки.

§ 39

Знаннєвий компонент:

називає субрегіони Африки;

наводить приклади кількісних і якісних змін на політичній карті Африки;

показує на карті:

• субрегіони (Північна Африка, Західна Африка, Південна Африка, Східна Африка, Центральна Африка);
• країни Африки (Єгипет, Лівія, Алжир, Туніс, Марокко, Ефіопія, Чад, Сомалі, Сенегал, Нігерія, Габон, Гвінея, Гана, Демократична Республіка Конго, Танзанія, Замбія, Зімбабве, Ангола, Намібія, Південна Африка, Мадагаскар, Сейшельські Острови);
• райони видобутку корисних копалин: Сахарський та Гвінейської затоки басейни нафти і природного газу, Мідний пояс, вугільні басейни ПАР і Зімбабве, алюмінієві руди Західної Африки; залізні руди, золото, алмази Південної Африки; фосфорити Марокко, Тунісу;
• найбільші морські та авіаційні порти (Александрія, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбаса, Кейптаун, Дурбан, Дар-Ес-Салам);
• світові міста в Африці

Діяльнісний компонент:

характеризує політичну карту регіону;

аналізує статистичну інформацію щодо відтворення населення, рівнів і темпів урбанізації в Африці;

порівнює особливості ресурсозабезпеченості та спеціалізації субрегіонів Африки;

пояснює особливості кордонів, розміщення населення, центрів переробної промисловості, районів товарного сільського господарства, портів, світових міст.

встановлює взаємозв’язки між районами поширення збройних конфліктів та природними ресурсами, які є джерелом фінансування цих протистоянь; районами видобування корисних копалин та товарного землеробства і конфігурацією транспортної системи в субрегіонах;

обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні;

використовує тематичні карти для обґрунтування інтенсивності прояву глобальних проблем людства в субрегіонах.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини відсталості соціально-економічного розвитку країн Африки;

оцінює вплив ТНК і розвинених країн на спеціалізацію країн регіону;

дискутує щодо впливу гуманітарної допомоги міжнародних організацій і світової громадськості африканським країнам;

пропонує власні ідеї щодо вирішення проблем знеліснення та опустелення в окремих регіонах та країнах.

47

Населення Африки.

§ 40

48

     Особливості економіки країн Африки.

Практична робота7. Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центів їх переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування.

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. Кордони на політичній карті Африки: особливості делімітації та демаркації.

2. Ангола: успішний розвиток після війни.

3. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію та просторову структуру господарства  країн Тропічної Африки.

§ 41

Тема 2. Країни Африки

49

Єгипет. Місце країни у світі та регіоні.

§ 42

Знаннєвий компонент:

називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки Єгипту та ПАР;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн.
 

Діяльнісний компонент:

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

складає: комплексну економіко-географічну характеристику Єгипту та ПАР;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни;

порівнює чинники розвитку міжнародної спеціалізації Єгипту та ПАР;

ілюструє добірками інформації з різних джерел контрастність соціально-економічних явищ у середньорозвиненій країні (ПАР);

 проектує розміщення основних центрів переробної промисловості, особливості спеціалізації сільського господарства;

характеризує структуру експорту товарів та послуг Єгипту та ПАР;

обґрунтовує основні напрямки експорту товарів із ПАР, основних туристичних потоків до Єгипту та ПАР.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про доцільність використання досвіду Єгипту у розбудові туристичного комплексу України;

оцінює місце ПАР Південної Африки серед країн Африки;
висловлює власні судження що до перспектив економічного зростання в країнах Африки в умовах глобалізації.

50

ПАР. Місце країни у світі та регіоні.

Орієнтовні теми для досліджень (за вибором учня/учениці)

1. «Три кити» економіки Єгипту: Суецький канал, нафта, туризм.

2. ПАР серед країн Африки.

3. ПАР: одна держава – три столиці.

§ 43

Розділ VІ. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНОМУ ПРОСТОРІ

Тема 1.Україна в геополітичному вимірі

51

Місце України на сучасній геополітичній карті світу.

§ 44

Знаннєвий компонент:

розуміє зміст поняття «геополітична карта світу»;

називає основні геополітичні центри сили.

Діяльнісний компонент:

визначає місце України на геополітичній карті світу;

пояснює вплив окремих чинників, які зумовлюють геополітичну роль України;

аргументує домінуючі вектори зовнішньої політики.

Оцінно-ціннісний компонент:
оцінює за певними критеріями вплив на Україну геополітичних центрів сили;

висловлює власні думки й ідеї щодо сценарію геополітичного майбутнього України.

Тема 2. Україна в системі глобальних економічних відносин

52

Просторові аспекти міжнародних економічних зв’язків України з регіонами та країнами світу

Узагальнення знань і вмінь учнів

§ 45

Знаннєвий компонент:

називає основні регіони й країни-торговельні партнери України;

наводить приклади країн-інвесторів та великих ТНК в України, районів транскордонного співробітництва, приклади міжнародних науково-технічних проектів за участі України;

показує на карті напрямки товарного експорту з України, міжнародні транспортні коридори на території України, основні туристичні потоки до України;

Діяльнісний компонент:

характеризує місце України на світових ринках товарів та послуг, капіталу.

Оцінно-ціннісний компонент:
оцінює: зміни міжнародної спеціалізації України у зв’язку з інтеграцією в Європейський економічний простір;

пропонує шляхи оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті сталого розвитку.