Календарно-тематичне планування з географії 10 класу

Затверджую  

                                                              Затверджую

Директор ЗЗШ №54                                                                                                                                                                       

Директор ЗЗШ №54

___________І.І.Сіліна

__________І.І.Сіліна

«______»________2018

«______»______2019

№ уроку

Дата

Корекційна дата

Зміст теми уроку

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

 Компетентності, що формуються

Примітка

ВСТУП  (2 год)

1

Що вивчає курс «Географія: регіони і країни». Регіони світу (за класифікацією ООН). Глобалізація як провідна тенденція розвитку сучасного світу. Пізнавальна та конструктивна роль країнознавства у сучасному світі.

Знаннєвий компонент: називає регіони світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка,  Африка; показує на карті регіони світу; розрізняє поняття «регіон світу», «територія», «акваторія», «держава», «країна», «залежна територія»; наводить приклади джерел географічних знань про регіони та країни світу.

Уміння вчитися впродовж життя: усвідомлювати важливість здобутків географічної науки; організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність. Екологічна грамотність і здорове життя: оцінювати значення географічної науки для забезпечення добробуту людства.

2

Джерела знань про регіони та країни світу. Сучасна політична карта світу та окремих регіонів. Головні об’єкти політичної карти.

Діяльнісний компонент: користується основними джерелами географічних знань про регіони світу; читає політичні карти світу та регіонів. Оцінно-ціннісний компонент: розуміє: пізнавальну та конструктивну роль країнознавства у сучасному світі.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні поняття.

Розділ I.  ЄВРОПА ( 16 год) + 1 год.  з  резерву

3

Тема 1. Загальна характеристика Європи

(6 год. + 1). Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад регіону. Сучасна політична карта Європи. Форми державного правління і

територіального устрою країн Європи. Прояви сепаратизму. Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку.

Знаннєвий компонент: називає склад регіону; розрізняє форми державного правління і територіального устрою країн Європи; наводить приклади різних типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку; кількісних та якісних змін на політичній карті регіону; показує на карті: субрегіони Європи (Західна Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа); країни Європи (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Португалія, Польща, Білорусь, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Словенія, Хорватія, Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Мальта, Кіпр, Росія); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації; «центральну вісь» розвитку Європи, найбільші промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні; Центральна Росія, Урал в Росії). Лотаринзький мегаполіс; найбільші морські порти (Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль, Франкфурт-на-Майні); найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам, Франкфурт-на-Майні); світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Женева, Відень, Мілан); розуміє зміст понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».

Діяльнісний компонент: характеризує особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні; здійснює необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами; порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою; обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі; пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи; вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені регіональною інтеграцією.                                    

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн  і субрегіонів Європи; прогнозує позитивні риси та ризики вступу України до ЄС; оцінює роль ЄС та НATO в регіоні; вплив ТНК на економіку регіону;

зіставляє позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі країн Європи.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти.

4

Інтеграційні процеси. Міжнародні організації в Європі: Європейський Союз, Рада Європи. Країни Шенгенської зони. Роль НATO у загальноєвропейській системі безпеки.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, обговорювати проблеми глобального та регіонального рівня.

5

Природні умови і ресурси регіону.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти. Соціальна та громадянська компетентності: розв`язування проблеми довкілля.

Основні компетентності в природничих науках і технологіях: оцінювати значення географії для сталого розвитку.

6

Населення Європи: демографічні процеси, природний та механічний рух. Демографічна політика. Структура населення регіону. Українська діаспора у країнах Європи. Урбанізація, субурбанізація, рурбанізація, джентрифікація.  Світові міста в Європі, міські агломерації, мегаполіси.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні поняття, факти; обговорювати проблеми географічного змісту глобального та регіонального рівня.

7

Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки. Добувна промисловість: основні райони видобування палива, рудної та нерудної сировини. Сільське господарство. Лісове господарство. Вторинний сектор економіки. Переробна промисловість. Основні регіони промисловості. Реіндустріалізація. Третинний сектор економіки. Сфера послуг. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли. Зв’язки України з країнами Європи.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти.

Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

8

Практична робота № 1 (підсумкова) «Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи» (на вибір учнів).

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

9

з резерву

Представлення дослідження (за вибором учня/учениці = у групах): 1. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у Європі. 2. Відновна електроенергетика в країнах Європи: регіональні особливості та відмінності.

3. Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.

Узагальнення.          Т/Б  №1

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

10

Тема 2. Країни Європи 

(10 год).  

Німеччина. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці (МГПП). Система розселення і роль федеральних земель в її розвитку. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки.

Міжнародні зв’язки України з Німеччиною.

Знаннєвий компонент:

називає основні показники, які визначають місце країни у регіоні та світі; домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки країн високорозвинених та середньорозвинених країн;

наводить приклади промислових виробництв та послуг, що міжнародну спеціалізацію окремих європейських країн;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові та туристичні центри країн.

Діяльнісний компонент:

складає комплексну економіко-географічну характеристику Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Польщі, Білорусі, Росії; картосхему просторової організації економіки країни; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних регіонів промисловості;

обґрунтовує особливості структури експорту й  імпорту товарів та послуг країн Європи.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

11

Франція. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Франкофонія. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Францією.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

12

Велика Британія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Співдружність націй.

Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Великою Британією.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

13

Італія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення.

Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Італією.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

14

Польща. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Прискорений розвиток третинного сектору, сучасна транспортна система країни. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Польщею.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її. Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

15

Білорусь. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація сільського господарства. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Білоруссю.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її. Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

16

Росія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Національний склад населення. Українська діаспора в Росії. Система розселення. Роль Москви у контролі та перерозподілі економічних ресурсів країни. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Спеціалізація сільського господарства. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Росією.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва. Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

17

Практична робота № 2 (поточна) «Складання картосхеми просторової організації економіки однієї з європейських країн «великої сімки» (за вибором).

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у межах країни;

оцінює вплив ТНК на економіку країн регіону;

прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

18

Контрольна робота.

19

Представлення досліджень (на вибір учня/учениці) = у групах

1.«Нове обличчя» Руру – постіндустріальний розвиток: «зелені» міста замість похмурих ландшафтів.

2. Лондон, Берлін, Париж, Київ: схожість і відмінність сучасного розвитку міст.

3. Кластери в Італії як домінуюча форма організації виробництва товарів і послуг. Узагальнення.          Т/Б  №2

Формування предметних (географічних) та ключових компетентностей (інформаційно-цифрової, соціальної і громадянської підприємницької, загальнокультурної та екологічної грамотності.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

Розділ  IІ.  АЗІЯ  (11 год.) +1 год. з резерву

20

Тема 1. Загальна характеристика Азії (5 год.) Особливості економіко-географічного положення Азії. Склад регіону. Сучасна політична карта Азії. Форми державного правління і територіального устрою країн Азії. Типи країн Азії за рівнем економічного розвитку. Міжнародні організації в Азії: АСЕАН, Ліга арабських держав. Райони збройних конфліктів та проявів тероризму.

Знаннєвий компонент: називає склад регіону; наводить приклади країн Азії, що належать до різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку; показує на карті: субрегіони  (Західна Азія, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Східна Азія, Центральна Азія); країни Азії (Китай, Індія, Японія, Ізраїль, Республіка Корея, Сінгапур, Саудівська Аравія, Іран, Казахстан, Туреччина, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Туркменістан, Узбекистан, Ірак, Пакистан, Сирія, Монголія,  Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Мальдівські Острови, В’єтнам, КНДР, Афганістан); басейни видобутку нафти і природного газу (Перська затока, Центральноазійський, Зондський); кам’яного вугілля (Карагандинський у Казахстані, Північно-Східний у Китаї, Східний в Індії), країни зі значним видобутком залізних руд (Китай, Індія, Казахстан), мідних руд (Казахстан, Монголія, Іран), олов’яних руд (Китай, Малайзія), вольфрамових руд (Китай); райони лісозаготівлі, рекреації; світові міста в Азії (Гонконг/Сянган, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Дубай, Пекін, Мумбай, Сеул, Нью-Делі, Стамбул, Бангкок); мегаполіси (Токайдо в Японії, Дельта річки Янцзи, Гонконг/Сянган – Гуанчжоу в Китаї); найбільші морські порти (Сінгапур, Нінбо-Чжоушань, Шанхай, Гонконг/Сянган, Пусан, Нагоя, Осака, Токіо, Гаосюн, Мумбай); найбільші промислові райони (Тихоокеанський в Японії, Північно-Східний у Китаї, «Індійський Рур»); аеропорти-хаби у містах Пекін, Токіо, Гонконг/Сянган, Джакарта, Дубай, Бангкок, Сінгапур, Гуанчжоу, Шанхай, Стамбул; найбільші фінансові центри Азії (Сінгапур, Токіо, Гонконг/Сянган, Сеул, Дубай, Шанхай). Діяльнісний компонент: характеризує: особливості демографічних, урбанізаційних процесів та розміщення населення в Азії, основні риси сучасного стану економіки; пояснює виникнення міждержавних конфліктів у регіоні; порівнює: ресурсозабезпеченість, працересурсний потенціал субрегіонів Азії; особливості господарства різних за рівнем економічного розвитку країн Азії; обґрунтовує  розміщення основних районів видобування мінеральних ресурсів, обробної промисловості в Азії; використовує тематичні карти для порівняння спеціалізації сільського господарства  субрегіонів Азії. Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Азії; оцінює вплив глобалізації, в т.ч. ТНК на місце країн Азії в міжнародному географічному поділі праці; висловлює власні судження щодо шляхів вирішення міждержавних конфліктів у регіоні;

ілюструє прикладами вплив політичних та економічних процесів у регіонах Азії на Україну.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

21

Природні умови і ресурси регіону. Населення Азії. Урбанізаційні процеси. Світові міста, міські агломерації в Азії, мегаполіси Японії та Китаю. Працересурсний потенціал.

22

Особливості економіки країн Азії. Первинний сектор економіки. Добувна

промисловість. Сільське і лісове господарство. Вторинний сектор економіки. Основні промислові осередки і регіони. Третинний сектор економіки. Найважливіші міжнародні транспортні коридори та вузли.

23

Нерівномірність економічного розвитку субрегіонів Азії та особливості їх участі у міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Азії. Практична робота  № 3

(поточна) «Порівняння продовольчого кошика жителів країн Західної та Східної Азії».

24

Представлення досліджень (за вибором учня/учениці):

1. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії.

2. Географічне положення країни як чинник її економічного розвитку (на прикладі  Туреччини і Сінгапуру).

3. Країни Перської затоки – новий осередок індустріалізації.

25

Тема 2. Країни Азії (6 год.)

Японія. Місце країни у світі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складники третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Традиції і технології у сільському господарстві. Транспортна система країни. Характерні риси просторової організації господарства:  Тихоокеанський промисловий район, мережа технопарків і технополісів.

Знаннєвий компонент: називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається; розрізняє поняття «рівень урбанізованості країни» та «темпи урбанізації»; наводить приклади промислових виробництв та послуг окремих країнрегіону; показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн;

Діяльнісний компонент: аналізує динаміку чисельності та статево-вікову структуру населення окремих країн Азії на основі аналізу статево-вікових пірамід; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку ресурсозабезпеченості окремих країн; складає: комплексну економіко-географічну характеристику Японії, Китаю, Індії; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії та Китаю; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації Японії, Китаю, Індії;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг окремих країн регіону;

обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у Китаї, Японії та Індії;

порівнює позитивні та негативні насліди глобалізації в економіці та культурі Японії, Китаю та Індії;

оцінює роль державних інституцій та громадянського суспільства у розвитку країни; висловлює власні судження що до перспектив взаємовигідного співробітництва України з країнами Азії.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

26

Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Японією.

27

Китай. Місце країни у світі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Експортна орієнтація економіки. Особливості розвитку і розміщення виробництв первинної і вторинної сфери. Домінуючі складові третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

28

резерв

Спеціальні економічні зони. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України.

29

Індія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається. Спеціалізація сільського господарства. Видобування мінеральних ресурсів. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Індією.

30

Практична робота № 4

(підсумкова) «Аналіз статево-вікових пірамід Японії, Китаю та Індії з метою оцінювання працересурсного потенціалу країн».

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

31

Представлення досліджень

(за вибором учня/учениці)

1. Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії.

2. Унікальність економічної системи Китаю.

3. «Коридори зростання»  в Індії.

Узагальнення.             Т/Б №3

Розділ  IІІ.  ОКЕАНІЯ  (3 год.)

32

Тема 1. Австралія (2 год)

Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Австралії. Особливості сучасного розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Географія вторинного та третинного секторів господарства. Характерні риси просторової організації виробництва товарів та послуг. Зовнішні економічні зв’язки, міжнародні зв’язки України з Австралією.

Знаннєвий компонент: називає чинники міжнародної спеціалізації країни; показує на карті: райони видобутку корисних копалин на території Австралії (кам’яного вугілля, залізних, алюмінієвих, мідних руд, золота); найбільші промислові осередки Австралії (Південно-Східний, Південно-Західний); найбільші морські порти (Мельбурн, Сідней, Перт, Брісбен); світові міста в Австралії (Сідней, Мельбурн).

Діяльнісний компонент: аналізує динаміку природного та механічного руху населення країни; проектує вплив демографічних та міграційних процесів на працересурсний потенціал країни; дає оцінку забезпеченості мінеральними ресурсами країни; складає комплексну економіко-географічну характеристику Австралії; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; пояснює  особливості зональної спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків добувної та обробної промисловості в країні;

характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг країни; обґрунтовує основні напрямки експорту сировини та імпорту капіталу й технологій. Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів країни; зіставляє позитивні та негативні насліди діяльності ТНК в Австралії; висловлює власні судження щодо особливостей державного устрою країни; оцінює місце Австралії на світовому ринку продукції первинного сектору економіки.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії. Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

33

Представлення досліджень

(за вибором учня/учениці):

1. Національні парки Австралії як об’єкти міжнародного туризму.

2. Розвиток Західної Австралії у контексті зростання глобального попиту на природні ресурси.

3. Канберра – політико-адміністративний центр країни.

34

Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія (1 год.)

Особливості географічного положення регіону. Держави та залежні території, що входять до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн. Кустарні промисли і ремесла. Зовнішні економічні зв’язки. Розташування військових баз іноземних держав. Представлення досліджень (за вибором  у групах): 1. Нова Зеландія –  високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу. 2.  Країни Океанії – регіон екзотичного туризму.

Знаннєвий компонент:

називає приклади країн, що включені до складу Мікронезії, Меланезії та Полінезії; показує на карті: Мікронезію, Меланезію, Полінезію; держави (Федеративні Штати Мікронезії, Маршалові Острови, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Вануату, Палау, Фіджі, Тонга, Науру, Самоа, Кірибаті, Нова Зеландія); залежні території (острів Гуам, Американське Самоа, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Острови Кука, Піткерн). Діяльнісний компонент: знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни; пояснює особливості міжнародної спеціалізації країн; обґрунтовує рівень економічного розвитку більшості  країн.

Оцінно-ціннісний компонент:

висловлює власні судження що до перспектив економічного розвитку країн.

Розділ IV.  АМЕРИКА (8 год.)

35

Тема 1. Загальна характеристика Америки

(4 год.)     Особливості географічного положення Америки. Склад регіону. Сучасна політична карта Америки. Форми державного правління і територіального устрою країн, типи країн за рівнем економічного розвитку. Міжнародні організації НАФТА, Меркосур, НATO. Природні умови і ресурси регіону. Населення Америки. Урбанізаційні процеси.  Система розселення.

Знаннєвий компонент: називає склад регіону; наводить приклади країн Америки, що належать до різних форм державного правління,  різних типів та підтипів за рівнем економічного розвитку;  показує на карті:

субрегіони (Північна Америка, Центральна Америка, Карибський басейн, Південна Америки); країни Америки (США, Канада, Мексика, Бразилія, Аргентина, Перу, Колумбія, Венесуела, Чилі, Еквадор, Уругвай, Парагвай, Болівія, Панама, Ямайка, Гаїті, Домініканська Республіка); залежні території (Аруба, Кайманові острові, Бермудські острови, Віргінські острови, Пуерто-Ріко, Французька Гвіана, Мальвінські/Фолклендські острови); мегаполіси (Приатлантичний, Приозерний, Каліфорнійський); основні райони видобування мінеральних ресурсів (Техаський, Аляскинський, Каліфорнійський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Центральноамериканський басейни видобування нафти; Аппалацький в США, Західний у Канаді вугільні басейни, рудний пояс Анд-Кордильєр); осередки переробної промисловості (Приатлантичний, Приозерний, Примексиканський);

трансконтинентальні магістралі (Трансамазонська, Панамериканське шосе);

найбільші морські порти (Лос-Анджелес, Ванкувер, Нью-Йорк, Філадельфія, Саванна, Колон, Сантус); аеропорти-хаби (Атланта, О’Хара в Чикаго, Лос-Анджелес, Даллас);

найбільші фінансові центри Америки (Нью-Йорк, Вашингтон, Сан-Франциско, Бостон, Торонто, Чикаго); світові міста в Америці (Нью-Йорк, Чикаго, Торонто, Сан-Паулу, Лос-Анджелес, Мехіко, Буенос-Айрес, Сан-Франциско, Вашингтон, Монреаль).

Діяльнісний компонент: характеризує особливості формування населення субрегіонів; порівнює рівні і темпи урбанізаційних процесів, форми сільського розселення в окремих країнах регіону;

визначає забезпеченість окремих країн певними видами природних ресурсів;

вирізняє основні риси господарства ключових країн нової індустріалізації та невеликих країн плантаційного господарства; класифікує  країни за рівнем розвитку третинного сектору господарства;

пояснює розміщення основних промислових районів і центрів, світових міст у регіоні;

обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні. Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку субрегіонів Америки; оцінює вплив інтеграційних процесів у регіоні на економічний розвиток країн; дискутує щодо ролі США у соціально-економічному розвитку регіону, висловлює власні судження про роль ТНК в економіці країн регіону;

пропонує власні оригінальні ідеї що до подолання відсталості окремих країн регіону.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії.

Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

36

Особливості економіки країн Америки. Роль американських ТНК в економіці регіону. Первинний сектор економіки. Сільське господарство: вплив природних, історичних чинників та глобалізації на спеціалізацію. Лісове господарство. Вторинний сектор економіки. Основні осередки промисловості в регіоні. Третинний сектор економіки. Найважливіші міжнародні транспортні магістралі, вузли. Нерівномірність економічного розвитку  субрегіонів Америки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Америки.

37

Практична робота  № 5 (поточна) «Складання картосхеми типології країн Америки за рівнем їх економічного розвитку».

38

Представлення досліджень (за вибором учня/учениці)

1. «Бананові республіки»: типові ознаки та сучасний розвиток.

2. Панамериканське шосе – дорога через три Америки.

3. Туризм як чинник розвитку країн Карибського басейну.

39

Тема 2. Країни Америки

(4 год.)  США.  Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора США. Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості аграрного сектору. Характерні риси просторової організації господарства. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України зі США. Представлення дослідження «Форми територіальної організації новітніх видів промислового виробництва у США».

Знаннєвий компонент:

називає домінуючі складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки високорозвиненої країни та країн, що розвивається;

показує на карті найбільші міста, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші аеропорти, морські порти, фінансові центри та туристичні райони країн; наводить приклади промислових виробництв та послуг, що визначають міжнародну спеціалізацію країн Америки.

Діяльнісний компонент:

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

аналізує статистичну інформацію щодо динаміку чисельності населення, природного та механічного руху, статево-вікову структуру населення країн; проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни; складає: комплексну економіко-географічну характеристику США, Канади, Бразилії; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни; рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

установлює чинники міжнародної спеціалізації США, Канади, Бразилії;

ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процес переходу США до інформаційного суспільства;

пояснює  особливості розміщення основних промислових районів (центрів) обробної промисловості та формування спеціалізованих районів товарного сільського господарства, існування мало освоєних та неосвоєних районів у межах країн; характеризує структуру експорту та імпорту товарів та послуг США, Канади, Бразилії;

обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва із США.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про доцільність використання досвіду США та Канади, потенціалу української діаспори в цих країнах у реформуванні економіки в Україні; оцінює роль економічної свободи і підприємництва в соціально-економічному розвитку США;

зіставляє позитивні та негативні економічні та екологічні насліди глобалізації в Бразилії;

висловлює власні судження щодо перспектив взаємовигідного співробітництва України з Канадою та США; пропонує власні ідеї щодо об’єднання зусиль людства задля призупинення знеліснення сельви.  

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії.

Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

40

Канада. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Канаді. Особливості сучасного розвитку країни. Домінуючі складові третинного сектору. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Характерні риси просторової організації. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Канадою. Представлення дослідження «Складники підприємницького успіху української діаспори в Канаді та США».  

41

Бразилія. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни у  міжнародному поділі праці. Розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається. Видобування мінеральних ресурсів. Спеціалізація сільського господарства. Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору. Характерні риси просторової організації. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Бразилією.

42

Практична робота  № 6 (підсумкова)  Порівняльна характеристика машинобудування США, Канади та Бразилії.

Представлення дослідження «Економічна взаємодія вздовж державного кордону між Мексикою і США».

Узагальнення.            Т/Б  №4

Розділ  V. АФРИКА  (5 год.)

43

Тема 1. Загальна характеристика Африки

(3 год.)  Особливості географічного положення Африки. Склад регіону. Сучасна політична карта Африки. Форми державного правління і територіального устрою країн, типи країн за рівнем економічного розвитку. Райони збройних конфліктів, проявів тероризму. Природні умови і ресурси регіону. Населення Африки. Урбанізаційні процеси.  Система розселення.

Представлення досліджень (за вибором групи)

«Кордони на політичній карті Африки: особливості делімітації та демаркації».

Знаннєвий компонент: називає субрегіони Африки; наводить приклади кількісних і якісних змін на політичній карті Африки; показує на карті:

субрегіони (Північна Африка, Західна Африка, Південна Африка, Східна Африка, Центральна Африка); країни Африки (Єгипет, Лівія, Алжир, Туніс, Марокко, Ефіопія, Чад, Сомалі, Сенегал, Нігерія, Габон, Гвінея, Гана, Танзанія, Демократична Республіка Конго, Замбія, Зімбабве, Ангола, Намібія, Південна Африка, Мадагаскар, Сейшельські Острови); райони видобутку корисних копалин: Сахарський та Гвінейської затоки басейни нафти і природного газу, Мідний пояс, вугільні басейни ПАР і Зімбабве, алюмінієві руди Західної Африки; залізні руди, золото, алмази Південної Африки; фосфорити Марокко, Тунісу; найбільші морські та авіаційні порти (Александрія, Каїр, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбаса, Кейптаун, Дурбан, Дар-Ес-Салам); світові міста в Африці (Йоганнесбург, Каїр, Кейптаун, Дакар, Лагос, Найробі).

Діяльнісний компонент: характеризує політичну карту регіону; аналізує статистичну інформацію щодо відтворення населення, рівнів і темпів урбанізації в Африці; порівнює особливості ресурсозабезпеченості та спеціалізації субрегіонів Африки;

пояснює особливості кордонів, розміщення населення, центрів переробної промисловості, районів товарного сільського господарства, портів, світових міст; встановлює взаємозв’язки між районами поширення збройних конфліктів та природними ресурсами, які є джерелом фінансування цих протистоянь; районами видобування корисних копалин та товарного землеробства і конфігурацією транспортної системи в субрегіонах;

обґрунтовує напрямки розвитку транспортної інфраструктури в регіоні;

використовує тематичні карти для обґрунтування інтенсивності прояву глобальних проблем людства в субрегіонах.Оцінно-ціннісний компонент: робить висновки про причини відсталості соціально-економічного розвитку країн Африки;

оцінює вплив ТНК і розвинених країн на спеціалізацію країн регіону; дискутує щодо впливу гуманітарної допомоги міжнародних організацій і світової громадськості африканським країнам; пропонує власні ідеї щодо вирішення проблем знелісення та опустелення в окремих регіонах та країнах.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії.

Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

44

Особливості економіки країн Африки. Первинний сектор економіки. Сільське господарство. Лісове господарство. Добувна промисловість.  Вторинний сектор економіки. Представлення досліджень (за вибором групи) «Ангола: успішний розвиток після війни».

45

Особливості розміщення промислових центрів у регіоні. Третинний сектор економіки: особливості становлення і закономірності розміщення. Найважливіші міжнародні транспортні магістралі, вузли. Туристичні райони. Представлення досліджень (за вибором групи) «Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію та просторову структуру господарства  країн Тропічної Африки».

46

Практична робота  № 7 (поточна) «Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центів їх переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування».

47

Нерівномірність економічного розвитку  субрегіонів Африки. Особливості їх участі в міжнародному поділі праці. Зв’язки України з країнами Африки.

Контрольна робота.

48

Тема 2. Країни Африки

(2 год)  Єгипет. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки країни, що розвивається.  Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країни: транспорт, туризм, видобування мінеральних ресурсів, сільське господарство. Характерні риси просторової організації економіки. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з Єгиптом.

Представлення досліджень

«Три кити» економіки Єгипту: Суецький канал, нафта, туризм».

Знаннєвий компонент:

називає домінуючі складники первинного, вторинного та третинного секторів економіки Єгипту та ПАР;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн.

Діяльнісний компонент:

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

складає: комплексну економіко-географічну характеристику Єгипту та ПАР; використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни;

порівнює чинники розвитку міжнародної спеціалізації Єгипту та ПАР;

ілюструє добірками інформації з різних джерел контрастність соціально-економічних явищ у середньорозвиненій країні (ПАР); проектує розміщення основних центрів переробної промисловості, особливості спеціалізації сільського господарства;

характеризує структуру експорту товарів та послуг Єгипту та ПАР;

обґрунтовує основні напрямки експорту товарів із ПАР, основних туристичних потоків до Єгипту та ПАР.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про доцільність використання досвіду Єгипту у розбудові туристичного комплексу України; оцінює місце ПАР Південної Африки серед країн Африки;
висловлює власні судження що до перспектив економічного зростання в країнах Африки в умовах глобалізації.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти, явища, закони, теорії.

Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних процесів і закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

Уміння вчитися впродовж життя: організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність.

49

ПАР. Місце країни у світі та регіоні. Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Особливості структури економіки. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Особливості розвитку третинного сектору економіки. Характерні риси просторової організації економіки. Зовнішні економічні зв’язки. Міжнародні зв’язки України з ПАР. Представлення досліджень «ПАР серед країн Африки», «ПАР: одна держава – три столиці».

РОЗДІЛ  VI.  УКРАЇНА  В  МІЖНАРОДНОМУ  ПРОСТОРІ  (2 год.)

 50

Тема 1.Україна в геополітичному вимірі

(1 год.) Геополітична структура сучасного світу. Місце України на сучасній геополітичній карті світу. Основні вектори сучасної української геополітики.

Знаннєвий компонент: розуміє зміст поняття «геополітична карта світу»;

називає основні геополітичні центри сили. Діяльнісний компонент: визначає місце України на геополітичній карті світу; пояснює вплив окремих чинників, які зумовлюють геополітичну роль України; аргументує домінуючі вектори зовнішньої політики. Оцінно-ціннісний компонент: оцінює за певними критеріями вплив на Україну геополітичних центрів сили; висловлює власні думки й ідеї щодо сценарію геополітичного майбутнього України.

Спілкування державною                       (і рідною в разі відмінності) мовою: тлумачити географічні факти.

Інформаційно-цифрова компетентність: шукати, обробляти та зберігати інформацію географічного характеру, критично оцінюючи її.

Ініціативність і підприємливість: прогнозувати вплив географічних   закономірностей на розвиток технологій, нових напрямків підприємництва.

51

Тема 2. Україна в системі глобальних економічних відносин (1 год.) Просторові аспекти міжнародних економічних зв’язків України з регіонами та країнами світу: географія зовнішньої торгівлі товарами, транспортних і туристичних послуг, прямих іноземних інвестицій, науково-технічного співробітництва. Великі ТНК в Україні. Участь України в процесах європейської економічної інтеграції. Місце України в системі глобальних економічних відносин у контексті сталого розвитку.

Знаннєвий компонент: називає основні регіони й країни-торговельні партнери України; наводить приклади країн-інвесторів та великих ТНК в України, районів транскордонного співробітництва, приклади міжнародних науково-технічних проектів за участі України; показує на карті напрямки товарного експорту з України, міжнародні транспортні коридори на території України, основні туристичні потоки до України;  Діяльнісний компонент: характеризує місце України на світових ринках товарів та послуг, капіталу. Оцінно-ціннісний компонент:
оцінює: зміни міжнародної спеціалізації України у зв’язку з інтеграцією в Європейський економічний простір;

пропонує шляхи оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті сталого розвитку.

52

Повторення.