Кава з вчителькою. Виховання - хліб душі.

Педагогіка партнерства

Кава з вчителькою

«Виховання – хліб душі!»

 

Мета.

Хід заняття

1. Вітання

 

• Слава Україні! -всіх вас вітаю.
• Героям слава! -відповідаю.
• Доброго дня! – всім посміхаюсь
• Господу слава! – відповідаю.

Усім присутнім добра бажаю.

 

2. Створення сприятливого психологічного комфорту.

 

« Серце добра»

- А де живе любов? (у серці) У моїх руках є символічне серце. Але воно скляне, холодне. Я хочу, щоб воно наповнилося теплотою ваших сердець, коли ми будемо передавати його із долонь в долоні і бажаючи одне одному найкращі вітання і побажання.

 

 

3. Слово вчителя.

 

Джерелом людського життя є сім’я. саме з сім’ї починає формуватися особистість дитини: її світогляд, характер, вольові, моральні якості.

Дитина – найбільший, найдорожчий скарб, який є у кожної мами і у кожного батька. Ніщо і ніхто не може замінити дитя: усі багатства світу, досягнення, успіхи, інші люди. А все це тому, що дитина – частинка душі мами і тата.

• А хіба можна жити без душі?
• Авжеж, що ні!

Якби ми  не ставились до цього питання, будучи християнами чи атеїстами, ніхто з нас не може жити без духу, який нас наповнює.

 

Ось чому діти для нас є ВСІМ.

Скажу, можливо, пафосно, але правдиво, діти і є наше життя.

 

Відео «Наші діти»

 

Я запросила вас, шановні батьки, на зустріч, яку назвала «Кава з вчителькою».

• Чому саме «кава»?

 Коли ми зустрічаємось за кавою, зазвичай, це є наші близькі, друзі, то ми почуваємо себе дуже комфортно.

Тому я дуже хочу, щоб кожен з вас почував себе, як то кажуть у народі «як риба у воді».

 

Беручи до уваги, всі ці страшні події, які відбуваються в нашому сьогоденні, ми дуже мало з вами збиралися разом. Отож, кава наша буде дещо особлива. Вона буде із присмаком не тільки кориці, а ще й з нотками шкільного життя, моїх вам вчительських порад, прохань і побажань. Адже, відомо, що багато часу я проводжу з вашими дітками, а вони зі мною. Маючи, великий досвід педагогічної практики, хотіла б вам дещо розказати, порадити, продемонструвати і торкнутися такого, на мою думку, надзвичайно важливого питання, як ВИХОВАННЯ.

 

 

 

Вправа «Мікрофон»

 

Ви усі бачите слова «Виховання – хліб душі».

• Як ви розумієте цей вислів? (відповіді батьків)
•  
• Асоціативний кущ «Виховання»
•  

Ви усі праві у своїх відповідях. Я би сказала, що так як людина не може існувати без їжі, так духовно не може існувати без виховання.

 

Хліб душі – це та пожива, якою ми наповнюємо себе не через шлунок, а через серце, через наш розум. Ось тому, це питання є дуже важливим і актуальним.

 

Існує притча:

«Один батько запитав мудреця, коли йому потрібно починати виховувати свою дитину.

Мудрець запитав:

• А скільки вашій дитині років?
• Їй всього один місяць. – відповів батько.

Мудрець уважно поглянув на батька і промовив:

• Ви вже рівно на один місяць запізнилися.»

 

Це говорить про те, що виховання не якимось локальним явищем, це постійний, безперервний процес.

 

Народивши дитину, батьки назавжди позбавляють себе права бути слабкими, бо за них тримаються ручки найдорожчої людини.

 

Зараз є дуже багато інформації з цього питання у інфопросторі. Ми можемо прочитати, можемо аналізувати і застосовувати ті чи інші поради. Часто буває так, що не можемо давати собі раду у певних ситуаціях, але проходить певний період часу і все стає на свої місця.

 

До сердечка дитини, ми можемо достукатися дуже швидко. Адже воно є таким гнучким. Нам лише потрібно підібрати правильні ниточки, які приведуть до серця дитини, підібрати той духовний хліб, який наповнить серце і розум.

І цей хліб, ці ниточки існують. Тож, сьогодні ми про них поговоримо.

 

Перша ниточка – ДОТИК.

 

• А ,нумо, пригадайте, коли ви вперше доторкнулися до своїх дітей, взяли їх на руки, приголубили, цілували, пестили, матусі прикладали до грудей…
• Пригадали ?
• Які емоції ?
• Не передати словами. І ця ниточка, цей хлібчик душі, з тим, що дитина вже підросла, він не повинен ставати меншим, а навпаки – збільшуватися, ще більше цілувати, пригортати дитину.

 

• Скажіть, хто з вас, проводжаючи дитину в школу, цілує її ?

 

• А як лягає спати ?

 

Презентація «Обійми»

 Обійми для діток створили,
Щоб крихітних іх захистити,
Для того, щоб іх полюбили
І їм було радісно жити.

 

Обіймів потрібно маленьким
Теплесеньких дуже багато,
Аби пригортали частенько
Ріднесенькі мама і тато.

 

Потрібні вони й мамі з татком,
Турботи і ласки озерця,
Щоб ніжне кохане малятко
Тримати найближче до серця.
 

 

 

Друга ниточка – СЛОВО

 

• Як ви зверталися до своїх дітей колись і зараз ? ( мій зайчик, рідненький, моя радість і тд.)

 

Слово, мова – одяг думок. ( Семюель Джонсон)

 

Є слова, які залишаються в душі на все життя. Словом ми можемо подарувати дитині крила, а можемо і їх відрізати. Спочатку ви вчите їх найпростіших слів. Вони як губка, усе вбирають в свої маленькі сердечка. Тому, ми батьки, маємо добре думати і розуміти, що ми говоримо своїм дітям і як спілкуємося у своїх родинах.

 

А, щоб ви повернулися в той час на хвилинку пригадайте, які колискові ви співали своїм діткам.

Батьки виконують колискові

 

• А які казки ?

Вікторина для батьків «З якої казки ?»

 

Третя ниточка – МОЛИТВА

 

Коли ми говоримо про виховання дитини, не можемо не говорити про молитву.

Отже, ваша дитина підросла, вона навчилася говорити, вже розказує коротенькі віршики, казочку про Курочку Рябу, співає пісеньки. Це дуже добре !. Але є ще те, чого вона не вміє – молитися. І найкращим прикладом є батьки. Особливо, коли дитина бачить як моляться батьки, а якщо це є спільна молитва – це велич.

Мабуть, в наш час, найзапекліші атеїсти, мені здається, стали на коліна. Бо ми, дорослі, зрозуміли, що «без Бога, ані до порога».

Навчити дитину молитися, розказати їй про християнські чесноти, і дотримуватися їх – ваше надважливе завдання.

Є такий вислів: «Говоріть дітям про Бога, щоб не довелось говорити з Богом про дітей».

Ми усі знаємо, яку силу має материнська молитва. Вона гори зрушує з місця, оберігає у найважчих життєвих обставинах.

 

Пісня «Мамина молитва»

 

Спільна батьківська молитва (На екрані,читають усі разом.)

 

 

Четверта ниточка – ЛЮБОВ

 

Ваша дитина вже дошкільнятко. Вона вже багато знає, вміє користуватися гаджетами, спілкується з іншими дітьми і дорослими. ЇЇ маленьке серце переповнюють емоції: радість, безтурботність, щирість, відкритість… Її серце переповнює любов. Та здебільшого любов до своїх рідних, до сестрички чи братика, до бабусі і дідуся, до собачки, котика, іграшки. Але вже настав час, щоб дитина розуміла, що любов, то є щось більше. І ми батьки, маємо дати зрозуміти дитині, що потрібно любити не тільки своїх рідних, але й ближніх своїх. Ось про яку любов йде мова. У Біблії записані дуже гарні слова: «Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, у все вірить, усього надіється, все перетерпить, любов ніколи не минає.» (Коринтян 13,4-8)

 

Дитина має зрозуміти, що не потрібно чинити зло, а, навпаки, робити добро, допомагати одне одному, ділитися, бути щедрими, не проходити осторонь чужої біди, не ставитись з огидою до бідних людей. Навчити їх толерантності, адже її нам так потрібно, бо ми дуже часто будемо бачити дітей, людей, які будуть мати ті чи інші фізичні вади, не забуваймо, що в нас війна.

 

Маємо закласти фундамент душі дитини так, щоб вона знала, що «все золото світу, не варте любові, добра і краси»

 

Відео «Все золото світу»

 

Вірш «Біль чужого серця хай буде не через твою вину»

 

Любов нескінченна, я б сказала, як небо. Любов до себе, до рідних, до ближніх, до незнайомих, природи. А ще є любов, яка передається з молоком матері, це любов до рідної землі, до свого коріння, до свого народу. І цей найвищий прояв любові до батьківської землі, ми бачимо в наших захисниках, волонтерах, лікарях, які зараз боронять нашу святу землю. Ніхто не може сказати з впевненістю, що нас чекає завтра. І звісно, народивши дитину, ми думаємо про її майбутнє, мріємо, що воно буде максимально щасливим, та не завжди так буває. І в цьому ми переконуємося зараз, коли на нашій землі іде війна. Тому маємо прищеплювати дітям відчуття патріотизму змалечку, щоб ще маленькими вустами дитинка говорила: «Я – українець, Я – українка». Я вважаю, що так як не можна обирати батьків, так і не можна обирати Батьківщину, тим більше зрадити її. Тут є великий задум Божий. Знаєте, я завжди собі кажу, що чомусь я народилася в Україні, а не в іншій країні. Значить тут моє місце, тут моє життя.

Будьте патріотами ви, і ваші діти будуть такими ж.

 

Іван Мацялко «Я українець, я твій брат»

 

П’ята ниточка – Час

 

 1.Притча « Про 300 гривень»

2.Обговорення з батьками.

 

 -Чого вчить нас ця притча? (більше часу приділяти своїм дітям)

 

Так, особливістю часу є його неповторність. Час невблаганний: він не зупиняється ні перед чим, ні перед ким. Він іде.

А діти ростуть і дуже швидко. Ми не встигаємо зробити багато речей, що приносять душевну насолоду для дітей. Ми надто зайняті матеріальною стороною, матеріальними благами. А як же духовність ???

За даними соціологічних досліджень, батьки приділяють своїм дітям в середньому 17 хв. на добу.

• Як ви гадаєте: це багато чи мало?

 

 

Слухання

 

 

ДІТИ НЕ РОСТУТЬ САМІ ПО СОБІ

Якщо ви бачите успішну дитину, яка брала участь в олімпіадах, а можливо і перемагала у них.

Дитина, яка іде на тренування у той час, як її однолітки сидять у кафе. Вона готується до змагань, щоб перемогти в них.

Того, хто з музичним інструментом / кімоно / мольбертом кожен день проходить повз вас.

Дитина, яка добре склала ЗНО і без проблем поступила в кращий ВУЗ ...

У кого в 14 років свій блог / інтернет-магазин / сайт / пісня / портфоліо.

 

Але не ставте у приклад своїй дитині цих дітей! Не говоріть нічого такого: "подивись який молодець" або "а ось Оленка з 4ої..."Самі беріть приклад з батьків цих дітей! Діти не ростуть самі по собі!!!

 

Успішна дитина - це коли нею займаються батьки.

 Це колись було прийняте рішення, що мама буде вести сина на 3и тренування в день. Або дочку на заняття в художню школу 3и рази в тиждень.

А тато зрозумів, що заробляти потрібно трохи більше, щоб оплатити змагання чи конкурс. Іноді буває так, що одна мама зрозуміла, що потрібно вести на заняття та, крутячись по роботах, потрібно заробляти більше для конкурсів / мольберта / пуант / бійцівських рукавиць або просто друку нот.

Коли ви бачите успішну дитину, можливо, сім'я замість купівлі третього телевізора чи модного гаджета обрала змагання, спортивні збори, якісний інструмент, додаткового репетитора...

Діти не ростуть самі по собі!

Дітьми потрібно займатись. Якщо ви не хочете і не готові до цього, будь ласка, просто не ставте своїй дитині в приклад таких дітей, батьків, які прийняли рішення і взяли на себе цю відповідальність.

Успішна дитина - це культура сім'ї, в якій немає місця випадковості, ліні та безвідповідальності. В якій спілкування, знання, формування особистості важливіше за останню модель айфона.

За кожною розумною, здібною, відповідальною дитиною, такою, яка все вловлює на льоту, планує та прагне більшого, стоять батьки (або авторитетна людина), які наполегливо працюють (як правило, над собою !!!!!!!!), щоб так було.

Вони організували допомогу спеціалістів, вели на гуртки, секції, підтримували, мотивували, хвалили. Виділила окрему статтю сімейного бюджету саме для розвитку та навчання дитини. Змучені після роботи вели на заняття, хоча так хотілось розтягнутися на дивані, і чекали декілька годин поки дитина звільниться. Купували кімоно / чешки / підручники / мікроскоп / піаніно / скрипку. Відправляли на літні курси / збори / наукові літні табори або на фестиваль.

Вони не говорили своїй дитині "тобі не дано", "кому зараз треба це виховання", "поступи кудись, а потім розберешся", "нехай сам вирішує", "ми ж якось виросли" і в такому ж дусі.

Самі по собі діти не ростуть. Біологічно - можливо, так. А формування дитина, її виховання та майбутнє - абсолютна відповідальність батьків.

 НЕ ШКОЛИ ЧИ САДКА!

 Велика ілюзія думати, що відправивши в "хорошу" школу, ви автоматично отримаєте гарантований результат. Це далеко не так!

ВИ і тільки ВИ (батьки) маєте розвивати, вкладати в своїх дітей!!! Давати їм приклад. І це принесе результат.

 

Хочу вам запропонувати більше часу приділяти власній дитині. Ваша дитина – найбільша інвестиція.

• Спільні ігри
• Читання книг
• Готування страв
• Перегляд мультфільмів
• Подорожі
• Виконання домашнього завдання
• Шопінг

 

Шоста ниточка - Подарунки

 

Вчитель.

• Чи любите ви отримувати подарунки ? ( запитання до батьків )
• Авжеж, це люблять усі, а діти – особливо.

 

Ми, батьки, часто купуємо подарунки, приурочені якійсь даті чи за певні заслуги.

А подарунок – це символ приязні, любові, несподіванки.

• Чи робите ви своїм дітям подарунки ?
• А що це зазвичай ?

( Відповіді батьків. )

• Як ви думаєте, який подарунок є найкращим, найприємнішим ?        ( той, що подарований від душі, а ще зроблений своїми руками )

 

Маємо зараз добре розуміти, вибираючи подарунки, бо нас чекає нелегке життя після війни.

 

Відео « Подарунок »

 

• А зараз я пропоную вам виготовити самостійно подарунок для вашої дитини і одночасно поринути у світ дитинства – на урок технологій.

 

Батьки виготовляють сердечко у техніці торцювання

 

 

 

 

 

 

 

 

Рефлексія

Стратегія « Шість капелюхів »

 

Білий – факти

( Виховання – постійний, цілеспрямований процес, хліб душі )

Червоний  - емоції

( Любов, терпіння, розуміння, вимогливість, безперервність, відповідальність, щастя )

Чорний – протиріччя

( Не завжди і не кожного можна виховати, бувають життєві ситуації, коли немає єдності у вихованні – різні релігійні напрями, гендерна ідеологія )

Жовтий – позитив

( Виховання – це те, що дається безплатно, а ціниться дуже дорого, приносить свої плоди у майбутньому, «видно пана по халявах»  )

Зелений- креативні ідеї

(виховувати на традиціях наших предків, на власному прикладі ,в кожну мить, граючись, готуючи їжу, прогулюючись вулицею…)

Синій – рефлексія

(якщо будемо доглядати наш « сад», то отримаємо багатий «урожай», не зламати дитину, а окрилити)

 

Відео «Щасливі люди»