Казка " Місячна принцеса"

                                                   Місячна принцеса.

Жили собі на світі два брати. Один був старший, звали його Іванком. Йому було 11 років. Другий брат - молодший , звався Денисом. Денису було  10 років.

Брати жили на планеті Земля. Вони були дружніми і щасливими.

Часто по вечорах хлопчики дивилися у вікно і спостерігали за зірками, за місяцем. Їм було цікаво : чи є люди у Всесвіті?

Одного вечора, брати, як завжди дивилися у вікно на зорі. Вони помітили, що вже кілька днів на небі немає місяця. І зорі ніби потускніли.

І тут Денис помітив за деревом якесь світло. Він показав брату. Іванко теж помітив: щось світиться. Хлопці відкрили вікно. Світло стало сильніше. Вони вискочили у сад і побігли до дерева. Там сиділи маленька дівчинка, яка світилися.

- Ти хто? - в один голос вигукнула діти

- Я Місячна принцеса - відповіла вона.

- А як ти тут опинилася?

- Я прилетіла на вашу планету просити допомоги. Мій батько - Місячний король- потрапив у полон до космічної Відьми. І тільки люди його можуть врятувати.

- Так ось чому вже кулька днів на небі не видно місяця! - вигукнув Денис.

- Але як ми можемо допомогти? - запитав Іван?

- Потрібно летіти на планету Зорянію. Там відьма тримає мого батька. Ми маємо потрапити у її палац і звільнити його.  У мене зачаровані є скафандри, вони приймуть розмір вашого тіла. Допоможіть врятувати батька - сказав маленька Місячна принцеса.

Брати переглянулися .

- Добре, ми допоможемо , - сказали вони.

У глибині саду стала літаюча тарілка, але вона була маленька. Хлопці разом  взяли її в руки і разом із принцесою вийшли на город. Дівчинка підійшла до космічного апарату і до торкнулася. На їх очах літаюча тарілка збільшилася. Вони залізли всередину, одягли скафандри, які теж збільшились до їх розмірів.

Діти зручно вміститися у кріслах, пристебнули ремені безпеки і безшумно піднялися в небо.

- А якщо нас хтось побачить? - спитав Денис.

- Ні, я включила режим невидимості - відповіла принцеса. - Нас ніхто не побачить.

Незабаром вони вилетіли у відкритий Космос. Навколо літали астероїди, маленька хвостаті комети, але вони оминали їх космічний апарат.  Іван з Денисом з цікавістю дивилися в зоряне небо, яке було тепер так близько .

І тут дівчинка включила прискорення, і навколо все промайнуло, як одна секунда. І діти побачили невеличку планету.

- Це планета Зорянія. Її створила зла чаклунка. Тільки люди можуть ходити по її поверхні. Коли хтось інший ступає на цю планету, він перетворюється на камінь. Ось тут і живе космічна Відьма. Інших мешканців на планеті нема - , пояснила принцеса. - Ми зараз спуститися неподалік від її палацу.

Діти безшумно приземлилися, і тихенько вийшли з літаючої тарілки. Навколо було дуже тихо і темно. Вони пішли до палацу. В одному вікні помітили світло.

- Це мій батько там! - вигукнула принцеса - Я відчуваю його світло.

Хлопці вилізли по стіні до того вікна, зазирнути у середину. Там сидів маленький чоловік,, який світився,. На його голові була корона. Вони тихенько постукали у вікно.  Місячний король підійшов і відкрив його. Діти залізли в кімнату. - - Татусю! - вигукнула дівчинка, виглядаючи з кишені Іванка - Ми прилетіли тебе рятувати!

І дівчинка скочила батькові на руки.

Місячний кроль зрадів підмозі . Роки відьми не було вдома,, вони пробралися в її лабораторію. Там було дуже багато зірок., яких відьма описала у полоні. Вона хотіла захопити весь Всесвіт, щоб і Сонце, і Місяць, і Зорі  належали їй.

Маленька Зірочка підказала друзям, шо врятувати їх зможе тільки Сонце своїм світлом і теплом.

Тоді вони визволили всіх полонених Зірок і всі разом полетіли до Сонця.

Почувши їх історію, Сонце погодилося допомогти. Воно послала своїх Сонячних воїнів на боротьбу з відьмою . Сонячні  воїни перемогли злу чаклунку.

Місячний король подякував усім за допомогу.

Кожна Зірочка повернулася на небо на своє місце. Місячна принцеса повернула братів на їх планету .

Вона подякувала Іванку та Дениску за допомогу і пообіцяла прилітати в гості.

Діти залишилися друзями на все життя.