Автор: Жив собі дід і баба. Було у них дві внучки, та велике господарство: і півник, і котик, і корівка та бичок.
Кожного ранку півник будив діда з бабою своєю піснею. Так було і того ранку.
Півник( голосно кукурікає) Кукуріку, кукуріку, кукуріку.
Баба: Діду, вставай треба худобу годувати! (просинаються, баба йде доїти корову, дід іде до бичка)
Дід: (до бичка)Ти мій найкращий, найдорожчий. Чим тебе смачним нагодувати? Може медком? (Хоче дати бичкові меду, в цей час півник голосно кукурікає, дід лякається і випускає бочку з медом на бичка)
Баба: Який же ти незграбний , діду! Тепер тварина повністю облита медом! Іди кажи дівчатам хай женуть худобу на пасовисько.
Автор: Погнали дівчата пасти бичка і корівку, а на вулиці тепло, сонячно. Дівчата вийшли на полянку і замилувалися красою природи, зовсім забули про худобу, і задрімали. І тут на запах медку з лісу вибіг зайчик.
Зайчик: А що це так тут так гарно пахне? Та це ж мед! Хочу, хочу медку!
Автор: Тільки хотів зайчик скуштувати меду, та приліпився до бичка і ніяк не відліпиться. Аж тут з лісу, з веселою піснею виходить лисичка.
Лисичка: (співає) Я лисичка, я сестричка, не сиджу без діла… Ой, а це що таке? Ну тепер ти, зайчику, будеш мій!
Автор: Думала лисичка, що так легко спіймає зайчика, але також приклеїлася до бичка. А в цю хвилину з лісу виходить вовк – і до бичка.
Вовк: Ой, яка знахідка. Якраз голос сів, треба підлікувати медком.
Автор: Але не вийшло у вовка підлікуватись, він як і всі інші звірята приліпився до медового бичка. Який тут галас знявся у лісі, аж онучки прокинулися.
Побачивши, що відбувається, зразу зрозуміли що робити. Вони покликали дощик, щоб допоміг звірятам.
Співають всі
Іди, іди дощику! Зварю тобі борщику.
В полив’янім горщику.
Автор: І дощик почув веселу пісеньку, і прийшов на допомогу.
Дощик поливає звірят, і всі щасливо повертаються додому.
Автор: Ось так і закінчилася ця історія. Дівчата пригнали худобу додому, повечеряли і пішли спати. От і казочці кінець, а хто слухав – молодець!