Казкотерапія як один із ефективних методів розвитку особистості молодшого школяра .
Казкотерапія як один із ефективних методів розвитку особистості молодшого школяра
(методична розробка виховного заходу)
Виховання особистості, інноватора, патріота незалежної держави є надважливим завданням сучасного педагога. Широкий арсенал методів, прийомів, засобів для виконання даного завдання реалізує Нова українська школа.
Завдяки потужним інструментам позитивного психо-емоційного впливу на свідомість дитини можна забезпечити виховання учнів як в освітньому процесі, так і упродовж життя, використовуючи метод казкотерапії.
У власній педагогічній діяльності, в процесі навчання та виховання учнів 1-4 класів створюю такий психологічний мікроклімат, який дозволяє учням завжди перебувати в гарному настрої, вірити у власну спроможність під час вирішення завдань, а також бути свідомим громадянином нашої держави.
Укладач:
Білоус Інна Григорівна,
вчитель початкових класів,
спеціаліст «вищої категорії»
Недобоївського ліцею імені Григорія Томіна
Недобоївської сільської ради
Дністровського району
Чернівецької області
В інноваційних освітянських звершеннях помітно зростає зацікавленість до використання дитячої творчості та ігрової, пошукової діяльності, розвитку креативності, інноваційності у становленні особистості саме в роботі з учнями у початковій школі.
Актуальність такої роботи полягає в тому, що вона має універсальний характер і спрямована на дитину, яка здатна реалізувати власні резервні можливості та сприймати позитивне психо-емоційне налаштування при виконанні тих чи інших вправ, завдань чи ситуацій, які виникають.
Одним із найважливіших напрямків виховання серед учнів 1 та 4-х класів є розвиток інтегративних якостей дитини, яких вони набувають в період навчання і виховання.
У власній педагогічній діяльності, в процесі виховання створюю психолого-педагогічні та навчально-технічні умови для забезпечення розвиваючої роботи із учнями, забезпечуючи стабільний психо-емоційний мікроклімат як кожної дитини, так і всіх учнів класу. Тому одним із пріоритетних напрямів виховної роботи вважаю технологію казкотерапії як однієї із найбільш адаптивно-корисної і продуктивної.
Чому саме казкотерапія?
Для дітей у ранньому шкільному віці почуття відіграють важливу роль у житті, допомагаючи пізнавати навколишній світ.
У наш швидкоплинний раціонально-прагматичний час саме казка набуває особливого значення у вихованні та розвитку почуттів дитини, справляючи на неї позитивну психологічну дію. Дитина може відчувати сильні емоції, співпереживаючи казковим героям, ідентифікуючи себе з ними та порівнюючи.
Казкотерапія – стародавній метод практичної психології у людській цивілізації й один із наймолодших методів у сучасній науковій практиці. Провідний спеціаліст у цій області Т. Д. Зінкевич-Євстігнєєва пише: «Основна відмінність казкотерапії від інших методів полягає в тому, що психологічний вплив відбувається на ціннісному рівні. Казки попереджають про наслідки руйнівних вчинків, але не нав'язують життєвих програм.
Тому перший принцип казкотерапії – донести до свідомості дитини, підлітка, дорослого інформацію про базові життєві цінності. Другий принцип – принцип нагромадження, відновлення, пізнання Життєвої Сили. Третій принцип – принцип багатогранності, зміна ставлення людини до ситуації відбувається за рахунок розгляду найбільшого спектра її граней. Четвертий принцип – зв'язок між реальністю, баланс між реальністю соціальною й психічною».
Чому казка ефективна при роботі з учнями?
Казкотерапія – природний спосіб соціалізації учнів, вироблення уміння розпізнавати небезпеки, долаючи їх, а також сприяє зародженню віри у прекрасне. Через казку відбувається передача культурної і художнього-образної спадщини людства.
Маю зауважити, що застосовуючи казки і метафори у своїй роботі, ті учні, які спочатку не включаються в гру, не приймають казку (на перший погляд), але все ж таки відчувають на собі її позитивний вплив на підсвідомому рівні.
Та ж сама казка по-різному впливає на індивідуальний розвиток учня. Кожний учень знаходить у казці «щось своє», необхідне їй чи йому в даний момент світосприйняття, співзвучне проблемам учня (страхам, тривогам, переживанням) або ж відчуттям перемоги (радості, милосердя, любові).
У дітей ранннього шкільного віку розвинений механізм ідентифікації, тобто процес емоційного об'єднання себе з іншою людиною, персонажем і прийняття його норм, цінностей, зразків як своїх. Цей момент у казкотерапії є важливим тому, що дозволяє учневі засвоювати моральні норми і цінності, розрізняючи «добро» і «зло».
«Програвання казок» розширює діапазон адаптивних рис особистості, дозволяє зм'якшити поведінковий негативізм, сприяє розвитку образного мислення, а також умінню діяти в критичних ситуаціях.
Що таке казкотерапія?
Головна мета казкотерапії – максимально сприяти особистісному розвитку дітей і їх соціальній адаптації. Зокрема, за допомогою казкотерапії можна працювати з проблемами агресії, невпевненості в собі, тривожності і страхів, сором'язливості, брехливості тощо.
Основні задачі казкотерапії, сформульовані сучасними психологами:
• розширення рольового діапазону особистості дитини, яка формується;
• стабілізація психічних процесів, розвиток емоційної сфери;
• відпрацьовування механізмів саморегуляції і самоконтролю;
• розвиток гнучкості і довільності поведінки;
• усунення страхів, тривожності, невпевненості в собі, надмірних сумнівів у правильності своїх дій;
• набуття алгоритмів конструктивного вирішення конфліктів і навчання способам адекватного емоційного реагування у конфлікті;
• підвищення самооцінки дитини, знаходження віри в себе;
• засвоєння загальноприйнятих норм спілкування з іншими людьми;
• розвиток фантазії й уяви, образного мислення;
• корекція стресових станів (розлучення батьків, втрати тощо).
Як організувати казкотерапевтичний процес?
Метафоричний матеріал казки повинен поступово впливати на поведінку учнів, стимулювати розумові здібності й активувати творчий потенціал.
Доцільніше проводити заняття у міні-групах, до прикладу від 4 до 6 дітей. Зазвичай заняття відбуваються з використанням ляльок, фарб й олівців, музичних інструментів або відеозапису, костюмів, і без них.
Для учнів замкнених, пасивних, «тривожних», які не володіють елементарними навичками спілкування, із заниженою самооцінкою та тих, які страждають страхами, проведення групової роботи дає результати.
У казках постійно використовую імпровізації з метою мотивації дітей висловлювати і проявляти різні емоції. Такий підхід дає учням можливість активізувати виразні засоби спілкування: пластику, міміку і мову.
Заняття побудовані таким чином, що один вид діяльності змінюється іншим. Це дозволяє зробити його більш динамічним, насиченим і менш стомлюючим для учнів завдяки частим переключенням з одного виду діяльності на іншій.
Заняття триває упродовж 30 хвилин. Структура заняття складається з етапів: вітання, розминка, основна частина, висновок. Кожен із етапів має своє призначення.
Ігри і вправи, застосовувані на заняттях, спрямовані на чергування станів активності і пасивності. У результаті розвивається дрібна моторика і координація рухів, знімається фізична і психічна напруга, збільшується працездатність, удосконалюються вольові якості.
В учнів 1-2 класів поступово формуються навики більш тонко розпізнавати різні емоційні стани людини. «Проживаючи казку», діти вчаться переборювати бар'єри в спілкуванні, тонко відчувати один одного, знаходити адекватне тілесне вираження різним емоціям, почуттям, станам.
Продумана і спланована подорож у казку допомагає учням подолати власні тривожні стани, певні переживання, вчить її фантазувати й образно мислити, створюючи простір для розвитку творчої сторони дитячої душі.
До прикладу, обравши роль і образ Казкарки, тримаю в руках чарівну паличку. Звертаючись до дітей зі словами: «Сьогодні наша уява несе нас у країну чарівних речей. Ви можете собі уявити такі речі?! Уявіть собі, що туфлі можуть літати, скрипка грати самостійно, а проста паличка може розповісти цікаву історію. Давайте всі візьмемося за чарівну паличку, і вона нас перенесе в нову казку».
Рекомендую використовувати казку про Вороня для учнів 1та 2 класів.
«Казка про Вороня»
Розповідь Казкарки. Колись давно в одному невеликому містечку, на великій тополі жила Ворона. Одного разу вона знесла яйце і сіла його висиджувати. Гніздо було без даху, тому маму Ворону морозили вітри, засипав сніг, але вона все терпляче зносила і дуже чекала свого маляти.
1. Вправа «Терпіння»
Мета: вчитися почувати своє тіло і керувати ним; формувати навички довільної регуляції.
На іншому кінці кімнати стоїть стілець, а на ньому – яйце. Учні повільно підходять до стільця, сідають на нього так, щоб не роздавити яйце.
Розповідь Казкарки. В один прекрасний день Пташеня застукало всередині яйця своїм дзьобиком, і мама допомогла вибратися своєму Вороняті із шкаралупи. Воно вилупилося з голеньким безпомічним тільцем і з великим-великим дзьобом. Пташеня не вміло ані літати, ані каркати.
2. Вправа «Бридке вороня»
Мета: виховувати дбайливе і турботливе ставлення до тварин, навчити учнів відслідковувати власні почуття, а також емоції і переживання інших людей.
Один учень – «бридке вороня». Він лягає на підлогу, підтягши до живота коліна. Учні по черзі підходять до нього, ніжно погладжують по спині й говорять йому лагідні слова: «Ти – веселий», «Ти – добрий».
У вправі беруть участь всі учні класу.
Розповідь Казкарки. А для мами він був найкрасивіший, найрозумнішим і найулюбленішим, вона годувала сина, зігрівала його, захищала і розповідала казки.
Мета: сприяти формуванню в учнів впевненості в собі, підвищуючи соціальний статус кожного учня в класі.
Учень – «бридке вороня» встає, випрямляється, злегка розводить убік руки і широко посміхається. Інші учні виражають подив і замилування. Учень – «вороня» по черзі обіймає кожного учня.
Розповідь Казкарки. Але він як і раніше не вмів ні літати, ні каркати. Прийшла весна, і прийшов час вчитися бути вороном.
Мама посадила вороня на край гнізда і сказала:
- Зараз ти маєш сміло стрибнути вниз, змахнути крилами, і ти – полетиш.
Розповідь Казкарки. У перший день Вороня пішло в глибину гнізда і тихо плакало.
4. Вправа «Плач»
Мета: сприяти розвитку в учнів вміння розуміти свій і чужий емоційний стан, висловлювати співчуття, співпереживання.
Учням пропонується відчути і показати стан переляку, страху. Ведучий звертає увагу учнів на те, що під час переляку тіло напружене, скуте, тверде. Потім учні сідають на підлогу і «плачуть». Після «плачу» всі розслабляються сидячи.
Пояснюю учням, що після того, як людина поплаче, їй стає легше. Учням пропонується поспостерігати, що в стані спокою обличчя спокійне, плечі опущені, руки вільно звисають уздовж тіла...
Казкарка підходить до кожного учня і злегка погладжує плечі, руки, голову, спину.
Розповідь Казкарки. Мама, звичайно, засмутилася, але лаяти сина не стала. Пройшов деякий час, і уже всі молоденькі воронята навколо навчилися літати і каркати, а мама нашого Вороняти як і раніше годувала, оберігала і довго умовляла перестати боятися і спробувати навчитися літати.
Мета: розвивати в учнів уміння розуміти один одного без слів, працювати в парі, домовлятися між собою.
Учні розподіляються на пари, один стає «мамою Вороною», а інший — «вороням». «Мама Ворона» годує дитину, шкодує її, умовляє не боятися літати, а потім діти міняються ролями.
Розповідь Казкарки. Якось раз цю розмову почула Стара Мудра Ворона і сказала молодій недосвідченій мамі:
- Так більше продовжуватися не може, не будеш же ти все життя бігати за ним, як за маленьким. Я допоможу тобі навчити твого сина і літати, і каркати.
І коли Вороня наступного дня сіло на краю гнізда подихати повітрям і подивитися на світ, Стара Ворона тихо підлетіла до нього і зіштовхнула вниз. Від страху Вороня забуло все, чому так довго вчила його мама, і почало каменем падати на землю.
Мета: розвивати впевненість у своїх можливостях.
Учні стрибають зі столу на руки Казкарки. Казкарка стає так, щоб в учнів була можливість тягти руки до Казкарки. Беруть участь усі учні класу.
Від переляку, що він зараз розіб'ється, він відкрив свій великий дзьоб і ... каркнув. Почувши самого себе й з радості, що, нарешті, навчився каркати, він змахнув крилами, раз, другий – і зрозумів, що летить...
Мета: розвивати уяву і фантазію в учнів, формувати навичку управляти м'язами тіла.
Учні перехрещують руки на рівні зап'ясть і махають ними, як крилами. Вправа триває досить довго, до утоми. Казкарка підбадьорює учнів, посилаючись на те, що птахам дуже важко літати на далекі відстані.
Учні опускають кисті, розслаблюють плечі й прислухаються до відчуттів у руках. Казкарка пропонує визначити, у якому місці відчувається утома, хворобливість, вага.
Тепер руки відпочивають і звільняються від утоми, їм стає легко і приємно.
Розповідь Казкарки. І отут він побачив поруч із собою маму, вони полетіли разом, а потім дружно повернулися в гніздо і від усієї душі подякували Старій Мудрій Вороні.
Мета: розвивати комунікативні навички, створювати позитивний емоційний фон; розвивати почуття приналежності до учнівської групи.
Учні встають у пари, навпроти один одного (виконують певні рухи, чуючи текст під музичний супровід). Кожний спочатку показує на собі, а потім на товаришеві:
Я дрізд, ти дрізд. У мене ніс, у тебе ніс.
У мене щічки гладкі, у тебе щічки гладкі.
У мене губки солодкі, у тебе губки солодкі.
У тебе голова розумна, у мене голова розумна.
Ми з тобою двоє друзів, любимо ми один одного — обіймаються.
Мета: підвищити впевненість у собі і значимість кожного учня в очах навколишніх.
Учні встають у пари і під швидку музику літають по залі. Коли звучить «плеск в долоні» Казкарки, то пари летять у протилежний бік, але тільки разом.
Розповідь Казкарки. Так за один день Вороня навчилося і літати, і каркати, а наступного дня на честь свого сина, який став зовсім дорослим і самостійним, мама Ворона влаштувала велике свято, на яке запросила всіх птахів, метеликів і багато-багато інших друзів, а на почесному місці важливо сиділа Стара Мудра Ворона, що допомогла не лише маленькому Вороняті, але і його мамі.
Мета: стимулювати фізичну активність учнів, сприяти покращенню емоційного стану дітей.
Казкарка. Кожна людина виражає щастя, радість по-своєму, тому і показувати цей танець ми будемо по черзі.
Учень встає напроти всієї групи і під радісну, ритмічну музику танцює, намагаючись передати у своєму танці радість і щастя. Група учнів навпроти теж танцюють, у точності намагаючись повторювати її рухи. Казкарка танцює з учнями і вибирає, хто наступний буде вести танець. Він бере учня за руку і робить обмін, проводжаючи танцюючого на місце другого. Музика не переривається, учні теж не перестають танцювати. На місці соліста мають побувати всі учні.
Розповідь Казкарки. А тепер нам потрібно квапитися додому, тому що ми дуже довго затрималися в нашій казці. Швидше беріться за чарівну паличку, заплющуйте очі, і ми опинимося в будинку.
Питання для обговорення (відбувається в групі або індивідуально):
- Що відчуло Вороня, коли мама сказала, що йому настав час літати?
- Як ти думаєш, Вороня хотіло літати? Чого воно боялося?
- Чому Вороня все-таки полетіло?
Підведення підсумків заняття. Закріплення відбувається у форми бесіди з метою усвідомлення нового досвіду.
Казкарка обговорює й аналізує разом із учнями, у яких ситуаціях їх життя вони можуть використовувати досвід, який набули на занятті.
Під час заняття можна використовувати всі фрагменти казки або ж деякі не проводити. Це здебільшого залежить від психо-емоційного налаштування кожного зокрема і всіх гравців казки.
Працюючи над удосконаленням системи емоційно-розвиваючих занять, маю за головне спрямувати розвиток учня як особистості в гармоній взаємодії з соціумом, в якому перебуває учень з оточуючим середовищем.
У процесі освоєння емоційно-розвиваючих занять учні набувають наступних якостей:
- В учнів формуються основні фізичні якості і потреба в руховій активності. Самостійно виконуються доступні віку гігієнічні процедури, дотримує елементарних правил здорового способу життя.
- Учні відгукуються на емоції інших людей і друзів, співпереживають персонажам казок, історій, розповідей. Емоційно реагують на твори образотворчого мистецтва, музичні і художні твори, світ природи.
- Опановують засоби спілкування і способи взаємодії з дорослими й однолітками.
- Учні навчаються здатності запропонувати власний задум і втілити його в малюнку, будівлі, розповіді тощо.
- Мають первинні уявлення про себе, родину, суспільство, державу, світ і природу.
- Учні мають уявлення про себе, власну приналежність і приналежність інших людей до визначеної статі: про склад родини, родинних відносин і взаємозв'язках, розподіл сімейних обов'язків.
- Опановують універсальні передумови навчальної діяльності – уміннями працювати за правилом і за зразком, слухати дорослого і виконувати його інструкції.
- Опановують необхідні уміння і навички. В учнів формуються уміння і навички, необхідні для здійснення різних видів дитячої діяльності.
Світ дорослих передбачуваний, систематизований і визначений, а світ дітей, навпаки, не має чітких меж. Завдяки казці дитина пізнає світ і розвивається як особистість. Варто зазначити те, що всю інформацію дитина отримує без «складних моралей», а цей шлях, як підтверджують численні психологічні та психотерапевтичні дослідження є найефективнішим.
Казка дозволяє вільно мріяти і фантазувати, розширюючи діапазон звичайного життя, зіштовхуватися зі складними явищами і почуттями дорослого світу та жити у гармонії з собою і навколишнім світом.
У час ворожого нападу на Україну, визначаю власне завдання: максимально сприяти вихованню в учнів стійкої громадянської позиції, відчуття перемагаючої сили любові один до одного, вихованню патріотичного духу громадянина вільної незалежної держави – Україна!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку