Кімнатні рослини і догляд за ними

Драцена запашна (лат. Dracaena fragrans) — вічнозелений чагарник, вид роду Драцена (Dracaena) сімейства Ігліцевие (Asparagaceae). У природних умовах досягає висоти 6 м, в домашніх умовах, як правило, не вище 1-2 метрів. Посадка й догляд за драценою Цвітіння: декоративно-листяна рослина. Розмір: великомір. Освітлення: узимку – яскраве світло, улітку можливий легкий притінок (біля західного або південного вікна). Температура: у весняно-літній період – 18-25 ˚C, узимку бажано більш прохолодне утримання, але не нижче 12 ˚C. Полив: у період активної вегетації – регулярний і рясний: субстрат між поливаннями має просихати на глибину 2-3 см. Якщо взимку драцена перебуває в прохолодному приміщенні, полив скорочують. Вологість повітря: рослина потребує періодичного обприскування листя або душових процедур. Підживлення: з квітня по вересень двічі на місяць рідким комплексом для декоративно-листяних рослин. Узимку не підживлюють. Період спокою: із жовтня по квітень, але тільки у разі, коли рослина перебуває в прохолодному приміщенні. Пересадка: кожні 2-3 роки або у міру необхідності, навесні, на початку вегетаційного періоду. Розмноження: насіннєве та вегетативне (шматочками стебла, укоріненням верхівкового живця). Шкідники: борошнисті червці, трипси, щитівки, попелиця та павутинні кліщі. Хвороби: філостиктоз, альтернаріоз, світло-коричнева плямистість.

Драцена маргината Драцена облямована (лат. Dracaena marginata) — дерево, вид роду Драцена (Dracaena) сімейства Ігліциві (Asparagaceae). На історичній батьківщині, о. Мадагаскар, виростає 3-5 метрів у висоту. Посадка й догляд за драценою Цвітіння: декоративно-листяна рослина. Розмір: великомір. Освітлення: узимку – яскраве світло, улітку можливий легкий притінок (біля західного або південного вікна). Температура: у весняно-літній період – 18-25 ˚C, узимку бажано більш прохолодне утримання, але не нижче 12 ˚C. Полив: у період активної вегетації – регулярний і рясний: субстрат між поливаннями має просихати на глибину 2-3 см. Якщо взимку драцена перебуває в прохолодному приміщенні, полив скорочують. Вологість повітря: рослина потребує періодичного обприскування листя або душових процедур. Підживлення: з квітня по вересень двічі на місяць рідким комплексом для декоративно-листяних рослин. Узимку не підживлюють. Період спокою: із жовтня по квітень, але тільки у разі, коли рослина перебуває в прохолодному приміщенні. Пересадка: кожні 2-3 роки або у міру необхідності, навесні, на початку вегетаційного періоду. Розмноження: насіннєве та вегетативне (шматочками стебла, укоріненням верхівкового живця). Шкідники: борошнисті червці, трипси, щитівки, попелиця та павутинні кліщі. Хвороби: філостиктоз, альтернаріоз, світло-коричнева плямистість.

Монстера (лат. Monstera) — ліана з сімейства ароїдних, родом з тропічних лісів Південної і Центральної Америки. Всього в природі близько 50 видів цих вічнозелених рослин. Посадка й догляд за монстерою Цвітіння: рослина вирощується як декоративно-листяна. Освітлення: яскраве розсіяне світло або притінок. Температура: влітку – звичайна для житлових приміщень, узимку – 12-14 ˚C. Полив: регулярний і рясний: субстрат має бути злегка вологим увесь час. Вологість повітря: підвищена. Рекомендується регулярно обприскувати й мити листя вологою губкою. Підживлення: з березня по серпень двічі на місяць комплексним мінеральним добривом для декоративно-листяних рослин, в інші пори року монстера підживлень не потребує. Період спокою: яскраво не виражений. Пересадка: молоді рослини пересаджують щорічно, чотирирічні – один раз на 2-3 року, старі – один раз на п'ять років, але верхній шар субстрату завтовшки до 5 см потрібно міняти в горщиках у великих рослин щорічно. Підв’язування: ліану підв'язують до вкопаної в горщиковий ґрунт опори – драбинки, трубки, заповненої мохом, або штучного стовбура, обгорнутого копрою. Розмноження: іноді насінням, але частіше вегетативно (живцями та відростками). Шкідники: плющеві щитівки, трипси, борошнисті червці та павутинні кліщі. Хвороби: сажистий гриб, стеблова гниль.

Ноліна, бокарнея Ноліна (лат. Nolina) або Бокарнея (Beaucarnea) — родом з сімейства спаржевої. Цей дивовижний тропічний багаторічник прийшов до нас із далекої Мексики. У природі виростає до 7-8 м, в домашніх умовах висота, як правило, не перевищує 2 м. Догляд :вирощується як декоративно-листяна рослина й у кімнатній культурі не цвіте. Освітлення: яскраве розсіяне світло впродовж усього року. Температура: навесні й улітку – звичайна для житлових приміщень, узимку рослину потрібно утримувати при 10-12 ºC, але знижувати температуру слід поступово. Полив: навесні й улітку – рясний, але нечастий, після повного висихання земляної грудки в горщику. Узимку полив мізерний. Вологість повітря: нормальна. Підживлення: добрив ноліна не потребує, але якщо ви вирішили її підживити, то концентрація розчину мінерального добрива має бути в чотири рази слабкішою, ніж рекомендовано виробниками. Період спокою: із листопада по березень. Пересадка: після періоду спокою: до 3-4 років - щорічно, доросліші ноліни – один раз на 2-3 роки. Субстрат: 2 частини піску й по одній частині торфу та листової землі. Розмноження: насінням і відростками. Шкідники: борошнисті червці, щитівки й павутинні кліщі. Хвороби: гниль стовбура.

Пахира (лат. Pachira) — відноситься до численного сімейства Мальвові, які вражають своєю витонченістю і багатством фарб. Батьківщина — джунглі Бразилії. Цвітіння: із червня до листопада, але в кімнатній культурі рослина цвіте дуже рідко. Здебільшого вона вирощується якдекоративно-листяний великомір. Освітлення: яскраве розсіяне світло. Температура: навесні й улітку – 21-25 ºC, узимку – 15-16 ºC. Полив: навесні й улітку – після висихання верхнього шару субстрату, із середини осені полив поступово скорочують і дозволяють субстрату просихати на трохи більшу глибину. Вологість повітря: помірна. Час від часу слід мити листя вологою губкою. Підживлення: із середини весни і до початку осені - один раз на три тижні розчином комплексного мінерального добрива для декоративно-листяних рослин. Період спокою: із жовтня по лютий. Пересадка: у середині березня: молоді пахіри - щорічно, дорослі рослини - у міру того, як їм стає затісний горщик. Субстрат: готова ґрунтова суміш для драцени або субстрат із рівних частин дернової землі, піску й листової землі, в який бажано додати жменю деревного вугілля або дрібного керамзиту. Розмноження: насінням і живцями. Шкідники: щитівки й павутинні кліщі. Хвороби: гниль коренів і стовбура, проблеми з листям, що виникають у результаті неправильного утримання й поганого догляду.

Сенполія (лат. Saintpaulia) — трав’яниста рослина сімейства геснерієвих, родичка глоксиній. Не має нічого спільного з європейською фіалкою. Батьківщина: тропіки Східної Африки. Цей ніжний, теплолюбний, пухнастий кущик вважається найпопулярнішим серед кімнатних рослин. Цвітіння: майже цілий рік. Освітлення: яскраве розсіяне світло (північні, північно-східні, північно-західні підвіконня). Світловий день сенполії має тривати 13-14 годин. Температура: у період вегетації – 18-24 ˚C, узимку – не нижче 15 ˚C. Полив: регулярний – 2 рази на тиждень, 1 раз на півтора тижні бажано застосовувати спосіб нижнього поливу. Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень. Підживлення: у період активної вегетації 1 раз на 10 днів мінеральним добривом для квітучих кімнатних рослин, додаючи його в воду для нижнього поливу. Дозування добрива має бути вдвічі слабкішим, ніж вказано в інструкції. Період спокою: яскраво не виражений, але іноді взимку потрібно дати сенполії відпочити. Пересадка: міняти субстрат у горщику потрібно щорічно, але горщик змінюють на більший тільки в міру необхідності. Розмноження: дітками, листовими живцями та насінням. Шкідники: павутинний кліщ, щитівки та несправжньощитівки, попелиці, трипси, нематоди, червці, білокрилки, мокриці, мушки й комарики. Хвороби: фузаріоз, борошниста роса, іржа, сіра гниль і фітофтороз.

Спатифіллум (лат. Spathiphyllum) — рід багаторічних вічнозелених рослин сімейства Ароїдні (Araceae). Безстеблева рослини з коротким кореневищем. Назва роду походить від грецьких слів Спата (. Родина спатифиллума — тропічні ліси Венесуели, Бразилії, південної Америки і Малайзії. Цвітіння: навесні впродовж декількох тижнів, іноді цвіте повторно. Освітлення: яскраве розсіяне світло (східне вікно). Температура: 18-28 ˚C. Полив: під час вегетації – рясний, узимку – помірний до мізерного: субстрат між поливаннями не повинен висихати повністю. Вологість повітря: підвищена. Рекомендується часте обприскування й утримання квітки на підносі з мокрою галькою. Підживлення: з березня по вересень один раз на 2-3 тижні повним мінеральним добривом. Період спокою: з жовтня по січень. Пересадка: для молодих рослин – щорічна, для дорослих – у міру необхідності. Розмноження: поділом куща навесні або насінням (спосіб непопулярний). Шкідники: попелиця, павутинні кліщі, трипси, борошнисті червці. Хвороби: сажистий гриб, коренева гниль.

Адіантум (лат. Adiantum), або адіант – рід папоротей монотипної родини Птерисові, що налічує близько двохсот видів. Квітка адіантум росте переважно у тропіках – у Східній Азії і південноамериканських Андах. Цвітіння: не цвіте. Освітлення: притінок (північні та східні вікна). Температура: улітку – не вище 22 ˚C, узимку – близько 15 ˚C. Полив: регулярний: улітку – 2 рази на тиждень, узимку – один. Рекомендується застосовувати метод нижнього поливу: занурення горщика з рослиною в посудину з водою. Вологість повітря: підвищена. У спеку рекомендуються щоденні обприскування. Підживлення: з квітня по вересень розчином добрива для декоративно-листяних рослин у половинному від зазначеного в інструкції дозуванні. Узимку рослину не підживлюють. Період спокою: з жовтня по лютий. Пересадка: у середньому один раз на 2-3 роки. Розмноження: поділом кореневища та спорами. Шкідники: щитівки, борошнисті червці, попелиця, павутинний кліщ. Хвороби: втрата декоративності через неправильний догляд. Властивості: рослина має лікувальні властивості, які широко використовуються в Західній Європі та китайською народною медициною.

Фікус каучуконосний або Фікус еластика (лат. Ficus elastica) — рід рослин сімейства тутові. Місце походження Фікуса каучуконосного — тропічні ліси північній і східній Індії. У природі фікус досягає 30 м у висоту. Цвітіння: вирощується як декоративно-листяна рослина. Освітлення: яскраве розсіяне світло, притінок. Температура: у період вегетації – 20-25 ˚C, взимку – не нижче 15 ˚C. Полив: улітку – 1-2 рази на тиждень, узимку – 1 раз на тиждень. Вологість повітря: підвищена. Рекомендується в теплу пору року обприскувати рослину та мити її листя вологою губкою. Підживлення: з квітня по вересень 2 рази на місяць по черзі органічними та мінеральними розчинами з переважанням азоту. Період спокою: з жовтня по березень. Пересадка. : молоді фікуси пересаджують щорічно навесні або на початку літа, зрілі – один раз на 2-3 роки. Старим рослинам просто змінюють у горщику верхній шар субстрату. Розмноження: живцями та відсадками. Шкідники: попелиця, нематоди, щитівки, трипси, борошнисті червці, жовті та червоні павутинні кліщі. Хвороби: коренева гниль, сажистий гриб, церкоспороз, антракноз, ботритіс. Властивості: сік фікуса отруйний

Еуфорбія(Euphorbia)молочай численний (від 800 до 2000 за різними даними видів) рід однорічних і багаторічних трав, чагарників і дерев родини Молочайні. Родом рослина молочай з субтропічних районів Африки, Центральної і Південної Америки. Цвітіння: весна, перша половина літа. Освітлення: яскраве сонячне світло (вікна південно-західної, південно-східної і південної орієнтації). Температура: оптимальна влітку – 20-25 ˚C, узимку – 14-17˚C. Полив: рясний, після просихання субстрату на чверть глибини. Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень. Підживлення: у період активної вегетації один раз на дві тижні комплексним добривом для кактусів. Період спокою: для квітучих молочаїв – після завершення цвітіння, для декоративно-листяних – узимку. Пересадка: не частіше одного разу на два роки, навесні, на початку активного росту. Розмноження: насіннєве та вегетативне: залежно від виду – живцюванням, паростками або поділом куща. Шкідники: попелиця, білокрилки, червоні павутинні кліщі, борошнисті червці, трипси, комарики. Хвороби: гнилі. Властивості: молочний сік молочаїв отруйний.

Лілія еухарис (лат. Eucharis) належить до роду цибулинних рослин родини Амарилісові. Рід налічує близько 20 видів. У перекладі з грецької «еухарис» означає «витончений», що, без сумніву, відноситься і до квіток, і до листя рослини. У місцях свого природного існування, в Центральній і Південній АмериціЦвітіння: 2-3 рази на рік. Освітлення: яскраве розсіяне світло, притінок. Температура: у теплу пору року – 18-22 ˚C, узимку – 16-18 ˚C. Полив: у період вегетації – 2 рази на тиждень, у період спокою – після висихання верхнього шару субстрат. Вологість повітря: підвищена, рослина вимагає регулярного обприскування листя й утримання на піддоні з вологою галькою. Підживлення: рідкими добривами для квітучих рослин зі зниженим умістом азоту двічі на місяць тільки в період активного росту. Період спокою: не виражений, але бажано дати рослині відпочити після цвітіння 1-1,5 місяці. Пересадка: після цвітіння один раз на 3-4 роки. Розмноження: насінням і дітками. Шкідники: павутинний кліщ, попелиця, трипси та щитівки. Хвороби: сіра гниль, стаганоспороз (червоний опік).

Колерія (лат. Kohleria). Геснерієві входить приблизно 65 видів рослин роду колерія . Ростуть переважно на територіях від Центральної Америки до Мексики, на о. Тринідад і в Колумбії. Цвітіння: із липня по листопад. Освітлення: яскраве розсіяне світло. Температура: улітку й навесні – 22-26 ºC, узимку рослині комфортно при 16-18 ºC. Полив: навесні й улітку поливають частіше й рясніше, восени полив поступово скорочують, а взимку поливають лише для того, щоб земляна грудка зовсім не пересохла. Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень. У спеку горщик із рослиною поміщають на піддон із вологим керамзитом. Підживлення: із квітня по жовтень один раз на тиждень у субстрат уносять добриво для квітучих рослин. Період спокою: із листопада по березень. Пересадка: у міру необхідності на початку активного росту. Субстрат: 2 частини дернової землі, 4 частини листової землі, по 1 частині перегною й піску. Розмноження: насінням і живцюванням. Шкідники: щитівки, павутинні кліщі, білокрилки, трипси й борошнисті червці. Хвороби: через неправильний догляд або утримання у рослини трапляються проблеми з листям і затримка цвітіння.

Нефролепис (лат. Nephrolepis) – папороть, яку відносять то до родини Нефролепісових, то до родини Давалієвих. Представники роду – яких налічується 40 видів – наземні або епіфітні рослини. У природі зустрічаються в тропіках африканського, американського, австралійського континентів. Цвітіння: рослина вирощується як декоративно-листяна. Освітлення: яскраве розсіяне світло. Узимку може знадобиться штучне досвічування впродовж 16 годин на добу. Температура: навесні й улітку – 22-24 ºC, узимку - 15-16 ºC. Полив: улітку й навесні – рясний, щойно висохне верхній шар субстрату. Узимку поливають тоді, коли субстрат висохне на одну чверть глибини. Вологість повітря: висока. Нефролепіс потрібно помістити на піддон із мокрим керамзитом і при цьому щодня обприскувати його як мінімум один раз на день. Підживлення: у період активного росту – щотижня, але розчин комплексного мінерального добрива має бути в 4 рази слабкішим, ніж указано в інструкції. Із середини осені до кінця зими добрива вносити протипоказано. Період спокою: із жовтня по лютий. Пересадка: навесні, до трьох років - щорічно, а потім – один раз на 2-3 роки. Кореневу шийку залишають над рівнем ґрунту. Субстрат: чотири частини листової землі та по одній частині торфу й піску. Бажано додавати в ґрунт трохи деревного вугілля. Розмноження: спорами, пагонами, бульбами або поділом кореневища. Шкідники: щитівки, борошнисті червці, павутинні кліщі та білокрилки. Хвороби: рослина може потерпати та втрачати декоративні якості від сухого повітря, прямих сонячних променів, підживлення в зимовий час або через неправильно складений субстрат.

Пеперомія (лат. Peperomia) – представник рослин із родини Перцеві. Наразі відомо понад 1000 видів пеперомій, які в природних умовах ростуть у тропічних зонах Америки. Назва рослини складається з двох слів: peperi (грец.) – перець і homois (грец.) – подібний. Цвітіння: рослину вирощують як декоративно-листяну. Освітлення: яскраве розсіяне світло. Температура: улітку й навесні – близько 22 ºC, узимку – 17-18 ºC. Полив: під час вегетації – рясний, восени полив поступово скорочують, а взимку потрібно зволожувати субстрат лише настільки, щоб земляна грудка не висохла зовсім. Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень, але в літню спеку бажано обприскувати листя рано-вранці або ввечері. Підживлення: кожні два тижні з весни до осені комплексним добривом для декоративно-листяних рослин. Період спокою: яскраво не виражений. Пересадка: до трьох років потрібне щорічне пересадження, а в подальшому – один раз на два роки. Субстрат: 3 частини листової землі й по 1 частині перегнійної землі, торфу й піску. Розмноження: насінням, листовими та стебловими живцями, поділом кореневища. Шкідники: павутинний кліщ, трипси, щитівки, борошнисті червці та нематоди. Хвороби: гниль стебла, втрата листям декоративності, опадання листя через порушення умов утримання й неправильний догляд.

Плющ (лат. Hedera) – рід з родини аралієві. Ця рослина декоративна і невибаглива, вона здавна служить прикрасою для альтанок, фасадів будинків, оскільки здатна рости, піднімаючись по вертикальних поверхнях. Родом плющ із Західної та Південної Європи, а також Північної Африки і Східної та Центральної АзіїЦвітіння: декоративно-листяна рослина. Освітлення: для форм із зеленим листям – притінок і затінок, для ряболистих – яскраве розсіяне світло або легкий притінок. Температура: у період вегетації – 22-24 ˚C, узимку потрібна прохолода, але не нижче 13 ˚C. Полив: регулярний, помірний. Вологість повітря: підвищена. Рослина потребує щоденного обприскування, а при утриманні взимку в теплому приміщенні горщик слід тримати на піддоні з мокрою галькою. Підживлення: з березня по серпень двічі на місяць комплексними добривами для декоративно-листяних рослин. Період спокою: зима. Пересадка: молоді рослини пересаджують щорічно, дорослі – у міру необхідності, коли їм стане тісний горщик. Розмноження: переважно вегетативне: відсадками, пагонами, верхівковими живцями. Шкідники: попелиця, щитівки, несправжньощитівки, цикламенові й павутинні кліщі, борошнисті червці, оранжерейні трипси. Хвороби: втрата декоративності через поганий догляд і неправильне утримання.

Сциндапсус (лат. Scindapsus) відноситься до роду рослин сімейства ароїдні, яка налічує близько 25 видів, що представляють собою ліани і ростуть в тропічних лісах південного сходу Азії. Цвітіння: рослина вирощується як декоративно-листяна. Освітлення: притінок або затінок (на відстані 2 метрів від південного вікна). Ряболисті форми потребують освітлення яскравішого, ніж рослини із зеленим листям. Температура: у період вегетації – 20-22 ˚C, у зимовий час – 14-16 ˚C. Полив: нечастий і помірний: між поливаннями субстрат має просихати на третину глибини. Вологість повітря: трохи вище звичайної – 25 %. Рекомендуються обприскування, періодичні душові процедури й миття листя вологою губкою. Підживлення: розчином комплексного мінерального добрива в половинному від зазначеного виробниками дозування один раз на 2-3 тижні в період активного росту. Узимку сциндапсус підживлюють один раз на півтора місяця. Період спокою: приблизно з середини листопада до кінця лютого. Пересадка: молоді рослини пересаджують щороку, дорослі – один раз на 2-3 роки. Підв'язування, прищипування, формування: регулярні. Розмноження: вегетативне – живцями, відсадками та поділом пагона. Шкідники: попелиці, трипси, павутинні кліщі, борошнисті червці та щитівки. Хвороби: гнилі, втрата декоративності через порушення умов утримання.

Зігокактус, шлюмбергера (Schlumbergera) – епіфітний кактус. У народі зігокактус має декілька назв: декабрист, лісовий кактус, кактус без колючок. Стебло розгалужене, що складається з плоского листя до 2,5 сантиметрів і шириною 5 сантиметрів, та зубцями по краях. Вологі ліси Бразилії, Південної Америки. Цвітіння: зима, грудень-січень. Освітлення: яскраве розсіяне світло або легкий притінок (західні або східні вікна, південне вікно – з затіненням у післяполуденні години). Температура: витримує від 18 до 40 ˚C. Улітку рослині комфортно при 18-20 ˚C, узимку – при 13-18 ˚C. Полив: помірний, тільки після просихання субстрату на глибину 1-3 см. Вологість повітря: зігокактус потребує регулярного обприскування: влітку – до кількох разів на тиждень, узимку – 1-2 рази на місяць. Підживлення: з березня по серпень двічі на місяць комплексним мінеральним добривом для кактусів. Період спокою: жовтень-листопад. Пересадка: молоді рослини пересаджують кожні 2-3 роки, дорослі – один раз на 4-5 років. Обрізування: у міру необхідності крону рослини формують, відкручуючи зайві ланки руками. Розмноження: вегетативне – живцюванням або щепленням. Шкідники: павутинні кліщі, борошнисті червці, щитівки. Хвороби: фітіум, фузаріоз, фітофтора, ураження бактеріями групи Erwinia.

Використані джерелаhttps://floristics.info/ua/statti