Класна година для 4 класу з теми "Чорнобиль"

Розробка

класної  години

до відзначення

30 – ої роковини

Чорнобильського лиха

для 4 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель. Дорогі діти! У житті українського народу  є дата, що сповнена гіркого болю. Сьогодні ми  відзначаємо  день  пам’яті про трагедію Чорнобиля.  Спробуємо перенестись уявою майже на 30 років назад. Вас, сьогоднішніх учнів нашого класу, тоді й ще на світі не було. Отже, для вас це все історія, далека, невідана.

 

Слайд 1

Чорнобиль. Звичайне українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно в зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку сюди приїздили кияни, щоб відпочити. Їхали сюди звідусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких було чимало у місцевих лісах. Здавалося, що красу цього куточку українського Полісся ніщо не затьмарить.

 

Слайд 2

Неподалік від Чорнобиля з’являється нове місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Відкриваються школи, дитячі садки, лікарні, магазини. Красиві широкі вулиці!Повсюди квіти. Це було місто – сад. Улюбленим місцем для відпочинку залишалася річка. Квітень завершував вахту в природі і мав передати її травню.

 

Читець 1

 

Жилось дуже добре,

Жилося спокійно.

Читець 2

Та ось

Скрадлива чутка поповзла по місту,

 Із хати та в хату, наче тінь зловісна:

«Біда в Чорнобилі…четвертий блок…

Рятуймося…Бо може бути пізно…

(Лунає сигнал «Тривога»)

 

 

 

Читець 3

26 квітня 1986 року. Ця дата назавжди залишиться в пам’яті людства.

 

 

Вчитель

О першій годині двадцять три хвилини, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції, що мав дуже велику потужність, стався вибух. Загорівся атом, спалахнуло вогняне сяйво. Вогонь перекидався далеко . Навколо дим, кіптява. А найстрашніше – радіація. Радіація – це виділення великої кількості тепла і енергії в ході ядерної реакції. 

Енергія  випромінюється і поглинається всіма оточуючими організмами.

Вона згубно діє на живі організми. Надмірна її доза призводить до хвороб, після яких наступає смерть.

Так мирний атом зненацька показав своє грізне, розлючене обличчя.

На атомній станції у цей час працювали люди. Їх було на зміні 50 чоловік. Усі до одного , ризикуючи своїм життям, не покидаючи своїх робочих місць, зробили все можливе і навіть неможливе, щоб попередити поширення аварії, врятувати станцію  від руйнувань. Ніхто не думав про себе:треба було не зволікати, а діяти.

Суворий екзамен тримали всі: пожежники, будівельники, транспортники, медики, вертольотчики,спеціальна частина хімічного захисту та інші. Під час катастрофи загинуло багато синів та дочок України.

 

 

Читець 4

Першими жертвами були  Володимир Правик,Віктор Кібенок, Валерій Ходемчук, Володимир Тащюра.

 

Читець 5

Аварія завдала великої шкоди нашій державі – Україні. Близько 50 тисяч квадратних кілометрів зазнало радіаційного забруднення. Територія стала небезпечною для всього живого.

Люди покидали свої рідні домівки, залишали свій край, де народились, росли, де все рідне, дороге.  З того часу ця місцевість стала для людей мертвою.

 

Читець 6

Луг не тішиться  вже зеленою  рутою,

В поле – гай заходити не можна.

Кожна квітка дихає отрутою,

Стронцієм налита кожна квітка.

В порожніх селах вітер квилить,

Тополі  гне і лози хилить,

Гірчать на сонці полини,

Ростуть в городах бур’яни ,

З річок веселки воду п’ють

І страшно яблуні цвітуть.

 

Слайд 3.

Вчитель.Такою  виглядає зараз  земля Чорнобиля. І хоча тут  квітнуть і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за цілющими дарами, не ступає нога людини. Земля залишилась без своїх господарів. Самотньо стоять  подвір’я, стежки, сади та домівки.

 

 

Слайд 4

Іноді сюди залітають  журавлі. Їх дивує, чому не чутно веселих дитячих голосів, немає тут життя. Вони залишили листа.

(Учень у костюмі «Журавля» зачитує листа і залишає конверт)

 

 

 

 

 

 

«Щастя, радості, добра

Ми дітям бажаємо.

І повернення додому

З нетерпінням чекаємо»

 

 

 

 

 

Читець 7

На пустищі дикім росте бузина,

Сіріє край поля хатина сумна.

Облуплені стіни, полин, спориші -

Не видно й не чутно навкруг ні душі.

Читець 8

І попелом покрились села,

І згинуло усе живі.

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

 

Слайд 5

Читець 9

Є чорне золото, є чорний хліб.

Є чорний лебідь і лебідка чорна.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все – таки Чорнобиль.

 

 

Вчитель

Біль Чорнобиля відображають у своїх творах поети, прозаїки, художники, скульптори.

 

Виступи учнів

 

Слайд 6

1-й. Я прочитав книгу Є.Гуцала «Діти Чорнобиля». В оповіданні «Зозуля» йдеться про те, як хлопчик шукав зозулю, яка накувала б хворій бабці Оришці більше років. А зозуля тільки «ку – ку» і все. Вкоротила бабусі життя радіація.

 

2-й. В оповіданні «Скажений чорнобильський собака» хлопчик Гриша рятує Пальму, яка лишилася без господарів. Коли в неї народилися цуценята, він заховав їх, щоб дід Кирило не втопив. Мати лаяла хлопця, щоб не торкався заразної Пальми.  А я подумав, чи живий зараз Гриша.

 

3-й. Мене дуже схвилювало оповідання «Чорнобильська дівчина Калина», в якому розповідається , що в одне село до баби Явдохи приїхала дівчина Калина. Вона подружилась з хлопцем Любомиром. Вони проводили багато часу разом. Та ось страшна звістка: дівчину баба Явдоха відвезла до лікарні.

 

4 учень

Мене не залишило байдужим і «Різдвяне оповідання», де мова йде про дівчину Катрю, яка і не була в Чорнобилі, яле трагедія, яка сталася, не обійшла й її сімю.  Батьки захворіли і померли.

 

Cлайд 7

Вчитель. Минуло 30 років з дня чорнобильської катастрофи, але й досі не вщухає в серцях українців чорнобильська рана. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях зараз мешкає більше мільйона осіб. Змертвіло багато водойм, непридатною для вживання стала вода.

 

Слайд 8

За останні роки після тих жахливих подій з життя пішли сотні тисяч синів та дочок.

 Давайте запалимо свічку пам’яті  і вшануємо хвилиною мовчання  тих, хто віддав власне життя в ім’я майбутніх поколінь,щоб урятувати отчу землю від атомного лиха. (Запалюється свічка).

 

Мешканці нашого міста теж брали участь у ліквідації наслідків аварїї на Чорнобильській  атомній станції.

 

Чимало ліквідаторів  аварії й сьогодні дивляться на світ з вікон лікарень.

Навіть важко уявити, які б могли бути наслідки катастрофи. Чи існувало б наше місто? Чи існувала б наша область, держава?

 

 

 

 

 

 

 

Підходить до кінця наш урок, але нескінченним залишається наш біль, вічною залишається пам'ять про тих, хто ціною власного життя відвів від нас катастрофи. Пам’ятаймо про Чорнобиль, вчимося так, щоб не допустити подібної біди.