Класна година. Початкові класи"Калинонька у легендах, віршах, прислів’ях, загадках…!"

Калинонька у легендах, віршах, прислів’ях, загадках…!

Мета Розширити знання та уявлення дітей про калину як рослину – символ України; показати як оспівували її український народ у давнину та письменники у віршах, прислів’ях, загадках, легендах; виховувати спостережливість, допитливість, любов та бережливе ставлення до природи та рідного краю.

Обладнання: кетяг справжньої калини, гілка верби, папір, олівці.

1-й учень

На рідній Одещині,

В великі свята,

З хлібом калина

Поруч була.

Учитель

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо клен, у росіян – берізка, а у нас – калина. Правду каже прислів’я:

«Без верби і калини – нема України!»

2-й учень

Калина – це кущова рослина з білими невеликими квіточками та гіркими чи кисло-солодкими ягодами, зібраними в кетяг, а також – ягоди цієї рослини. (Тлумачний словник).

3-й учень

Плоди калини – невеличкі овальні ягідки яскраво-червоного кольору. Вони зібрані в ціле гроно і особливо помітні, коли на кущах уже немає листя.

4-й учень

Калина належить до лікарських рослин. Вона лікує багато хвороб. Використовують і калиновий цвіт, і свіжозрізану кору. Недаремно ж в народі кажуть: «Червона калина від ста хвороб лікує».

5-й учень

Спробуйте відгадати.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Задивляється у воду

На свою дівочу вроду. (Калина)

6-й учень

Весною зацвіла,

Влітку загоріла,

Червоні коралі

Восени наділа. (Калина)

7-й учень

Навесні білим цвітом зацвітає,

Восени червоним кетягом пригощає. (Калина)

Росте високо, горить багряно,

Ягоди червоні, сонця повні.(Калина)

8-й учень

Калина

Гарно вбралася калина

У червоні намистини.

Стиглих ягід на обід

Принесе онукам дід.

Ласуватимуть малята,

Неначе в лісі пташенята.

9-й учень

Дуже любив калину Т.Г.Шевченко.

(«На вічну пам'ять Котляревському»).

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину;

Над водою гне з вербою

Червону калину.;

На калині одиноке

Гніздечко гойдає

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає…

(Йде дівчина за водою)

(«Тече вода з-під явора»). Діти співають пісню.

Тече вода з-під явора,

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

10-й учень

(«Зацвіла в долині»).

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Батьки

Діти, хочеться мені ознайомити вас з легендою про калину.

 

Легенда

Колись у давнину турки, татари нападали на Україну, палили села, а дівчат забирали в неволю. Дівчата плакали за своїми рідними, за Україною. Там, де падали дівочі сльози, виростала калина і розцвітала білим цвітом. Не могли миритися батьки, брати з цією наругою брали гострі шаблі і їхали визволяти дівчат з неволі. Часто їм доводилося битися з ворогами. І там, де з ран капала кров на землю, зявлялися кущі з червоними плодами.

Бібліотекар

У мене теж є легенда, але трохи інакша за батьківську.

Легенда про калину

То було давним-давно. В одному селі жила дуже красива дівчина, яку звали Калиною. Її любили люди за добре серце.Одного разу на село напали вороги. Жителі села встигли сховатися в байраку. Тільки Калинка лишилася у селі. Татари наказали дівчинці показати, де сховалися всі, щоб взяти людей у полон. Калинка завіла загарбників у дрімучій ліс. Зблиснула шабля, загинула хоробра дівчинка але й вороги не знайшли вороття. Там, де розбризкалась дівоча кров, виросли калинові кущі. Вкрилися кущі білим цвітом, а коли осипався цвіт, заблищали на кущі ягоди, а в кожній ягідці – зернятко, як маленьке сердечко.

Семінар бібліотекарей. Сільська бібліотека.

Учитель

У мене теж є легенда.

Калина – то ім’я української дівчини. Йшла вона повз городи, левади, луки.

   А ось і криниця. Задивилася Калинка на свою красу, замилувалася. А з

криниці голос: «Не дивись довго в воду, - калиною станеш». Не послухалася

дівиця, зачерпнула водиці та й перетворилася на калину, прекрасне дерево.

Зашуміла листям, всіма своїми стеблами-суглобами потяглася до людей, до

Сонця, вітру, хмар: «Верніть мені дівочу вроду». Та ніхто слухати не хотів.

Байдуже.

   Минав час. Ось пролітав мимо журавель, задивився-замилувався на кра-

суню калину, смутну та самотню. Накинув на неї червоне намисто, і стала

вона ще кращою. Та так і залишилися досі. Напував її водою, оберігав від

злих задумів. А в народі криниця, журавель і калина є символами добра,

вічності природи і кохання.

   Не тільки в легендах можна дізнатися про калину, а ще й у порівняннях

Найчастіше з калиною у цвіту порівнюють дівчину: «Дівчина, як калина у

лузі», «У хустині дівчина як у лузі калина».

   Є у С.Васильченка невеликий прозовий твір «Калина».

Йшли двоє дорогою, дивляться – щось червоніє в лузі. Один каже : «Це ка

лина спіє». Другий каже: « Коли ж вона тут виросла? Це, мабуть, щось інше».

   Підійшли ближче, придивилися, аж то дівчина така там гуляла: рум’яна та

гарна – ну, зовсім як калина.

   З того часу, тільки де виросте дівчина хороша та рум’яна, про неї кажуть:

«Та дівчина як калина».

11-й учень

Гарно вбралася калина

У червоні намистини.

Стиглих ягід на обід

Принесе онукам дід.

Ласуватимуть малята,

Наче в лісі пташенята.

Бабця випече пиріг –

Раптом гості на поріг?

Чай заварить на калині,

Завітайте до нас нині!

12-й учень

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді,

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте –

Розцвітає, як вогні.

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько мені!

13-й учень

Калино весела, калино червона,

Люблю твоє листя та росяні грона.

Сонцем знов налитаі сама від сонця,

Звисли мов намисто, калинові гронця.

Сонечком умита, чистою росою.

Ой, калинів цвіту, радісно з тобою!

До нашої стежки нахилилась віттям,

Зоряно з тобою матері і дітям.

Калино червона, калино барвиста,

То від тебе сяє зоря промениста.

13-й учень, 14-учень

Розіграти за ролями.

Вже жахав мороз калину

Побілієш ти як сніг,

Заморожу до загину,

Заморозити ж не зміг.

Червоніла, пломеніла,

Грона жевріли, як жар,

Не лякалась, не біліла –

Не калина, а пожар!

А коли прибігли діти,

Любо мовила вона:

- Ви мене в коші беріте

Я морожена – смачна.

Зустрічали з пиріжками,

Свій новий, щасливий рік…

І солодкими цівками

Лився їм на губи сік.

15-учень

У лузі калина з квіточками, немов матуся з діточками.

Пишна та красива, мов червона калина.

Запишалася калина, наче красная дівчина.

Учитель

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ.

Усміхалась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

16-учень

Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля,

Із роси – пречиста врода,

З неба почерк – журавля.

17-учень

Посадіть калину коло тину,

Щоб злагода цвіла.

Буде щедрою родина,

Буде честь їй і хвала.

18-учень

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

19-учень

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю,

Хай же й воля любить нас!

20-учень

Посадіть калину коло школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Посадите коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

Учитель

 Народ каже такий вислів: « Червона калина від ста хвороб лікує ». Чому люди так кажуть?

Творче завдання. Давайте спробуємо намалювати калину.

Література:

1. Журнал «Початкове навчання та виховання»№ 31 2007р.

2. Журнал «Розкажіть онуку» № 9 – 10 2006р.

3. Журнал «Початкове навчання та виховання» № 8 2013р.

4. Журнал «Початкове навчання та виховання» № 3 2010р.

5. Морская Я.Ф. « Нестандартні уроки». М. Тернопіль МП «Мальва ОСО» 1998р.

6. Золотий колосок. І частина. Київ.»Освіта» 1994р.