Книга - морська глибина

Павленко Наталія Володимирівна 9 листопада 24 Відгуки відсутні

Про матеріал

Година спілкування "Книга - морська глибина" Матеріал буде корисним для шкільних бібліотекарів Мета: дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства; дати загальні поняття про процес виготовлення книги в наш час; виховати в дітей повагу і любов до книги
Перегляд файлу

Книга – морська глибина


Мета: дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства; дати загальні поняття про процес виготовлення книги в наш час; виховати в дітей повагу і любов до книги.


Обладнання: книжкова виставка «Книга – морська глибина», добірка найцікавіших дитячих книг різних жанрів, комп’ютер, мультимедійний проєктор, екран, цитати висловів про книгу та читання.


Перебіг заходу


Бібліотекар. На сьогоднішньому занятті ми поговоримо про дуже важливі питання: чи маєте ви друзів? Із ким ви товаришуєте і за якими критеріями підбираєте собі друзів (за знаннями, чи за кишенею, чи з особистих інтересів) а можливо, хтось взагалі не має друга? Для чого нам потрібен друг? (щоб спілкуватися, ділитися проблемами та успіхами, обмінюватися думками, разом проводити дозвілля, діставати відповіді на запитання, які нас хвилюють, тощо)? А чи хотіли б ви мати друга, який би завжди був із вами поряд; умів би змовчати, коли це потрібно; зміг би розрадити у скрутний час, дати пораду, яка б пішла б вам тільки на користь; ніколи б не зрадив би вас тощо.

Та, здається мені, що такий друг у вас уже є. Це – книга! Чи, можливо, я помиляюся?

Ви добре знаєте, який вигляд має сучасна книга: яскрава обкладинка, приємні на дотик сторінки, красиві ілюстрації. Розміри, або, як кажуть бібліотекарі, формат – різноманітний, від невеликого кишенькового словника до великого енциклопедичного тому.

Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ви розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії з вуст ваших рідних. Нині ви щодня маєте справу з книгою у школі, вдома. Завдячуючи книжці, ми знаємо минуле, сьогодення і маємо можливість зазирнути в майбутнє.

Звичайно, у кожного є улюблені книги, ті, які ви часто перечитуєте. (Діти демонструють свої улюблені книги).

А можливо, хтось знає вірш про книгу?


Бібліотекар. А як же друкуються книжки в наш час? Подивіться, будь ласка, на останню сторінку. Там є така позначка; приміром, 5000 примірників, а це означає, що таку книжку мають 5000 дітей у різних куточках нашої країни.

Простежимо шлях книги. Письменник пише книгу. Видавництво готує рукопис до друку. Перший читач книги – літературний редактор. Технічний редактор визначає розмір майбутньої книги, її наклад. У друкарні книжку друкують, роблять обкладинку, або палітурку. І ось тепер готову книгу можна вже читати. Вона потрапляє до бібліотек, книгарень, а звідти й до читача.

Ось, яка корисна, важлива і почесна справа – виготовлення книги.


Запрошуємо переглянути відео «Як твориться книга» https://www.youtube.com/watch?v=9_i7CS1WDYw&t=84s


Учні виходять із книгами в руках.

Перший учень. В кожнім домі, в кожній хаті -

У містах і на селі,

Хто навчився вже читати -

Має книжку на столі.


Другий учень. Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.


Третій учень. І найменшенька дитина,

Що не вміє ще читати,

Ледь колисочку покине -

Просить книжку погортати.


Четвертий учень. Книгу щиру і правдиву,

Чесну, добру і сміливу,
Люблять всі читати,
І дівчатка, й хлоп'ята.


П’ятий учень. Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями завжди.


Бібліотекар До нас у гості прийшли підручники, адже вони також ваші друзі. Зараз ви їх упізнаєте.


Літературне читання. У ній заховались казкові герої,

Вірші співучі, розповіді нові,

Вона на уроці відкриє свій скарб,

І світ розмалює безліччю фарб.

Нумо, скажи мені без коливання:

Яка це книжка?


Українська мова. Я не з лісу, я не з поля,

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала,

І від роду і до роду

Зберігала свою вроду.

Всі народи мову мають,

Всі пісень своїх співають.

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний!


Математика. Сторінок чимало має,

В світ завдань нас закликає.

Тут і приклади й задачі,

І фігури різні бачим!

Книга. Я – мудрість, бо я – книга. Усі віки й усі народи несуть золоті зерна у скарбницю мудрості людства. А крилаті слова долають безмежні віддалі простору і часу. Поняття „крилате слово”, або фразеологізми ужив ще давньогрецький поет Гомер. Давайте з вами пригадаємо декілька фразеологізмів. Крилаті слова допомагають нам краще уявити яку-небудь людину чи подію. Треба тільки знати, що вони означають. Ось послухай: чужому лихові не смійся, чужими руками жар загрібати, переливати з пустого в порожнє, пасти задніх, пекти раків…


Бібліотекар. Через книгу ви вдосконалюєте своє мовлення, збагачуєте словниковий запас, плекаєте рідну мову, дбаєте про її красу і чистоту. І все це ми можемо зробити, уважно читаючи твори художньої літератури, газети та журнали. Ви маєте цінувати книжку – джерело знань, дуже бережливо ставитись до неї. Тож варто запам’ятати правила поводження із книжкою:

  1. Беріть книжки чистими руками.

  2. Не перегинайте книжки, псується обкладинка і випадають сторінки.

  3. Не кладіть у книжку олівці та ручки, від цього вона рветься й брудниться.

  4. Не загинайте сторінок, користуйтеся закладинками.

  5. Не читайте книжки під час їжі.

  6. Щоб книжки чи підручники служили вам довго, обгорніть їх.


Бібліотекар. А тепер пропоную трохи позмагатися. Конкурс буде такий: назвати як найбільше прислів’їв та приказок про книгу. Переможцем буде той, хто останнім назве відповідну приказку чи прислів’я.

Можливі прислів’я та приказки :

Золото добувають із землі, а знання із книги.

Розум без книги, що птах без крил.

Хліб наснажує тіло, а книга – розум.

Дім без книги, що день без сонця.

День без книги, що борщ без хліба.

Книга для дітей, що волога для полів.

Книга – не пряник, а дітей до себе манить

З книгою жити – з добром дружити.

Книгу читаємо – розуму набираєм.

Книга – твій друг, без неї, як без рук.

Бібліотекар. Ну от друзі, усі просто молодці, справжні книголюбчики. Бачу, що перше визначення ви підтвердили. А от чи виправдаєте своє друге визначення – казкознавчики. Зараз ми й перевіримо.

Конкурс «Стара казка на новий лад». Я попрошу моїх помічників прочитати уривки з відомих українських казок, а ви поміркуйте і відгадайте, з яких саме казок узято уривки, та як ці казки називаються, і що в них наплутано.


Перший учень. Були собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них немає. От раз дожились уже до того, що не стало у них хліба. Їсти нічого, дід і каже:

  • Бабусю, піди у хижу, назмітай у засіці борошна та спечи мені… снікерса.

От баба так і зробила: натопила в печі, назмітала у засіці борошна, замісила тісто, спекла снікерса, та й поклала на вікні, щоб остиг. А снікерс із вікна – та й на призьбу, а з призьби – та на землю, та побіг дорогою…


Бібліотекар. Що ж, з першим уривком ви впоралися. Побачимо, що у вас вийде з другим.


Другий учень. Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок тай купив собі… тойоту… Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина отую тойоту пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став підганяти, аж дід уже на воротах у червоних чоботях та й питає:

  • Тойотонько моя мила, тойотонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?


Бібліотекар. Як ви всі добре знаєте наші народні казки! Молодці! Але, щоб виправдати почесне звання – казкознавчики, я продовжу наші змагання.

Українські народні казки просто гріх не знати. Ви їх чули ще тоді, коли самі не вміли читати. Перевіримо зараз, чи читаєте ви книжки з героями, популярними ледь не в усьому світі. Завдання: визначити за уривками автора казки, її назву, ім’я головного героя.


Перший учень. У місті Стокгольмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає звичайна собі родина Свантесонів. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей – Боссе, Бетан і Малий… (Астрід Лінгрен «Карлсон»)


Другий учень. Цибулино був сином Цибулоне і мав семеро братів. Звали їх Цибулетто, Цибулотто, Цибулучча та іншими подібними іменами, найкращими в шановній цибулиній родині. Люди вони були, що й казати, хороші, але безталанні. Та й не диво: де цибуля там і сльози. (Джанні Родарі «Пригоди Цибулино»)


Бібліотекар. Любі друзі! Чи замислювалися ви над тим, чому живуть і не вмирають книги? А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ. Вони впродовж віків були і залишаються провідниками доброти і милосердя. Книга – це мудрий, розважливий, найвірніший наш друг, який супроводжує нас протягом усього життя. Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, з пошаною до тих, хто пише нам ці твори.



Список використаних джерел


1. Ліндгрен А.
Малий і Карлсон, що живе на даху/Астрід Ліндгрен; пер. зі швед. О. Сенюк. Київ: Рідна мова, 2015.176 с.
2. Родарі Дж.
Пригоди Цибуліно/Джанні Родарі; пер. з італ. М. Лукаш. Київ: Школа, 2020. 288 с.
3.
Українські народні казки: для дітей молодшого шкільного віку. Київ: Веселка, 2018. 224 с.
4.
Українські прислів'я, приказки та загадки/упоряд. М. М. Пазяк. Київ: Наукова думка, 1993. 608 с.
5.
Фразеологічний словник української мови: у 2 кн./уклад. В. М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 1999.
6. Як твориться книга [Електронний ресурс]//YouTube. Режим доступу:
https://www.youtube.com/watch?v=9_i7CS1WDYw&t=84s



В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів