Книга - морська глибина
Про матеріал
Година спілкування "Книга - морська глибина" Матеріал буде корисним для шкільних бібліотекарів Мета: дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства; дати загальні поняття про процес виготовлення книги в наш час; виховати в дітей повагу і любов до книгиКнига – морська глибина
Мета: дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства; дати загальні поняття про процес виготовлення книги в наш час; виховати в дітей повагу і любов до книги.
Обладнання: книжкова виставка «Книга – морська глибина», добірка найцікавіших дитячих книг різних жанрів, комп’ютер, мультимедійний проєктор, екран, цитати висловів про книгу та читання.
Перебіг заходу
Бібліотекар. На сьогоднішньому занятті ми поговоримо про дуже важливі питання: чи маєте ви друзів? Із ким ви товаришуєте і за якими критеріями підбираєте собі друзів (за знаннями, чи за кишенею, чи з особистих інтересів) а можливо, хтось взагалі не має друга? Для чого нам потрібен друг? (щоб спілкуватися, ділитися проблемами та успіхами, обмінюватися думками, разом проводити дозвілля, діставати відповіді на запитання, які нас хвилюють, тощо)? А чи хотіли б ви мати друга, який би завжди був із вами поряд; умів би змовчати, коли це потрібно; зміг би розрадити у скрутний час, дати пораду, яка б пішла б вам тільки на користь; ніколи б не зрадив би вас тощо.
Та, здається мені, що такий друг у вас уже є. Це – книга! Чи, можливо, я помиляюся?
Ви добре знаєте, який вигляд має сучасна книга: яскрава обкладинка, приємні на дотик сторінки, красиві ілюстрації. Розміри, або, як кажуть бібліотекарі, формат – різноманітний, від невеликого кишенькового словника до великого енциклопедичного тому.
Книга – це велике диво, створене людиною. Ще не вміючи читати, ви розглядали малюнки до казок, слухали цікаві історії з вуст ваших рідних. Нині ви щодня маєте справу з книгою у школі, вдома. Завдячуючи книжці, ми знаємо минуле, сьогодення і маємо можливість зазирнути в майбутнє.
Звичайно, у кожного є улюблені книги, ті, які ви часто перечитуєте. (Діти демонструють свої улюблені книги).
А можливо, хтось знає вірш про книгу?
Бібліотекар. А як же друкуються книжки в наш час? Подивіться, будь ласка, на останню сторінку. Там є така позначка; приміром, 5000 примірників, а це означає, що таку книжку мають 5000 дітей у різних куточках нашої країни.
Простежимо шлях книги. Письменник пише книгу. Видавництво готує рукопис до друку. Перший читач книги – літературний редактор. Технічний редактор визначає розмір майбутньої книги, її наклад. У друкарні книжку друкують, роблять обкладинку, або палітурку. І ось тепер готову книгу можна вже читати. Вона потрапляє до бібліотек, книгарень, а звідти й до читача.
Ось, яка корисна, важлива і почесна справа – виготовлення книги.
Запрошуємо переглянути відео «Як твориться книга» https://www.youtube.com/watch?v=9_i7CS1WDYw&t=84s
Учні виходять із книгами в руках.
Перший учень. В кожнім домі, в кожній хаті -
У містах і на селі,
Хто навчився вже читати -
Має книжку на столі.
Другий учень. Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
Третій учень. І найменшенька дитина,
Що не вміє ще читати,
Ледь колисочку покине -
Просить книжку погортати.
Четвертий учень. Книгу щиру і правдиву,
Чесну,
добру і сміливу,
Люблять всі читати,
І дівчатка, й хлоп'ята.
П’ятий учень. Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями завжди.
Бібліотекар До нас у гості прийшли підручники, адже вони також ваші друзі. Зараз ви їх упізнаєте.
Літературне читання. У ній заховались казкові герої,
Вірші співучі, розповіді нові,
Вона на уроці відкриє свій скарб,
І світ розмалює безліччю фарб.
Нумо, скажи мені без коливання:
Яка це книжка?
Українська мова. Я не з лісу, я не з поля,
Нелегка у мене доля.
Через радість та біду
Я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,
Батьківщину захищала,
І від роду і до роду
Зберігала свою вроду.
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний!
Математика. Сторінок чимало має,
В світ завдань нас закликає.
Тут і приклади й задачі,
І фігури різні бачим!
Книга. Я – мудрість, бо я – книга. Усі віки й усі народи несуть золоті зерна у скарбницю мудрості людства. А крилаті слова долають безмежні віддалі простору і часу. Поняття „крилате слово”, або фразеологізми ужив ще давньогрецький поет Гомер. Давайте з вами пригадаємо декілька фразеологізмів. Крилаті слова допомагають нам краще уявити яку-небудь людину чи подію. Треба тільки знати, що вони означають. Ось послухай: чужому лихові не смійся, чужими руками жар загрібати, переливати з пустого в порожнє, пасти задніх, пекти раків…
Бібліотекар. Через книгу ви вдосконалюєте своє мовлення, збагачуєте словниковий запас, плекаєте рідну мову, дбаєте про її красу і чистоту. І все це ми можемо зробити, уважно читаючи твори художньої літератури, газети та журнали. Ви маєте цінувати книжку – джерело знань, дуже бережливо ставитись до неї. Тож варто запам’ятати правила поводження із книжкою:
Беріть книжки чистими руками.
Не перегинайте книжки, псується обкладинка і випадають сторінки.
Не кладіть у книжку олівці та ручки, від цього вона рветься й брудниться.
Не загинайте сторінок, користуйтеся закладинками.
Не читайте книжки під час їжі.
Щоб книжки чи підручники служили вам довго, обгорніть їх.
Бібліотекар. А тепер пропоную трохи позмагатися. Конкурс буде такий: назвати як найбільше прислів’їв та приказок про книгу. Переможцем буде той, хто останнім назве відповідну приказку чи прислів’я.
Можливі прислів’я та приказки :
Золото добувають із землі, а знання із книги.
Розум без книги, що птах без крил.
Хліб наснажує тіло, а книга – розум.
Дім без книги, що день без сонця.
День без книги, що борщ без хліба.
Книга для дітей, що волога для полів.
Книга – не пряник, а дітей до себе манить
З книгою жити – з добром дружити.
Книгу читаємо – розуму набираєм.
Книга – твій друг, без неї, як без рук.
Бібліотекар. Ну от друзі, усі просто молодці, справжні книголюбчики. Бачу, що перше визначення ви підтвердили. А от чи виправдаєте своє друге визначення – казкознавчики. Зараз ми й перевіримо.
Конкурс «Стара казка на новий лад». Я попрошу моїх помічників прочитати уривки з відомих українських казок, а ви поміркуйте і відгадайте, з яких саме казок узято уривки, та як ці казки називаються, і що в них наплутано.
Перший учень. Були собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них немає. От раз дожились уже до того, що не стало у них хліба. Їсти нічого, дід і каже:
Бабусю, піди у хижу, назмітай у засіці борошна та спечи мені… снікерса.
От баба так і зробила: натопила в печі, назмітала у засіці борошна, замісила тісто, спекла снікерса, та й поклала на вікні, щоб остиг. А снікерс із вікна – та й на призьбу, а з призьби – та на землю, та побіг дорогою…
Бібліотекар. Що ж, з першим уривком ви впоралися. Побачимо, що у вас вийде з другим.
Другий учень. Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок тай купив собі… тойоту… Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина отую тойоту пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став підганяти, аж дід уже на воротах у червоних чоботях та й питає:
Тойотонько моя мила, тойотонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Бібліотекар. Як ви всі добре знаєте наші народні казки! Молодці! Але, щоб виправдати почесне звання – казкознавчики, я продовжу наші змагання.
Українські народні казки просто гріх не знати. Ви їх чули ще тоді, коли самі не вміли читати. Перевіримо зараз, чи читаєте ви книжки з героями, популярними ледь не в усьому світі. Завдання: визначити за уривками автора казки, її назву, ім’я головного героя.
Перший учень. У місті Стокгольмі, на звичайній собі вулиці, у звичайному собі будинку мешкає звичайна собі родина Свантесонів. Це звичайний собі тато, і звичайна собі мама, і троє звичайних собі дітей – Боссе, Бетан і Малий… (Астрід Лінгрен «Карлсон»)
Другий учень. Цибулино був сином Цибулоне і мав семеро братів. Звали їх Цибулетто, Цибулотто, Цибулучча та іншими подібними іменами, найкращими в шановній цибулиній родині. Люди вони були, що й казати, хороші, але безталанні. Та й не диво: де цибуля там і сльози. (Джанні Родарі «Пригоди Цибулино»)
Бібліотекар. Любі друзі! Чи замислювалися ви над тим, чому живуть і не вмирають книги? А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ. Вони впродовж віків були і залишаються провідниками доброти і милосердя. Книга – це мудрий, розважливий, найвірніший наш друг, який супроводжує нас протягом усього життя. Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, з пошаною до тих, хто пише нам ці твори.
Список використаних джерел
1.
Ліндгрен А. Малий
і Карлсон, що живе на даху/Астрід
Ліндгрен; пер. зі швед. О. Сенюк. Київ:
Рідна мова, 2015.176
с.
2. Родарі Дж. Пригоди
Цибуліно/Джанні
Родарі; пер. з італ. М. Лукаш. Київ: Школа,
2020. 288 с.
3. Українські
народні казки:
для дітей молодшого шкільного віку.
Київ: Веселка, 2018. 224 с.
4. Українські
прислів'я, приказки та загадки/упоряд.
М. М. Пазяк. Київ: Наукова думка, 1993. 608
с.
5. Фразеологічний
словник української мови:
у 2 кн./уклад. В. М. Білоноженко та ін.
Київ: Наукова думка, 1999.
6. Як твориться
книга [Електронний ресурс]//YouTube. Режим
доступу: https://www.youtube.com/watch?v=9_i7CS1WDYw&t=84s