Княжа Русь - Україна

Тема уроку:“Русь-Україна”

482 рік

Важливе місце в історії Української держави займає Києво-Руська держава (в історичних джерелах сучасники цю державу називали Русь або Руська земля) — середньовічна українська держава зі столицею в Києві, котра існувала з другої половини IX до середини XIII ст., основою якої були сучасні українські землі.

Назва «Київська Русь» походить від словосполучення «Руська земля». У 860 р. князь Аскольд здійснив похід на Константинополь та уклав перший відомий договір між Руссю та Візантією. Окрім Києва, сильний центр влади сформувався також у місті Новгород — найбільшому торговому центрі далеко на півночі землі русів. Певний час там княжив Рюрик, а після його смерті залишився малолітній син Ігор та назва цілої династії — Рюриковичі.

Князь Олег Олег (помер 912?) був талановитим і рішучим правителем. Завоювавши у 882 р. Київ і підкоривши собі полян, він силою поширив своє володіння (тобто право збирати данину) на сусідні племена. Воював з хазарами і Візантією. У 907 р. Олег на чолі великого війська напав на Константинополь і захопив його. На знак перемоги він прибив свого щита на воротах міста, а Візантія зобов'язалася сплачувати щорічну данину русичам.

Ігор (912-945) поклав початок правлінню князівського роду Рюриковичів. Воював з печенігами, уклав з ними перемир'я на 5 років. Здійснив невдалі походи на Візантію, після яких був змушений підписати з нею невигідні Русі договори. Князювання Ігоря було трагічним. Намагаючись підкорити повсталих древлян, він загинув у сутичці з ними під час збору данини.(945р.)

Ольга (945-962) була розсудливою і мудрою. Прийшовши до влади ,вона жорстоко помстилася древлянам за смерть свого чоловіка Ігоря. Разом із тим Ольга розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, який став причиною смерті Ігоря. Тому вона встановила чіткі розміри данини для підлеглих земель. Ольга піклувалася про поширення освіти,розбудовувала й прикрашала свою столицю. Вона відмовилась від воєн, усі справи вирішувала мирним шляхом ( дипломатія).

Святослав (962-972). Відважний і палкий, він був насамперед князем-воїном. Усе життя Святослав провів у походах. Бився зі степовими кочовиками, воював з Візантією,бо аж під її мури хотів посунути кордони власної держави. У 972р., повертаючись з походу на Візантію, князь Святослав загинув у бою з печенігами, які влаштували йому засідку біля дніпрових порогів. Літописець оповідає, що печенізький хан наказав зробити з його черепа кубок. Так закінчилися славні справи Святославові.

Найбільшого розквіту Київська Русь досягла за часів правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Володимир Великий (980-1015). Зійшовши на київський престол у 980 р. і зосередивши в своїх руках неподільну владу, Володимир започаткував нову добу в історії Київської Русі. Він розширив володіння держави,посилив князівську владу ( у найбільших містах посадив своїх синів). За Володимира почали карбувати перші давньоруські монети – златники й срібники. Він воював з кочівниками –печенігами,будував захисні укріплення, міста – фортеці. Зміцнював власне військо. Найбільшою справою Володимира вважають запровадження християнства в Київській Русі.(988р)

Ярослав Мудрий (1019-1054). Сприяв зміцненню держави, припинив міжусобні війни. Створив звід законів, названий згодом «Руська Правда». Ярослав піклувався про розвиток культури(будівництво церков, літописання, створення шкіл і бібліотек). В 1036р. Ярослав Мудрий завдав нищівної поразки печенігам (біля Києва) і назавжди відігнав їх від кордонів Русі. Королі європейських держав вважали за честь вступити в родинні зв’язки з київським князем. Недарма Ярослава Мудрого називали « тестем» Європи.

Володимир Мономах. Він княжив спочатку в місті Переяслав, де зумів організувати потужний захист від нападів половців. Кияни запросилийого, бо потребували відважного та мудрого правителя.