Кобзарство сьогодні. Додаток до уроку "Героїчний епос українського народу. Кобзарі та лірники - виконавці народних дум»

Кобзарство сьогодніПрезентацію виконала: Ратушна Наталія Миколаївна, учитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області

Щоб ожила річка, досить відновити її джерела, очистити від загат русло, щоб оживити багаття, досить підкинути сухого хмизу, а щоб ожила душа людини, як і дух народу в цілому, потрібна рідна пісня. Кобзарство на Україні – легендарний спів народних мандрівних співців, що водночас були і творцями, і носіями, і виконавцями народної пісні – має глибоке коріння і нероздільну історію зі своїм народом, Батьківщиною. Наші недруги, йдучи війною зі сходу-заходу, півночі-півдня, домагаючись рабської покори, зламували народний опір збройною силою, терором, підкупом, зрадою, підступом, голодоморами, а народних ватажків – оборонців та співців винищували в першу чергу вишуканими тортурами.

Та Україна воскресла після печенігів, половців, турків, татар, литовців, шведів, німців , поляків і Москви… І будили поневолений народ до боротьби за волю у всі віки і часи саме співці - гуслярі, кобзарі, бандуристи. Непідкупні, безстрашні, вони йшли на прю з ворогом, озброєні лише запальною піснею та правдивим словом. Підіймаючи зневірених, зовсім ослаблих в непереможні ряди захисників свого краю, а після битви оспівували їхні героїчні вчинки. Так творився великий патріотично - історичний, народно - пісенний епос, так воскрес Дух нації.

Тож чи може бути сьогодні спокійним серце чесного українця, українки, а тим більше кобзаря, який бачить страждання та муки рідного краю, і мовчати? Ні!Дякуючи Долі, бандура не вмерла, не затихла, не зникла, дарма, що ворог вибивав її із козацьких рук. Її підхопили незрячі Гомери рідної Землі, а коли її понищили – дівочі та жіночі руки і пронесли через найтемнішу застійну добу радянського мракобісся, що й уможливлює сьогодні відродження кобзарського мистецтва. Зараз, коли відроджується Україна, її культура й традиції, особлива увага приділяється й кобзарському мистецтву. Воно не вмерло.

Козацька кобза і бандура, споконвічні супутники пісень і кобзарських дум, стали підґрунтям створення кобзарського осередку «Національна спілка кобзарів України», де горить зелений вогник для розвитку природних задатків у здібних та обдарованих людей.

Ідея створення об’єднуючої кобзарської організації давно зріла в Україні. Створення Всеукраїнської спілки кобзарів у 1995 році як громадської організації і подальша перереєстрація в 1999 році у творчу Спілку стало визначною подією для кобзарства.

Спілка налічує 450 бандуристів і кобзарів різних вікових категорій. Очолює Національну спілку кобзарів України голова правління – Єсипок Володимир Миколайович, народний артист України, професор. Сьогоднішня Спілка кобзарів має статус Національної. Вона об’єднує усі верстви музичної кобзарської сфери України – від еліти до поодиноких самоучок, від столичних бандуристів і кобзарів до виконавців із найвіддаленіших районів України.Єсипок В. М.

НСКУ сприяє проведенню і бере участь у традиційних фестивалях кобзарського мистецтва: «Кобзарська ватра» ім. Костя Місевича на Рівненщині«Під срібний звук бандур» м. Миколаїв (Південь України) Костянтин Місевич

фестивалі ім. Юрія Сингалевича на Львівщині«Струни вічності» ім. Володимира Перепелюка – на ВінниччиніЮрій Сингалевич Володимир Попелюк

«Дзвенить бандура у місті Франковім» – на Івано-Франківщині Міжнародний фестиваль ансамблів бандуристів у Дніпропетровську

ХІ Всеукраїнський фестиваль 2014 р.«Дзвени, бандуро, в козацькім краї» – м. Дніпропетровськ

фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаєве свято» в с. Сокиринці Срібнянського р-ну Чернігівської обл.

Із метою залучення кобзарської юні до музичного життя започатковано проведення Всеукраїнських конкурсів: конкурс юних бандуристів ім. Володимира Кабачка на Полтавщині, «Волинський кобзарик», Черкаський дитячий конкурс юних бандуристів «Кобзареві джерела» тощо.

У кращих концертних залах Києва проходять вечори сучасних кобзарів Володимира Горбатюка, Віктора Лісовола, Василя Нечепи, Бориса Списаренка, Василя Литвина, Сергія Баштана, Володимира Єсипка, кобзарської сім'ї Яницьких, Миколи Мошика у Сумах, Василя Герасименка у Львові. Далеко за океаном, у промисловому Детройті (США) живе, творить і примножує славу українського кобзарства капела бандуристів імені Т. Шевченка.

Складна її доля. Будучи вивезеною з Києва в роки Другої світової війни до нацистської Німеччини, з Божою допомогою уникнувши кремаційної печі, зберігши свій кістяк, так трапилося, що через табір переміщених осіб опинилася капела у Сполучених Штатах.

Живучи далеко від Батьківщини, капеляни не забули рідну землю, рідну мову, культуру й гордо розносять славу українського кобзарства по всьому світу.

У селі Федорівка на Кіровоградщині в селянській родині Степана та Марії Литвинів народилися славнозвісні брати-кобзарі Василь та Микола. По закінченні сільської школи Микола разом зі своїм старшим братом Василем поїхав у знаний в усьому світі Кролевець на Сумщині навчатись основам художнього ткацтва. Там відбулося їхнє знайомство з першим учителем кобзарства Миколою Білошапкою. Та так познайомились, що те кобзарство стало основною справою їхнього життя. Відеоhttps://www.youtube.com/watch?v=w. Ixpj84r1ek

Далі було музичне училище ім. Глієра в Києві, вдосконалення кобзарської справи в Антоніни Голуб у Тернополі, і, насамкінець, Львівська консерваторія. Від природи відвертий, щирий, безмежно закоханий в Україну, Микола не приховував своїх думок і почувань, тож швидко впав у вічі всюдисущого КДБ. Довелося йому всього пізнати і побачити небо в клітинку. Бійці невидимого фронту, не знайшовши вагомих аргументів, його відпустили. Та це запам’яталося.«Там, на Кагарличчині, в селі Гребені, на найвищій точці правого берега Дніпра Микола і Василь Литвини розпалюють велику ватру, яка світить і обігріває лівий і правий береги, об’єднує наддніпрянську і наддністрянську Україну», – говорить про братів Микола Косів.

Василь Степанович Литвин - заслужений артист України, народний артист України, голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка. Співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва. Микола Степанович Литвин -український кобзар, композитор, письменник, журналіст, громадський діяч.

Унікальним сучасним співаком-музикантом, нині єдиним представником старосвітської (але розвинутої ним!) чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич, загальновизнаний авторитет з історії кобзарства, вважав найдавнішою в Україні, є Василь Григорович Нечепа - кобзар, лірник, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України з 2008 р. Шанувальників кобзарського мистецтва вражає не лише дивовижне виконання Василем Нечепою народних пісень, й сам репертуар співака. Окремі твори сягають часів гомерівської «Ілліади», а то й індоарійської «Рамаяни».

Так, університети США у своїх рекламах і запрошеннях на благодійні концерти Василя Нечепи повідомляють, що він «наставляє молодь любити й берегти свою землю, а в Спасителя  просить послати дорослим розуму, щоб вони припинили теракти та війни на Землі». Постать кобзаря-лірника Василя Нечепи знана по всій Україні і далеко за її межами – у США, Канаді, Британії, Австралії, Нідерландах, куди Майстер несе народну культуру України.

Окрім концертної діяльності Василь Нечепа докладає чималих зусиль задля популяризації кобзарської гри, долучається до плекання професійних бандуристів-виконавців, учнів музичних шкіл та студентів мистецьких закладів. Він є укладачем збірок «В рокотанні -риданні бандур» та «Рід козацький величавий». Відео. В. Нечепа Поле моє

Сучасний музикант Віктор Пашник також обрав собі долю мандрівного співця. Він продовжує традиції українських кобзарів. Родом він із села Кулачківці, Івано-Франківської області. Та доля не раз заводила його далеко від рідної домівки.

А далі виконавець побував і у країнах Азії та Європи. Та щоб не сталося, завжди у нього під рукою бандура і гарна українська пісня. І хоча дискографія Віктора складається лише з двох студійних альбомів: «Сонячна ніч» та «Кобзар Шкрум», та репертуар у співця набагато більший: він налічує близько 30 власних композицій та великої кількості народних. Пашник виконує пісні українською, російською, білоруською мовами, а також має композицію на чуваській.

Відеоhttps://www.youtube.com/watch?v=mh6 Rc. Ugje3 E

Ансамбль бандуристів Черкаського музичного училища ім. С. С. Гулака-Артемовського. Художній керівник – Любов Бридько.

Тріо бандуристок «Мальви» ( м. Черкаси), у складi  Валентини Зайченко, Людмили Квартальової та Ганни Тімченко. Вони лауреати та переможці численних конкурсів, в тому числі лауреати Міжнародного конкурсу бандуристів імені Гната Хоткевича, нагороджені I премією, оскільки тріо визнано кращим в Україні (1993 р.), Заслужені артистки України (1993 р.), а з 1999 року їм присуджено звання Народного артиста України. Тріо «Вербена» складається з трьох жінок-бандуристів: Л. А. Ларікової, Л.І. Зайнчківської та О.І. Калини.

Тріо бандуристок «Лілея»

Квартет бандуристів «Ґердан»

Національна заслужена капела бандуристів ім. Григорія Майбороди Відеоhttps://www.youtube.com/watch?v=KCO3ph. XQl. QU

Кобза, бандура й Україна не роз’єднані.

Сучасні кобзарі – це зрячі віртуози з дипломами про вищу освіту. Вони не володіють секретами стародавніх кобзарів, але легенда про таємні знання жива. Вони як щось ціле, що має душу й людське серце, несучи в прийдешні століття великий скарб, закладений у слові та срібній мелодії.

https://ru.wikipedia.org/wikihttp://a7d.com.uahttp://referatu.com.uahttp://razommedia.comhttps://vk.comhttp://mij-kraj.com.uahttp://peremoga-fastiv.com.uawww.pu.if.uahttp://ucranianosenmadrid.comhttp://www.ukraina.fi/uahttps://www.google.ruhttp://bilshe.comІнтернет-ресурси :