КОБЗАРЮ! ЗНОВ ДО ТЕБЕ Я ПРИХОДЖУ, БО ТИ ДЛЯ МЕНЕ СОВІСТЬ І ЗАКОН. ЛІНА КОСТЕНКО

КОБЗАРЮ! ЗНОВ ДО ТЕБЕ Я ПРИХОДЖУ, БО ТИ ДЛЯ МЕНЕ СОВІСТЬ І ЗАКОН.

ЛІНА КОСТЕНКО

Ведуча 1

Минає 209 років з дня народження Тараса Шевченка-великого генія українського народу, людини незбагненної долі та багатогранного таланту, що вражає світ глибиною свого пророчого провидіння і правдивого слова.

Ведуча 2

Літературна спадщина Т. Г. Шевченка вже давно переросла національні межі й увійшла до скарбниці надбань світової літератури. Правда «Кобзаря», як правда Святого Письма, для людства ніколи не постаріє, не погасне. Шевченко відкрив світові Україну, розкрив її душу, героїчні і трагічні сторінки її історії, провістив неминучу свободу і «добру славу, славу України» в історичній перспективі.

Ведуча 1

Палке слово Шевченка, перейняте безмежною любовﹸю до свого народу, залишається і в наші часи життєдайним джерелом, нестримним стимулом національного і духовного відродження сучасної України.

Ведуча 2

Аналізуючи рядки з його текстів, бачимо, що майже 200 років минуло, а практично нічого не змінилося-ні в самій Росії, ні у її ставленні до України. Видно, як і тоді, росіяни досі не можуть примиритися з тим, що Україна-давно суверенна держава.

Ведуча 1

У дні потрясінь, революцій та війни Кобзар особливо актуальний. Тарас завжди поруч із нами. Ми сьогодні в його рядках знаходимо силу, віру і наснагу. «Нема на світі України, немає другого Дніпра»-тепер не просто хрестоматійні рядки. Зараз для кожного з нас вони набувають сакрального значення: наша країна-найбільша цінність, за яку українці готові битися, бо вона-найрідніша, найкраща.

ПІСНЯ «Ой тумане…»

2

Учень 1

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

Учень 2

І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона душею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

Учень 3 

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

Учень 4

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм памﹸять Шевченка.

Ти, Тарасе, сьогодні нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі Шевченка онуки.

3

Учень 5

Поет живе! Ми слухаєм його:
Ми чуєм заповіт його священний — 
Учитися, кохати край стражденний 
І не цуратись рідного, свого.
І всі ми, скільки є, в душі своїй 
Клялись тих дум не зраджувати зроду, 
І справдимо ми заповіт святий,—
Поет живе в серцях свого народу!..

ПІСНЯ «Думи мої, думи мої…»

Ведуча 2

Шевченкова поезія стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Шевченко-це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому беруть сили і надії.

Ведуча 1

У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем'я люте,

 В остатню, тяжкую мінуту

 За неї Господа моліть.

 Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю Не шукайте, не питайте

Того, що немає І на небі, а не тілько

На чужому полі.

 В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.

4

Учень 6

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.

Учень 7

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові —

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

5

Учень 8

І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Учень 9

І виріс я на чужині,

І сивію в чужому краї:

То одинокому мені

Здається — кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна...

Учень 10

Тихо плаче Україна сльозами і кров'ю,
Кат будує своє «завтра» на горі людському.
Гірко плаче Україна і тяжко ридає…
Своїх синів, що померли, сльозами вмиває…
Плаче ненька Україна, плаче кожна мати,
Та, що сина відпустила волю здобувати…

Ведуча 2

Шевченко-це Україна, Україна-це Шевченко! Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна і наш народ, який пам’ятає його заповітні слова:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі…                         Пісня «Заповіт»