Колнспект уроку з всесвітньої історії "Міжнародні відносини XVIII ст."

8 клас Всесвітня історія

Тема: Міжнародні відносини XVIII ст.

Мета: скласти уявлення про зміст міжнародних відносин XVIII ст.; показати перебіг основних подій; продовжити формування вмінь працювати з картою, текстом підручника, історичним джерелом; сприяти розвитку в учнів образного мислення, творчого підходу до виконання завдання.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.

Основні терміни та поняття: міжнародні відносини, коаліція, колоніальні війни, баланс сил.

Основні дати та події: 1701—1714 рр. — війна за іспанську спадщину; 1700—1721 рр. — Північна війна; 1715—1717 рр. — іспано-австрійська війна; 1733—1735 рр. — війна за польську спадщину; 1740—1748 рр. — війна за австрійську спадщину; 1735—1739 рр. — війни з Туреччиною; 1756—1763 рр. — Семилітня війна; 1772, 1793, 1795 рр. — поділи Речі Посполитої; 1768—1774, 1787—1791 рр. — російсько-турецькі війни.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування

1. Що таке освічений абсолютизм?

2. Назвіть наймогутніші держави, що входили до складу Священної Римської імперії німецької нації.

3. Що таке Прагматична санкція?

4. Які народи були об'єднані під владою австрійських Габсбургів?

5. Які реформи здійснила Марія Терезія?

6. Чим відзначилося правління Йосипа II?

7. Діяльність яких монархів забезпечила могутність Пруссії за часів Фрідріха II?

8. В інтересах якого стану суспільства Російс. імперії здійснювали реформи Єлизавета Петрівна і Катерина II?

9. У результаті яких подій Катерина II стала імператрицею Росії?

10. Які територіальні придбання здійснила Росія у другій половині XVIII ст.?

11. Назвіть причини виникнення багатонаціональної Австрійської імперії.

12. Що спонукало Марію Терезію до реформаторської діяльності? Назвіть основні результати реформ.

13. Що мала на меті Катерина II, здійснюючи внутрішні реформи?

14. Які заходи Марії Терезії, Йосипа II, Фрідріха II та Катерини II можна охарактеризувати як прояв політики освіченого абсолютизму?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Війни першої чверті XVIII ст.

 Перша чверть XVIII ст. відзначилася серією війн, які змінили політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Дві могутні держави Європи - Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус.

У 1701—1714 рр. тривала Війна за іспанську спадщину. Конфлікт спалахнув після смерті іспанського короля Карлоса II, який, не маючи спадкоємців за чоловічою лінією, заповів трон Філіппу Анжуйському — онуку французького короля Луї XIV. Це викликало невдоволення у представника австрійської гілки Габсбургів — імператора Священної Римської імперії Леопольда I. Він прагнув захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів.

Таким чином, на початку конфлікт розвивався як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією. Проте ситуація докорінно змінилася, коли Луї XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської республіки. У результаті утворилася коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції. Війна охопила землі не лише Європи, а й Північної Америки.

Спочатку основним театром бойових дій стала Північна Італія, де французькі війська зазнали нищівної поразки під Турином (1706 р.). Італія опинилася під повним контролем Австрії. Потім австрійські війська висадилися в Іспанії. Іспанці визнали владу Габсбургів. Англійські війська, скориставшись ситуацією, захопили острів Менорка та півострів Гібралтар, який і зараз залишається під владою Англії.

Найзапекліша битва війни відбулася в 1709 р. біля селища Мальплаке у Фландрії. Франція знову зазнала поразки. Проте її противники були повністю виснажені. Для Англії і Голландської республіки тепер більш небезпечним здавалося можливе посилення Австрії в разі її об’єднання з Іспанією.

Війна завершилася підписанням Утрехтського (1713 р.) та Раштадтського (1714 р.) мирних договорів. У результаті Філіпп Анжуйський отримав право успадкувати іспанський престол, але втратив право на успадкування французького престолу. Це перекреслювало династичний союз між Францією та Іспанією. Австрія отримала більшість іспанських володінь в Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла свої заморські володіння. У той самий час монопольне право на завезення темношкірих рабів до іспанських колоній отримала Англія. Крім того, Англія закріпила за собою Гібралтар, Менорку та деякі французькі острівні колоніальні володіння в Америці. У результаті Франція втратила панівні позиції в Європі, а ідея системи рівноваги держав, що знайшла відображення в Утрехтському договорі, стала частиною міжнародного порядку. Австрія перетворилася на найбільш могутню державу континентальної Європи, а Англія зміцнила свої позиції на морях.

У результаті Північної війни (1700—1721 рр.) Швеції довелося поступитися своїм пануванням у басейні Балтійського моря, яке перестало бути «Шведським озером». Важливу роль у європейській політиці почала відігравати нова імперія — Російська.

2. Формування системи рівноваги в міжнародних відносинах. 

За підсумками війн у Європі першої чверті XVIII ст. остаточно склалася система рівноваги держав. У межах цієї системи провідні ролі належали п’ятьом країнам — Франції, Англії, Австрії, Пруссії і Росії, які намагалися не допустити посилення однієї за рахунок іншої. Основними сферами їхньої військової та дипломатичної активності на континенті стали території Італії, Німеччини, Польщі й володінь Османської імперії. Переважали суперечності між Францією та Англією в боротьбі за домінування в Індії та Північній Америці, за контроль над південними провінціями Нідерландів, а також залишалося питання європейської торгівлі.

Інше коло проблем становило протистояння Австрії та Пруссії, що боролися за панування в Центральній Європі. До цього додавалося прагнення Росії стати провідним учасником європейської політики та розширити свій вплив у Балтійському та Чорноморському регіонах.

Війни й дипломатичні конфлікти XVIII ст. так чи інакше були пов’язані з переплетенням згаданих суперечностей. У протистоянні європейських держав на перший план почала виходити боротьба за колонії. Військові кампанії за океанами набули не меншого значення, ніж розподіл сил безпосередньо в Європі.

Усі ці події призвели до низки війн: Війна за польську спадщину 1733—1735 рр., Війна за австрійську спадщину 1740—1748 рр., війна Росії з Османською імперією 1735—1739 рр. Зрештою вони створили передумови до спалаху Семилітньої війни.

3. Семилітня війна (1756—1763 рр.). 

Після війн другої третини XVIII ст. виникла нова коаліція європейських держав. Основними суперниками на континенті стали Пруссія та Австрія. Цей конфлікт активізував дипломатичні зусилля сторін. Австрія здійснила, здавалося б, неможливе: був укладений її союз із Францією та Росією. Пруссія фактично опинилася в ізоляції. Вона могла розраховувати лише на Англію, і то тільки на її фінансові ресурси.

Більшість війн і конфліктів у XVIII ст. мала коаліційний характер. Тобто в протистояння вступали ситуативні об’єднання держав. Проте кожна держава відстоювала і власні інтереси. Король Пруссії Фрідріх II зазначав: «Якщо сталося так, що треба обдурювати, то це робитиму я». Фактично всі війни й союзи були покликані зберегти баланс сил, щоб жодна держава не здобула перевагу.

Робота з документом

Фрідріх II про одну з битв Семилітньої війни

Я нещасний від того, що досі живий. З армії в 48 тис. воїнів у мене не залишається і 3 тис. осіб. Коли я кажу це, усі розбігаються, і я вже не маю влади над цими людьми...

Я не маю більше жодних засобів, і, щиро кажучи, я вважаю, що все втрачено.

Запитання до документа

1) Коли ці слова були сказані Фрідріхом II?

2) Чим був викликаний такий відчай?

У цій ситуації прусський король Фрідріх II у 1756 р. без оголошення війни напав на Саксонію. Австрійську армію, яка йшла їй на допомогу, було розбито. Потім Фрідріх II завдав поразки французській армії. Проте над російськими частинами, які вступили до Східної Пруссії, швидкої перемоги здобути не вдалося. Битва біля містечка Гросс-Єгерсдорф у 1757 р. переможця не визначила. У 1758 р. російська армія захопила могутню фортецю Кенігсберг і всю Східну Пруссію. Важлива битва відбулася біля містечка Цорндорф, але знову переможця не було виявлено.

Вирішальна битва біля Кунерсдорфа в 1759 р. завершилася розгромом армії Фрідріха II, а сам король ледве уникнув полону. У вересні 1760 р. російські війська вступили до Берліна, а в 1761 р. здобули добре укріплену фортецю Кольберг. Фрідріх II навіть думав про зречення.

У цей час померла імператриця Єлизавета, і російський престол посів Петро III — фанатичний прихильник Фрідріха II та прусських порядків. Він негайно припинив війну і в 1762 р. уклав мир із Пруссією, навіть запропонував союз. Росія повернула Пруссії всі завойовані землі. Вихід Росії з війни сприяв укладенню Францією та Австрією миру з Пруссією в 1763 р. на принципах повернення до довоєнного стану. Участь у Семилітній війні перетворила Російську імперію на вагомий чинник європейської політики.

На тлі війни в Європі відбувалася боротьба за колонії. Англія намагалася оволодіти французькими колоніями в Північній Америці та Індії, Франція — захопити англійські володіння в Європі й тим самим домогтися поступок Англії в колоніальному питанні. Перемога схилялася на користь Англії, яка до 1761 р. захопила Канаду та французькі володіння в Індії. Занепокоєна Іспанія відновила династичний союз із Францією та вступила в Семилітню війну. Проте іспанська армія була слабкою і швидко зазнала поразки. У результаті Англія приєднала до своїх володінь частину іспанських колоній.

10 лютого 1763 р. було підписано Паризький мирний договір. За його умовами Англія закріпила за собою Канаду й більшість придбань в Індії, а також іспанську Флориду. Франція повернула собі Мартініку і Гваделупу, Іспанія — Кубу й Філіппіни.

За результатами Семилітньої війни політична карта Європи не змінилася. Після Паризького мирного договору аж до кінця XVIII ст. на європейському континенті не було війн, і між провідними державами запанував мир.

Тривалий мир, що встановився між провідними державами після Семилітньої війни, пояснювався низкою причин:

• 1) формуванням своєрідної «досконалої рівноваги сил», у межах якої переважало уявлення про те, що війна не виправдовує тих величезних коштів, які на неї витрачаються;
• 2) збереженням союзу між Австрією та Францією;
• 3) зближенням Росії, Пруссії та Австрії, об’єднаних спільним інтересом щодо розподілу Польщі;
• 4) відсутністю глибоких суперечностей між усіма провідними континентальними державами;
• 5) розвитком міжнародного права й пануванням моральних принципів епохи Просвітництва, що ускладнювало обґрунтування необхідності воєнних дій.

4. Війни Росії з Османською імперією. 

У першій половині XVIII ст. Османська імперія здобула низку перемог над сусідніми державами. Проте в другій половині століття європейські правителі почали розглядати її як об’єкт своїх колоніальних прагнень. У свою чергу, турецькі султани намагалися скористатися європейською системою рівноваги з вигодою для себе. На тривалий час головним союзником Османської імперії стала Франція, яка розуміла небезпеку посилення Росії для Європи.

Російсько-турецька війна 1768—1774 рр. стала результатом дипломатичних інтриг Франції та прагнення Барської конфедерації знайти союзника в боротьбі проти Росії.

Як привід для оголошення війни Росії турецький султан використав напад гайдамаків на місто Балта. Восени 1768 р. війська кримського хана спустошили деякі райони України. Наступного року воєнні дії розгорнулись у причорноморських степах, на Балканах і Кавказі. У 1769 р. російська армія розгромила турецькі загони під Хотином і зайняла Хотин, Ясси, Бухарест, Таганрог. У 1770 р. Росія здобула ще дві блискучі перемоги (на берегах річок Ларга і Кагул). Тим часом російський флот увійшов у Середземне море та розгромив турецькі кораблі в Чесменській бухті. Також російський флот підтримав повстання греків проти турецького панування. У 1771 р. повстання спалахнули в Єгипті та Сирії.

У 1774 р. війна завершилася підписанням вигідного для Росії Кючук-Кайнарджийського миру. До неї відійшли території між Бугом і Дніпром включно з морським узбережжям, фортеці в Криму — Керч і Єнікале, а також землі до Кубані. Кримське ханство стало незалежним від Османської імперії. Росія здобула право контролю за ситуацією в дунайських князівствах Молдавії та Волощині, що були васалами Османської імперії. Російські судна тепер могли вільно ходити Чорним морем. Скориставшись цим, Австрія в 1775 р. загарбала Буковину.

У квітні 1783 р. Катерина II видала маніфест про приєднання до Російської імперії Кримського півострова. Влітку того самого року розпочалося будівництво бази російського Чорноморського флоту — міста Севастополя.

У відповідь Османська імперія почала готуватися до нової війни, яка спалахнула в 1787 р. Її підтримували Англія та Франція. Союзником Росії була Австрія. У 1788 р. російські війська штурмом оволоділи турецькою фортецею Очаків. У 1789 р. біля річки Римнік (притока Дунаю) об’єднаний російсько-австрійський корпус (7 тис. росіян під командуванням Олександра Суворова і 18 тис. австрійців) перекрив шлях 100-тисячній турецькій армії та здобув блискучу перемогу «не числом, а вмінням». У грудні 1790 р. О. Суворов узяв неприступну турецьку фортецю Ізмаїл у гирлі Дунаю.

Ослаблення Османської імперії дало змогу Росії активізувати свою діяльність у Закавказзі. У 1783 р. було підписано Георгіївський трактат між Росією та царем об’єднаної Східної Грузії Іраклієм II. Згідно із цією угодою Грузія визнавала владу Росії. Натомість Росія залишала за Грузією право вести самостійну зовнішню політику та гарантувала своє невтручання в її внутрішні справи.

Перемоги російського війська вирішили долю війни. У 1791 р. в Яссах було укладено мирний договір. Росія отримала землі між Південним Бугом і Дністром. Османська імперія відмовилася від своїх претензій на Кримський півострів і визнала його володінням Російської імперії. Усе Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Кримського півострова опинилося в межах Російської імперії.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда

1. Які колись могутні держави Європи на початок XVIII ст. втратили свій вплив на європейську політику?

2. Коли було підписано Утрехтський договір?

3. Протистояння між якими державами Європи зберігало баланс сил упродовж XVIII ст.?

4. Яка війна перетворила Росію на вагомий чинник європейської політики?

5. Скільки поділів Речі Посполитої відбулося у XVIII ст.?

6. Які держави у війнах з Османською імперією збільшили свої територіальні володіння?

7. Чому міжнародні відносини XVIII ст. називають балансом сил?

8. Яких головних цілей прагнула досягти Англія у війнах XVIII ст.?

9. Що врятувало короля Пруссії Фрідріха II від повної поразки в Семилітній війні?

Письмове завдання

1. Складіть перелік війн, які відбулися у Європі у XVIII ст.

2. Заповніть у зошиті таблицю «Цілі провідних держав Європи у міжнародних відносинах XVIII ст.».

Запитання для дискусії

Чому у XVIII ст. війни велися не між країнами, а між коаліціями?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

• Більша частина XVIII ст. пройшла у війнах між провідними європейськими державами, які об'єднувалися в ситуативні коаліції.

• Метою війн було недопущення посилення однієї з держав. У результаті склався баланс сил між Англією, Францією, Австрією, Пруссією та Росією.

• Наймасштабнішим конфліктом XVIII ст. у Європі стала Семилітня війна, яка закріпила роздробленість Німеччини, показала зростаючу роль Росії в міжнародних відносинах і затвердила домінування Англії на морях.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте § 22 підручника.