Колодій величаймо-весну зустричаймо

Колодія зустрічаймо — весну величаймо!

Це стародавнє українське свято відродження усього живого, зі своїми унікальними традиціями, заслуговує на існування у побуті українців по сьогоднішній день

Українське свято Колодій(Масниця) припадає на останній тиждень перед Великим постом( з 8 по -4 березня)0 Українське свято Колодій(Масниця) припадає на останній тиждень перед Великим постом ( з 8 по 14 березня).

Свято Колодій існувало в Україні ще з часів Трипільської культури

Колодій — це бог шлюбу, примирення та злагоди. Він приходить до людей у цей тиждень, аби допомогти їм відновити втрачені за зиму сили та пробудитись разом із першим подихом весни.

Інші поширені назви: Сиропуст, Пущення або ж «Бабський тиждень».

Підходили останні дні, коли молодим людям ще можна було справляти весілля і на тих парубків, хто не використав у цьому році свій шанс, чекало жартівливе покарання.

На Масниці належало гуляти саме жінкам. Тільки цього тижня вони збиралися у шинках, де влаштовували обрядові дійства, пов’язані з традицією Колодія. Це свято не оминало жодного українського села, і хоча його конкретні звичаї та обряди могли дещо різнитися в різних регіонах, суть їх залишалася однаковою.

Неодруженим парубкам чіпляли до пояса чи до руки колодку, зняти яку дозволялось тільки за відкуп. У такій жартівливій формі молодим чоловікам нагадували про важливість створення власної родини.

Дівчина ж, у свою чергу, могла висловити у цей час симпатію до одного певного парубка, якого вона обрала поміж усіх інших.

Також ворожили на довге життя. Брали кістки зі звареного перед Бабиним тижнем холодцю із свинячих ніжок, виходили на повір’я та намагалися докинути від порогу до хвіртки. Існувало страшне повір’я, що хто не докине, може не дожити до Великодня.

Виготовити іншу, символічну “колодку” з атласу, з квітами та бісером і причепити на ліву руку чи на груди, ближче до серця.

Дівчата ворожили на долю: закопували горщик каші та припинали ложкою, вкраденою у хлопців, на яких задивлялися, або ж колодкою. При цьому проказували примовки, щоб хлопці до них залицялися.

Настання весни завжди очікувалося як початок хліборобського року, підготовки до сівби. Так, на Бабин тиждень уважно спостерігали за погодою, особливо у понеділок.

В цей тиждень, до Великого посту, всі намагались помиритись. Пробачити старі образи та попросити пробачення у інших, тому Колодія часто називають святом “примирення”.

Після Колодія молоді дівчата вже починають співати веснянки, адже ця прекрасна пора року вже от-от настане.

У цей тиждень готували велике розмаїття страв, основним компонентом яких були молочні продукти.

Вареники — голова страва Колодія. Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом.

Вареники символізували молодий місяць, який у свою чергу був символом жіночої енергії.

Окрім вареників готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину та галушки також варили на молоці.

А з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, кисіль. Всі каші також готувались у цей тиждень виключно на молоці.

Я на тебе, Колодію, Маю всю надію. А без тебе, Колодію,Нічого не вдію!

Стояла на колодці,Моргала на хлопців.– З гаю, молодці, з гаю,Я чорні очі маю.

Колодію – володарю,Ото знай жіночу кару,З колодкою волочитись. Аж тепер будеш женитись.

Колодій – чику – чикуІ голуб – чику – чику!Ждали тебе цілий рік,Та не довгий тобі вік.