“ Комедія “Мартин Боруля”, її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Про матеріал

Перегляд файлу

Урок №__

Тема уроку: “ Комедія “Мартин Боруля”, її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя

Черкаський драматичний театр імені Т. Г. Шевченка

ЗАВДАННЯ УРОКУ:

1. Прочитайте, законспектуйте:

А чи пам’ятаєте ви, що Карпенко-Карий — це псевдонім письменника? Справжнє ім’я драматурга — Іван Карпович Тобілевич. Про це не варто забувати, адже часто серед завдань ЗНО трапляються такі, в яких треба обрати справжнє ім’я письменника.

Івана Карпенка-Карого справедливо можна вважати одним із засновників театру корифеїв (1882 рік). Іван Франко про нього писав: « …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література».

А основними його творами — «Бурлакою», «Наймичкою», «Мартином Борулею», «Розумним і дурнем», «Ста тисячами», «Хазяїном», «Житейським морем», «Савою Чалим», «Чумаками» і «Безталанною» — досі захоплюються поціновувачі театру.

2. Перегляньте: Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля". Переказ трагікомедії. https://www.youtube.com/watch?v=zbqOBqVT3L8

3. Запишіть:

«Мартин Боруля» (1886)

Літературний рід: драма.
Жанр: трагікомедія.
Тема: дворянство як найсокровенніша мрія.
Основні ідеї: викриття хабарництва в судочинстві, засудження відмови від особистісних цінностей заради станової приналежності.
Сюжет.

В основу сюжету твору покладено невигадану анекдотичну історію гонитви селянина за дворянством і втрати надії на нього через прикрий недогляд, допущений писарем у минулі часи — розбіжність в одній-єдиній літері прізвища. Драматург узяв родинну подію, коли батько Карпо Адамович намагався довести своє дворянство, щоб вивести принаймні дітей із селянського стану за походженням у стан панський. Та всі старання пропали марно.

У документах його прізвище фігурувало в двох різновидах: Тебілевич і Тобілевич. Іван Карпенко-Карий добре пам’ятав, що довелося пережити батькові після офіційної відмови йому в дворянському званні. Старий, як і головний герой драми «Мартин Боруля», мало не помер від образи.

Композиція: комедія в 5-ти діях — так визначив жанр твору автор. Події відбуваються протягом кількох тижнів.

Уперше драму було надруковано у львівському журналі «Зоря» у 1891 році.

Роль Мартина Борулі блискуче грав Марко Кропивницький.

Події у драмі відбуваються в середині XIX століття у родині багатого орендатора землі.
Дійові особи:

багатий селянин Мартин Боруля;
його дружина Палажка;
діти: Марися й Степан;
багатий шляхтич Гервасій Гуляницький та його син Микола;
реєстратор з ратуші Націєвський;
повірений Трандалєв;
наймити Омелько й Трохим.

4. Прочитате:

Фази	Цитати
«Докомедійна» фаза; свідчення про те, яким герой був раніше	Гервасій говорить про Борулю: «Я тебе, Мартине, не пізнаю. був чоловік, як і всі люди, тепер же…». І Омелько засвідчує: «…Поки був чоловік, і не вередував, а як…» Мартин Боруля раніше «був чоловік, як і всі люди», тобто був не таким, яким бачимо його в комедії
Фаза фантазії, або ідея-фікс (в один прекрасний день героя комедії «осіняє» незвичайна ідея). Це ж і мета, але нереальна, помилкова, нездійсненна	Фантазія Мартина Борулі в тому, що він «уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родової книги». Але цей факт якось затерся, загубився, то його треба поновити, довести, підтвердити. Тому Боруля і став на «таку лінію». Він навіть знайшов (купив?) 12 свідків, які підтвердили, «що весь рід Боруль завше вів род жизні, свойственний дворянам.»
Фаза зустрічі	Боруля зустрічається з Красовським, у якого орендує землю і якому платить «чинш». Той називає його «бидлом», «хлопом», ображає. Герой не може відповісти «на рівних, бо дійсно належить до нижчого від дворянства селянського стану»
Фаза досягнення мети. Пізнання і діяння	Процес досягнення мети героєм — це його взаємодія з навколишнім, з обставинами. Він завжди є інтенсивним, поверховим і помилковим. Герой часто одержує звістку або дуже хоче одержати. Мартин Боруля наказує Омелькові: Герой комедії часто здійснює пізнавальні дії, про все розпитує. Боруля питає про жениха для Марисі: «А він же сам має який чин чи так ще — канцелярист?» Герой комедії ні в що не вникає глибоко, він усе сприймає на віру. Самоорганізацією Боруля займається, щоб виглядати якнайкраще для інших або щоб взагалі утвердитись у новому способі життя, коли це було його метою. Мартин Боруля намагається змінити стиль свого життя: Марусю змушує сісти за п’яльця («панське» заняття), від дітей вимагає звертатися до себе та дружини
Фаза торжества	Для комедійного героя дуже характерними є дії-реакції, зокрема вираження радості, торжества. Будь-яка зміна ситуації, досягнення аби чогось незначного, але бажаного дуже тішить героя, і він відразу ж виражає свою радість Мартин. Він. Жених!.. (До дверей) Душко! Палазю! Приїхав! Жених приїхав! Одягайтесь мерщій! А Господи, аж серце забилось! Прийнять треба на славу.
Фаза прозріння. Фаза самобичування	Прозріння героя настає раптово і несподівано. Впевненість у тому, що мета досягнута, була помилковою. Радість змінюється відчаєм (або навпаки). Герой розуміє свою помилку, як розуміє й те, що у всьому винен сам. «Я вже й сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беру-ля… Жаль живий бере за серце.