«Комфортні умови навчання, як умова розвитку самоефективної особистості»

Тема:  «Комфортні умови навчання, як умова розвитку самоефективної особистості»

Мета: залучення педагогів до наукового пошуку, вдосконалення форм, методів та технологій навчання на основі компетентнісного підходу, психологізація та педагогізація освітнього простору з метою розвитку самоефективності як головної умови самореалізації сучасної людини.

Завдання:

 1.Визначення освітніх стратегій розвитку самоефективності особистості в умовах нових форм організації навчально-виховного процесу (традиційної, дистанційної, змішаної).

2. Відбір  методів та методик діагностики рівня розвитку основних компонентів, що характеризують самоефективність учнів різних вікових груп.

3.Створення «банку інформації» відповідно до теми та завдань.

 4. Підготовка публікацій у педагогічній пресі, електронних виданнях, створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогічних

Учасники заходу: соціальні педагоги шкіл

1. Комфортні умови навчання як умова розвитку самоефективної особистості.

       Двадцяті роки ХХІ століття визначаються суттєвими викликами як у глобальному, так і у національному вимірі. Саме тому у системі сучасної освіти на перший план виходить проблема становлення та розвитку самоефективної особистості, здатної власними силами, без сторонньої допомоги досягати поставлених цілей з найменшими затратами часу і ресурсів, бути успішною у різних видах діяльності: освітній, професійній, спортивній, здоров’язбережувальній, соціально значимій тощо.

     Усі ми прагнемо жити стабільно і благополучно, бути господарями на своїй планеті, в своїй країні, в рідному місті, тому беремо активну участь у проектах, які сприяють подальшому розвитку нашої країни, рідного міста і нашої школи.

    Відповідно до цього у навчальних закладах мають бути створені необхідні умови, визначені підходи для розвитку самоефективної особистості.

Пріоритетним підходом є компетентнісний, який формує  якісні характеристики самоефективної особистості; здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі наявних знань про неї, уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації та будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, сенсом життя і вимогами реальної дійсності; уміння задовольняти бажання, спираючись на норми тощо.

Особистісно-ціннісний підхід, який не лише забезпечує культивування гуманістичних орієнтирів і ставлень, які втілюють загальнолюдські, національні та особистісні цінності духовного життя людини, суспільства та становлять одну з його сутнісних основ, а, насамперед, визнає особистість найвищою цінністю, навколо якої грунтується решта суспільних пріоритетів.

Континіумний підхід, за якого освіта розглядається як єдність процесів навчання, виховання, саморозвитку, тобто єдності всіх процесів, що впливають на становлення самоефективної особистості.

Діяльнісно-комунікативний підхід, що сприяє встановленню партнерських відносин між усіма учасниками освітнього процесу. Це значною мірою також вплине на формування у підлітків, учнівської молоді таких компетентностей: соціальних, комунікативних, полікультурних, самоосвітніх, ціннісно-утворювальних.

Синергетичний підхід спонукає дорослих до надання дитині якнайбільше можливостей для самореалізації.

Середовищний підхід — створення системи потрібних освітніх умов з метою збагачення освітнього простору, вдосконалення форм, методів та технологій навчання на основі компетентнісного підходу, психологізація та педагогізація освітнього простору з метою розвитку самоефективності як головної умови самореалізації сучасної людини.

Які ж напрями діяльності  психологічної служб ?

     Напрями діяльності психологічної служби

1. Дослідження сформованості критеріїв навчальної самоефективності в учнів різних вікових груп через анкетування, спостереження, бесіди з усіма учасниками освітнього процесу.

2. Створення соціально-психологічних умов для розвитку самоефективної особистості учня та його успішного навчання.

3. Вивчення психологічних бар’єрів, що заважають учням бути самоефективними та продуктивними.

4. Створення цілісної системи психологічного супроводу  особистості учня на всіх етапах його розвитку.

5. Створення соціально-психологічних умов для надання допомоги учням, що мають проблеми у навчанні та психологічному розвитку.

6.  Розробка корекційно-розвивальних програм та психологічних рекомендацій для вчителів та батьків, що прагнуть підвищити самоефективність своїх дітей.

7. Психологічний супровід стандартизації та профілізації освіти.

8. Вдосконалення системи моніторингових психологічних досліджень.

 Отже, мета навчального закладу – формування особистості , виховання громадянина світу на основі впровадження у зміст шкільної освіти Концепції розвитку закладу випереджаючої освіти для сталого розвитку, Концепції «Нова українська школа», шкільних програм: Програма громадянської освіти і виховання «Ми українці», Програма морально-етичного виховання «Бути людиною», тематичних загальношкільних проектів, виховної роботи «Я успішна особистість» (2020-2025рр), «Обдарована дитина» (2020-2025рр.), «Прес-експрес» (2020-2025рр).

    2. Методи і прийоми дистанційного навчання

    Дистанційне навчання існує дуже давно, але методи його впровадження суттєво змінилися за останні пару десятиліть. В наш час процес надання освіти в режимі дистанційного навчання зазнав істотної зміни. Відеолекції, доступні в Інтернеті, зробили життя учнів набагато кращим, ніж раніше. 

  Дистанційне навчання  буває у багатьох формах, зокрема:

Дистанційне навчання за допомогою відеоконференцій

Відеоконференції більше не є новою концепцією. Ця технологія широко використовується для ділових конференцій. Зараз ця технологія використовується для навчання та викладання онлайн. Без фізичної присутності в класі учні можуть отримати класний досвід і вчитися у вчителів, які сидять за тисячі миль. Швидкі дані Інтернету та передові обчислення роблять дистанційне навчання справді приємним.

Синхронний тип

Синхронне дистанційне навчання: навчання в онлайн-чаті, телеконференції та сидячи в класі. Цей тип навчання пропонує меншу гнучкість і певною мірою впливає на життя учня. Тим не менш, це найпопулярніша форма дистанційного навчання та програм безперервної освіти, оскільки полегшує взаємодію між учнями та вчителями.

Асинхронний тип

Асинхронне дистанційне навчання, як правило, має тижневе обмеження часу, але в іншому випадку учням надається свобода працювати за власним бажанням. Учні мають більше спілкування з іншими  та спілкуються через онлайн-дошки оголошень.

Гібридне дистанційне навчання

Гібридні або змішані курси є комбінацією синхронного та асинхронного навчання. Гібридні навчальні курси – це курси, на яких учні повинні бути доступними у визначений час у кімнаті Інтернет-чату чи класу. Хоча учням дозволяється виконувати завдання в власному темпі, а пізніше подавати їх онлайн.

  Кожен учень може навчитися, вони просто навчаються по-різному.

Звичайно, декому може бути важко в певній області чи предметі, але саме це чудово в онлайн-досвідах навчання та альтернативному навчанні. Немає встановленого шляху, а «найкращий» варіант залежить від вас та ваших цілей.

     МОН наголошує, що методи роботи з учнями слід добирати відповідно до навчального предмета, віку школярів та їхніх інтересів. Вчителям радять надавати перевагу пошуковим та творчим методам роботи. "В умовах війни бесіда або діалог кращі за інструкції чи розповіді, а творче завдання – за вправи.

   3. Інтерактивні форми взаємодії з родинами учнів – нова модель співпраці

           Основні завдання співпраці педагогів і батьків: налагодити партнерські стосунки з батьками; ознайомити батьків з програмами, з якими працюють  заклади - інформувати батьків про підходи  закладу до виховання і навчання  учнів, нетрадиційні методи роботи з дітьми; створити атмосферу спільності інтересів педагогів і батьків, взаємопідтримки, взаємопроникнення партнерів у проблеми одне одного; визначати педагогічний потенціал родини, плекати свідоме ставлення до материнських та батьківських функцій; збагачувати виховні уміння батьків; підтримувати їх упевненість у своїх педагогічних можливостях.

Види інноваційних форм можуть бути різними :

Родинний міст ,Сімейна скринька  ,Дерево родоводу ,У сімейному колі,День добрих справ ,Дні довіри ,Народні світлиці ,Аукціони педагогічних ідей, Батьківські ринги

   Особливості  ж виховної функції сім’ї полягають у тому, що вона

одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох

головних аспектах:

1. Становлення, розвиток, виховання дитини як особистості,сприяння розвитку її здібностей. Сім’я репрезентує дитині суспільство,забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права.

2. Здійснення виховного впливу сім’ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім’я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше в неї формуються уявлення про те, що є прийнятним у сім’ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім’ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою.

3. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з’явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні.

 Сім’я залишає за собою вирішальну роль у вихованні дитини . Провідним компонентом виховного потенціалу сім’ї виступають сімейні відносини, рівень розвитку яких дає змогу стверджувати про здатність сім’ї виконувати виховну функцію взагалі.

   4.  Організація роботи щодо формування здорового способу життя в умовах дистанційного навчання» 

     Проблема здоров’я підростаючого покоління останнім часом є пріоритетною для держави, суспільства і громадян, оскільки учнівська молодь є основним резервом поповнення трудових резервів країни. Суспільству потрібні здорові кадри: від рівня здоров’я кожного залежить ефективна реалізація потенціалу особистості і соціально-економічне благополуччя всієї країни

 Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я (Закон України «Про загальну середню освіту») є одним із пріоритетів завдань загальної середньої школи. Згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН здоров’я людини вважається єдиним критерієм доцільності та ефективності всіх без винятку видів діяльності. Важливість цієї проблеми підкреслила і Конституція України, яка декларує найвищу цінність в державі - людину, її життя і здоров’я. Методика дистанційного навчання основам здоров’я орієнтована на практичні знання, практичну діяльність й активність у збереженні й підтримці здоров’я й здорового способу життя. Отже, особливість викладання предметів  за дистанційними технологіями полягає в тому, що педагогічні дії мають бути спрямовані на набуття учнів: одержання конкретної інформації та базових знань, що дозволяють орієнтуватися в сутності життєвих ситуацій, поведінкових проблемах і адекватних способах дій; психологічних установок, що визначають вибір певних моделей поведінки і готовність діяти згідно з ними в реальному житті; умінь та навичок, які дозволяють впевнено поводитися в різних ситуаціях, оскільки в щоденному житті різноманітні чинники ризику діють комплексно, впливаючи залежно від сили та умов їх реалізації; одержання задоволення від спілкування з іншими людьми.  Всі ми знаємо, що сучасні діти вже мають свої смартфони, ведуть сторінки у соціальних мережах. Так, творчий педагог може запустити інди-відуальні челенджі (виклики) на тему здорового способу життя. Отримавши завдання, діти фіксують  виконання  завдання  (фото,  відео,  тощо) та публікують у соціальних мережах. До челенджу  можна  залучити  батьків.  Такий  спосіб  популяризації здорового способу життя зацікавить дітей, спонукатиме до активних дій, сприятиме покращенню  емоційного  стану,  об’єднає  дітей спільною діяльністю.Отже, для того, щоб у молодших школярів було сформована мотивація  ведення  здорового  способу  життя,  розвинений  інтелект,  батькам  та  педагогам  необхідно враховувати в роботі з дітьми критерії формування позитивної мотивації, вікові та психологічні особливості, обирати найбільш ефективні форми та методи, спрямовані на формування здорового  способу  життя  під  час  як  традиційного,  так і дистанційного навчання. На сьогоднішній день в  умовах  війни  вкрай  важливим залишається дотримання заходів особистої безпеки та громадської гігієни при відновленні очного навчання дітей в закладах освіти