Концепція особистості жінки у творчості О. Довженка

Концепція особистості жінки у творчості О. Довженка

Зуєва М.

Глухівський національний педагогічний університет                                             імені Олександра Довженка

         Науковий керівник –

кандидат педагогічних наук, доцент

С.П. Привалова

У статті досліджуються особливості художньо-філософського осмислення концепції особистості жінки у творчості О.Довженка.

 Вивчення творчої спадщини Олександра Довженка є важливою проблемою сучасного літературознавства, оскільки потребує докорінного перегляду давно вироблених у радянському суспільстві стереотипів і стандартів, у межах яких розглядалась творчість письменника.

У своїх творах митець відтворив цілу історичну епоху, у якій особливо виділяється мотив жіночої долі, жіночого національного характеру в його індивідуальних проявах.

Заявлена тема концепції особистості жінки у прозі Олександра Довженка в контексті української літератури не була до цього часу предметом спеціального вивчення. Насправді ж можна стверджувати, що ця проблема є концептуальним принципом пізнання й відображення світу Олександра Довженка, оскільки витворена ним концепція особистості жінки як символічна конструкція дешифрується в різноманітні образні уявлення, виокремлюючи його прозу в самобутнє і неординарне явище літературного процесу ХХ ст.

У літературознавстві творчість О. Довженка досліджувалась всебічно. Серед праць, присвячених письменникові і кіномитцеві, відомі дослідження Ю. Барабаша "Довженко: Некоторые вопросы эстетики и поэтики" (1962 р.), Д. Шлапака "Олександр Довженко: Життя і творчість" (1964 р.), М. Куценка "Сторінки життя і творчості О.П. Довженка" (1975 р.), С. Коби "Олександр Довженко: Життя і творчість" (1979 р.), С. Плачинди "Олександр Довженко" (1980 р.), Ю. Кочергана "Олександр Довженко: Проблеми майстерності" (1983 р.), О. Поляруша "Олександр Довженко і фольклор" (1988 р.). Однак зазначені дослідження здебільшого позбавлені об'єктивної оцінки особистості і творчості О.Довженка.

  Актуальність статті полягає у потребі  проаналізувати  концепцію особистості жінки і потребою повного і всебічного висвітлення цього літературного феномена у творчому доробку О. Довженка. Дослідження концепції особистості жінки  в  творах О. Довженка розширює уявлення про художній світ автора, образно-символічну систему його художніх творів.

Велика і надзвичайна тема – українська жінка і війна.  Українська мати, сестра, жінка, улюблена винесла  і винесе на своїх плечах найбільше лиха, жорстокість, ганьби, насильства [4, с. 17]. Усе краще, що є в українському етносі, Олександр Довженко втілив у величних, прекрасних образах жінок. Зауважимо: всі вони трагічні і всі уособлюють та символізують образ України. Це і Тетяна Запорожчиха, і її дочка Олеся, і Христя Хутірна, і Марія Стоян, і  Уляна Рясна.

 Жінки змальовані автором з великою симпатією, та Олеся найближча  серцю: мабуть, це  ідеал української жінки. Красива і чепурна, невсипуща в роботі, скромна, цнотлива й співуча, велика патріотка своєї нації. Взагалі була вона «тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованною чесним родом [1, с. 523]». Невипадковим є ім'я головної героїні. Надзвичайно сильні українські жіночі характери під таким же іменем Олеся були  і в творах  П. Куліша, Б. Грінченка, А. Чайківського та інших  українських митців [2, с. 52].

Усі  жіночі образи   трагедійні, а образ Христі Хутірної серед них – найтрагічніший, бо її привселюдно в партизанському загоні суджено за щирість і правду, за добре слово про свого чоловіка – італійського офіцера. Вона не вчинила жодного злочину,               а її, порядну жінку, обізвано найбруднішими словами: «повія», «устілка», «офіцерська курва», «шмара», «гадюка», «виродок», «націоналістка».

  На особливу увагу заслуговує образ нареченої Івана Орлюка – Уляни Рясної. О. Довженко розкриває лише найтиповіші риси характеру героїні, що виявлялись у складній воєнній  обстановці. Уляна – нове досягнення письменника, результат ґрунтовного вивчення життя на фронті і на звільненій території, звернення митця до творчого досвіду фольклору цієї доби. Порівняно з своїми попередницями – Олесею і Христею – Уляна активніше втручається в життя, відзначається  більш високою свідомістю.

Природний розум, оптимізм, життєлюбство і невмирущість Уляни протистоять духовній ницості окупантів і нікчемності зрадників народу та боягузів-пристосуванців. Учорашня вчителька стає медсестрою, рятує життя воїнам, знаходить своє місце в боротьбі. Мужня, віддана Вітчизні, Уляна має ніжну люблячу душу,  це – медсестра, що користовувалась особливою любов'ю воїнів. У творі наголошується на сміливості  та чуйності  дівчини та гордості за свою справу.

У  новелі «Мати», в  основу  якої покладено подвиг і благородство однієї людини, що втілює в собі весь народ, О. Довженко насправді кількома штрихами змальовує яскраве масове тло, наявність якого поглиблює розуміння благословенної справи Марії Стоян як єдино можливої в її народній суті. У творі  глибоко розкрито характер жінки, цьому сприяють продумано дібрані, умотивовані обставини.

Марія Стоян – проста, горда колгоспниця, але головне :  вона – мати. Цей образ завжди з особливою ніжністю оспівував народ. Заради дітей мати ладна знести приниження, наругу. Для неї  доля її дітей понад усе. Ці  погляди на жінку-матір оспівані  в піснях, прислів'ях, приказках. 

Цих критеріїв дотримувався і О. Довженко, створюючи образ Марії Стоян. Горда трудівниця скоріше вмерла б від голоду, ніж пішла б жебрачити. Та відповідальність за долю поранених пілотів, материнські почуття примушують забувати про себе, саме тому вона просить милостиню. Коли ж стратили Пшеницина і Рябова, коли Стояниха зрозуміла, що їй петлі не минути, вона з гідністю і презирством звертається до ворогів: «Не трогайте, недолюдки! Не приторкайтесь до моєї шиї… Сама наділа [1, с. 236]». Такою бачив автор новели матір у житті, такою оспівав її народ: люблячою, самозреченою і гордою. Характер, світогляд матері сформовані життям. Висока політична свідомість Марії Стоян виявляється в розмовах з пораненими. Проста жінка розуміє, що одними бомбами перемогти важко. Надзвичайно важливо також, на її думку, нести слово правди на окуповану територію, будити іскру надії, кликати до боротьби. Вона не протиставляє свого народу іншим. І сини російських матерів для неї рідні, бо в них спільний шлях і мета. Сам О. Довженко  схиляється перед красою її вчинків, подвигу.

 Отже, можемо зробити висновок, жіночі образи, відтворені у творчості О. Довженка, є уособленням  найкращих рис української ментальності, а саме: духовності, людяності, чуйності, ніжності, гідності, доброти, турботи про дітей, любові до праці, почуття власної гідності, рішучості, сміливості, твердості, оптимізму. Завдяки емоційно-експресивній лексиці й художнім тропам, образи жінок постають перед нами емоційними, багатогранними, повними, довершеними. У кіноповістях «Україна в огні», «Повість полум'яних літ»  та новелі «Мати»  автор змалював  подвиги і благородство всіх українок.

Література

1. Довженко О.П. Вибрані твори // Довженко О.П. Твори : У 5-ти томах.

Т. 1.-К., 1983. - С. 18-745. 2. Корогодський Р. Довженко вчора, сьогодні, завтра в країні національної культури / Р.Корогодський // Дивослово.- 2001. -№5. - с. 52-54. 3. Іваха І.Ф. “Україна в огні” О.П. Довженка – твір про трагедію українського народу / І.Іваха // Українська мова і література в школі. - 2001. - №1. - С. 48 – 49. 4. Пашкова О. Мистецтво О.Довженка в контексті української культури / О.Пашкова // Нар. творчість та етнографія. -1994. -№5.- С.17.